Рішення № 19220614, 07.11.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 53/43707.11.11

За позовом Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Інго Україна"

до Приватного акціонерного товариства "Українська екологічна страхова компанія"

про відшкодування шкоди в порядку регресу 8535,78 грн.

Суддя Грєхова О. А.

Представники сторін:

від позивача: не з`явилися

від відповідача: не з`явилися

СУТЬ СПОРУ :

Заявлено позов про стягнення із Приватного акціонерного товариства "Українська екологічна страхова компанія" шкоди в порядку регресу в розмірі 8535,78 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач на підставі полісу № 330501709.10 страхування засобу наземного транспорту цивільної відповідальності, водія та пасажирів, від нещасних випадків від 15.01.2010 внаслідок настання страхової події дорожньо-транспортної пригоди (надалі ДТП) виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля марки Форд, д.н. НОМЕР_1, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Відповідальність власника транспортного засобу автомобіля КАМАЗ, д.н. НОМЕР_2, яким скоєно ДТП, застрахована відповідачем на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс №ВЕ/2754011), а тому позивач вказує, що обов'язок з відшкодування збитків покладається на відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.09.2011 порушено провадження по справі № 53/437, розгляд справи призначено на 17.10.2011.

В судове засідання 17.10.2011 зявився представник позивача та надав суду документи на виконання вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі.

Незважаючи на належне повідомлення про час і місце засідання у справі відповідач в засідання не зявився, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав, проте через канцелярію суду подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Враховуючи те, що відповідно до частини 4 статті 6 Закону України "Про судоустрій України" ніхто не може бути позбавлений права на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку в суді будь-якого рівня, а також приймаючи до уваги норми, які встановлені ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України (Закон України від 17.07.97 N 475/97-ВР), суд дійшов висновку щодо задоволення клопотання відповідача та відкладення розгляду справи.

Враховуючи те, що незявлення представника відповідача в засідання суду та не виконання останнім вимог суду, викладених в ухвалі про порушення провадження у справі перешкоджає вирішенню спору по суті господарський суд ухвалою від 17.10.2011 відклав розгляд справи на 07.11.2011.

Незважаючи на належне повідомлення про час і місце засідання у справі представник позивача в засідання суду 07.11.2011 не зявився.

Відповідач відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Ухвали суду, позовна заява надсилались відповідачу на всі відомі адреси.

У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” від 18.09.1997 № 02-5/289 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві, в т.ч. у довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

У п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками “адресат за зазначеною адресою не проживає” і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.

При цьому, суд вважає достатніми матеріали справи для слухання справи у відсутності відповідача відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протокол судового засідання, який долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 07.11.2011 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

15.01.2010 між позивачем та ОСОБА_2 (страхувальник) укладено поліс № 330501709.10 страхування засобу наземного транспорту цивільної відповідальності, водія та пасажирів, від нещасних випадків (надалі "Договір").

Предметом Договору є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону і повязані з володінням, експлуатацією і розпорядженням транспортним засобом - автомобілем Форд, реєстраційний номер НОМЕР_1 на випадок настання страхових випадків, зокрема, ДТП.

04.01.2011 близько 09 годин 50 хвилин рухаючись по вул. Чорновола в с. Соф. Борщагівка, водій ОСОБА_1, керуючи автомобілем Камаз, д/н НОМЕР_2 рухаючись заднім ходом не переконався, що це буде безпечним, внаслідок чого відбулось зіткнення з автомобілем Форд, д/н НОМЕР_1, який зупинився позаду, завдавши при цьому пошкоджень обом транспортним засобам.

ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_1 вимог п. 10.9 Правил дорожнього руху України, що підтверджується постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10.01.2011 у адміністративній справі № 3-205/2011, відповідно до якої ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення.

05.01.2011 власник застрахованого транспортного засобу автомобіля Форд, д/н НОМЕР_1 звернувся до позивача із заявою про настання випадку, що має ознаки страхового.

Відповідно до звіту № 746 про оцінку автомобіля Форд, д/н НОМЕР_1, складного 20.01.2011 субєктом оціночної діяльності ТОВ «Еклікс»сума матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Форд, д/н НОМЕР_1 складає 9785,15грн.

На підставі страхового акту № 55998 від 20.01.2011, позивач виконуючи свої зобов'язання за Договором, сплатив своєму страхувальнику суму страхового відшкодування у розмірі 9045,78 грн., що підтверджується платіжним дорученням, копія якого містяться в матеріалах справи.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача перейшло в межах суми 9045,78 грн. право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина ОСОБА_1, який керував автомобілем Камаз, д/н НОМЕР_2, встановлена у судовому порядку.

Цивільно-правова відповідальність страхувальника за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу - автомобіля Камаз, д/н НОМЕР_2, застрахована відповідачем згідно із полісом №ВЕ/2754011.

Згідно з пунктом 15.3 статті 15 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», договором І типу є договір обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладений на умовах страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах.

Таким чином, полісом №ВЕ/2754011 обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, застрахована цивільно-правова відповідальність будь-якої особи, що на законних підставах експлуатує транспортний засіб, вказаний у полісі.

Довідкою ВДАІ по обслуговуванню Києво-Святошинського району та Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10.01.2011 не встановлено факту керування (володіння, експлуатації) гр. ОСОБА_1 автомобілем Камаз, д/н НОМЕР_2, на незаконних підставах.

Відповідно, суд дійшов висновку, що під час ДТП гр. ОСОБА_1 експлуатував зазначений транспортний засіб на законних підставах.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Вказаним договором (поліс №ВЕ/2754011) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 25 500,00 грн., франшиза 510,00 грн.

Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Матеріалами справи підтверджено, що вартість відновлювального ремонту автомобіля Форд, д/н НОМЕР_1, становить 9785,15 грн., а до позивача перейшло право зворотної вимоги в межах суми 9045,78 грн. (розмір виплаченого страхового відшкодування).

Згідно з пунктом 37.1 статті 37 вказаного Закону виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів.

Регресною вимогою № 4138 від 01.07.2011 позивача, що отримана відповідачем 07.07.2011 та до якої додані документи, передбачені ст. 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", позивач звернувся до відповідача з вимогою відшкодувати у порядку регресу шкоду, заподіяну в результаті ДТП у розмірі 8535,78грн. за мінусом франшизи.

Відповідач відповіді на вимогу не надав, виплату страхового відшкодування не здійснив.

Враховуючи визначені полісом №ВЕ/2754011 розміри лімітів відповідальності та франшизи, а також встановлений судом розмір вартості відновлювального ремонту з урахуванням фізичного зносу, що обмежений розміром шкоди, право на зворотну вимогу якої перейшло до позивача, відповідач був зобовязаний відшкодувати позивачу витрати в розмірі 8535,78грн. (9045,78 грн. 510,00 грн. франшизи).

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобовязання по сплаті на користь позивача 8535,78 грн. страхового відшкодування. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

ПрАТ «Українська екологічна страхова компанія»обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з ПрАТ «Українська екологічна страхова компанія»на користь позивача суми страхового відшкодування у розмірі 8535,78 грн.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Українська екологічна страхова компанія" (03150, м. Київ, вул. Димитрова, 5-Б; ідентифікаційний код 30729278, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем підчас виконання судового рішення) на користь Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Інго Україна" (01054, м. Київ, вул. Воровського, 33; ідентифікаційний код 16285602) суму страхового відшкодування у розмірі 8 535 (вісім тисяч пятсот тридцять пять) грн. 78коп., державне мито у розмірі 102 (сто дві) грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Грєхова О.А.

Повне рішення складено 09.11.2011