Ухвала суду № 19204507, 21.09.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

"21" вересня 2011 р. м. КиївК-22684/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

ГоловуючогоКонюшка К.В.

суддів:Бим М.Є.

Гончар Л.Я.

Сіроша М.В.

Харченка В.В.

при секретарі: Савченку А.В.

за участю представників:

позивача: не явка

відповідача: Чекайлова А.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Красноармійської обєднаної державної податкової інспекції на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18.11.2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 13.05.2010 року

у справі № 2-а-11/08/0570 (2а-11/08/0570)

за позовом Державного підприємства «Селидіввугілля»

до Красноармійської обєднаної державної податкової інспекції

про визнання часткового недійсним податкового повідомлення-рішення

В С Т А Н О В И В :

У травні 2007 року Державне підприємство «Селидіввугілля»звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Красноармійської обєднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000592342/3 від 26.01.2007 року в частині визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 1180898,4 грн. та 590696,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про те, що, починаючи з 31.03.2005 року, платники податку не проводять коригування податкових зобовязань чи податкового кредиту у разі визнання боргу безнадійним та врегулювання сумнівної заборгованості. А отже, доводи податкового органу щодо необхідності проведення такого коригування є безпідставними.

За посиланням податкового органу, ДП «Селидіввугілля»не мало права на податковий кредит, оскільки при списанні кредиторської заборгованості ним не було здійснено оплати за раніше отримані товари (послуги). У разі списання позивачем кредиторської заборгованості у розмірі 1180898,44 грн., по якій минув строк позовної давності, йому слід було провести коригування податкового кредиту на вказану суму.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 18.11.2009 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 13.05.2010 року, позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Не погоджуючись зі вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, Красноармійська обєднана державна податкова інспекція оскаржила їх в касаційному порядку.

У касаційній скарзі скаржник просить скасувати вказані судові акти з мотивів порушення названими судами норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

У запереченнях на касаційну скаргу позивач послався на її необґрунтованість і просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Представники позивача в судове засідання не зявились, справу розглянуто відповідно до приписів частини четвертої статті 221 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні представника відповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом було проведено виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період 08.06.2005 року по 31.03.2006 року, за наслідками якої складено Акт № 35/23-6-33426253 від 27.07.2006 року (далі Акт перевірки).

За даними Акта перевірки встановлено порушення приписів пункту 7.5 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(далі - Закон України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР), а саме при списанні кредиторської заборгованості по якій минув строк позовної давності позивачем безпідставно не було проведено коригування податкового кредиту на суму 912053,56 грн.

На підставі Акта перевірки та за наслідками процедури апеляційного оскарження податковим органом прийнято податкове повідомлення рішення №0000592342/3 від 26.01.2007 року про визначення суми податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 1772088,00 грн., у тому числі 1181392,00 грн. основного платежу та 590696,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

31.03.2005 року вступив в дію Закон України від 25.03.2005 року № 2505-ІV «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік»та деяких інших законодавчих актів України».

Відповідно до підпункту «в»пункту 5 статті 103 зазначеного Закону пункт 4.5 Закону України «Про податок на додану вартість»викладено у наступній редакції: «Якщо після поставки товарів (послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за поставкою перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів особі, яка їх надала, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню».

З аналізу даної норми матеріального права не вбачається обовязку проведення коригування податкового кредиту з податку на додану вартість при списанні кредиторської заборгованості по якій минув термін позовної давності.

Як встановлено судами попередніх інстанцій списання кредиторської заборгованості, по якій минув термін позовної давності позивачем проводилось:

- по ВП «Автобаза»ДП «Селидіввугілля»у лютому 2006 року;

- по ВП «Шахта «Україна»ДП «Селидіввугілля»у червні, липні, серпні 2005 року;

- по ВП «Шахта «Курахівська»ДП «Селидіввугілля»у грудні 2005 року та березні 2006 року,

- по ВП «Шахта «1-3 Новогродівська»ДП «Селидіввугілля»у серпні, вересні, жовтні, грудні 2005 року, березні 2006 року.

- по ВП «Шахта ім. Д.С.Коротченко»ДП «Селидіввугілля»у березні 2006 року.

Колегія суддів погоджується з правильністю висновків судів першої та апеляційної інстанцій про те, що Законом України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»обовязку платника податків зменшувати суму податкового кредиту з податку на додану вартість податкових періодів, у яких відбулося закінчення строків позовної давності на суму кредиторської заборгованості, по якій закінчився строк позовної давності, не визначено.

Враховуючи викладене, суди дійшли правомірного висновку про задоволення позовних вимог.

Доводи касаційної скарги не відповідають фактичним обставинам та спростовуються вище переліченими нормами права, у звязку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень.

Згідно з частиною 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Красноармійської обєднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18.11.2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 13.05.2010 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення і може бути переглянута Верховним Судом України у строк та у порядку, визначеними статтями 237 2391 КАС України.