Рішення № 19219188, 27.10.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 47/37727.10.11 За позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго»

ДоКомунального підприємства «Служба замовника житлово-комунальних послуг»

Оболонського району у м.Києві

Про стягнення 164193,29

Суддя Станік С.Р.

Представники сторін:

від позивача ОСОБА_1 представник за довіреністю

від відповідача ОСОБА_2 представник за довіреністю

На підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 27.10.2011 р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення з останнього 135693,78 грн. суми боргу за спожиту теплову енергію по договору № 230289 від 01.11.2005, 21665,67 грн. інфляційних витрат, 6833,84 грн. 3% річних, а також відшкодування витрат по сплаті державного мита та витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу -236,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.10.2011 було порушено провадження у справі № 47/377, розгляд справи було призначено на 27.10.2011.

В судовому засіданні 27.10.2011р. представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, мотивуючи їх тим, що відповідач згідно умов договору № 230289 від 01.11.2005 не виконав свої зобовязання перед позивачем та не оплатив спожиту теплову енергію у гарячій воді згідно з п.2.2.1 та 2.3.1 договору своєчасно та відповідно до умов даного Договору. Внаслідок чого за період з 01.10.2008 р. по 01.09.2011 виникла заборгованість за спожиту теплову енергію у гарячій воді, яка станом на 01.09.2011 р. становить 135693,78 грн. Також відповідно ст. 625 Цивільного кодексу України позивач просив стягнути з відповідача 21665,67 грн. інфляційних витрат, 6833,84 грн. 3% річних.

Представник відповідача в судовому засіданні 27.10.2011 надав відзив на позов, в якому відповідач наголошував на тому, що він заперечує в частині позовних вимог щодо нарахування 21665, 67 грн. інфляційних втрат, оскільки їх нарахування здійснено позивачем зокрема і в місяці з відємним значенням інфляції.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, представника відповідача, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.11.2005 між АЕК «Київенерго», яке змінило назву на ПАТ «Київенерго»у відповідності з вимогами Закону України «Про акціонерні товариства»від 17.09.2008 (про що зазначено в статуті останнього), як постачальником, та відповідачем - КП «Служба замовника житлово-комунальних послуг»Оболонського району у м.Києві, як споживачем , було укладено Договір № 230289 на постачання теплової енергії у гарячій воді (далі договір № 230289 від 01.11.2005), згідно п 1.1 якого постачальник зобовязався виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а споживач зобовязався отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених у договорі.

Умовами договору № 230289 від 01.11.2005 сторони погодили, що постачальник зобовязується безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності із споживачем для потреб опалення - в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання протягом року згідно із заявленим споживачем величинами приєднаного теплового навантаження ( п.2.2.1), споживач зобовязався дотримуватись кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у додатку №1, не допускаючи їх перевищення; своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними в додатку № 2 (п.2.3.1), споживач зобовязався забезпечувати своєчасне надходження коштів на транзитний рахунок Головного інформаційно-обчислювального центру ГІОЦ КМДА від мешканців за спожиту теплову енергію та своєчасне щомісячне надходження коштів на рахунок постачальника за теплову енергію, спожиту орендарями ( 2.3.5).

Також сторонами договору № 230289 від 01.11.2005 було погоджено :

-обсяги постачання теплової енергії (додаток №1);

-тарифи та порядок розрахунків (додаток №2), відповідно до яких сторонами визначено, що споживач щомісячно забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію та транзитний рахунок ГІОЦ КМДА та до 25 числа поточного місяця оплачує вартість теплової енергії,яка використовується орендарями, на рахунок постачальника згідно з його розрахунком;

- умови припинення подачі теплової енергії (додаток №5);

- Порядок проведення розрахунків по відшкодуванню житловим організаціям витрат, повязаних з нарахуванням, збором, обліком та розщепленням платежів населення за теплову енергію та обслуговуванням внутрішньо будинкових і зовнішніх теплових мереж, бойлерних, які знаходяться на їх балансі (додаток №10).

Відповідно до облікових карток фактично спожитої теплової енергії у гарячій воді за період з 01.10.2008 р. по 01.09.2011, позивачем нараховано відповідачу до сплати загалом 664568,66 грн. вартості послуг за спожиту теплову енергію у гарячій воді згідно договору № 230289 від 01.11.2005, що сторонами по справі не заперечувалось, з яких оплачено 528874,88 грн., згідно поданого розрахунку суми боргу.

