Рішення № 19219735, 21.10.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 41/37721.10.11 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Савсервіс-Мова"

До Приватного підприємства "ТЕКРАМ"

Простягнення 5 178, 45 грн.

Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 дов. № б/н від 07.04.2011 року;

від відповідача: не зявився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Савсервіс-Мова" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства "ТЕКРАМ" про стягнення 5 178, 45 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі укладеного між сторонами договору купівлі-продажу № 13119 від 03.09.2010 року позивач передав у власність відповідача продукти харчування, однак останній, всупереч умовам даного договору за поставлений товар своєчасно та в повному обсязі не розрахувався, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворився борг на суму 3586, 00 грн.

Ухвалою від 09.09.2011 року було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 30.09.2011 року.

В судовому засіданні 30.09.2011 року представник позивача подав документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі, а також надав усні пояснення по справі, відповідно до яких позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 30.09.2011 року не зявився, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконав, про причини неявки суд не повідомив, про час та дату проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

У звязку з неявкою в судове засідання представника відповідача, а також, у звязку з необхідністю витребування додаткових доказів, ухвалою суду від 30.09.2011 року розгляд справи відкладено на 21.10.2011 року.

В судовому засіданні 21.10.2011 року представник позивача надав усні пояснення по справі та просив суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судове засідання, яке відбулося 21.10.2011 року вдруге не зявився, про причини неявки суд не повідомив, про час та дату проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Згідно з абзацом 4 пункту 2 Інформаційного листа Вищого Господарського суду України № 01-08/140 від 15.03.2010 року «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві»особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в матеріалах справи доказами.

В судовому засіданні 21.10.2011р. на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши подані документи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

03 вересня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Савсервіс-Мова»(далі продавець, відповідач) та Приватним підприємством «Текрам»(далі - покупець, відповідач) укладено договір купівлі - продажу № 13119 (далі-Договір).

В силу положень до п.п. 1.1, 1.2, 1.3 Договору, продавець передає у власність, а покупець приймає та оплачує товар на умовах, визначених в даному Договорі. Найменування, асортимент, кількість та ціна товару, що є предметом даного Договору, визначається у накладних, які оформляються та підписуються сторонами при прийомі передачі кожної партії товару. Усі накладні є складовими частинами цього Договору в частині визначення ціни, асортименту, найменування та кількості товару. Партією товару вважається його кількість, зазначена в одній накладній, що є невідємною частиною Договору.

Відповідно до п.п. 2.1, 2.2 Договору, ціна на товар встановлюється продавцем у прайс-листі, формується в національній валюті України та зазначається в накладних. Продавець має право в односторонньому порядку змінювати ціни на товар з обовязковим попередженням покупця про такі зміни за 14 днів.

Порядок розрахунків сторони обумовили п. 5.1 Договору, відповідно до якого покупець здійснює розрахунки за товар на умовах, визначених сторонами у Додатку № 1, який є невідємною частиною даного Договору.

П. 2 Додатку № 1 сторони обумовили, що покупець здійснює розрахунки за товар, отриманий відповідно до Договору, протягом 21 календарних днів.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на виконання умов Договору передав у власність відповідачу продукти харчування на загальну суму 5586, 00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 47849178 від 19.01.2011 року. Проте, відповідач свої зобовязання щодо оплати вартості поставленого товару виконав частково на суму 2000, 00 грн., у звязку з чим у останнього перед позивачем утворився борг на суму 3586, 00 грн., що засвідчується платіжними дорученнями № 21 від 03.03.2011 року та № 31 від 10.03.2011 року.

Таким чином, станом на день розгляду справи в суді суму боргу відповідач не сплатив, належних доказів на спростування обставин, викладених позивачем не надав.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За умовами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач позовні вимоги визнав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 3586, 00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобовязань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобовязань.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 7.1 Договору встановлено, що у разі несвоєчасної оплати вартості товару покупець зобовязаний сплатити продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Позивач за прострочення строків сплати коштів за поставлений товар, керуючись п. 7.1. Договору, нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в сумі 273, 59 грн.

Здійснивши перерахунок пені, в межах періодів визначених позивачем, з урахуванням обмеження її розміру подвійною обліковою ставкою НБУ, з відповідача, на думку господарського суду підлягає до стягнення пеня в розмірі 273, 59 грн., розмір якої визначений за обґрунтованим розрахунком позивача.

Відповідно до частин 2 статті 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до пункту 7.4 Договору, у випадку прострочки покупцем оплати вартості товару більше ніж на 60 календарних днів вважається, що покупець необґрунтовано відмовився від оплати товару та зобовязаний сплатити на користь продавця, крім установленої Договором пені (п.7.1) штраф за ухилення від оплати у розмірі 30 % від вартості отриманого та не оплаченого в строк товару.

Позивач за прострочення відповідачем строків оплати вартості товару, керуючись пунктом 7.4 Договору, нарахував та просить стягнути з відповідача штраф у сумі 1075, 80 грн.

Здійснивши перерахунок штрафу з урахуванням умов Договору та простроченої суми заборгованості, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.

Крім того позивач, посилаючись на статтю 625 Цивільного кодексу України, просить суд стягнути на свою користь інфляційні втрати в розмірі 190, 11 грн. та 3 % річних в розмірі 52, 95 грн.

Згідно статті 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобовязання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобовязання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Здійснивши перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат, зважаючи на прострочення відповідачем грошового зобовязання, з останнього, на думку господарського суду на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, підлягають до стягнення 3 % річних в розмірі 52, 95 грн. та інфляційні втрати в розмірі 190, 11 грн. за весь час прострочення відповідно до обґрунтованого розрахунку позивача.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 32, 33, 82-85 ГПК України господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Текрам»(місцезнаходження:03037, м. Київ, вул. М. Кривоноса, буд. 8, фактична адреса: 03151, м. Київ, пр.-т. Повітрофлотський, буд. 92-В, код ЄДРПОУ 25290074) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Савсервіс-Мова»(03115, м. Київ, вул. М. Краснова, 27, код ЄДРПОУ 30776789) 3586 (три тисячі пятсот вісімдесят шість) грн. 00 грн. основного боргу, 273 (двісті сімдесят три) грн. 59 коп. пені, 1075 (одна тисяча сімдесят пять) грн. 80 грн. штрафу, 190 (сто девяносто) грн. 11 коп. інфляційних втрат, 52 (пятдесят дві) грн. 95 коп. 3 % річних, 102 (сто дві) грн. 00 державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом (стаття 85 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя О.М. Спичак

Дата підписання рішення:

04.11.2011 року.