Постанова № 19201264, 29.08.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

29 серпня 2011 року № 2а-5758/11/2670

14:19

За позовомДочірнього підприємства «Автопрокат»

доДержавної податкової інспекції у Деснянському районі міста Києва

про скасування податкових повідомлення-рішення № 000022302 від 15.03.2011, № 0000222302 від 15.03.2011 Суддя: Кротюк О.В.

Секретар судового засідання: Шевченко Я.В.

Обставини справи:

Позивач звернувся до Оружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Деснянському районі міста Києва про скасування податкових повідомлення-рішення № 000022302 від 15.03.2011, № 0000222302 від 15.03.2011.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані рішення прийнято з порушенням норм Закону України «Про податок на додану вартість»та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідач позовні вимоги не визнає, просить відмовити в задоволенні адміністративного позову повністю.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

встановив:

Державною податковою інспекцією у Деснянському районі міста Києва проведено планову виїзну перевірку ДП «Автопрокат»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2008 по 30.09.2010. За наслідком перевірки складено акт № 1454/23-2/33102127 від 01.03.2011 (далі Акт перевірки).

Згідно Акта перевірки податковою службою встановлено порушення вимог пп. 4.1.6. п.4.6. ст. 4 та пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств (в редакції Закону України N 283/97-ВР від 22.05.97)" № 334/94-ВР від 28.12.1994.

Суть порушення полягає в заниженні податкового зобовязання з податку на прибуток на загальну суму 773216,00 гривень. Вказане заниження відбулося внаслідок не зарахування позивачем до валових доходів сум перевіряємого періоду протермінованої дебіторської та кредиторської заборгованості трирічний термін позовної давності (згідно положень ст. 257 Цивільного кодексу України) по якій минув. Вказаний висновок ґрунтується на положеннях пп. 4.1.6. п.4.6. ст. 6 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств», у відповідності до положень якого валовий дохід включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді:

·сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України "Про списання вартості несплачених обсягів природного газу";

·сум поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, що залишається неповерненою на кінець такого звітного періоду від осіб, що не є платниками цього податку (у тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із законодавством мають пільги з цього податку, включаючи право застосовувати ставку податку нижчу, ніж установлена пунктом 7.2 статті 7 або статтею 10 цього Закону.

Позивач в спростування вказаних обставин зазначає, що відносно контрагентів ТОВ «Пластпрофіль», Falory industry LLP, ДП «Фірма»Київ-Транссервіс», ДП «Спецінвест»ним було укладено додаткові угоди до основних договорів, згідно положень яких строк позовної даності був встановлений за згодою сторін у десять років. Вказані зміни були внесені в 2005 та 2007 роках. Проте податковою службою не були враховані.

Оцінивши вказані обставини, дослідивши оригінали основних договорів з вказаними контрагентами та додатків до них, суд дійшов висновку про необґрунтованість покликань позивача з огляду на наступне.

Як вбачається з Акта перевірки перевірку проведено з відома та в присутності директора позивача ОСОБА_2.(стор.1. Акта). Акт перевірки отримано особисто директором позивача, про що міститься його особистий підпис, що не заперечується сторонами. В той же час, отримуючи акт перевірки, директор ОСОБА_2 підтвердив той факт, що первинні документи, які були використані при перевірці надані були товариством в повному обсязі. Будь-яких заперечень з цього приводу директором позивача в акті перевірки не зазначено.

Таким чином, судом не можуть бути прийняті покликання позивача на неврахування податковою службою додаткових угод якими встановлювався 10-річний строк позовної давності, оскільки вказані документи позивачем під час перевірки не були подані, про що міститься підпис директора позивача в Акті перевірки (стор.27 Акта).

В той же час суд, досліджуючи оригінали договорів за 2005 рік та додаткові угоди до них з контрагентами, відносно яких встановлена прострочена дебіторська та кредиторська заборгованість з визначенням 10 річного строку позовної давності, звертає увагу на той факт, що папір основного договору з огляду на термін його укладення є зношеним (потертим) та таким, що набув жовтого відтінку. В той же час, додаткові угоди від 2005 року до цих договорів є такими, що надруковані на чистому новому папері, який суттєво відрізняється за своїм станом від основного договору, хоча, як випливає зі змісту викладеної на ньому додаткової угоди, був укладений в 2005 році. Проте укладення договору в 2005 році і в цей же період додаткових угод до нього не може спричиняти різний стан паперу. Вказані ознаки додатково підтверджують факт відсутності додаткових угод у позивача про встановлення терміну позовної давності в 10 років на час перевірки та їх укладання після проведення перевірки податковою службою з зазначенням попередніх дат. Жодних доказів щодо наявності та надання таких документів позивачем під час перевірки останнім суду не надано.

