Рішення № 19219731, 21.10.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 41/37821.10.11 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мосспас"

До Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейнфорд "

Простягнення 87 302, 56 грн.

Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1.- дов. № б/н від 01.08.2011 року;

від відповідача: не зявився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Мосспас" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю " Рейнфорд " про стягнення 87 302, 56 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі укладеного між сторонами договору поставки № 80856 від 10.05.2011 року позивач поставив відповідачу товар, однак останній, всупереч умовам даного договору за поставлений товар своєчасно та в повному обсязі не розрахувався, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворився борг на суму 85 281, 70 грн.

Ухвалою від 09.09.2011 року було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 30.09.2011 року.

В судовому засіданні 30.09.2011 року представник позивача подав документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі, а також надав усні пояснення по справі, відповідно до яких позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 30.09.2011 року не зявився, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконав, про причини неявки суд не повідомив, про час та дату проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

У звязку з неявкою в судове засідання представника відповідача, а також, у звязку з необхідністю витребування додаткових доказів, ухвалою суду від 30.09.2011 року розгляд справи відкладено на 21.10.2011 року.

14.10.2011 року представник позивача через канцелярію суду надав клопотання з додатковими документами.

В судовому засіданні 21.10.2011 року представник позивача надав усні пояснення з приводу заявлених позовних вимог та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 21.10.2011 року вдруге не зявився, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконав, про причини неявки суд не повідомив, про час та дату проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Згідно з абзацом 4 пункту 2 Інформаційного листа Вищого Господарського суду України № 01-08/140 від 15.03.2010 року «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві»особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в матеріалах справи доказами.

В судовому засіданні 21.10.2011р. на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши подані документи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

10 травня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Мосспас" (далі -постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рейнфорд" (далі покупець, відповідач) укладено договір поставки № 80856 (далі-Договір).

В силу положень до п.п. 1.1, 1.2 Договору, постачальник зобовязувався поставити товар в строки, обумовлені даним Договором, відповідно до замовлення покупця, яке є невідємною частиною Договору, а покупець прийняти його та оплатити на умовах, обумовлених в додатку № 4 до даного Договору «Додаткові умови», що є невідємною частиною Договору. Право власності на товар переходить від постачальника до покупця в момент підписання уповноваженими представниками сторін товарної (товаротранспортної) накладної, яка підтверджує факт передачі товару.

Асортимент та ціна товару обумовлюється в специфікаціях до Договору. Специфікація затверджується сторонами в установленій формі (додаток № 1 «Специфікація») та є невідємною частиною даного Договору (п. 2.1).

Постачальник здійснює поставку товару в пункт призначення відповідно до замовлення покупця своїми транспортними засобами та за свій рахунок. Адреси пунктів доставки покупця зазначені в додатку № 4 до даного Договору «Додаткові умови»(п.3.1 Договору).

Умови ціни договору та порядок розрахунків сторони обумовили розділом -7 Договору, відповідно до якого загальна ціна Договору складає суму товару, отриманого по всім накладним. Покупець здійснює оплату за поставлений товар шляхом банківського перерахунку коштів на розрахунковий рахунок постачальника в строк, встановлений сторонами в пункті 5. додатку № 4 до даного Договору «Додаткові умови», відповідно до якого Покупець здійснює оплату за поставлений товар шляхом банківського перерахунку коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту поставки товару.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на виконання умов Договору поставив відповідачу товар на загальну суму 192281, 70 грн., що підтверджується накладними, скріплених печаткам та підписами обох сторін (належним чином завірені копії містяться в матеріалах справи). Відповідач в свою чергу прийняв товар, проте, свої зобовязання щодо оплати вартості поставленого товару виконав частково на суму 107000, 00 грн., що засвідчується банківськими виписками (які містяться в справі), у звязку з чим у останнього перед позивачем утворився борг на суму 85281, 70 грн.

З метою досудового врегулювання спору, позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогами про погашення заборгованості та проведення звірки взаєморозрахунків, однак зазначені вимоги залишені відповідачем без задоволення та належного реагування.

Станом на день розгляду справи в суді суму боргу відповідач не сплатив, жодних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем не надав, а тому загальна заборгованість відповідача перед позивачем становить 85281, 70 грн.

Як вбачається з матеріалів справи вищевказаний договір за своє правовою природою є договором поставки.

Згідно до статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За умовами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд приходить до висновку, що позов в частині стягнення основного боргу в розмірі 85281, 70 грн. нормативно та документально доведений.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив виконання зобовязання, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобовязань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобовязань.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 8.9. Договору, встановлено, що у випадку прострочення оплати товару постачальник стягує з покупця пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми несплаченого в строк товару за кожний день прострочення платежу.

Позивач за прострочення строків сплати коштів за поставлений товар, керуючись п. 8.9. Договору нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в сумі 1693, 90 грн.

Здійснивши перерахунок пені в межах періодів визначених позивачем, з урахуванням строків розрахунку визначених додатками до Договору та дати внесення проплат, обмеживши її розмір подвійною обліковою ставкою НБУ, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню частково в сумі 1 591, 19 грн.

Крім того позивач, посилаючись на статтю 625 Цивільного кодексу України, просить суд стягнути на свою користь 3 % річних в розмірі 326, 96 грн.

Згідно статті 614 Цивільного кодексу особа, яка порушила зобовязання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобовязання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Здійснивши перерахунок 3 % річних, зважаючи на прострочення відповідачем грошового зобовязання, господарський суд прийшов до висновку, що зазначені нарахування здійснено позивачем не вірно, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню в сумі 307, 73 грн., перерахунок яких здійснено в межах періодів визначених позивачем.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 ГПК України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 32, 33, 82-85 ГПК України господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рейнфорд»(03056, м. Київ, вул. Борщагівська, 154 А, код ЄДРПОУ 35250305) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мосспас»(30611, Хмельницька область, Теофіпольський район, с. Новоставці, вул. Леніна, 23, код ЄДРПОУ 36379395) 85281 (вісімдесят пять тисяч двісті вісімдесят одна) грн. 70 коп. основного боргу, 1591 (одна тисяча пятсот девяносто одна) грн. 19 коп. пені, 307 (триста сім) грн. 73 коп. 3 % річних, 871 (вісімсот сімдесят одна) грн. 81 коп. державного мита та 235 (двісті тридцять пять) грн. 67 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом (стаття 85 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя О.М. Спичак

Дата підписання рішення:

02.11.2011 року.