Рішення № 19216531, 20.10.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 309

РІШЕННЯ

Іменем України

20.10.2011Справа №5002-22/2017-2011 за позовом Міністерства оборони Російської Федерації, Російська Федерація, 119160, м. Москва, вул. Знаменка, 19 (представник ОСОБА_1, 99007, АДРЕСА_1)

до відповідача ПП «Лора», 97513, Сімферопольський район, смт Гвардійське, вул. Рикова, 7, кв. 2

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору

1.Гвардійської селищної ради, Сімферопольський район, смт Гвардійське, вул. К. Маркса, 63

2.Виконавчого комітету Гвардійської селищної ради, Сімферопольський район, смт Гвардійське, вул. К. Маркса, 63

про стягнення 129368,03 грн.

Суддя Калініченко А.А.

представники:

від позивача ОСОБА_1, представник, дов від 24.06.2011 року

від відповідача ОСОБА_2, представник, дов від 06.06.2011 року

від третіх осіб 1. ОСОБА_3 представник, дов від 24.05.2011 року; 2. ОСОБА_3 представник, дов від 24.05.2011 року

Обставини справи:

Позивач Міністерство оборони Російської Федерації звернувся до Господарського суду АР Крим з позовною заявою до відповідача - ПП «Лора», просить суд стягнути з відповідача 129368,03 грн., посилаючись на приписи статті 1212, ч. 1 ст. 1213 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 09.06.2011 року у справі № 5002-15/2017-2011 задоволено заяву Приватного підприємства «Лора» про відвід судді Іщенко І.А. від розгляду справи № 5002-15/2017-2011.

Відповідно до протоколу розподілу справ між суддями справу № 5002-15/2017-2011 передано на розгляд судді Господарського суду АР Крим Калініченко А.А.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 16.06.2011 року справу № 5002-15/2017-2011 прийнято до провадження судді Господарського суду АР Крим Калініченко А.А. із привласненням справі № 5002-22/2017-2011, справу призначено до слухання.

26.07.2011 року до суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву, відповідно до якого відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 26.07.2011 року до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, залучено Гвардійську селищну раду, військову частину № 76410, Відділення морської інженерної служби ЧФ РФ та Виконавчий комітет Гвардійської селищної ради.

04.08.2011 року до суду надійшли уточнення до відзиву на позовну заяву.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 04.08.2011 року продовжено строк розгляду справи.

10.10.2011 року на адресу господарського суду АР Крим від позивача надійшла заява про уточнення позовної заяви, якою позивач уточнив суму стягнення, а саме 195870,63 грн., яку відділення морської інженерної служби ЧФ РФ сплатило відповідачу за період після введення нових тарифів з 07.12.2007 по 11.02.2008.

Також, позивач надав заяву про збільшення позовних вимог, в якій просить стягнути 187653,78 грн., у тому числі: 129368,03 грн. безпідставно придбаного майна (у розмірі вартості недопоставленої теплової енергії); 44784,68 грн. - витрати від знецінення грошових коштів внаслідок інфляції; 11643,12 грн. 3% річних.

Більш того, позивач були надані суду пояснення по суті спору.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 10.10.2011 року продовжено строк розгляду справи, виключено військову частину № 76410 та 1997 відділення морської інженерної служби ЧФ РФ з числа третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору; прийнято заяву позивача про уточнення позовної заяви до розгляду; прийнято заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог до розгляду.

20.10.2011 року до суду надійшли пояснення відповідача по суті спору, відповідно до яких відповідач просить суд в задоволенні позову відмовити.

Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

встановив:

Відповідно до статті 3 Угоди від 28 травня 1997 року між Російською Федерацією та Україною про параметри розділу Чорноморського флоту (ратифіковано Законом України від 24.03.1999 р. № 547-ХIV), Чорноморський флот Російської Федерації використовує пункти базування і місця дислокації на території Автономної Республіки Крим, у тому числі і аеродром Гвардійське з пунктами забезпечення.

