Рішення № 19219284, 12.10.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 59/14312.10.11 За позовомПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УНІКА" ДоПриватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія"

Простягнення 3 095, 38 грн.

Суддя Картавцева Ю.В.

Представники:

від позивача ОСОБА_1 - представник (дов. № 6 від 04.01.2011 р.)

від відповідачане зявився СУТЬ СПОРУ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "УНІКА" звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" про стягнення страхового відшкодування, яке було сплачено страхувальнику відповідно до договору комплексного страхування на транспорті № 014031/4002/0005333 від 16.12.2010р. в розмірі 3095,38 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що ПАТ "Страхова компанія "УНІКА" за договором добровільного комплексного страхування на транспорті № 014031/4002/0005333 від 16.12.2010р, внаслідок настання страхової події дорожньо-транспортної пригоди, було здійснено виплату страхового відшкодування за письмовою заявою власника пошкодженого автомобіля "Шкода", державний номер НОМЕР_1 ОСОБА_2, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1191 ЦК України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки транспортний засіб автомобіль "Форд", державний номер НОМЕР_2, за участю якого скоєно ДТП, водій якого, ОСОБА_3, визнаний винним у її скоєні, застрахований у ПАТ "Українська пожежно-страхова компанія", згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВЕ/3736990, позивач просить стягнути з відповідача страхового відшкодування в розмірі 3095,38 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 25.08.2011 р. порушено провадження у справі №59/143, розгляд справи призначено на 23.09.2011 р.

20.09.2011 р. відділом діловодства суду отримано від Моторного (транспортного) страхового бюро України лист на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі № 59/143.

В судовому засіданні 23.09.2011 р. представник позивача наддав на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі додаткові документи.

В судове засідання 23.09.2011 р. представник відповідача, не з?явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

У звязку з незявленням в судове засідання представника відповідача, невиконанням вимог ухвали суду про порушення провадження у справі, суд, ухвалою від 23.09.11р. відклав розгляд справи на 12.10.11р.

12.10.11р. представник відповідача через відділ діловодства суду подав відзив на позовну заяву. В даному відзиві представник відповідача просить відмовити в задоволенні позовних вимог з огляду на те, що пошкоджений автомобіль "Шкода", державний номер НОМЕР_1, оглядався за відсутністю аварійного комісара ПАТ "УПСК", та той факт, що відповідач був позбавлений можливості прийняти участь у визначені обставин, характеру та розміру завданих в результаті ДТП збитків.

Представник відповідача в судове засідання 12.10.2011р. не з'явився. У поданому через відділ діловодства суду 12.10.11р. відзиві на позовну заяву просив розглянути справу за його відсутності.

Приписами статті 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 ГПК України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.

За таких обставин суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутністю представника відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору та відповідно до вимог ст. 69 ГПК України.

В судовому засіданні 12.10.2011 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

16.12.2010р. між ПАТ “Страхова компанія "УНІКА" та ОСОБА_2 було укладено Договір добровільного комплексного страхування на транспорті № 014031/4002/0005333, за яким ПАТ “Страхова компанія "УНІКА" було застраховано майнові інтереси Страхувальника, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу марки "Шкода", державний номер НОМЕР_1.

Згідно розгорнутої довідки ГУМВС України ВДАІ з обслуговування адміністративної території м. Львова, 27.03.2011р. в м. Львові по вул. Гуцульській 19 сталась дорожньо-транспортна пригода зіткнення за участю автомобілів "Шкода", державний номер НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_2 та автомобіля марки "Форд", державний номер НОМЕР_2 яким керував ОСОБА_3

ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_3 Правил дорожнього руху України, якого визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення Постановою Пустомитівського районного суду Львівської області від 19.04.2011р.

29.03.2011р. до ПАТ "СК "УНІКА" звернувся страхувальник із заявою про виплату страхового відшкодування в зв'язку з пошкодженням застрахованого транспортного засобу внаслідок ДТП, що відповідно до умов договору страхування є страховим випадком.

Згідно рахунку-фактури №ГА-026847 від 29.03.11р. наданого ВАТ "Галич-Авто", та Рахунку № 32 від 29.03.11р. наданого ПП ОСОБА_4, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля "Шкода", державний номер НОМЕР_1, склала 3095,38 грн.

