Постанова № 19201671, 24.02.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

24 лютого 2011 року 15:17 № 2а-15625/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Григоровича П.О. при секретарі судового засідання Очколясу О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Оззон-Логістикс"

до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва

провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10.09.2010р. №0042651502/0

За участю представників:

позивачаРучка О.А.

відповідача Макар О.З. На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 24.02.2011р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариства з обмеженою відповідальністю «Оззон - Логістикс»звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення №0042651502/0 від 10.09.2010р.

В судовому засіданні представник позивача вимоги підтримав в повному обсязі та в обґрунтування зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення рішення прийняте відповідачем безпідставно, без врахування всіх обставин, а тому вважає його протиправним та такими що підлягає скасуванню.

Відповідач письмового заперечення проти позову не надав, однак не погоджується з позовними вимогами з підстав, викладених в Акті перевірки, зазначивши, що за результатами невиїзної документальної (камеральної) перевірки податкової декларації на прибуток за І квартал 2010 року встановлено порушення позивачем п. 16.4 ст. 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та прийнято податкове повідомлення рішення №0042651502/0 від 10.09.2010р. яким визначено податкове зобовязання з податку на прибуток у розмірі 107251,00 грн., яке вважає правомірним та таким, що прийняте у відповідності до вимог чинного законодавства.

Розглянувши подані позивачем і відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва,

ВСТАНОВИВ:

01.08.2010 року працівником Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва була проведена невиїзна документальна (камеральна) перевірка податкової звітності з податку на прибуток платника податків Товариство з обмеженою відповідальністю «Оззон Логістикс»(код ЄДРПОУ 34935907) з питань виявлення арифметичних або методологічних помилок у поданій платником податку на прибуток податковій декларації за І квартал 2010 року.

За наслідками перевірки складено акт №2582/15-2 від 01.08.2010р. та встановлено заниження податкового зобовязання з податку на прибуток за І квартал 2010 року на 102144 грн. в звязку з невірним відображенням в декларації з податку на прибуток суми нарахованого податку за попередній податковий період, що порушує п. 16.4 ст. 16 Закону України №334/94-ВР від 28.12.1994р. «Про оподаткування прибутку підприємств».

Перевірка проведена на підставі даних, зазначених у декларації з податку на прибуток за 2009 рік та за І квартал 2010 року.

Перевіркою податкової звітності встановлено заниження податку на прибуток за звітний період І квартал 2010 року на 102144 грн., та, крім того, відповідно до пп. 17.1.4 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», ДПІ у Печерському районі м. Києва самостійно донараховано штраф у розмірі 5% від суми донарахованого податкового зобовязання, у розмірі 5107,00 грн.

За висновками акту перевірки, ДПІ у Печерському районі м. Києва винесене податкове повідомлення рішення №0042651502/0 від 10.09.2010 року про визначення суми податкового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 107251,00 грн., в т.ч. 102144 грн. основний платіж, 5107,00 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Правомірність винесення вказаного податкового повідомлення рішення є предметом розгляду даної справи.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на вимоги ст. 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»і вважає, що жодних обмежень на відображення задекларованого відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток попередніх податкових років у 2009 році та у І кварталі 2010 року законодавством не встановлено.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до п.11.1 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», для цілей цього Закону використовуються такі податкові періоди: календарні квартал, півріччя, три квартали, рік.

Форма декларації з податку на прибуток підприємства та Порядок її складання (далі Порядок) затверджені Наказом ДПА України «Про затвердження форми декларації з податку на прибуток та Порядку її складання»від 29.03.2003 року № 143, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 08.04.2003 року за №271/7592 та узгодженим рішенням Комітету Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності від 31.03.2003 року № 06-10/239 (далі Наказ № 143).

Так, відповідно до п. 1.5 Порядку, податок на прибуток за квартал, півріччя, три квартали та рік розраховується за правилами, установленими п. 11.1 ст. 11 і п. 16.4 ст. 16 Закону, наростаючим підсумком з початку звітного календарного року.

Відповідно п.5.1 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000р. №2181-ІІІ (далі Закон №2181-ІІІ) податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Відповідно до п.16.4 ст.16 Закону України №283/97-ВР податок за звітний період сплачується його платником до відповідного бюджету у строк, визначений законом для квартального податкового періоду. Платники податку у строки, визначені законом, подають до податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний період, розраховану наростаючим підсумком з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових періодів у разі його наявності відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Закону.