Господарська діяльність підприємств, організацій і установ Чорноморського флоту Російської Федерації, у відповідності с п. 2 ст. 6 Угоди між Україною і Російською Федерацією про статус і умови перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України, не повинна суперечити законодавству України.

1997 відділення морської інженерної служби (ВМІС), будучи військовим формуванням Міністерства оборони Російської Федерації, що входить до складу Чорноморського флоту, призначене для виконання покладених на нього властивих йому завдань, зокрема організації надання військовим частинам комунальних послуг комунальними підприємствами України, своєчасного укладення договорів на постачання теплоенергоресурсів.

У перелік військових частин, приписаних до 1997 ВМІС, входить військова частина 76410 Міністерства оборони Російської Федерації, яка дислокована в смт. Гвардійське Сімферопольського району Автономної Республіки Крим.

31 грудня 2005 року між Приватним підприємством «Лора» в особі директора Верновского Д.Я. (виконавець) з одного боку і військовою частиною 76410 в особі командира Войтука А.В. (споживач) і Платником 1997 ВМІС Чорноморського флоту Росії, в особі начальника Ставрова В. А., що діяв на підставі довіреності № 45/443 від 18.10.2005 року, з іншого боку був укладений договір №6 про надання послуг з централізованого опалювання.

Згідно вказаного договору, виконавець зобов'язався надавати послуги з централізованого опалювання Споживачеві - військової частини 76410, а Платник -1997 ВМІС зобов'язався своєчасно оплачувати надані послуги зі встановлених тарифів. Матеріалами справи підтверджено факт відсутності статусу юридичної особи як у військової частини, так і 1997 ВМІС, які є структурними підрозділами Міністерства оборони РФ.

Відповідно до пункту 5 договори плата за послуги повинна вноситися за тарифами, затвердженим органом місцевого самоврядування.

Пунктом 4 договору встановлено, що на момент укладення договору застосовуються тарифи на послуги встановлені рішенням органу місцевого самоврядування - Гвардійської селищної Ради від 18 листопада 2005 року, які складали 1 Гкал - 289,09 грн.

Так, укладений між сторонами договір діяв з 01 січня 2006 року по 11 лютого 2008 року. Як вказує позивач, 1997 ВМІС у період дії договору своєчасно та в повному об'ємі проводив оплату за послуги теплопостачання, по рахунках, виставленим Виконавцем.

Разом з тим, рішенням 11-ої сесії 5-го скликання Гвардійської селищної ради Сімферопольського району Автономної Республіки Крим від 26 жовтня 2007 року були затверджені нові тарифи на теплопостачання для «інших» споживачів теплової енергії у розмірі 1Гкал - 830,52 грн., а рішенням 13-ої сесії 5-го скликання Гвардійської селищної ради Сімферопольського району Автономної Республіки Крим від 15 січня 2008 були затверджені тарифи на теплопостачання для «інших» споживачів теплової енергії у розмірі 1 Гкал - 884,72 грн.

Вказані рішення Гвардійської селищної ради Сімферопольського району Автономної Республіки Крим про встановлення тарифів були оскаржені Міністерством оборони Російської Федерації в Сімферопольському районному суді Автономної Республіки Крим.

Частиною 4 статті 35 Господарського процесуального кодексу України рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Суд вважає за необхідне застосувати це положення за аналогію процесуального законну до рішення суду, яке ухвалено під час розгляду справи адміністративної юрисдикції.

