Рішення № 19218522, 25.10.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 47/36425.10.11 За позовом Малого приватного науково-впроваджувального підприємства “Фірма ФОНОР” До Товариства з обмеженою відповідальністю “ДССТРОЙ”

Про стягнення 595714,37 грн.

Суддя Станік С.Р.

Представники сторін:

від позивача ОСОБА_1 представник (дов. від 20.07.2011р.)

від відповідача не зявився

На підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 25.10.2011 р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення з відповідача 595714,37грн. основного боргу, а також витрат по сплаті державного мита 5958,00грн. та 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.10.2011р. було порушено провадження у справі №47/364, розгляд справи було призначено на 25.10.2011р.

Представник позивача у судовому засіданні 25.10.2011р. заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити. Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем було поставлено відповідачу товар загалом на суму 595714,37грн., проте відповідач не здійснив оплату отриманого товару у сумі 595714,37грн., у звязку з чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 595714,37грн. основного боргу.

Відповідач своїх представників у судове засідання 25.10.2011р. не направив, однак, 25.10.2011р. судом отримано від відповідача відзив на позовну заяву, в якому відповідач визнає факт отримання товару на суму 595714,37грн. та визнає у повному обсязі заборгованість по оплаті отриманого товару у сумі 595714,37грн. та не заперечує проти задоволення позовних вимог. Також, у відзиві відповідач просить суд розглядати справу без участі представника відповідача, у звязку з неможливістю прибути останнього у судове засідання.

Клопотання відповідача, викладене у відзиві, судом задоволено.

Розглянувши наявні матеріали справи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно відповідних витратних накладних у кількості 45 штук, які підписані уповноваженими особами позивача та відповідача та скріплені печатками сторін, належним чином завірені копії яких містяться в матеріалах справи, а оригінали оглянуті судом у судовому засіданні, позивачем було поставлено відповідачу товар загалом на суму 595714,37грн.

Як зазначає позивач, відповідач не виконав свого обовязку щодо оплати поставленого позивачем товару на суму 595714,37грн.

Відповідно до п.2 статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обовязку не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обовязок у семиденний строк від дня предявлення вимоги, якщо обовязок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності до приписів ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України позивач звернувся до відповідача з вимогою вих. №02/02-2011 від 02.02.2011р. про оплату поставленого товару у повному обсязі у сумі 595714,37грн.

У відповідь на вказану вимогу, відповідач надіслав позивачу лист вих. №11-03 від 11.03.2011р., в якому останній визнає вимогу позивача, однак, у звязку з відсутністю грошових коштів на підприємстві, відповідач просив надати трьохмісячний строк для здійснення розрахунків за отриманий товару на суму 595714,37грн.

Оскільки відповідач, свого обовязку щодо оплати поставленого позивачем товару не виконав, грошові кошти у сумі 595714,37грн. не сплатив, то позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача 595714,37грн. основного боргу за поставлений товар.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Статтею 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (ч. 1 вказаної статті ЦК України).

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони (ч. 1 ст. 207 ЦК України).

Частиною 2 ст. 638 ЦК України визначено, що договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною;

Відповідно до ч. 1 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом

Згідно ст. 181 Господарського кодексу України (надалі ГК України) допускається укладання господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладання даного виду договорів.

Відповідно до ч.2 статті 206 Цивільного кодексу України встановлено, що юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів.

Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобовязується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобовязується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 2 ст. 712 Цивільного кодексу України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно п. 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п.1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Подані позивачем витратні накладні у кількості 45 штук загалом на суму 595714,37грн. вважаються судом пропозицією позивача відповідачу укласти договір (оферта), а прийняття відповідачем товару на суму 595714,37грн. - прийняттям такої пропозиції (акцепт) відповідачем.

Отже, вищенаведене свідчить про виникнення між сторонами правовідносин поставки, що в свою чергу, свідчить про наявність між сторонами цивільних прав і обовязків відповідно до ст. 11 ЦК України.

Отже, позивачем, як постачальником, згідно відповідних витратних накладних було поставлено відповідачу товар на загальну суму 595714,37грн., проте відповідач, як покупець, свого обовязку щодо оплати поставленого позивачем товару на суму 595714,37грн. у строки, відповідно до приписів ч.2 ст. 530 Цивільного кодексу України - не виконав, а тому вимога позивача щодо стягнення з відповідача 595714,37грн. основного боргу є законною, обґрунтованою і підлягає задоволенню у повному обсязі.

Крім того, у відзиві на позовну заяву відповідач суму основного боргу у розмірі 595714,37грн. визнав у повному обсязі.

Згідно ч. 5 ст. 22 ГПК України відповідач має право визнати позов повністю або частково, а також має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати зустрічний позов.

У разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб (ч. 5 ст. 78 ГПК України)..

З огляду на викладені положення законодавства та обставини справи, суд вважає, що визнання відповідачем позову не суперечить законодавству, не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб і, таким чином, суд приймає визнання відповідачем позову, поряд із власними висновками суду, для прийняття рішення про задоволення позову в частині стягнення суми боргу у розмірі 595714,37грн.

Державне мито і судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ДССТРОЙ” (код ЄДРПОУ 36186833, місцезнаходження: 01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 14-В, літера А) на користь Малого приватного науково-впроваджувального підприємства “Фірма ФОНОР” (код ЄДРПОУ 16458296, місцезнаходження: 02230, м. Київ, вул. Боженко, 2) 595714 (пятсот девяносто пять тисяч сімсот чотирнадцять) 37коп. основного боргу, 5957 (пять тисяч девятсот пятдесят сім) грн. 14 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Видати наказ відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.

4.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя С.Р. Станік

Дата складання повного тексту рішення 31.10.2011р.