Рішення № 19217012, 27.10.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 101

РІШЕННЯ

Іменем України

27.10.2011Справа №5002-7/1612-2011

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарант-СВ» (95001, м. Сімферополь, вул. Чехова, 51, ідентифікаційний код 23893207)

До відповідачів: 1) Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради (95000, м. Сімферополь, вул. Толстого, 15); 2) Сімферопольської міської ради (95000, м. Сімферополь, вул. Толстого, 15)

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Кримське республіканське підприємство «Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації» (95000, м. Сімферополь, вул. Некрасова, 11)

Про визнання права власності.

Суддя І. І. Дворний

представники:

Від позивача ОСОБА_1 предст., дов. б/н від 29.04.2011р.

Від відповідачів 1) ОСОБА_2, предст., дов. №24/01-55/1699 від 02.06.2011 р. 2) ОСОБА_2, предст., дов. №24/01-55/1686 від 02.06.2011 р.

Третя особа ОСОБА_3, предст., дов. від 01.03.2011 р.

Сутьспору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Гарант-СВ» звернулось до Господарського суду АР Крим з позовом до Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради та Сімферопольської міської ради про визнання права власності на цілісний майновий комплекс, що складається з адміністративно-господарського комплексу літ. «А» площею 582,1 кв. м., навісу літ. «а1» площею 37 кв. м., навісу літ. «а» площе. 37 кв. м., прохідної літ. «Б» площею 37,4 кв. м., тамбуру літ. «б» площею 5,2 кв. м., вбиральні літ. «В» площею 2,0 кв. м., та розташований за адресою: м. Сімферополь, вул. Красноармійська, 5.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилається на те, що фірмою «Гарант-СВ», правонаступником якої є Товариство з обмеженою відповідальністю «Гарант-СВ», на належній їй на праві постійного користування та оренди земельній ділянці був збудований адміністративно-господарський комплекс по вул. Красноармійській, 7 в м. Сімферополі. 07.09.1998 р. вказаний комплекс був введений державною комісією в експлуатацію за відповідним актом, затвердженим рішенням Виконавчого комітету Сімферопольської міськради №1512 від 23.12.1998 р. Проте, позивач стверджує, що до теперішнього часу його право власності на новостворене майно не зареєстровано, а відповідачі відмовляються від оформлення права власності з посиланням на те, що частина комплексу розташована на земельній ділянці, строк оренди якої сплинув. ТОВ «Гарант-СВ» вважає вказану відмову необґрунтованою, оскільки будівництво було здійснено у повній відповідності з нормами законодавства України, не є самочинним, у звязку з чим будь-які перешкоди для оформлення права власності відсутні.

Ухвалою ГС АР Крим від 20.04.2011 р. позовна заява була прийнята до розгляду та до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, було залучено Кримське республіканське підприємство «Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації».

Ухвалою ГС АР Крим від 12.05.2011 р. провадження у справі було зупинено у звязку з призначенням судової будівельно-технічної експертизи, на вирішення якої були поставлені наступні питання:

-яка площа земельної ділянки необхідна відповідно до будівельних норм для обслуговування та експлуатації Товариством з обмеженою відповідальністю «Гарант-СВ» цілісного майнового комплексу, розташованого за адресою: м. Сімферополь, вул. Красноармійська, 5/7?

-з яких будівель, споруд (із зазначенням площі) складається спірний майновий комплекс, який був збудований і зданий в експлуатацію Товариством з обмеженою відповідальністю «Гарант-СВ» та розташований за адресою: м. Сімферополь, вул. Красноармійська, 5/7?

-чи відповідає цілісний майновий комплекс, який був збудований і зданий в експлуатацію Товариством з обмеженою відповідальністю «Гарант-СВ» та розташований за адресою: м. Сімферополь, вул. Красноармійська, 5/7, вимогам державних будівельних норм (ДБН) та правил (БНіП)?