Згідно п.16.1 ст.16 Закону України №283/97-ВР платники податку самостійно визначають суми податку, що підлягають сплаті.

Відповідно до п. 16.1 та п. 16.2 ст. 16 Закону N 334, платники податку самостійно визначають суми податку, що підлягають сплаті. Податок на прибуток нараховується за ставкою, визначеною статтею 10 цього Закону, від прибутку, що підлягає оподаткуванню, розрахованого згідно з п. 3. 1 цього Закону, з урахуванням положень пунктів 7.12, 7.13, 7.14, 4.1, 16.9 та статей 6 та 13 цього Закону.

Прибуток платників податку, включаючи підприємства, засновані на власності окремої фізичної особи, оподатковується за ставкою 25 відсотків до об'єкта оподаткування (п. 10.1 ст. 10 Закону N 334).

В силу п. 3.1 ст.3 Закону N 334, об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на:

суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону;

суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій сумі, матеріальний або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Скоригований валовий доход - валовий дохід визначений згідно з п. 4.1 цієї статті без врахування доходів, зазначених у п. 4.2 цієї статті.

Валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Як свідчать обставини справи, перевіркою податкової звітності встановлено заниження податку на прибуток за звітний період І квартал 2010 року на 102144 грн.

Зведені дані наведені в таблиці:

періодрядок деклараціїза даними підприємстваза даними ДПІвідхилення

2009 рік - // -Р. 080,000,000,00 І кв. 2010 р.034578524578520,00 044574214574210,00 04.1264426440,00 04.94085770,00- 408577

04.1346200462000,00

0645742148844408577

074314310,00

080,00408577- 408577

110,00408577408577

120,00408577408577

140,00102144102144 Перевірка була проведена на підставі даних, зазначених у декларації з податку на прибуток за 2009 рік.

Як встановлено судом, за результатами 2009 року позивачем була подана декларація з податку на прибуток підприємства (річна), у якій задекларований обєкт оподаткування (збитки) в сумі 0,00 грн. (код рядка 08) .

Позивач вказує на те, що наведені дані декларації за 2009 рік свідчать, що в ній не були враховані збитки (відємне значення обєкту оподаткування), які задекларовані в декларації з податку на прибуток у 2008 році. А саме, в декларації з податку на прибуток підприємств за 2008 рік було задекларовано відємне значення обєкту оподаткування у розмірі 11265111 грн.

Таким чином, сума 408577 грн. задекларована як відємне значення обєкту оподаткування попереднього року (рядок 04.9 Декларації з податку на прибуток у 2010 році) походить із задекларованого раніше відємного значення, яке сформовано за наслідками 2008 року в сумі 11265111 грн.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21 грудня 2000 року N 2181-III податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Судом встановлено, що позивачем уточнюючий розрахунок до ДПІ не подавався.

Відповідно до пункту 11.1 ст. 11, пункту 16.4 ст. 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»для цілей цього Закону використовуються такі податкові періоди: календарні квартал, півріччя, три квартали, рік. Платники податку у строки, визначені законом, подають до податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний період, розраховану наростаючим підсумком з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових періодів у разі його наявності відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Закону.

Оскільки Закон не містить винятків щодо цього правила, позивачем не було враховано принцип визначення даних, що підлягають декларуванню, наростаючим підсумком з урахуванням відсутності у позивача збитків за 2009 рік, суд дійшов висновку про правомірність висновків акту перевірки та наявності підстав для донарахування позивачу податку на прибуток у сумі 102 144 грн. та для накладення штрафних (фінансових) санкцій у сумі 5107,00 грн.

Зважаючи на викладене, а також враховуючи, що відповідач прийняв спірне податкове повідомлення-рішення №0042651502/0 від 10.09.2010р. в межах повноважень та з дотриманням вимог чинного законодавства, суд приходить до висновку про відсутність належних правових підстав для визнання протиправним та скасування вказаного рішення ДПІ у Печерському районі міста Києва.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суб'єкт владних повноважень, довів правомірність прийнятого ним рішення з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Оззон - Логістикс»в даному випадку задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 69, 71, 112, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1.В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя П.О. Григорович