Рішення № 19218875, 01.11.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5/15001.11.11 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мічуріна Агро» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тридента Агро»

про стягнення 17710,00 грн.

Суддя Ломака В.С.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1. за довіреністю № б/н від 01.07.2011 р.;

від відповідача: не зявився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мічуріна Агро»(далі позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тридента Агро" (далі відповідач, ТОВ "Тридента Агро") про стягнення 17710,00 грн. помилково перерахованих коштів на підставі платіжного доручення № 04-11 від 07.04.2009 р., витрат по сплаті державного мита на суму та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що оскільки між сторонами в той час не існувало та на даний час відсутні будь-які господарські відносини, помилково перераховані грошові кошти на підставі платіжного доручення № 04-11 від 07.04.2009 р. у сумі 17710,00 грн. є безпідставно набутими, з огляду на що, на його думку, мають бути повернуті відповідачем в порядку ст. 1212 ЦК України.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.09.2011 р. порушено провадження у справі № 5/150, розгляд справи призначено на 11.10.2011 р.

Під час підготовки справи до розгляду судом встановлено, що відносно відповідача ухвалою господарського суду міста Києва від 31.01.2011 р. порушено провадження у справі про банкрутство № 28/29-б. Оскільки станом на час розгляду справи № 5/150, ухвала підготовчого засідання у справі № 28/29-б господарським судом міста Києва не виносилась, відповідно, оголошення в офіційному друкованому органі про порушення справи про банкрутство боржника не публікувалось, суд дійшов висновку про можливість відповідно до п. 54 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 р. № 15 "Про судову практику в справах про банкрутство" вирішувати спір у даній справі по суті за правилами позовного провадження.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.10.2011 р. розгляд справи на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, в звязку з неявкою повноважного представника відповідача було відкладено на 01.11.2011 р.

Разом з позовною заявою, позивачем подано до суду клопотання про витребування доказів, а саме: документів, що стосуються створення, діяльності, внесення змін до інформації та ліквідації Сумської філії ТОВ "Тридента Агро" з реєстраційної справи ТОВ "Тридента Агро" в Голосіївської районної державної адміністрації.

Зазначене клопотання судом відхилено з огляду на його безпідставність та необґрунтованість, оскільки, в матеріалах справи міститься Довідка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців відносно ТОВ "Тридента Агро", яке виступає відповідачем у даній справі, проте відомості створення, діяльності та внесення змін до інформації та ліквідації Сумської філії ТОВ "Тридента Агро" не стосуються предмету спору у даній справі.

В судовому засіданні 01.11.2011 р. представником позивача подано письмові пояснення у справі.

У судовому засіданні 01.11.2011 р. представник позивача позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання 01.11.2011 р. не зявився, вимоги ухвали господарського суду міста Києва від 14.09.2011 р. про порушення провадження у справі № 5/150 та ухвали господарського суду міста Києва від 11.10.2011 р. не виконав, заяв чи клопотань не подав і не надіслав, про поважні причини неявки суд не повідомив. Про час і місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

При цьому, судом враховано, що п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, зясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист відправляє до пункту 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 р. № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»(із змінами від 08.04.2008 р.), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній»і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (розяснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.1997 р. № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, оскільки підтверджені витягом з ЄДРПОУ, наданим позивачем, повідомлення про вручення наявні в матеріалах справи.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 01.11.2011 р. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

07.04.2009 р. Товариством з обмеженою відповідальністю «Мічуріна Агро»було перераховано 17710,00 грн. на розрахунковий рахунок № 260019972, відкритий в Сумській ОД "Райффайзен банк Аваль", на підставі платіжного доручення № 04-11 з призначенням платежу: «За ззр зг. Рах. № 74 від 01/04/09 в т.ч. ПДВ 20% 2951,67 грн.».

Листом від 13.07.2011 р. за № 65-130711/1 позивач звернувся до відповідача з вимогою повернути безпідставно отримані грошові кошти в сумі 17710,00 грн., а також надати документи на підтвердження існування між сторонами господарських відносин.

Відповідно до опису вкладення в цінний лист та фіскального чеку № 1043, вказаний лист було направлено на адресу відповідача 15.07.2011 р.

Оскільки позивач не отримав відповіді на зазначену вимогу та з огляду на те, що відповідачем так і не було повернуто спірних грошових коштів, позивач вирішив звернутись за захистом свої прав та законних інтересів до суду.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обовязок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого субєктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно зясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність правових підстав отримання спірних грошових коштів від позивача.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що перераховані позивачем відповідачу платіжним дорученням № 04-11 від 07.04.2009 р. грошові кошти у розмірі 17710,00 грн., за відсутності договірних відносин між сторонами та інших підстав для здійснення їх перерахунку, не можуть вважатися такими, що перебувають у відповідача на законних підставах.

Відповідно до ст. 1089 Цивільного кодексу України за платіжним дорученням банк зобов'язується за дорученням платника за рахунок грошових коштів, що розміщені на його рахунку у цьому банку, переказати певну грошову суму на рахунок визначеної платником особи (одержувача) у цьому чи в іншому банку у строк, встановлений законом або банківськими правилами, якщо інший строк не передбачений договором або звичаями ділового обороту.