-визначити процент готовності цілісного майнового комплексу, який був збудований і зданий в експлуатацію Товариством з обмеженою відповідальністю «Гарант-СВ» та розташований за адресою: м. Сімферополь, вул. Красноармійська, 5/7;

-визначити, чи є цілісний майновий комплекс, який був збудований і зданий в експлуатацію Товариством з обмеженою відповідальністю «Гарант-СВ» та розташований за адресою: м. Сімферополь, вул. Красноармійська, 5/7, обєктом нерухомого майна;

- визначити ринкову вартість цілісного майнового комплексу, який був збудований і зданий в експлуатацію Товариством з обмеженою відповідальністю «Гарант-СВ» та розташований за адресою: м. Сімферополь, вул. Красноармійська, 5/7.

Після надходження до суду висновку експерта ухвалою ГС АР Крим від 20.09.2011 р. провадження у справі було поновлено.

11.10.2011 р. до ГС АР Крим від Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарант-СВ» надійшла заява про уточнення позовних вимог, згідно якої позивач просить визнати за ним право власності на комплекс будівель і споруд, що складається з адміністративно-господарського комплексу літ. «А» площею 582,1 кв. м., навісу літ. «а1» площею 37 кв. м., навісу літ. «а» площею 37 кв. м., прохідної літ. «Б» площею 37,4 кв. м., тамбуру літ. «б» площею 5,2 кв. м., вбиральні літ. «В» площею 2,0 кв. м., №1 забору площею 36,5 кв. м., №3 забору площею 13,8 кв. м., №5 забору площею 53,5 кв. м., забору площею 30,0 кв. м., та розташований за адресою: м. Сімферополь, вул. Красноармійська, 5. Вказана заява була прийнята судом до розгляду.

Відповідачі проти позову заперечували з тих підстав, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Гарант-СВ» не були надані докази порушення або оспорювання його права власності на спірне нерухоме майно саме з боку Сімферопольської міської ради та її виконавчого комітету.

Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, підстав для відкладення розгляду справи судом не вбачається.

Розгляд справи відкладався у порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, суд

ВСТАНОВИВ :

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі рішення Сімферопольської міської ради №1965 від 28.11.1997 р. Фірмі «Гарант-СВ», правонаступником якої є Товариство з обмеженою відповідальністю «Гарант-СВ», був виданий Державний акт серії І-КМ №004488 на право постійного користування земельною ділянкою площею 0,13 га по вул. Красноармійській в м. Сімферополі для будівництва адміністративно-господарського комплексу.

Крім того, за договором №130 від 09.02.1999 р. позивачеві також в тимчасове платне користування строком на 10 років була надана земельна ділянка площею 0,04 га по вул. Красноармійській в м. Сімферополі для будівництва адміністративно-господарського комплексу.

На вказаних земельних ділянках позивачем був збудований адміністративно-господарський комплекс по вул. Красноармійській, 7 в м. Сімферополі, який прийнятий в експлуатацію за актом державної технічної комісії від 07.09.1998 р. (а. с. 22). Цей акт був затверджений рішенням Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради №1512 від 23.10.1998 р.

За даними інвентаризації збудовані позивачем обєкти нерухомості складаються з адміністративно-господарського комплексу літ. «А» площею 582,1 кв. м., навісу літ. «а1» площею 37 кв. м., навісу літ. «а» площею 37 кв. м., прохідної літ. «Б» площею 37,4 кв. м., тамбуру літ. «б» площею 5,2 кв. м., вбиральні літ. «В» площею 2,0 кв. м., №1 забору площею 36,5 кв. м., №3 забору площею 13,8 кв. м., №5 забору площею 53,5 кв. м., забору площею 30,0 кв. м.

Матеріали справи свідчать, що державна реєстрація права власності позивача на збудовані обєкти проведена не була, що підтверджується, зокрема, листом КРП «Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації» №11239/31 від 19.10.2011 р. (а. с. 123).

