Рішення № 19218977, 25.10.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 27/25125.10.11 За позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «НАСТА» до Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» третя особа ОСОБА_3

про відшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 23 040, 06 грн.

Суддя Дідиченко М. А.

Секретар Приходько Є. П.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1. - представник за довіреністю від 25.07.2010 року;

від відповідача: ОСОБА_2. - представник за довіреністю від 20.06.2011 року;

від третьої особи: не зявились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «НАСТА» доПриватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп»про відшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 23 040, 06 грн.

Вимоги позивач обґрунтовує тим, що 12.02.2010 року по вул. Саперно-Слобідській в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля КАМАЗ, д/н НОМЕР_1 з напівпричепом, д/н НОМЕР_2, під керуванням гр. ОСОБА_3. та автомобіля марки Фольксваген, д/н НОМЕР_3, який був застрахований позивачем на підставі договору страхування наземного транспорту. Позивачем, на виконання умов зазначеного договору була здійснена виплата страхового відшкодування. У звязку із зазначеним, оскільки цивільно-правова відповідальність винного в ДТП - гр. ОСОБА_3. була застрахована Приватним акціонерним товариством «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», до позивача в порядку регресу перейшло право зворотної вимоги до відповідача.

Ухвалою суду від 04.10.2011 року було порушено провадження у справі та залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача винну у скоєнні ДТП особу - ОСОБА_3. Розгляд справи призначено на 25.10.2011 року.

Представник позивача у судовому засіданні 25.10.2011 року позовні вимоги підтримав та подав витребувані ухвалою суду докази.

Представник відповідача у судовому засіданні 25.10.2011 року подав витребувані судом докази та відзив на позов, відповідно до якого проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на неодержання необхідних для виплати страхового відшкодування документів у повному обсязі.

Представник третьої особи у судове засідання 25.10.2011 року не зявився, вимоги ухвали не виконав, про поважні причина неявки суд не повідомив.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

З довідки ВДАІ з обслуговування АТ Голосіївського району та АТІ, підпорядкованого ГУМВС України в м. Києві від 16.02.2010 року та постанови Голосіївського районного суду м. Києва від 05.03.2010 року по справі № 3-2203/10 вбачається, що 12.02.2010 року о 15.00 годині по вул. Саперно-Слобідській в м. Києві, гр. ОСОБА_3., керуючи автомобілем КАМАЗ, д/н НОМЕР_1 з напівпричепом, д/н НОМЕР_2, при зміні напрямку руху не переконався, що це буде безпечним та не створить перешкод іншим учасникам дорожнього руху, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем Фольксваген, д/н НОМЕР_3, що призвело до пошкодження транспортних засобів, чим порушив п. п. 10.1 ПДР України.

Голосіївським районним судом м. Києва по справі № 3-2203/10 гр. ОСОБА_3. визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340, 00 грн.

Пошкоджений внаслідок ДТП автомобіль Фольксваген, д/н НОМЕР_3 був застрахований на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту № 208.0000030 від 22.05.2009 року, який укладено між Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «НАСТА»(страховик) та ОСОБА_4. (страхувальник).

Із матеріалів справи вбачається, що 24.02.2010 року було проведено автотоварознавче дослідження (Звіт № 2911 про оцінку КТЗ), згідно висновку якого матеріальна шкода, нанесена власнику автомобіля Фольксваген, д/н НОМЕР_3 у результаті його ушкодження при ДТП, становить 23612, 57 грн.

Як вбачається із страхового акту Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «НАСТА»№ 2010-02-12/005/1 від 14.04.2010 року, розмір страхового відшкодування склав 23550, 60 грн.

На виконання умов договору добровільного страхування наземного транспорту № 208.0000030 від 22.05.2009 року, позивач здійснив виплати страхового відшкодування загальним розміром 23550, 60 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями № 1699 від 10.03.2010 року та № 3013 від 20.04.2010 року.

Статтею 27 Закону України «Про страхування»та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ч. 1 статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відшкодувавши збитки, завдані водієм ОСОБА_3., позивач на підставі положень статті 27 Закону України «Про страхування»та статті 993 ЦК України став в межах сплаченої суми стороною-кредитором у зобовязанні, що виникло з делікту, замість особи, якій нанесено шкоди.

Тобто, позивач з моменту сплати шкоди за особу, відповідальну за її спричинення, став кредитором у деліктному зобовязанні отримавши право замість потерпілого вимагати відшкодування заподіяної шкоди від особи, відповідальної за завдані збитки.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

На виконання вимог Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»між Приватним акціонерним товариством «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп»та гр. ОСОБА_5 укладено поліс № НОМЕР_4 обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (тип 1), відповідно до якого Приватне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп»взяло на себе обовязок відшкодувати шкоду заподіяну, зокрема, майну третіх осіб під час ДТП, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу - автомобіль КАМАЗ, д/н НОМЕР_1. Відповідно до п. 2 цього полісу, ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 25 500, 00 грн., франшиза - 510, 00 грн.

Відповідно до пункту 15.1 статті 15 зазначеного Закону, договором І типу є договір обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладений на умовах страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах.

Таким чином, згідно полісу № НОМЕР_4 обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, застрахована відповідальність будь-якої особи, що на законних підставах експлуатує транспортний засіб, вказаний в договорі.

