Рішення № 19220654, 31.10.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 41/36631.10.11 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Універсальна бізнес-інформаційна служба «УБІС»

доДержавного територіально галузевого обєднання «Південно-Західна залізниця»

простягнення 107 854, 83 грн.

Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 дов. № 81-10-11 від 28.10.2011 року;

від відповідача: ОСОБА_2 дов. № 3666-НЮД від 19.092011 року;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Універсальна бізнес-інформаційна служба «УБІС»звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Державного територіально-галузевого обєднання «Південно-Західна залізниця»про стягнення 99983,52 грн. основного боргу, 4500,63 грн. пені, 2499,59 грн. інфляційних втрат та 871,09 грн. 3% річних.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення умов Договору поставки № ПЗ/ІОЦ-11564/НЮ від 02 березня 2011 року не розрахувався в повному обсязі за поставлений товар, внаслідок чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в сумі 99983,52 грн.

Ухвалою від 05.09.2011 року було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 23.09.2011 року.

Представник позивача в судове засідання 23.09.2011 року не зявився, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконав, однак, через канцелярію суду надав клопотання про відкладення розгляду справи.

В судовому засіданні 23.09.2011 року представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, свою правову позицію обґрунтував у відзиві на позов, а також надав документи на виконання вимог ухвали про порушення провадження по справі.

У звязку з неявкою в судове засідання представника позивача, а також, у звязку з необхідністю витребування додаткових доказів, ухвалою від 23.09.2011 року розгляд справи було відкладено на 31.10.2011 року.

Представник позивача в судовому засіданні 31.10.2011 року подав документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі та надав усні пояснення по справі, відповідно до яких просив суд позовні вимоги задовольнити повністю.

В судовому засіданні 31.10.2011 року представник відповідача надав усні пояснення по справі, відповідно до яких проти задоволення позовних вимог заперечував.

Крім того, до позовної заяви позивач приклав заяву про забезпечення позову, відповідно до якої просив суд накласти арешт на суму коштів на рахунках позивача, що складає ціну позову.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Разом з тим, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що грошові кошти, які є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, можуть зникнути, зменшитись за кількістю на момент виконання рішення. При цьому в заяві про вжиття заходів забезпечення позову має міститись мотивований висновок про те, як невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.12.2006 №01-8/2776 "Про деякі питання практики забезпечення позову" у випадку звернення до суду з клопотанням про забезпечення позову заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог передбачених ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, обовязковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими повязується застосування певного заходу до забезпечення позову.

За таких обставин, проаналізувавши вищезазначену заяву та заслухавши пояснення представника позивача, суд визнав заяву позивача такою, що не підлягає задоволенню, оскільки позивачем не обґрунтовано належним чином те, що невжиття заходів до забезпечення позову ускладнить чи зробить неможливим виконання рішення суду, а також не надано суду належних доказів того, що грошові кошти можуть зникнути, зменшитись або передатись іншим особам.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 31.10.2011 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

02 березня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю ««Універсальна бізнес-інформаційна служба «УБІС»(далі постачальник, позивач) та Державним територіально галузевим обєднанням «Південно-Західна залізниця»(далі покупець, відповідач) був укладений договір поставки № ПЗ/ІОЦ-11564/НЮ (далі Договір), пунктом 1.1 якого сторони узгодили, що у відповідності з цим Договором постачальник зобовязується поставити і передати у власність покупцю певну продукцію (далі товар), відповідно до Специфікації (Додаток № 1), а покупець зобовязується прийняти і оплатити цей товар на умовах даного Договору.

Відповідно до пункту 1.2 Договору найменування товару: акумулятор Mastak MT 1270.

Згідно з пунктом 4.1 Договору покупець оплачує поставлений постачальником товар за ціною, вказаною у Специфікації (Додаток № 1).

Пунктом 4.4 Договору сторони узгодили, що сума по Договору становить 99983,52 грн., у тому числі ПДВ 20% 16663,92 грн.

Відповідно до пункту 5.1 Договору розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються у безготівковій формі.

Згідно з пунктом 5.2 Договору покупець здійснює оплату поставленого товару, на підставі виставлених рахунків, протягом 20 банківських днів з дня його отримання. Днем отримання товару вважається дата підписання сторонами або їх уповноваженими представниками акту прийому передачі та/або накладної товару.

На виконання умов Договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 99983,52 грн., що засвідчується видатковою накладною № 5 від 03 березня 2011 року, податковою накладною та довіреністю № 44 на отримання товарно матеріальних цінностей за договором ПЗ/ІОЦ-11564/НЮ від 02.03.2011 року.

В свою чергу, відповідач виставлений позивачем рахунок не оплатив, у звязку з чим в останнього виникла перед позивачем заборгованість в сумі 99983,52 грн.

22.04.2011 року позивач направив на адресу відповідача претензію № 31-04-11, відповідно до якої просив відповідача сплатити існуючу заборгованість, на доказ чого надано фіскальний чек № 6843 від 27.04.2011 року, опис вкладення у цінний лист та повідомлення про вручення поштового відправлення, однак відповідач залишив вищезазначену вимогу без задоволення та належного реагування.

Станом на день розгляду справи в суді суму боргу відповідач не сплатив, належних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем відповідач не надав, а тому загальна прострочена заборгованість відповідача перед позивачем становить 99983,52 грн.

Згідно до статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статтею 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За умовами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та належних доказів на заперечення обставин повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу, нормативно до документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 99983,52 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобовязань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобовязань.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до пункту 9.2 Договору у разі порушення строків оплати, постачальник має право вимагати від покупця сплату пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожен день прострочення, включаючи день оплати.

Позивач за прострочення строків сплати коштів за поставлений товар, керуючись п. 9.2 Договору нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в сумі 4500,63 грн. за період з 01.04.2011 року по 15.07.2011 року.

Здійснивши перерахунок пені з урахуванням умов Договору, дати виникнення прострочення по сплаті грошового зобовязання, здійсненої поставки, а також порядку розрахунків погодженого сторонами, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню частково в сумі 4458,17 грн., перерахунок якої здійснено в межах періодів визначених позивачем.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 871,09 грн. за період з 01.04.2011 року по 15.07.2011 року та 2499,59 грн. інфляційних втрат за період з квітня по червень 2011 року.

Здійснивши перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат з урахуванням умов Договору, прострочення по сплаті грошового зобовязання, дати поставки товару та порядку розрахунків погодженого сторонами, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню повністю, а позовні вимоги в частині стягнення 3% річних підлягають задоволенню частково в сумі 862,87 грн., перерахунок яких здійснено в межах періодів визначених позивачем.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного територіально галузевого обєднання «Південно-Західна залізниця»(місцезнаходження: 01034, м. Київ, Шевченківський р н, вул. Лисенка, буд. 6, код ЄДРПОУ 04713033) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальна бізнес-інформаційна служба «УБІС»(місцезнаходження: 03061, м. Київ, вул. Залісна, 48, оф. 101, код ЄДРПОУ 32243206) 99 983 (девяносто девять тисяч девятсот вісімдесят три) грн. 52 коп. - основного боргу, 4 458 (чотири тисячі чотириста пятдесят вісім) грн. 17 коп. пені, 2 499 (дві тисячі чотириста девяносто девять) грн. 59 коп. інфляційних втрат, 862 (вісімсот шістдесят дві) грн. 87 коп. 3% річних, 1 078 (одну тисячу сімдесят вісім) грн. 04 коп. - державного мита та 235 (двісті тридцять пять) грн. 89 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Спичак О.М.

Дата підписання рішення

06.11.2011 року