У звязку з цим, листом №01/01 від 12.01.2009 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Гарант-СВ» звернулось до Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради з проханням оформити свідоцтво про право власності на майновий господарський комплекс по вул. Красноармійська, 5/7 в м. Сімферополі. Вказаний лист був отриманий відповідачем, про що свідчить відповідний напис в нижній частині листа (а. с. 45). Проте, вказаний лист відповідачем був залишений поза увагою.

Аналогічний лист №76/08 від 03.08.2009 р. був направлений повторно направлений позивачем на адресу Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради, отриманий ним, згідно копії поштового повідомлення, 07.08.2009 р., та також залишений без відповіді (а. с. 43-44).

Кримське республіканське підприємство «Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації» у відповідь на звернення позивача про оформлення права власності листом №09/1608ВК від 09.12.2009 р. повідомило про неможливість вчинення відповідних дій у звязку із знаходженням частини обєкта на земельній ділянці, переданій у тимчасове користування, строк якого сплинув.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з вимогою про визнання права власності на новостворене майно.

Суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 39 Земельного кодексу України від 18.12.1990 р., який діяв на момент створення позивачем спірних обєктів нерухомості, власники земельних ділянок і землекористувачі мають право, зокрема, самостійно господарювати на землі; зводити житлові, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди за погодженням з сільською, селищною, міською Радою народних депутатів. Зведення на орендованій земельній ділянці приміщень виробничого і невиробничого призначення, у тому числі житла, орендарі погоджують з сільською, селищною, міською, районною Радою народних депутатів, іншим орендодавцем.

Згідно зі статтею 20 Закону України «Про власність», який був чинний на момент створення позивачем обєктів нерухомого майна, суб'єктами права колективної власності є трудові колективи державних підприємств, колективи орендарів, колективні підприємства, кооперативи, акціонерні товариства, господарські товариства, господарські об'єднання, професійні спілки, політичні партії та інші громадські об'єднання, релігійні та інші організації, що є юридичними особами.

При цьому, частиною 1 статті 26 цього Закону було передбачено, що об'єктами права власності господарського товариства, що є юридичною особою, є грошові та майнові внески його членів, а також майно, набуте внаслідок господарської діяльності, та інше майно, придбане на підставах, не заборонених законом.

Відповідно до пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів державного замовлення» від 5 серпня 1992 р. N 449, яка була чинною на момент створення позивачем спірних обєктів нерухомості, порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, не включених до державного замовлення, визначається Урядом Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями за погодженням з Державним комітетом у справах містобудування і архітектури.

Відповідне Положення про порядок введення в експлуатацію обєктів, які не є державною власністю, було затверджено Постановою Уряду Автономної Республіки Крим від 14.08.1996 р. №268.

Пунктом 8 вказаного Положення було передбачено, що рішення про введення в експлуатацію видається на закінчений будівництвом обєкт, підготовлений до експлуатації, стосовно якого повністю виконані будівельно-монтажні роботи в обсязі, передбаченому проектом.

Результатом роботи комісії є складання та підписання акта державної технічної комісії, в якому приймається рішення про введення обєкта в експлуатацію. Акт державної технічної комісії затверджується органом, що призначив цю комісію (п. 9, 10 Положення).

Пунктом 11 вказаного Положення було закріплено, що підписаний та затверджений акт державної технічної комісії є рішенням про готовність до введення в експлуатацію обєкта, підставою для включення даних про його введення до статистичної звітності, а також для оформлення прав власності на споруджений обєкт.

Таким чином, акт державної технічної комісії від 07.09.1998 р., затверджений рішенням Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради №1512 від 23.10.1998 р., свідчить про готовність збудованих позивачем будівель і споруд до експлуатації та є підставою для оформлення його права власності на обєкти будівництва.

