Рішення № 19217706, 07.11.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. <поле для ввода - № кабинета >

РІШЕННЯ

Іменем України

07.11.2011Справа №5002-9/4079.1-2011 За позовом Дитячого спеціалізованого санаторію ім. Боброва Міністерства охорони здоровя України (98766, АР Крим, м. Алупка,вул. Леніна, 35)

До відповідача Алупкінської міської ради (98676, АР Крим, м. Алупка, вул. Красногвардійська, 32)

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору:

на стороні позивача Міністерство охорони здоровя України (01021, м. Київ, вул. Грушевського,7)

на стороні відповідача фізична особа ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)

про скасування рішення.

Суддя Пєтухова Н.С.

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача ОСОБА_2, представник, дов. пост. № б/н, від 28.10.2011року; Мартинюк О.В. гол.врач.

Від відповідача не зявився

Третя особа 1- не зявився

Третя особа 2 ОСОБА_1

Сутність спору: Дитячий спеціалізований санаторій ім. Боброва Міністерства охорони здоровя України звернувся до Господарського суду АР Крим із позовом про скасування рішення 34 сесії 4-го скликання Алупкінської міської ради “Про дозвіл на розробку проекту землеустрою з відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку та господарських споруд” від 05.08.2005р. №75/10.

Позовні вимоги мотивовані тим, що спірним рішенням надано дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,04 га по вул.Леніна, 35 в м. Алупка, яка входить у склад земельної ділянки площею 11,26 га, що перебуває у постійному користуванні позивача відповідно до Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії КМ № 0000030, виданого згідно із рішенням Алупкінської міської ради від 07.04.2005р.

Рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 03.03.2011 р. по справі № 5002-6/8410-2008 (суддя В.М.Шкуро) позов був задоволений та було скасоване рішення Алупкінської міської ради №75/10 від 05.08.2005р. “Про дозвіл на розробку проекту землеустрою з відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку та госпбудівель” та було стягнуте з Алупкінської міської ради (98676, АР Крим, м. Алупка, вул.Красногвардійська, 32) на користь Дитячого спеціалізованого санаторію ім. Боброва Міністерства охорони здоровя України (98677, АР Крим, м. Алупка, вул. Леніна, 35; ідентифікаційний код юридичної особи 01995731) судові витрати з оплати 85,00 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач не погодившись з вищевказаним рішенням Господарського суду АРК подав Апеляційну скаргу.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 17.05.2011 р. по справі № 5002-6/8410-2008 апеляційна скарга відповідача була залишена без задоволення.

Не погодившись з постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 17.05.2011 р. по справі № 5002-6/8410-2008 відповідач подав касаційну скаргу до Вищого Господарського суду України.

Постановою Вищого Господарського суду України від 16.08.2011 р. по справі № 5002-6/8410-2008 касаційна скарга відповідача була задоволена, постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 17.05.2011 р. по справі № 5002-6/8410-2008 та рішення Господарського суду АРК від 03.03.2011 р. по справі № 5002-6/8410-2008 були скасовані і справа була передана на новий розгляд до Господарського суду АРК.

Справі був привласнений номер 5002-9/4079.1-2011 та її розгляд був доручений судді Пєтухової Н.С.

10.10.2011 року від третьої особи № 2 - ОСОБА_1 до суду надійшли заперечення на позовну заяву, у якої просить відмовити у задоволені позову.

24.10.2011 року від представника позивача до суду надійшли письмові пояснення , у яких позивач просить задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, витребувані документи не надав. Про день слухання справи був сповіщений належним чином. Ухвала суду була направлена на його юридичну адресу рекомендованою кореспонденцією. Причина не явки представника відповідача суду не відома. У матеріалах справи є поштове повідомлення про отримання відповідачем ухвали суду.

Третя особа 1 Міністерство охорони здоровя України, явку свого представника у судове засідання не забезпечив, витребувані документи суду не надав. Про день слухання справи був сповіщений належним чином. Ухвала суду була направлена на його адресу рекомендованою кореспонденцією. Причина не явки представника третьої особи суду не відома.

