Рішення № 19216535, 24.10.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 216

РІШЕННЯ

Іменем України

24.10.2011Справа №5002-19/3755-2011 За позовом Кримського державного проектного інституту проектування обєктів комунального будівництва «Кримкомунпроект», АР Крим, м.Сімферополь

До відповідача Кримського республіканського обєднання інвалідних організацій Всеукраїнської організації інвалідів «Спілка організацій інвалідів України» в особі Управління капітального будівництва, АР Крим, м.Сімферополь

За участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Міністерства регіонального розвитку та житлово-комунального господарства АР Крим, АР Крим, м.Сімферополь

про стягнення 38790,73 грн.

Суддя Мокрушин В.І.

П Р Е Д С Т А В Н И К И :

Від позивача ОСОБА_1 представник, дов. №04/128 від 08.04.2011 р.

Від відповідача ОСОБА_2 представник, дов. №10 від 05.01.2009 р.

Від третьої особи не зявився

Суть спору: Позивач Кримський державний проектний інститут проектування обєктів комунального будівництва «Кримкомунпроект» звернувся до Господарського суд АР Крим з позовом до відповідача Кримського республіканського обєднання інвалідних організацій Всеукраїнської організації інвалідів «Спілка організацій інвалідів України» в особі Управління капітального будівництва, у якому просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за контрактом №3390 по виконанню проектної продукції у розмірі 26601,00 грн., пеню у розмірі 2270,77 грн., 3% річних у розмірі 1991,44 грн. та індекс інфляції у розмірі 7927,52 грн., а також просить покласти на відповідача судові витрати.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 01.09.2011 р. позовну заяву прийнято до розгляду та призначено судове засідання.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 15.09.2011 р. залучено до участі у розгляді справи у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Міністерство регіонального розвитку та житлово-комунального господарства АРК, розгляд справи відкладено.

Представники позивача у судовому засіданні усно позовні вимоги підтримала та просила суд позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні усно пояснив, що заборгованість склалась у звязку з відсутністю коштів.

Третя особа явку свого представника у судове засідання не забезпечила. Про причини неявки суд не сповістила. Про день, час ат місце розгляду справи була повідомлена належним чином.

Відповідно до ст.9, 10 Конституції України, ст.9 Європейської хартії регіональних мов (ратифікована Законом України від 15.05.2003 р. № 802), ст.3 Декларації прав національностей України (від 01.11.1991 р. № 1771), ст.12 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (від 07.07.2010 р. № 2453 із змінами і доповненнями), ст.18 Закону України «Про мови» (від 28.10.1989 р. № 8312), ст.10, 12 Конституції Автономної Республіки Крим (Закон України від 23.12.1998 р. № 350) та клопотання представників сторін, вони давали пояснення на російський мові.

Фіксація судового процесу технічними засобами проводилась відповідно до ст.81-1 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 р. № 1798-XII із змінами і доповненнями).

Представникам сторін розяснені приписи ст.38 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 р. № 1798-XII із змінами і доповненнями) про витребування господарським судом доказів лише за клопотанням сторін.

Розгляд справи відкладався відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 р. № 1798-XII із змінами і доповненнями).

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

22.10.2007 р. між Кримським державним проектним інститутом проектування обєктів комунального будівництва «Кримкомунпроект» (Виконавець) та Управлінням капітального будівництва Кримського республіканського обєднання інвалідних організацій Всеукраїнської організації інвалідів «Спілка організацій інвалідів України» (Замовник) укладено контракт № 3390 на виконання проектної продукції, відповідно до п.1.1 якого Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе виконання: Проекту та Робочої документації «Дренаж та ливнева каналізація забудови житлових будинків в мкр.12-а «Склон» (58, 61, 62, 64, 65)» (а.с.13).

За виконання робіт за даним Контрактом Замовник перераховує Виконавцю у відповідності з кошторисом 90764 грн. У тому числі ПДВ 15127 грн. Оплата здійснюється поетапно з авансовим платежем. Аванс 30% від стадії «Проект». При завершенні робіт Виконавець представляє замовнику акт здачі прийомки виконаних робіт. Замовник в 10-денний строк з дня отримання акту зобовязаний повернути його виконавцю підписаним та провести оплату (п.2.1-3.2 Контракту).

Додатковою угодою до контракту № 3390 від 22.10.2007 р. сторони внесли зміни у пункт 2.1 Контракту, виклавши його у наступній редакції: за виконання робіт за даною додатковою угодою Замовник перераховує Виконавцю у відповідності з кошторисом 111171,60 грн. У тому числі ПДВ 18528,60 грн.