Згідно з висновком проведеної в рамках цієї справи експертизи комплекс будівель і споруд, який був збудований та зданий в експлуатацію Товариством з обмеженою відповідальністю «Гарант-СВ» та розташований за адресою: м. Сімферополь, вул. Красноармійська, 5/7, складається з наступних будівель і споруд:

-літер «А» - адміністративно-господарський комплекс площею 582,1 кв. м.;

-літер «Б» - прохідна площею 37,4 кв. м.;

-літер «б» - тамбур площею 5,2 кв. м.;

-літер «В» - вбиральня площею 2,0 кв. м.;

-літер «а» - навіс площею 37,0 кв. м.;

-літер «а1» - навіс площею 37,0 кв. м.;

-№1 забір площею 36,5 кв. м.;

-№2 ворота площею 9,6 кв. м.;

-№3 забір площею 13,8 кв. м.;

-№4 ворота площею 7,2 кв. м.;

-№5 забір площею 53,5 кв. м.;

-№6 забір площею 30,0 кв. м.

Вказаний комплекс, за твердженням експерта, відповідає будівельним нормам та правилам, а відсоток його будівельної готовності дорівнює 100. При цьому комплекс будівель та споруд є нерухомим майном, переміщення якого неможливо без втрати його цільового призначення та без його руйнування.

У суду відсутні підстави не довіряти зазначеному висновку експерта, оскільки дослідження було проведено кваліфікованим фахівцем, попередженим про кримінальну відповідальність за надання свідомо помилкового висновку по експертизі.

Відповідно до підпунктів 9, 10 пункту б) частини 1 статті 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, у тому числі, делеговані повноваження щодо обліку нежилих приміщень на відповідній території незалежно від форм власності, внесення пропозицій їх власникам щодо використання таких приміщень для задоволення потреб територіальної громади; обліку відповідно до закону об'єктів нерухомого майна незалежно від форм власності.

Таким чином, звернення позивача листами №01/01 від 12.01.2009 р. та №76/08 від 03.08.2009 р. до Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради суд визнає правомірним, а відповідачі у справі є належними.

Крім того, згідно з пунктом 6.1 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 р. N 7/5 (в редакції станом на момент первісного звернення 12.01.2009 р.), оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право власності місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, зокрема, фізичним особам та юридичним особам на новозбудовані, перебудовані або реконструйовані об'єкти нерухомого майна за наявності акта про право власності на землю або рішення про відведення земельної ділянки для цієї мети та за наявності акта комісії про прийняття об'єкта і введення його в експлуатацію.

Наказом Міністерства юстиції України від 22.01.2009 р. N 86/5 вказаний пункт був змінений та на момент повторного звернення позивача до Виконкому Сімферопольської міськради (03.08.2009 р.) передбачав, що оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право власності органами місцевого самоврядування: фізичним особам та юридичним особам на новозбудовані, перебудовані або реконструйовані об'єкти нерухомого майна за наявності акта про право власності на землю або рішення про відведення земельної ділянки для цієї мети та за наявності документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує відповідність закінченого будівництвом об'єкта проектній документації, державним будівельним нормам, стандартам і правилам.

Суд також вважає за доцільне зазначити, що стаття 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», в редакції станом на момент звернення позивача до Виконкому Сімферопольської міськради із заявами про оформлення права власності, передбачала, що підставою для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, є, серед іншого, акти прийому нерухомого майна до експлуатації

Таким чином, документами, на підставі яких Виконавчий комітет Сімферопольської міської ради мав оформити позивачеві право власності на створені ним обєкти нерухомості, є вказаний вище акт державної технічної комісії від 07.09.1998 р., затверджений рішенням Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради №1512 від 23.10.1998 р., та Державний акт серії І-КМ №004488 на право постійного користування земельною ділянкою площею 0,13 га по вул. Красноармійській в м. Сімферополі для будівництва адміністративно-господарського комплексу.

Проте, відповідач безпідставно ухилився не лише від оформлення права власності позивача на обєкти нерухомості, а й взагалі від розгляду заяв по суті, чим порушив право власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарант-СВ».

