Ухвала суду № 19206486, 11.10.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" жовтня 2011 р. м. КиївК-56401/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

ГоловуючогоГолубєвої Г.К.

СуддівКарася О.В.

Рибченко А.О.

Федоров М.О.

Шипуліної Т.М.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Жовтневому районі у м. Луганську

на ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 06.11.2009 року

та постанову Луганського окружного адміністративного суду від 15.07.2009 року

по справі №2а-20144/09/1270

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “ЛЕО”

до Державної податкової інспекції в Жовтневому районі у м. Луганську

про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Компанія “ЛЕО” звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Жовтневому районі у м. Луганську про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 3 листопада 2008 року № 0003422340 в сумі 1020 грн.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 15.07.2009 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 06.11.2009 року позовні вимоги задоволено та скасовано спірне рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій з мотивів обґрунтованості позовних вимог.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить рішення окружного та апеляційного адміністративних судів скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування касаційної скарги скаржник посилається на порушення судами норм матеріального права та прийняття судових рішень без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що фактичною підставою для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій згідно спірного рішення слугував висновок контролюючого органу, викладений в акті перевірки ДПІ у Попаснянському районі у Луганській області № 0075/12/26/23/31719260 від 15.10.2008 року про порушення ТОВ "Зигзаг Удачі-Україна" п. 1, п. 2 та п. 3 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 року № 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (далі Закон № 265/95-ВР), зокрема: не проведення розрахункових операцій через реєстратор розрахункових операцій, даний акт перевірки переданий до ДПІ в Жовтневому районі у м. Луганську. В порядку адміністративного оскарження позивачем було оскаржено спірне рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, скарги позивача були залишені без задоволення.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанції виходили з того, що з боку позивача відсутнє порушення п. 1, п. 2 та п. 3 ст.3 Закону № 265/95-ВР, оскільки на час розгляду справи судами у Державному реєстрі реєстраторів розрахункових операцій не зареєстровано жодного грального автомата, який має пристрій або програмно-технічний комплекс з фіскальними функціями, та не розроблено запамятовуючий пристрій для оснащення автоматів, що вже діють.

Разом з тим, колегія суддів Вищого адміністративного суду України звертає увагу на те, що вказані висновки судів не можна вважати такими, що зроблені на підставі повно та всебічно досліджених встановлених фактичних обставин справи.

Так, пунктом 6 додатку до постанови КМ України від 07.02.2001 року № 121 встановлено строк переведення субєктів господарювання залежно від форм та умов їх діяльності на розрахунки із застосуванням РРО. Для субєктів підприємницької діяльності, які працювали у сфері грального бізнесу із використанням гральних автоматів, було встановлено термін до 31 грудня 2006 року.

Водночас згідно зі статтею 12 Закону №265/95-ВР на території України дозволяється реалізовувати та застосовувати лише ті РРО вітчизняного та іноземного виробництва, які включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій (далі Державний реєстр) та конструкція і програмне забезпечення яких відповідає конструкторсько-технологічній та програмній документації виробника.

Пунктом 2 постанови №121 на Міністерство промислової політики було покладено обовязок забезпечити організацію розроблення автоматів з продажу товарів (послуг), які відповідатимуть зазначеним вимогам, а також запамятовуючих пристроїв (фіскальної памяті) для оснащення автоматів, що вже діють.

Наказом Державної податкової адміністрації України від 1 липня 2008 року №430 «Про затвердження Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій у новій редакції»до Державного реєстру було включено компютерно-касову систему «Фіскал», яка призначена для фіскалізації гральних автоматів, автоматизації збору, обліку і контролю даних про функціонування залів гральних автоматів.

За таких обставин до вказаної дати у субєктів господарювання була відсутня обєктивна можливість дотримання вимог Закону №265/95-ВР у частині використання гральних автоматів, які переведені у фіскальний режим роботи. Тому притягнення їх до відповідальності за використання гральних автоматів, у яких не реалізовані фіскальні функції, можливе лише з моменту включення до Державного реєстру компютерно-касової системи «Фіскал», тобто з 1 липня 2008 року.

Судами попередніх інстанцій не було досліджено питання відносно дати проведення перевірки у співвідношенні з періодом використання гральних автоматів, які не переведені у фіскальний режим роботи. При цьому судами, необхідно врахувати, за який період проводилась перевірка, з урахуванням дати реєстрації вищезазначеної компютерно-касової системи.

Таким чином, суди обох інстанцій дали передчасну юридичну оцінку встановленим фактичним обставинам справи, а тому ухвалені ними судові рішення не можна вважати законними та обґрунтованими.

Відповідно до п. 2 ст. 227 КАС України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, ухвала та постанова у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно зясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, обєктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 210 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Жовтневому районі у м. Луганську задовольнити частково.

Ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 06.11.2009 року та постанову Луганського окружного адміністративного суду від 15.07.2009 року по справі №2а-20144/09/1270 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили відповідно до вимог ч. 6 ст. 254 КАС України та оскарженню не підлягає.

Головуючий (підпис)Голубєва Г.К.

Судді (підпис)Карась О.В.

(підпис)Рибченка А.О.

(підпис)Федорова М.О.

(підпис)Шипуліна Т.М.