Актом звірки взаєморозрахунків підписаним між позивачем та відповідачем від 27.02.2009 р. відповідач підтвердив суму заборгованості за Контрактом у розмірі 26601,00 грн. (а.с.24).

Позивач неодноразово звертався до відповідача з листами щодо погашення наявної заборгованості (а.с.27-28,30-32).

Несплата відповідача за надані послуги й стала підставою для звернення до суду із даним позовом.

Дослідивши обставини справи, оцінивши наявні у матеріалах справи докази у їх сукупності в порядку ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає позов обґрунтованим і підлягаючим задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями), зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до ст.525, 526 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями) та положень статті 193 Господарського кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 436 із змінами і доповненнями), зобовязання повинні виконуватись належним чином згідно умов договору та вимог діючого законодавства, а за відсутності таких вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобовязання або зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором чи законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями) якщо у зобовязані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями).

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями) боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями) встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч.1 ст.903 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями) якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач неналежним чином виконував взяті на себе забовязання щодо сплати у встановлений строк за надані послуги.

Так, Актом звірки взаєморозрахунків підписаним між позивачем та відповідачем від 27.02.2009 р. відповідач підтвердив суму заборгованості за Контрактом у розмірі 26601,00 грн. (а.с.24).

Актом здачі приймання проектно вишукувальних робіт відповідач прийняв виконані позивачем послуги та підтвердив суму до сплати у розмірі 26601,00 грн. (а.с.23).

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 26601,00 грн. обґрунтована, підтверджується матеріалами справи, не оспорюється відповідачем, а отже підлягає задоволенню.

Щодо стягнення пені, 3% річних та індексу інфляції суд вважає за необхідне вказані позовні вимоги залишити без розгляду з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями) порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до статті 611 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями), у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 436 із змінами і доповненнями) встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 230 Господарського кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 436 із змінами і доповненнями) встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями) неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями) визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань» (Закон України від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР із змінами і доповненнями) встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. №435 із змінами і доповненнями) боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Однак, з наданого позивачем розрахунку неможливо встановити правомірність розрахунку позивача за різними датами щодо стягнення пені, 3% річних та індексу інфляції, у звязку з чим суд вважає за необхідне залишити позов в частині стягнення пені у розмірі 2270,77 грн., 3% річних у розмірі 1991,44 грн. та індексу інфляції у розмірі 7927,52 грн. без розгляду.

Також суд звертає увагу позивача, що умовами Контракту не визначено такої господарсько правової санкції, як пеня за невиконання або несвоєчасне виконання зобовязань за Контрактом № 3390 від 22.10.2007 р.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу у розмірі 26601,00 грн. обґрунтовані, засновані на законі а підлягають задоволенню.

Позовні вимоги щодо стягнення пені у розмірі 2270,77 грн., 3% річних у розмірі 1991,44 грн. та індексу інфляції у розмірі 7927,52 грн. суд залишає без розгляду.

Згідно ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Документально підтверджених доказів, які б спростували, або підтвердили сплату заборгованості відповідачем перед позивачем частково або повністю суду не представлено.

Судові витрати по сплаті держмита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу судом покладаються в порядку ст.49 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 р. № 1798-XII із змінами і доповненнями) пропорційно задоволеним вимогам.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 р. № 1798-XII із змінами і доповненнями), суд -

ВИРІШИВ:

·Позов задовольнити частково.

·Стягнути з Кримського республіканського обєднання інвалідних організацій Всеукраїнської організації інвалідів «Спілка організацій інвалідів України» (АР Крим, м.Сімферополь, вул.С.Ценського, 14; ідентифікаційний код 13780198) на користь Кримського державного проектного інституту проектування обєктів комунального будівництва «Кримкомунпроект» (АР Крим, м.Сімферополь, вул.Київська, 1а; ідентифікаційний код 05463963) заборгованість за надані послуги у розмірі 26601,00 грн., державне мито в розмірі 266,01 грн. та витрати на інформаційно технічне забезпечення судового процесу у розмірі 161,84 грн.

·Позовні вимоги щодо стягнення пені у розмірі 2270,77 грн., 3% річних у розмірі 1991,44 грн. та індексу інфляції у розмірі 7927,52 грн. залишити без розгляду.

·Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

Повне рішення складено 25.10.2011 р.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримМокрушин В.І.