Таким чином позовні вимоги в цій частині є не обґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Також Актом перевірки встановлено порушення пп. 7.4.1. та пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997.

Так, у відповідності до положень п. 7.4.1. п.7.4 ст.7. Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно Акта перевірки ДП «Автопрокат»зарахувало до податкового кредиту суми ПДВ по придбаних товарах (податкова накладна № 44 від 02.12.2009, податкова накладна № 9 від 03.03.2010, податкова накладна № 25 від 31.05.2010), які в подальшому не використовувались у власній господарській діяльності.

Згідно вказаних податкових накладних позивачем було придбано музичний центр «Панасонік», тюнінг комплект, автомагнітола, два плазмових телевізори, комплект меблів.

Позивач зазначає у позовній заяві, що вказане майно ним використовувалось у власній господарській діяльності, зокрема телевізори, музичний центр, меблі використовуються у презентаційних заходах з метою залучення клієнтів. Автомагнітола та тюнінг комплект встановлено в службовому автомобілі.

З метою повного та всебічного розгляду справи судом запропоновано представнику позивача подати докази, зокрема фінансово-господарські документи (в тому числі організаційно-розпорядчі по підприємству), які можуть підтвердити зазначені в цій частині обставини згідно змісту позовної заяви.

Позивачем надано оборотно-сальдову відомість по рахунку 281 за період з 01.12.2009 по 30.09.2010, згідно якої відображено продаж музичного центру «Панасонік», плазмових телевізорів, тюнінг комплекту. Жодних інших доказів з цього приводу не було позивачем надано суду. В той же час представник позивача пояснив суду, що вказаний продаж відбувся у звязку із тим, що вказані товари не використовувались у господарській діяльності позивача. Таким чином, заперечивши обставини, викладені позивачем у позовній заяві з цього приводу.

В той же час, як пояснив в судовому засіданні податковий інспектор, який здійснював безпосередню перевірку, то позивач не знаходиться за місцем своєї державної реєстрації, а перевірка відбувалася за іншою адресою - фактичного знаходження позивача О.Теліги 15 (що додатково відображено у Акті перевірки). При цьому, податковий інспектор пояснив суду, що за вказаною адресою позивач орендує маленьке приміщення, в якому фізично може бути розміщено не більше одного столу та однієї особи, що і мало місце під час перевірки. Жодних презентаційних умов за вказаною адресою не може бути створено.

Оцінивши пояснення представників сторін, отримавши докази по справі, суд, враховуючи вимоги пп. 7.4.1. Закону України "Про податок на додану вартість", дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову в цій частині, оскільки позивачем не доведено жодним належним доказом використання зазначених вище товарів, придбаних ДП «Автопрокат», у власній господарській діяльності, що є виключною умовою для віднесення сум ПДВ до податкового кредиту платника податку. Оцінюючи відсутність за зареєстрованим місцезнаходженням позивача, невідповідних заявлених презентаційним цілям характеристик орендованої площі, відсутність доведення причинно-наслідкового звязку між придбаними товарно-матеріальними цінностями і змістом господарської діяльності позивача, суд не може погодитись з твердженням позивача про обґрунтованість віднесення вказаних сум ПДВ на податковий кредит. Адже позивач не довів в судовому засіданні використання придбаного майна у власній господарській діяльності.

У відповідності до ч. 2, 3 ст.159 КАС України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Стаття 161 КАС України встановлює, що під час прийняття постанови суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

У відповідності до положень частини1 статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно положень статті 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищезазначене у сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки в судовому засіданні обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, будь-якими належними доказами не було доведено.

Відповідач в силу положень частини 2 статті 71 КАС України спростував покликання позивача і довів відповідність оскаржуваних рішень вимогам ч.3. ст..2 КАС України.

Оскільки позовні вимоги задоволенню не підлягають, то судові витрати позивача не відшкодовуються.

Керуючись ст.. 9, 71, 159, 163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.. 254 КАС України. Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги в порядку і строки, встановлені ст..186 КАС України.

Суддя О.В. Кротюк

Повний текст постанови виготовлено та підписано 08.09.2011.