Ухвала суду № 19204767, 11.10.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

"11" жовтня 2011 р. м. КиївК-25423/08

К-24362/08

К-524/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідачаРибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Федорова М.О.

Шипуліної Т.М.

при секретарі судового засідання: Шкляр А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва, Державної податкової адміністрації України та Державної податкової адміністрації у м. Києві

на постанову Господарського суду міста Києва від 11 квітня 2007 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2008 року

у справі № 11/2-А

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ельдорадо сервіс»

до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва,

Державної податкової адміністрації у м. Києві,

Державної податкової адміністрації України

про скасування податкових повідомлень-рішень та рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду міста Києва від 11 квітня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2008 року, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Ельдорадо сервіс» (далі позивач) до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва (далі відповідач-1), Державної податкової адміністрації у м. Києві (далі відповідач-2) та Державної податкової адміністрації України (далі відповідач-3) задоволено частково. Скасовано податкові повідомлення-рішення № 0004812303/0 від 07 липня 2006 року, № 0002592303/1 від 07 липня 2006 року, № 0002592303/2 від 19 вересня 2006 року, № 0004812303/2 від 19 вересня 2006 року, № 0004812303/3 від 28 листопада 2006 року, № 0002592303/3 від 28 листопада 2006 року. Скасовано рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва № 22591/10/25-011 від 07 липня 2006 року про результати розгляду скарги в частині залишення без змін податкового повідомлення-рішення № 0002592303/0 від 25 квітня 2006 року та прийняття рішення, яким суму зменшення бюджетного відшкодування податку на додану вартість за травень, липень, серпень та вересень 2003 року в розмірі 4 058,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції в розмірі 2 029,00 грн. за завищення бюджетного відшкодування, що відшкодовано позивачу на момент перевірки, вирішено визначити окремим податковим повідомленням-рішенням. Скасовано рішення ДПА у м. Києві № 2286/10/25-114 від 09 вересня 2006 року про результати розгляду скарги в частині залишення без змін податкових повідомлень-рішень № 0004812303/0 від 07 липня 2006 року та № 0002592303/1 від 07 липня 2006 року, а також рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва № 22591/10/25-011 від 07 липня 2006 року про результати розгляду скарги в частині залишення без змін податкового повідомлення-рішення № 0002592303/0 від 25 квітня 2006 року та прийняття рішення, яким суму зменшення бюджетного відшкодування податку на додану вартість за травень, липень, серпень та вересень 2003 року в розмірі 4 058,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції в розмірі 2 029,00 грн. за завищення бюджетного відшкодування, що відшкодовано позивачу на момент перевірки, вирішено визначити окремим податковим повідомленням-рішенням. Скасовано рішення ДПА України № 13027/6/25-0115 від 17 листопада 2006 року про результати розгляду повторної скарги в частині залишення без змін податкових повідомлень-рішень № 0004812303/0 від 07 липня 2006 року, № 0002592303/1 від 07 липня 2006 року, № 0002592303/2 від 19 вересня 2006 року, № 0004812303/2 від 19 вересня 2006 року, а також рішень ДПІ у Печерському районі м. Києва № 22591/10/25-011 від 07 липня 2006 року про результати розгляду скарги та ДПА у м. Києві № 2286/10/25-114 від 09 вересня 2006 року про результати розгляду скарги у відповідних частинах. В решті позову відмовлено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати в розмірі 1,70 грн.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідачі оскаржили їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданих касаційних скаргах, ДПІ у Печерському районі м. Києва, ДПА у м. Києві та ДПА України, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просять скасувати постановлені у справі судові рішення в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

В запереченні на касаційні скарги позивач просить залишити їх без задоволення, а постанову Господарського суду міста Києва від 11 квітня 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2008 року без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ у Печерському районі м. Києва проведено комплексну планову виїзну документальну перевірку дотримання вимог податкового та іншого законодавства ТОВ «Ельдорадо-Сервіс»за період з 01 січня 2003 року по 31 грудня 2005 року, з питань перевірки валютного законодавства з 25 січня 2003 року, за результатами якої складено акт № 157/23-3/30675453 від 20 квітня 2006 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002592303/0 від 25 квітня 2006 року, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 72168,00 грн. (48108,00 грн. основний платіж, 24 060,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

За результатами адміністративного оскарження, скаргу позивача задоволено частково, а також прийнято податкові повідомлення-рішення № 0002592303/1 від 07 липня 2006 року, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 66081,00 грн. (44050,00 грн. основний платіж, 22031,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції), та № 0004812303/0 від 07 липня 2006 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на 4058,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 2029,00 грн.

