Рішення № 19220257, 03.11.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 40/34203.11.11 За позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування"

до Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА"

про відшкодування шкоди в порядку регресу 3 776,33 грн

Суддя Пукшин Л.Г.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - за довіреністю б/н від 31.12.10 р.

від відповідача: не зявився.

У судовому засіданні 03.11.11 суд, керуючись ч.1 ст. 85 ГПК України, оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Товариства з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування" до Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА" про відшкодування шкоди в порядку регресу 3 776,33 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 25.09.10 р. між Товариством з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування» (Страховик) та ОСОБА_2 (Страхувальник) було укладено договір № 201.10.2039498 добровільного страхування наземного транспортного засобу Land Cruiser Prado»д/н НОМЕР_1.

В результаті ДТП транспортному засобу Страхувальника було завдано шкоду на суму 3050,16 грн, відповідно до страхового акту №1148-1 від 16.11.10 р., Звіту про оцінку автомобіля Toyota Land Cruiser 150 Prado №41 від 26.10.10.

12.11.10 р. власник застрахованого транспортного засобу автомобіля Land Cruiser Prado» д/н НОМЕР_1 звернувся до позивача із заявою про виплату страхового відшкодування.

Сума, що була виплачена Позивачем в якості страхового відшкодування Страхувальнику за договором, складає 3 050,16 грн, що підтверджується платіжним дорученням №3701 від 16.11.10 р. Крім того позивачем було оплачено вартість товарознавчого дослідження в сумі 450 грн, що підтверджується платіжним дорученням №3692 від 16.11.10 р.

Під час дослідження страхового випадку Позивачу стало відомо, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 (винуватця ДТП) на момент ДТП була застрахована у Відповідача за полісом № ВE/1504491, тому відповідно до ст.ст. 993, 1166, 1187 ЦК України та ст.ст. 9, 27 Закону України "Про страхування" Відповідач несе відповідальність за матеріальну шкоду в межах ліміту 35 000 грн встановленого полісом № ВЕ/1504491. Внаслідок чого, Відповідач зобов'язаний відшкодувати Позивачу суму в розмірі 3500,16 грн в порядку регресу. Крім того Позивач просить стягнути з Відповідача пеню у розмірі 196,20 грн, інфляційні витрати у розмірі 42 грн та 3 % річних у розмірі 37,97 грн.

Ухвалою суду від 03.10.11 порушено провадження у справі № 40/342 та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 18.10.11.

Ухвалою суду від 18.10.11 відкладено розгляд справи на 03.11.11 у звязку з неявкою Сторін та беручи до уваги клопотання представника Відповідача.

У судове засідання, призначене на 03.11.11, представник Позивача зявився, вимоги ухвали суду виконав, заявлені позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

Відповідач через службу діловодства суду подав відзив на позов, в якому заперечив проти задоволення позовних вимог у частині стягнення витрат повязаних з проведенням автотоварознавчого дослідження, пені, інфляційних витрат та 3 % річних та визнав позов у частині відшкодування завданих збитків у розмірі 3050,16 грн.

Судом досліджені надані суду докази та матеріали. В результаті дослідження наданих суду доказів та матеріалів, слухання сторін суд, встановив.

25.09.10 р. між Товариством з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування" (Страховик) та ОСОБА_2 (Страхувальником) було укладено договір №201.10.2039498 добровільного страхування наземного транспортного засобу Land Cruiser Prado»д/н НОМЕР_1 (Договір), відповідно до умов якого позивач зобовязується при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику, а страхувальник зобовязується сплатити страховий платіж у встановленому цим договором розмірі та термін.

Об'єктом страхування за цим договором є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать чинному законодавству України, повязані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом - автомобілем марки Land Cruiser Prado», д/н НОМЕР_1 .

Згідно з Договором строк дії договору з 29.09.10 по 28.09.11.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме довідки ДАІ, постанови Печерського районного суду м. Києва від 03.11.10 р. по справі №3-4876/10. 09.10.10 р. в м. Києві по Набережному шосе зі сторони мосту «Метро» мало місце ДТП за участю автомобіля марки Land Cruiser Prado» д/н НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2, автомобіля марки «ВАЗ 2105», д/н НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3 ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_3 вимог п. 13.1 ПДР України. Внаслідок зазначеної дорожньо-транспортної пригоди автомобіль, yota Land Cruiser Prado»д/н НОМЕР_1 був пошкоджений.

Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно Звіту №41 про оцінку автомобіля Toyota Land Cruiser 150 Prado», д/н НОМЕР_1 від 26.10.10 р. вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля oyota Land Cruiser Prado»д/н НОМЕР_1, в результаті його пошкодження в ДТП складає 5141,72 грн.

Відповідно до страхового акта № 1148-1 від 16.11.10 позивач визнав ДТП страховим випадком та виплатив страхувальнику 3050,16 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення №3701 від 16.11.10 р. на суму 3050,16 грн. Крім того позивачем було оплачено вартість товарознавчого дослідження в сумі 450 грн, що підтверджується платіжним дорученням №3692 від 16.11.10 р.

16.09.11 р. Позивач надіслав Відповідачу заяву №1148 на виплату страхового відшкодування в порядку регресу по полісу №ВЕ/1504491 у розмірі 3500,16 грн, проте ця вимога, як зазначає Позивач, залишилась без належного реагування зі сторони Відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з положеннями статті 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до статті 27 Закону України “Про страхування” до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

З матеріалів справи вбачається, що автомобіль «ВАЗ 2105», д/н НОМЕР_2, забезпечений полісом обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № BE 1504491, який на момент ДТП була застрахована у Відповідача.

Згідно вищезазначеного полісу встановлений сторонами ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну складає 35000 грн, франшиза 0 грн.

За таких обставин, до позивача у порядку регресу перейшло право на отримання від відповідача компенсації матеріальної шкоди, заподіяної власнику автомобіля Land Cruiser Prado»д/н НОМЕР_1, в порядку регресу в розмірі 3500,16 грн (3050,16 + 450).

Крім того Позивач просить стягнути з Відповідача пеню у розмірі 196,20 грн, інфляційні витрати у розмірі 42 грн та 3 % річних - 37,97 грн.

Позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 196,20 грн, інфляційні витрати у розмірі 42 грн та 3% річних у розмірі 37,97 грн, посилаючись на прострочення останнім строку виплати страхового відшкодування.

Суд не погоджується з доводами позивача, виходячи з наступного.

В ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст. 547 Цивільного кодексу України угода про неустойку повинна бути укладена в письмовій формі. Недодержання письмової форми тягне недійсність угоди про неустойку, в даному разі пені.

Суду не надано письмової угоди щодо неустойки, яка була укладена між сторонами.

Частиною 1 ст. 1191 ЦК України встановлено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

У відповідності до ст. 27 Закону України „Про страхування" та ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток. Тобто, відповідно до вищевказаних правових норм до позивача, як страховика, перейшло право вимоги лише в межах фактично понесених ним затрат.

Регресні вимоги по суті є лише відшкодуванням безпосередніх затрат з виплати страхового відшкодування і в даному, випадку виплата коштів в порядку регресу не забезпечується пенею, інфляційними витратами та 3 % річних, у зв'язку з чим правові підстави для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача пені, інфляційних витрат та 3 % річних відсутні і в задоволенні цієї частини вимог слід відмовити.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню в порядку регресу сума страхового відшкодування в розмірі 3500,16 грн.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати, повязані з розглядом справи, зокрема витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу та державного мита, при частковому задоволенні позову підлягають стягненню з обох сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 49,75, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування" задовольнити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА"(01032, м. Київ, Голосіївський район, вул. Жилянська, буд. 75, ідентифікаційний код 00034186)з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування" (01004, м. Київ, Печерський район, вул. Червоноармійська, буд.15/2, ідентифікаційний код 36086124) 3500 (три тисячі пятсот ) грн 16 коп. страхового відшкодування, 94 (девяносто чотири) грн 54 коп. витрат по сплаті державного мита та 218 (двісті вісімнадцять) грн 74 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Пукшин Л.Г.

дата підписання рішення 08.11.2011 р.