Ухвала суду № 19204486, 22.09.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" вересня 2011 р. м. КиївК-23635/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

ГоловуючогоКонюшка К.В.

суддів:Бим М.Є.

Гончар Л.Я.

Сіроша М.В.

Харченка В.В.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції в м. Луганську на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 01.03.2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 01.06.2010 року

у справі № 2-а-288/10/1270

за позовомЗакритого акціонерного товариства «Луганський патронний завод»

до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції в м.Луганську

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення

В С Т А Н О В И В:

У січні 2010 року Закрите акціонерне товариство «Луганський патронний завод»звернулося до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції в м. Луганську про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0001142360/0 від 31.12.2009 року.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 01.03.2010 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 01.06.2010 року, позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись зі вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, Ленінська міжрайонна державна податкова інспекція в м. Луганську оскаржила їх у касаційному порядку.

У касаційній скарзі скаржник просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанцій з мотивів порушення цими судами норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення про відмову в позові.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження, установленому пунктом 1 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом було проведено невиїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на рахунок платника у банку за травень 2008 року, які виникли за рахунок відємного значення з податку на додану вартість, що декларувалося в період з 01.04.2008 року по 31.05.2008 року, за наслідками якої складено Акт № 1166/23-616/32201889 від 24.12.2009 року (далі Акт перевірки).

На підставі Акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення рішення № 0001142360/0 від 31.12.2009 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 105643,00 грн.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, між позивачем та ТОВ «Євробуд»було укладено ряд договорів поставки. Відповідно до умов яких постачальник зобовязувався поставити покупцю комплектуючі для автоматичної роторної лінії у кількості, за ціною та на умовах, вказаних у відповідній специфікації, а покупець зобовязався оплатити продукцію та прийняти її на умовах, передбачених договорами. Виконання вказаних договорів підтверджується даними специфікацій, платіжних доручень, видаткових накладних, податкових накладних.

За посиланням податкового органу, проведення перевірок контрагентів позивача по ланцюгу до виробника, які б підтверджували факти надмірної сплати податку на додану вартість виявилось неможливим. Оскільки ПП «Донбасєвросервіс»має ознаки фіктивності, податковий орган був змушений звернутись до суду з позовом про визнання запису про державну реєстрацію підприємства недійсним. Також, за посиланням відповідача, договори поставки, по яких було виписано податкові накладні та сформовано спірний податковий кредит, носять безтоварний характер та є фіктивними.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою Луганського окружного адміністративного суду від 01.10.2009 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 04.03.2010 року, у задоволенні позовних вимог щодо визнання запису про державну реєстрацію ПП «Донбасєвросервіс»недійсним відмовлено.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(далі - Закон України від 03.04.1997 року №168/97-ВР) (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України від 28.12.1994 року №334/94 ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(далі - Закон України від 28.12.1994 року №334/94 ВР) визначено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до абзацу 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28.12.1994 року №334/94 ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно зі статтею 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звязності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 1 статті 9 вказаного Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до статті 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363 перевізник - особа, яка надає послуги з перевезення вантажу автомобільним транспортом загального користування; товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу; товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Відповідно до підпункту 4 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України одним із принципів адміністративного судочинства є офіційне зясування всіх обставин у справі.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно, частинами 4 та 5 цієї статті на суд покладається обовязок вживати передбачені законом заходи, необхідні для зясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи; зобовязує суд запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Проте, в порушення вказаних вимог норм процесуального права суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки доводам податкового органу про безтоварність операцій, не витребували у позивача, зокрема, товарно-транспортні накладні на здійснення перевезень придбаних комплектуючих для автоматичної роторної лінії по виробництву патронів, як на підтвердження реальності господарських операцій. Належна правова оцінка цим відомостям надана не була. Проте, це має важливе значення для правильного вирішення даного спору по суті.

Суд касаційної інстанції зазначає про те, що у разі підтвердження доводів податкової інспекції про фіктивність операцій, визначення податкового кредиту по операціях з придбання комплектуючих для автоматичної роторної лінії по виробництву патронів було б безпідставним, незважаючи на наявність у платника податку (позивача у справі) податкових накладних, що за формою відповідають вимогам чинного законодавства, а також доказів проведення розрахунків.

Враховуючи, що судами попередніх інстанцій вищеназвані обставини враховано не було, і це призвело до не обґрунтованих належним чином висновків щодо прав і обовязків сторін у даному спорі, а також те, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно зясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, обєктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції в м. Луганську задовольнити частково.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 01.03.2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 01.06.2010 року в даній справі скасувати, а матеріали справи направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через пять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України у строк та у порядку, визначеними статтями 237 2391 КАС України.