Ст. 175 ч.1 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов»язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦКУ з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншими учасниками відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один субєкт зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші ), або утриматися від певних дій, а інший субєкт має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Згідно ст. 909 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобовязується за завданням іншої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобовязується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, судом встановлено, що позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за надані, але не оплачені у повному обсязі послуги з постачання теплової енергії у гарячій воді по договору № 230289 від 01.11.2005 за період з 01.10.2008 р. по 01.09.2011 в сумі 135693,78 грн. (664568,66 грн. (вартість послуг за спожиту відповідачем теплову енергію у гарячій воді) 528874,88 грн. (фактична оплата).

Враховуючи те, що сторонами по справі не заперечувалась загальна сума вартості наданих позивачем та спожитих відповідачем послуг з постачання теплової енергії, яка складає 664568,66 грн. та їх часткова оплата в сумі 528874,88 грн., таким чином, суд дійшов висновку, що фактична непогашена заборгованість відповідача перед позивачем за спожиті послуги з постачання теплової енергії у гарячій воді по наведеному договору за період з 01.10.2008 р. по 01.09.2011 складає за розрахунком суду 135693,78 грн. Доказів погашення відповідачем зазначеної заборгованості станом на момент вирішення спору суду не надано.

Таким чином, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості за спожиті послуги з постачання теплової енергії у гарячій воді по договору № 230289 від 01.11.2005 за період з 01.10.2008 р. по 01.09.2011, а саме в розмірі 135693,78 грн.

Також, позивачем було заявлено вимоги про стягнення з відповідача за порушення умов договору № 230289 від 01.11.2005 щодо строків оплати за спожиті послуги з постачання теплової енергії у гарячій воді за період з 01.10.2008 р. по 01.09.2011 інфляційних витрат в сумі 21665,67 грн. та 3% річних в сумі 6833,84 грн.

Відповідно до ст.ст. 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом та якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, враховуючи те, що відповідачем прострочено виконання свого зобовязання по оплаті наданих позивачем послуг з постачання теплової енергії у гарячій воді за період з 01.10.2008 р. по 01.09.2011 по договору № 230289 від 01.11.2005, суд, перевіривши розрахунок позивача щодо сум, строків та ставок нарахування інфляційних втрат та 3% річних, погоджується з розрахунком позивача, наведеним у позові, а саме: інфляційних витрат в сумі 21665,67 грн. та 3% річних в сумі 6833,84 грн., які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Посилання відповідача у відзиві на те, що нарахування 21665, 67 грн. інфляційних втрат здійснено позивачем безпідставно, оскільки їх нарахування здійснено позивачем зокрема і в місяці з відємним значенням інфляції судом відхиляється, оскільки позивач належним чином виконав свої договірні зобовязання з постачання відповідачу теплової енергії у гарячій воді за період з 01.10.2008 р. по 01.09.2011 по договору № 230289 від 01.11.2005, проте відповідач в порушення умов договору № 230289 від 01.11.2005, не розрахувався за отриману теплову енергію у гарячій воді за заявлений до стягнення період, а відтак до нього підлягають застосуванню приписи статті 625 Цивільного кодексу України щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобовязання.

З огляду на викладене, вимоги позивача підлягають задоволенню, а саме: з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість в сумі 135693,78 грн., інфляційні витрати в сумі 21665,67 грн. та 3% річних в сумі 6833,84 грн.

Державне мито і судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Служба замовника житлово-комунальних послуг»Оболонського району у м.Києві»(код ЄДРПОУ 05757498, місцезнаходження: 04213 м. Київ, проспект Героїв Сталінграду, 57) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Приватного акціонерного товариства «Київенерго»(код ЄДРПОУ 00131305, місцезнаходження: 01001, м. Київ, пл. І.Франка,5) суму заборгованості за спожиту теплову енергію в розмірі 135693 (сто тридцять пять тисяч шістсот девяносто три) грн. 78 коп., 1 641 (одна тисяча шістсот сорок одна) грн. 93 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Станік С.Р.

Дата підписання рішення 03.11.2011