Відповідно до вищезазначеного Рахунку-фактури № ГА-026847 та Рахунку № 32 від 29.03.11р. наданого ПП ОСОБА_4, ПрАТ "Страхова компанія "УНІКА" було виплачено страхове відшкодування у розмірі 1 729,13 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 016419 від 19.05.2011 р. та 1366,25 грн. в рахунок погашення несплаченої частини страхового платежу, що підтверджується Наказом № 00064066 від 16.05.2011р.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представника позивача, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.

Частинами другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Матеріалами справи підтверджується, що транспортний засіб - автомобіль "Форд", державний номер НОМЕР_2, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди застрахованому у позивача автомобілю "Шкода", державний номер НОМЕР_1, належить ОСОБА_3

Однак, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 в частині заподіяння шкоди майну внаслідок експлуатації автомобіля "Форд", державний номер НОМЕР_2 будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах була застрахована у ПАТ "Українська пожежно-страхова компанія" на підставі укладеного договору обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № ВЕ/3736990).

Вина водія ОСОБА_3, який керував автомобілем "Форд", державний номер НОМЕР_2, підтверджується постановою Пустомитівського районного суду Львівської області від 19.04.2011р.

Пунктом 37.4 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Таким чином відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля "Шкода", державний номер НОМЕР_1 відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів, в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності (поліс № ВЕ/3736990), а до ПАТ "СК "УНІКА" як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування наземного транспорту № 014031/4002/0005333 від 16.12.2010р. перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до ОСОБА_3, як особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно статті 29 Закону України "Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Відповідно до статті 12.1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

За договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності (поліс № ВЕ/3736990) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну становить 25 500,00 грн., франшиза 510,00 грн.

З огляду на викладене відсутні законні підстави для стягнення з відповідача 510,00 грн., що становить розмір франшизи за полісом № ВЕ/3736990.

Враховуючи визначені полісом № ВЕ/3736990 розміри лімітів відповідальності та франшизи, а також сплачену позивачем суму страхового відшкодування, відповідач зобовязаний відшкодувати позивачу витрати в розмірі 2 585,38 грн. (3 095,38 грн. - 510,00 грн. франшиза за полісом № ВЕ/3736990), а тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки. Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договір, відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно із статтею 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобовязання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно із статтею 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку, що відповідачем було порушено умови Договору, а також положення статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобовязання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобовязання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобовязання.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не надано доказів, що підтверджують відсутність його вини у порушенні зобовязання.

Таким чином, станом на день вирішення спору, враховуючи п.12.1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" відповідач зобовязаний відшкодувати позивачу витрати в розмірі 2 585,38 грн., а тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідальність страховика винної особи регламентована положеннями Закону України "Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та обмежується укладеним договором страхування.

Заперечення відповідача не приймаються судом до уваги з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, заподіяну іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

Крім того, таке ж право визначено положеннями чинного законодавства окремо для страхових компаній (ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування"), згідно з якими, до страхової компанії, яка здійснила виплату страхового відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке Страхувальник мав до особи, відповідальної за заподіяні збитки.

Матеріали справи містять рахунок - фактуру № ГА-026847 від 29.03.11р. наданий ВАТ "Галич-Авто", та Рахунок № 32 від 29.03.11р. наданий ПП ОСОБА_4, згідно яких визначено розмір матеріального збитку, завданого власнику автомобіля "Шкода", державний номер НОМЕР_1, у сумі 3095,38 грн., та докази виплати позивачем зазначеної суми страхувальнику.

За таких обставин, розмір збитків визначений позивачем належним чином та у відповідності із нормами чинного законодавства України.

Відповідач будь-яких доказів на підтвердження того, що розмір заподіяних збитків невірно визначений позивачем та той факт, що відповідач був позбавлений можливості прийняти участь у визначені обставин, характеру та розміру завданих в результаті ДТП збитків, не надав.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, при частковому задоволенні позову, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, повязані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За таких обставин, витрати по сплаті державного мита в сумі 85,19 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, в сумі 197,12 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" (04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 40, Код ЄДРПОУ 20602681) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УНІКА" (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 14-В, код ЄДРПОУ 20033533) шкоду в розмірі 2 585 (дві тисячі пятсот вісімдесят пять) грн. 38 коп., державне мито в розмірі 85 (вісімдесят п'ять) грн. 19 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 197 (сто девяносто сім) грн. 12 коп.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяЮ.В. Картавцева

Дата складання

повного рішення: 19.10.11 р.