Рішення № 19220592, 20.10.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 6/36820.10.11 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Шерл»

До відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Аква-Шерл»

Про стягнення 10918,24 грн.

Суддя Ковтун С.А.

Представники сторін:

від позивача ОСОБА_1 за дов.

від відповідачаОСОБА_2 - за дов.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До господарського суду міста Києва звернулося з позовом товариство з обмеженою відповідальністю «Шерл»до товариства з обмеженою відповідальністю «Аква-Шерл»про стягнення 10918,24 грн., а саме: 8000,00 грн. боргу, 510,24 грн. трьох процентів річних, 1664,00 грн. інфляційних, 744,00 грн. штрафу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобовязання щодо повернення позики.

Ухвалою суду від 05.09.2011 р. порушено провадження у справі № 6/368 та призначено розгляд останньої на 03.10.2011 р..

За клопотанням відповідача розгляд справи відкладено на 20.10.2011 р..

Відповідач у наданому суду відзиві зазначив, що вимоги про стягнення штрафу не підлягають задоволенню в звязку зі спливом строку позовної давності.

Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення, всебічно та повно зясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, обєктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

10.12.2004 р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Шерл»(позикодавцем) та товариством з обмеженою відповідальністю «Аква-Шерл»(позичальником) було укладено договір позики (далі Договір), відповідно до п. 1 якого позикодавець надає на некомерційній основі позичальнику в тимчасове користування позику в сумі 8000,00 грн..

Згідно з п. 2 Договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 05.12.2007 р.) позичальник має право користуватися грошовими коштами до 01.06.2009 р..

Позикодавець надав позичальнику позику в розмірі 8000 грн., що підтверджується доказами, наданими в матеріали справи.

Позичальник у визначені Договором строки позику не повернув, чим порушив умови Договору.

Станом на день розгляду справи заборгованість в розмірі 8000,00 грн. відповідачем не сплачена.

Згідно з приписами статей 526 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, що передбачено ст. 525 Цивільного кодексу України. Згідно з ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 8000,00 грн. належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Згідно з ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Згідно з п. 4 Договору за несвоєчасне повернення позики позичальник сплачує штрафні санкції у розмірі 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, що діє на момент повернення.

Таким чином, визначена Договором санкція є одноразовим платежем, вона за свою правовою природою є штрафом.

Відповідно до ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Враховуючи, що позивач звернувся до суду 02.09.2011 р., а зобовязання є порушеним з 01.06.2009 р., позовна давність за вимогою про стягнення 744 грн. штрафу сплила. Наслідком спливу позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є відмова у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

За таких обставин, оскільки відповідач заявив про застосування позовної давності, у задоволенні вимог про стягнення 744,00 грн. штрафу судом відмовлено.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком позивача з відповідача підлягає стягненню 1664,00 грн. індексу інфляції (9664,00 грн. заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції) та 510,24 грн. трьох процентів річних.

Судом розрахунок позивача за період з 02.06.2009 р. по 17.07.2011 р. прийнято як вірний.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги чи заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приймаючи рішення, суд зобовязаний керуватись наданими сторонами доказами.

Позивачем належним чином доведене порушення його прав зі сторони відповідача.

Обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, належним чином доведені і відповідачем не спростовані, а тому позовні вимоги позивача до останнього підлягають задоволенню в частині стягнення 9664,00 грн. заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції, 510,24 грн. трьох процентів річних.

У задоволенні вимог про стягнення 744,00 грн. штрафу судом відмовлено.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно задоволенню позовних вимог. Зокрема, з відповідача підлягає стягненню 95,04 грн. державного мита та 219,92 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Аква-Шерл»(02094, м. Київ, вул. Червоноткацька, 27-А, код 32592615) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Шерл»(01601, м. Київ, вул. Богомольця, 4, оф. 606, код 21540539) 9664,00 грн. заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції, 510,24 грн. трьох процентів річних, 95,04 грн. державного мита та 219,92 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову відмовити.

Суддя С. А. Ковтун

Рішення підписано 08.11.2011 р.