На підставі того що, затверджуючи тарифи значно вище, ніж економічно обґрунтовані, Гвардійська селищна рада порушила вимоги Закону України «Про житлово-комунальні послуги» Сімферопольський районний суд Автономної Республіки Крим постановою від 29 квітня 2009 року у справі № 2-а-170/09, що набрала законної сили на підставі ухвали Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2010 року) визнав нечинним, з моменту ухвалення, рішення 11-ої сесії 5-го скликання Гвардійської селищної ради Сімферопольського району від 26 жовтня 2007 року «Про затвердження тарифів на комунальні послуги ПП «Лора», в частині затвердження тарифу на теплопостачання для інших споживачів у розмірі вартості 1 Гкал - 830,52 грн. і рішення 13-ої сесії 5-го скликання Гвардійської селищної ради Сімферопольського району від 15 січня 2008 року «Про затвердження тарифів на теплопостачання», в частині затвердження тарифу на теплопостачання для інших споживачів у розмірі вартості 1 Гкал - 884,72 грн.

За період після введення нових тарифів з 07.12.2007 року по 11.02.2008 року ПП «Лора» поставило для військової частини 76410, згідно виставленим рахункам, тепловій енергії в об'ємі 230,04 Гкал, за яку 1997 ВМІС сплатив відповідачеві за завищеними тарифами 201458,74 грн.

При цьому загальна вартість вищезгаданого об'єму спожитої теплової енергії за встановленим договором тарифом (1 Гкал - 289,09 грн.) складає 72090,71 грн.

Таким чином, позивачем було переплачено відповідачу 129368,03 грн.

Щодо заперечень відповідача проти позовних вимог суд зазначає наступне.

Сімферопольський районний суд АР Крим, а також Севастопольський апеляційний адміністративний суд в ухвалі від 28.05.2010 у справі №2-а-170/09/0118 у справі за позовом Міністерства оборони Російської Федерації в особі начальника 1997 відділення морської інженерної служби Ставрова В.О., до Гвардійської селищної ради, третя особа ПП «Лора», про визнання рішення частково недійсним (т.1 а.с. 34) встановили що ПП «Лора» не було забезпечено узгодження тарифів, розрахованих відповідачем у відповідних державних органах як економічного обґрунтованих.

Згідно пункту 2 рішення Гвардійської селищної ради від 26.10.2007 зазначено: ввести в дію затверджені тарифи після опублікування в ЗМІ з 1 грудня 2007 року, крім тарифів з теплопостачання, які набувають чинності з моменту надання ПП «Лора» висновку Державної інспекції з контролю за цінами в АР Крим, до моменту надання такого висновку розрахунок вести за старими діючими тарифами.

Однак, Севастопольським апеляційним адміністративним судом встановлено, що згідно висновку щодо розрахунку економічно обґрунтованих планових витрат на житлово комунальні послуги державної інспекції з контролю за цінами в АР Крим від 21.11.2007 року № 281 розрахунок планових витрат на виробництво послуг теплопостачання для інших споживачів, визначений у розмірі 229,84 грн. за 1 Гкал (не враховуючи рентабельність та податок на додану вартість). Висновком держінспекції від 15.01.2008 року № 22 встановлено, що розрахунок планових витрат на виробництво послуг теплопостачання для інших споживачів, визначений в розмірі 269,41 грн. за 1 Гкал (т1. а.с. 35).

Вказані обставини підтверджують те, що необґрунтовано завищені тарифи були введені саме з вини ПП «Лора», при цьому суд звертає , увагу відповідача, що підготовка розрахунку тарифів покладається саме на нього, Гвардійська селищна рада не має відповідних спеціалістів для проведення власного розрахунку тарифів або перевірки наданого розрахунку з боку ПП «Лора».

27.12.2010 року на адресу ПП «Лора» було направлено лист командувача Чорноморським флотом (вих. № 45/678) в якому відповідачеві було повторно запропоновано провести перерахунок оплати за поставлену теплову енергію за старими тарифами, що діяли, і зарахувати проведену 1997 відділенням морської інженерної служби переплату в сумі 129368,03 грн. в рахунок оплати за надані послуги з водовідведення в/ч 76410 з складанням Угоди про погашення взаємних однорідних зобов'язань.

Отже, кошти в сумі 129368,03 грн. підлягають поверненню відповідачем, як такі, що отримані без достатньої правової підстави.