Довідкою ВДАІ з обслуговування АТ Голосіївського району та АТІ, підпорядкованого ГУМВС України в м. Києві від 16.02.2010 року та постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 05.03.2010 року по справі № 3-2203/10 не встановлено факту керування гр. ОСОБА_3. автомобілем марки КАМАЗ, д/н НОМЕР_1 не на законних підставах.

Так, Приватне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», як страховик відповідальності будь-якої особи, що на законних підставах експлуатує вищевказаний транспортний засіб (у даному випадку гр. ОСОБА_3.), є особою, який належить відшкодувати шкоду, заподіяну автомобілю Фольксваген, д/н НОМЕР_3, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктами 1, 3 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

За загальним правилом зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи (стаття 511 ЦК України).

Водночас, згідно з частиною 7 статті 528 ЦК України виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто.

Згідно з частинами 1, 2 статті 636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі. Виконання договору на користь третьої особи може вимагати як особа, яка уклала договір, так і третя особа, на користь якої передбачено виконання, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із суті договору.

Вказані норми містяться у розділі І «Загальні положення про зобовязання»книги пятої ЦК України і стосуються як договірних, так і недоговірних (деліктних) зобовязань.

Відповідно до статті 511 ЦК України у випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Згідно з пунктом 4 частини 1 та частиною 3 статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Ні вище вказані договори страхування, ні закон не містять заборони на зміну кредитора у зобовязанні щодо відшкодування шкоди завданої в результаті ДТП.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, у Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «НАСТА» виникло право вимоги до Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп»у порядку регресу на підставі вказаних норм та статей 27 Закону України «Про страхування»та 993, 1191 ЦК України на відшкодування завданих внаслідок ДТП збитків у розмірі 23040, 60 грн. (23550, 60 - 510, 00), оскільки обовязок компенсації суми франшизи законом покладено на особу, відповідальність якої застрахована.

Заперечуючи проти позовних вимог відповідач зазначив, що на вимогу останнього йому не було надано усіх необхідних для виплати страхового відшкодування документів, зокрема документів на підтвердження того, що під час ДТП автомобіль КАМАЗ, д/н НОМЕР_1 експлуатувався особою на законних підставах.

Суд не приймає дане заперечення відповідача до уваги, оскільки, як зазначалося вище, ВДАІ з обслуговування АТ Голосіївського району та АТІ, підпорядкованого ГУМВС України в м. Києві не зафіксував факту керування гр. ОСОБА_3. автомобілем марки КАМАЗ, д/н НОМЕР_1 не на законних підставах.

До того ж, згідно п. 35 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»в редакції від 24.09.2008 року, для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику (або якщо страховик невідомий - МТСБУ) відповідну заяву. У заяві про виплату страхового відшкодування має міститися: найменування страховика, до якого подається заява, або МТСБУ; назва (для юридичної особи), прізвище, ім'я, по батькові (для фізичної особи) заявника, його місцезнаходження або місце проживання; зміст майнової вимоги заявника щодо відшкодування завданих збитків; інформація про вже здійснені взаєморозрахунки осіб, відповідальність яких застрахована, та потерпілих; обставини, якими заявник обґрунтовує свою вимогу, та докази, що підтверджують її відповідно до законодавства; розмір шкоди; підпис заявника і дата подання заяви. До заяви додаються довідки про дорожньо-транспортну пригоду, довідки відповідних закладів охорони здоров'я щодо тимчасової втрати працездатності або довідки спеціалізованих установ про встановлення стійкої втрати працездатності (інвалідності) у разі її виникнення, інші документи, які мають відношення до даної дорожньо-транспортної пригоди, завірені у встановленому порядку.

Вихідним листом № 3931 від 26.08.2010 року позивач надав відповідачеві відповідну заяву із доданими документами, які були отримані останнім 31.08.2010 року.

Як вбачається з переліку документів до заяви про виплату страхового відшкодування, відповідачеві була надана відповідна довідка ДАІ про ДТП.

Так, суд відзначає, що позивачем було направлено всі необхідні документи для прийняття страховиком рішення про виплату страхового відшкодування.

Відповідно до 37.1 п. 37 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів»в редакції від 24.09.2008 року, виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.

Таким чином, відповідачу у термін до 31.09.2010 року належало виплатити страхове відшкодування.

Відповідач у зазначений термін виплату страхового відшкодування не здійснив.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідач доказів оплати ним страхового відшкодування до матеріалів справи не надав.

У звязку із зазначеним, суд вважає позовну вимогу про стягнення з відповідача 23040, 06 грн. законною та такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 49 ГПК України при задоволенні позову державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись п. п. 1, 3 ч. 2 ст. 11, ст.ст.22, 29, 509, 511, 512, 514, 528, 636, 993, 1187, 1188, 1191, 1192 ЦК України та ст.ст. 33, 49, ст. ст.ст. 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1.Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

2.Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп»(04050, м. Київ, вул. Глибочицька, 44; ідентифікаційний код: 24175269), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «НАСТА»(01025, м. Київ, вул. Володимирська, 5 Б; ідентифікаційний код: 35893575) 23040 (двадцять три тисячі сорок) грн. 06 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 230 (двісті тридцять) грн. 40 коп., та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.

3.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяДідиченко М. А.

Дата підписання 31.10.2011 року