Ухвала суду № 19204502, 21.09.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

"21" вересня 2011 р. м. КиївК-19806/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

ГоловуючогоКонюшка К.В.

суддів:Бим М.Є.

Гончар Л.Я.

Сіроша М.В.

Харченка В.В.

при секретарі: Савченку А.В.

за участю представників:

позивача: Горіної В.В.

відповідача: Шилова А.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Бориспільської обєднаної державної податкової інспекції на постанову Київського окружного адміністративного суду від 09.02.2009 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.04.2010 року

у справі № 22-а-1547/09/1070 (2-а-1547/09/1070)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лук Авіа Ойл»

до Бориспільської обєднаної державної податкової інспекції

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2008 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Лук Авіа Ойл»звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Бориспільської обєднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0073422310/0 від 18.11.2008 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про те, що ним правомірно та на підставі належним чином оформлених податкових накладних було сформовано податковий кредит. Неотримання податковим органом результатів зустрічної перевірки контрагента ТОВ «Новойл»для підтвердження факту надмірної сплати податку на додану вартість до бюджету не може бути підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування.

За посиланням податкового органу, право на бюджетне відшкодування виникає лише при надмірній сплаті до бюджету податку на додану вартість. Проте, на час здійснення перевірки позивача результатів проведення зустрічної перевірки контрагента позивача ТОВ «Новойл»не надійшло. Підтвердити факт надмірної сплати до бюджету податку на додану вартість виявилось неможливо, у звязку з чим було правомірно зменшено позивачу суму бюджетного відшкодування.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 09.02.2009 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.04.2010 року, позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Не погоджуючись зі вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, Бориспільська обєднана державна податкова інспекція оскаржила їх в касаційному порядку.

У касаційній скарзі скаржник просить скасувати вказані судові акти з мотивів порушення названими судами норм матеріального права та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом було проведено документальну невиїзну перевірку позивача з питань правомірності відшкодування з бюджету сум податку на додану вартість згідно зі звітними деклараціями за грудень 2006 року та березень 2007 року, за наслідками якої складено Акт № 464/23-10/31477919 від 17.11.2008 року (далі Акт перевірки).

На підставі Акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення рішення № 0073422310/0 від 18.11.2008 року про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 4017684,00 грн.

Згідно з підпунктом 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(далі - Закон України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР) (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, фінансово-господарські відносини між позивачем та ТОВ «Новойл»здійснювались на підставі укладених генеральних договорів поставки нафтопродуктів № 104-06/н від 03.01.2006 року та № 167-07/н від 09.02.2007 року та додаткових угод. Відповідно до умов вказаних договорів ТОВ «Новойл»передав у власність, а позивач оплатив товар нафтопродукти марки ТС-1 для реактивних двигунів.

Факт виконання умов вказаних договорів підтверджується даними податкових накладних, які оформлені у відповідності до вимог підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»та платіжних доручень. Реальність зазначених господарських операцій податковим органом не оспорювалась та не заперечувалась.

За посиланням податкового органу, оскільки на час проведення перевірки позивача не надійшли відповіді про проведення зустрічної перевірки контрагента - ТОВ «Новойл», які б підтверджували факти надмірної сплати податку на додану вартість, це є підставою для зменшення підприємству суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України зазначає, що Закон України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР не ставить право платника податку на одержання бюджетного відшкодування в залежність від встановлення факту формування і сплати його контрагентами до Державного бюджету України податкових зобовязань за господарськими операціями у відповідному податковому періоді.

Добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законом обовязку щодо сплати податків, зборів (обовязкових платежів) вступає у звязку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обовязку іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом.

Також, слід враховувати і те, що якщо контрагент не виконав свого зобовязання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення добросовісного платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, як вбачається з ухвали Вищого адміністративного суду України від 29.09.2010 року у справі № А6/281-07, Бориспільською ОДПІ було отримано матеріали зустрічної перевірки контрагента позивача - ТОВ «Новойл»та підтверджено факт наявності у позивача права на бюджетне відшкодування податку на додану вартість. Відповідно до ухвали Вищого адміністративного суду України від 11.11.2009 року у справі № 355/6-06 обставин, які б підтверджували фіктивність ТОВ «Новойл», не встановлено. Згідно з листом ДПІ у Печерському районі м. Києва при опрацюванні інспекторами первинних документів ТОВ «Новойл», відомостей бухгалтерського обліку, податкових декларацій за період з 01.01.2006 року по 31.03.2007 року порушень чинного законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Лук Авіа Ойл»не встановлено.

Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій у даному випадку дійшли правильного висновку про задоволення позовних вимог.

Доводи касаційної скарги не відповідають фактичним обставинам та спростовуються вище переліченими нормами права, у звязку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень.

Згідно з частиною 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Бориспільської обєднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 09.02.2009 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.04.2010 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення і може бути переглянута Верховним Судом України у строк та у порядку, визначеними статтями 237 2391 КАС України.