Крім того, суд вважає за необхідне зауважити наступне.

Згідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Статтею 1214 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.

Суд виходить з того, що з моменту проголошення ухвали Севастопольського апеляційного адміністративного суду, тобто з 28.05.2011 відповідачеві було достовірно відомо про те, що ним застосовані необґрунтовані тарифи, отже саме з цього момент у ПП «Лора» виникло зобовязання щодо сплати зайво отриманих грошових коштів.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд вважає за необхідне застосувати положення цією статті щодо грошового зобовязання ПП «Лора» та виходить з того, що нарахування 3% річних та інфляційних втрат слід здійснювати саме з 28.05.2011 року.

Суд звертає увагу ПП «Лора» що вимоги позивача про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, які додаткового заявлені позивачем є похідними від вимог про стягнення основної суми заборгованості. Згідно статті 58 Господарського процесуального кодексу України в одній позовній заяві може бути об'єднано кілька вимог, зв'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.

Ухвалою від 10.10.2011 року заява позивача у якій викладені вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат прийнята до розгляду, а тому ці вимоги підлягають розгляду по суті в межах справи №2-22/2017-2011.

За розрахунком суду, розмір 3% річних за період з 28.05.2010 року по 01.10.2011 року з сумою боргу 129368,05 грн. складатиме 5231,43 грн., розмір збитків від інфляції повинен складати 12419,33 грн.

Таким чином, суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача 32365,35 грн. збитків від інфляції та 6411,69 грн. 3% річних.

Отже, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню частково, з урахуванням заяви позивача про уточнення позовних вимог та перерахунку 3% річних та збитків від інфляції, здійснених судом.

Згідно ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України оплата держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу підлягає покладанню на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на викладене, ст. 44-49, ст. 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, суд

вирішив:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Приватного підприємства «Лора» (Сімферопольський район, смт Гвардійське, вул. Рикова, 7, кв. 2, р/р 26005000130501 в АКБ ЧБРР, МФО 384577, ЄДРПОУ 20745893) на користь Міністерства оборони Російської Федерації в особі 1997 відділення морської інженерної служби (99007, м. Севастополь, пр. Генерала Острякова, 6, розрахунковий рахунок № 26008401105347, СФ ВАТ ВТБ банк м. Севастополь, МФО 384997, ЄДРПОУ 09613425) 129368,03 грн. безпідставно отриманих грошових коштів, 5231,43 грн. 3% річних, 12419,33 грн. збитків від інфляції, всього 147018,79 грн.

3.Стягнути з Приватного підприємства «Лора» (Сімферопольський район, смт Гвардійське, вул. Рикова, 7, кв. 2, р/р 26005000130501 в АКБ ЧБРР, МФО 384577, ЄДРПОУ 20745893) на користь Міністерства оборони Російської Федерації в особі 1997 відділення морської інженерної служби (99007, м. Севастополь, пр. Генерала Острякова, 6, розрахунковий рахунок № 26008401105347, СФ ВАТ ВТБ банк м. Севастополь, МФО 384997, ЄДРПОУ 09613425) 1470,18 грн. державного мита.

4.Стягнути з Приватного підприємства «Лора» (Сімферопольський район, смт Гвардійське, вул. Рикова, 7, кв. 2, р/р 26005000130501 в АКБ ЧБРР, МФО 384577, ЄДРПОУ 20745893) на користь Міністерства оборони Російської Федерації в особі 1997 відділення морської інженерної служби (99007, м. Севастополь, пр. Генерала Острякова, 6, розрахунковий рахунок № 26008401105347, СФ ВАТ ВТБ банк м. Севастополь, МФО 384997, ЄДРПОУ 09613425) 184,90 грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.

5.Видати накази після набрання рішенням законної сили.

6.В задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 32365,35 грн. збитків від інфляції та 6411,69 грн. 3% річних відмовити.

Повне рішення складено 25.10.2011 року.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримКалініченко А.А.