У судовому засіданні позивач підтримав позивні вимоги.

Третя особа № 2 - ОСОБА_1 просить у позові позивачу відмовити.

Розглянувши матеріали справи, а також додатково надані сторонами документи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

В с т а н о в и в:

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів розповсюджується на всі правовідносини, що виникають в державі. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Суд вважає необхідним дотримуватися принципів судочинства, що встановлені ст. 129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засідками судочинства є зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто суд вважає потрібним застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів.

Відповідно до ст.1 Господарського процесуального кодексу України до господарського суду звертаються особи за захистом своїх порушених чи оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, що кореспондується із положеннями статті 21 ГПК України, де до позивачів віднесено осіб, які предявили позов або в інтересах яких предявлено позов саме про захист порушеного права чи охоронюваного законом інтересу.

Згідно статті 20 Господарського кодексу України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів.

Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, зокрема, шляхом установлення, зміни і припинення господарських правовідносин, іншими способами, передбаченими законом.

Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Стаття 16 Цивільного кодексу України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обовязку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7)припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Рішенням 34 сесії 4-го скликання Алупкінської міської ради “Про дозвіл на розробку проекту землеустрою з відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку та госпбудівель”від 05.08.2005р. №75/10, надано дозвіл ОСОБА_1 розробити проект землеустрою з відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,04 га за адресою: м.Алупка, вул. Леніна, (р-н будинку №35) для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку, госпбудівель та споруд (присадибна ділянка) з наступною передачею ділянки у приватну власність (а.с. 11).

Предметом спору у справі є вимога позивача про скасування рішення 34 сесії 4-го скликання Алупкінської міської ради “Про дозвіл на розробку проекту землеустрою з відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку та господарських споруд” від 05.08.2005р. №75/10, посилаючись на приписи статей 116, 152 Земельного кодексу України.

Відповідно до статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

За статтею 2 Земельного кодексу України земельними відносинами є суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею, суб'єктами в яких виступають громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади, а об'єктами землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні паї (частки).

Відповідно до частини 1 статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Частиною 1 статті 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 123 Земельного кодексу України передача земельних ділянок в постійне користування передбачає проходження певної процедури по виготовленню технічної документації, її погодження компетентними органами тощо, що в подальшому є підставою для прийняття відповідного рішення органом місцевого самоврядування з цього питання.

Прийняття рішення лише стосовно дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки само собі не свідчить про обовязковість надання у майбутньому земельної ділянку після закінчення процедури погодження, що передбачено ч.9 ст.118 Земельного кодексу України, Порядком розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затверджених постановою Кабінету міністрів України від 26.05.04р. №677 та не тягне виникнення, припинення прав на землю.

Розроблення проекту відведення земельної ділянки має на меті встановлення можливості надання такої ділянки в подальшому певній особі.

Виходячи зі змісту ст.126 Земельного кодексу України рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не є документом, що посвідчує право на земельну ділянку.

Крім того, у матеріалах справи є довідка Ялтинського міського управління земельних ресурсів від 16.11.2005р. №14145-2/10-25, з якої убачається, що земельна ділянка проектована до відводу гр. ОСОБА_1, до будівництва і обслуговування житлового будинку та господарських построек і споруд, проєктировочної площею 0,04га, розташованих за адресою: м.Алушта, вул.Леніна, район будинку 35 по статистичному звіту Державного комітету України по земельним ресурсам «Облік землі»(форма 6-зем) числиться на звіті: - строка 12.3(шифр 96) «Землі, непереданого у власність, непередані у користування в межах населеного пункту»(а.с.68)

Таким чином, виходячи вищевикладеного, суд дійшов до висновку, що спірним рішенням не порушені права та законні інтересі позивача. Отже, вимоги позивача задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33,34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на позивача відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 07.11.2011р. були оголошені тільки вступна та резолютивна частини рішення.

Повний текст рішення оформлений відповідно до ст. 84 ГПК України і підписаний 09.11.2011 р.

З огляду на викладене, керуючись ст. ст. 32, 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.У позові відмовити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримПетухова Н.С.