При цьому суд визнає непереконливими твердження КРП «Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації», викладені в листі №09/1608ВК від 09.12.2009 р. щодо неможливості оформлення права власності через сплив строку дії договору про тимчасове користування земельною ділянкою, на якій частково розташовані спірні обєкти будівництва. З цього приводу суд зазначає, що станом на момент первісного звернення позивача до Виконкому Сімферопольської міськради із заявою від 12.01.2009 р. про оформлення права власності ще був чинним договір про право тимчасового користування землею від 09.02.1999 р., строк дії якого сплинув лише 09.02.2009 р., тобто на момент звернення жодних перешкод для оформлення права власності не було.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України він застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Отже, до спірних правовідносин підлягає застосуванню ЦК України.

Відповідно до статті 328 ЦК України Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За приписами статті 331 ЦК України паво власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

При цьому, стаття 386 ЦК України визначає, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.

Згідно зі статтею 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Суд зазначає, що ухилення відповідачів від виконання своїх обовязків по оформленню права власності ТОВ «Гарант-СВ» на спірну нерухомість за відсутністю будь-яких перешкод для цього фактично свідчить про невизнання цього права та потребує судового захисту у вигляді визнання права власності за позивачем.

Таким чином, позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати суд покладає на відповідача згідно з положеннями статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, суд звертає увагу на те, що під час звернення до суду позивачем суло сплачено державне мито в сумі 102,00 грн., у той час як розмір державного мита за подання позову про визнання права власності має визначатися, виходячи з вартості спірного майна, про що зазначено в пункті 14 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року» від 14.08.2007 р. N 01-8/675 (з наступними змінами та доповненнями). В позовній заяві ТОВ «Гарант-СВ» зазначило, що державне мито буде сплачено в повному обсязі після визначення вартості майна експертним шляхом, що, однак здійснено не було. Так, згідно з експертним висновком, ринкова вартість спірного майна дорівнює 460144,00 грн., у звязку з чим сплаті підлягає державне мито в сумі 4601,44 грн. Таким чином, недоплачене державне мито в сумі 4499,44 грн. підлягає стягненню з позивача в доход державного бюджету. Така позиція викладена, зокрема, в пункті 15 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання, порушені у доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України» від 29.09.2009 р. N 01-08/530 (з наступними змінами та доповненнями).

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю «Гарант-СВ» (95001, м. Сімферополь, вул. Чехова, 51, ідентифікаційний код 23893207) право власності на комплекс будівель і споруд, що складається з адміністративно-господарського комплексу літ. «А» площею 582,1 кв. м., навісу літ. «а1» площею 37 кв. м., навісу літ. «а» площею 37 кв. м., прохідної літ. «Б» площею 37,4 кв. м., тамбуру літ. «б» площею 5,2 кв. м., вбиральні літ. «В» площею 2,0 кв. м., №1 забору площею 36,5 кв. м., №3 забору площею 13,8 кв. м., №5 забору площею 53,5 кв. м., забору площею 30,0 кв. м., та розташований за адресою: м. Сімферополь, вул. Красноармійська, 5.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарант-СВ» (95001, м. Сімферополь, вул. Чехова, 51, ідентифікаційний код 23893207) в доход державного бюджету України (код платежу 22090206, одержувач держбюджет м. Сімферополя, р/р 31115095700002 у банку одержувача Управління Держказначейства в АР Крим м. Сімферополь, МФО 824026, одержувач: Держбюджет м. Сімферополя, ЗКПО 34740405) державне мито в сумі 4499,44 грн.

4.Стягнути з Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради (95000, м. Сімферополь, вул. Толстого, 15) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарант-СВ» (95001, м. Сімферополь, вул. Чехова, 51, ідентифікаційний код 23893207) 2300,72 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5.Стягнути з Сімферопольської міської ради (95000, м. Сімферополь, вул. Толстого, 15) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарант-СВ» (95001, м. Сімферополь, вул. Чехова, 51, ідентифікаційний код 23893207) 2300,72 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

6.Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя господарського суду

Автономної Республіки Крим (підпис) І. І. Дворний

Рішення підписано 01.11.2011 р.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримДворний І.І.