Остаточно прийнято податкові повідомлення-рішення № 0002592303/2 від 19 вересня 2006 року, № 0004812303/2 від 19 вересня 2006 року, № 0004812303/3 від 28 листопада 2006 року, № 0002592303/3 від 28 листопада 2006 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту 7.2.1 пункту 7.2, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі Закон № 168/97-ВР) у звязку з неправомірним включенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість згідно податкових накладних, що не оформлені належним чином, а саме: відсутній опис (номенклатура) послуг та їх кількість (обсяг).

Так, відповідач-1 дійшов висновку, що у графі 5 розділу І податкових накладних повинно було бути зазначено, що надається послуга чи її обєм, обсяг.

Скасовуючи спірні податкові повідомлення-рішення, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Відповідно до пункту 12 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 165 (в редакції, чинні на час виникнення спірних правовідносин; далі Порядок) до розділу І податкової накладної вносяться дані в розрізі номенклатури поставки товарів (робіт, послуг), а саме: графа 2 - дата виникнення податкового зобов'язання у продавця, тобто здійснення будь-якої з подій, що сталася раніше, відповідно до вимог пункту 7.3 «Дата виникнення податкових зобовязань»статті 7 Закону; графа 3 - номенклатура поставки товарів (робіт, послуг); графа 4 - одиниця виміру товарів (робіт, послуг) - грн., шт., кг, м, см, м куб., см куб., л. тощо; графа 5 - кількість (обєм, обсяг) поставки товарів, виконання робіт, надання послуг.

Разом з тим, розяснень як складати податкові накладні у разі, коли послуги не мають таких показників, а вимірюються лише у вартісному вираженні, Порядок в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, не містив.

В свою чергу, листом ДПА України № 7068/6/15-2317-22 від 15 серпня 2003 року визначено, що згідно з пунктом 12.4 Порядку в графі 5 податкової накладної необхідно зазначати кількість (обєм, обсяг) поставки товарів, виконання робіт, надання послуг.

Практика застосування положень Порядку свідчить про те, що окремі послуги мають лише грошову форму вимірювання, а тому за наявності таких обставин в графі 5 податкової накладної повинен проставлятися прочерк.

Крім того, згідно з пунктом 5 Порядку податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.

Відповідно до пункту 2 Порядку податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

З аналізу положень чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства вбачається, що податкова накладна вважається дійсною, якщо виписана від імені юридичної особи платника податку на додану вартість.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшли вірного висновку, що недоліки в заповненні податкових накладних, а саме - відсутність опису (номенклатури) послуг та їх кількості (обсягу), не свідчать про недійсність накладних та їх неналежність та недопустимість як доказу.

Щодо скасування рішень про результати розгляду скарг, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до пункту 1 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час звернення ТОВ «Ельдорадо сервіс»з позовною заявою) компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Отже, до адміністративних судів можуть бути оскаржені рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обовязки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.

Разом з тим, рішення про результати розгляду скарг не можуть породжувати для платника податків правові наслідки.

В даному випадку, лише відповідні податкові повідомлення-рішення, прийняті на підставі рішень про результати розгляду скарг, є тими правовими актами індивідуальної дії, що можуть бути оскаржені в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, суд закриває провадження у ній.

З огляду на викладене, постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції слід скасувати в частині задоволення позову про скасування рішень ДПІ у Печерському районі міста Києва № 22591/10/25-011 від 07 липня 2006 року, ДПА у м. Києві № 2286/10/25-114 від 09 вересня 2006 року, ДПА України № 13027/6/25-0115 від 17 листопада 2006 року про результати розгляду скарг, із закриттям провадження, а в решті залишити без змін.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 228, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційні скарги Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва, Державної податкової адміністрації України та Державної податкової адміністрації у м. Києві задовольнити частково.

Постанову Господарського суду міста Києва від 11 квітня 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2008 року в частині задоволення позову про скасування рішень Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва № 22591/10/25-011 від 07 липня 2006 року, Державної податкової адміністрації у м. Києві № 2286/10/25-114 від 09 вересня 2006 року, Державної податкової адміністрації України № 13027/6/25-0115 від 17 листопада 2006 року про результати розгляду скарг скасувати із закриттям провадження у справі, а в решті - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

ГоловуючийРибченко А.О.

СуддіГолубєва Г.К.

Карась О.В.

Федоров М.О.

Шипуліна Т.М.

Суддя А.О. Рибченко