В силу вимог ст. 1090 Цивільного кодексу України зміст і форма платіжного доручення та розрахункових документів, що подаються разом з ним, мають відповідати вимогам, встановленим законом і банківськими правилами. Банк не має права робити виправлення у платіжному дорученні клієнта, якщо інше не встановлено законом або банківськими правилами.

Приписами ст. 1091 Цивільного кодексу України встановлено, що банк, що прийняв платіжне доручення платника, повинен перерахувати відповідну грошову суму банкові одержувача для її зарахування на рахунок особи, визначеної у платіжному дорученні.

Судом встановлено, що платіжне доручення позивача № 04-11 від 07.04.2009 р. відповідало всім вимогам, встановленим чинним законодавством України, в тому числі банківським правилам.

Згідно з п. 1.4 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Національного банку України № 22 від 21.01.2004 р. (у відповідній редакції) (далі - Інструкція) неналежний отримувач особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі; помилкове списання/зарахування коштів - списання/зарахування коштів, унаслідок якого з вини банку або клієнта відбувається їх списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача.

Відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" (у відповідній редакції) дата валютування це зазначена платником у розрахунковому документі або в документі на переказ готівки дата, починаючи з якої кошти, переказані платником отримувачу, переходять у власність отримувача. До настання дати валютування сума переказу обліковується в обслуговуючих отримувача банку або в установі - членів платіжної системи.

У відповідності до п. 3.3 вказаної Інструкції банк отримувача до настання дати валютування, що зазначена в електронному розрахунковому документі, зараховує переказані кошти на відповідний рахунок і не пізніше наступного робочого дня згідно з порядком, передбаченим у договорі, повідомляє отримувача про надходження на його адресу коштів та дату їх валютування. Банк, що обслуговує отримувача, зобов'язаний зарахувати кошти на рахунок отримувача на початок операційного дня, який визначений датою валютування. Якщо дата валютування припадає на неробочий день, то банк отримувача зараховує кошти на його рахунок на початок першого робочого дня, наступного за днем, який визначений датою валютування. Операцію з перерахування коштів з відповідного рахунку на рахунок отримувача банк отримувача оформляє меморіальним ордером, у реквізиті "Призначення платежу" якого зазначає номер і дату електронного розрахункового документа, а також повторює текст реквізиту "Призначення платежу" цього електронного розрахункового документа.

Крім цього, відповідно до п. 3.4 згаданої Інструкції платник до настання дати валютування може відкликати кошти, які до зарахування на рахунок отримувача обліковуються в банку, що обслуговує отримувача. Лист про відкликання коштів платник подає до свого банку, який того самого дня надає банку отримувача вказівку про повернення коштів. Банк отримувача, одержавши цю вказівку, цього самого операційного дня перераховує кошти з відповідного рахунку на той самий рахунок у банку платника, з якого вони надійшли, якщо на час надходження вказівки кошти не зараховані на рахунок отримувача, та повідомляє отримувача про відкликання коштів платником.

В силу приписів ч. ч. 1, 2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Пунктом 2.35 Інструкції встановлено, що кошти, що помилково зараховані на рахунок неналежного отримувача, мають повертатися ним у строки, установлені законодавством України, за порушення яких неналежний отримувач несе відповідальність згідно із законодавством України. У разі неповернення неналежним отримувачем за будь-яких причин коштів у зазначений строк повернення їх здійснюється в судовому порядку. Банк, що обслуговує неналежного отримувача, не несе відповідальності за своєчасність подання ним розрахункового документа на повернення помилково зарахованих на його рахунок коштів.

Згідно з п. 6 Указу Президента України "Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України" від 16.03.1995 № 227/95 підприємства незалежно від форм власності мають повертати в пятиденний строк платникам помилково зараховані на їх рахунки кошти.

Як зазначалось вище, спірні кошти було зараховано 07.04.2009 р. на рахунок, який належить Філії ТОВ "Тридента Агро" в Сумській області, у звязку з чим вони мали бути повернуті в пятиденний строк позивачу.

Відповідно до ст. 95 ЦК України філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій.

Філії не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.

При цьому, філії не мають правосубєктності, у звязку з чим відповідальність за дії філій і їх посадових осіб несе юридична особа, яка утворила ці філії.

Відповідно до п. 3 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 10.12.1996 р. № 02-5/422, "Про судове рішення", зі змінами та доповненнями, рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Враховуючи, що судом встановлено, що відповідачем не було повернуто спірні грошові кошти, позовні вимоги про стягнення з відповідача 17710,00 грн. є доведеними та підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, до судових витрат віднесені державне мито, суми, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрати, повязані з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплата послуг перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, повязані з розглядом справи.

В силу ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, стороні на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує державне мито за рахунок другої сторони, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Приймаючи до уваги вищевикладене, судові витрати у відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 8285 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тридента Агро»(03038, м. Київ, вул. Ямська, б. 28-А; ідентифікаційний код 255914321) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мічуріна Агро» (32100, Хмельницька область, Ярмолинецький район, селище міського типу Ярмолинці, вул. Мічуріна, б. 56; ідентифікаційний код 35248736) 17710 (сімнадцять тисяч сімсот десять) грн. 00 коп. помилково перерахованих коштів, 177 (сто сімдесят сім) грн. 10 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя В.С. Ломака

Повне рішення складено 03.11.2011 р.