Постанова № 19201073, 09.08.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

09 серпня 2011 року № 2а-3944/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Григоровича П.О. при секретарі судового засідання Очколясу О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомДержавної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Даксдмір"

провизнання недійсним установчих документів та визнання недійсним запису про проведеннядержавної реєстрації

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом про припинення юридичної особи, визнання недійсним статуту та визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації Товариства з обмеженою відповідальністю «Даксдмір»

Позовні вимоги вмотивовані тим, що оскаржувана реєстраційна дія вчинена на підставі недостовірних відомостей, так в ході проведеного ГВПМ ДШ у Печерському районі м. Києва аналізу фінансово-господарської діяльності ТОВ «Даксдмір»було встановлено, що громадянин ОСОБА_1, який значиться директором підприємства фактично ніякого відношення до фінансово-господарської діяльності підприємства не має, а діяльність, спрямована на нанесення шкоди економічним інтересам держави, від імені підприємства ведеться не встановленими особами. Відповідно до пояснень ОСОБА_1 встановлено, що ТОВ «Даксдмір»було зареєстроване в державних органах на підставі неправдивих відомостей про засновників підприємства та керівництва. Ніякого відношення до державної реєстрації та фінансово-господарської діяльності ТОВ «Даксдмір»зазначена особа не має, внесків до статутного фонду не робила, підписів на жодному з фінансово-господарських документів ТОВ «Даксдмір» не ставив. Тобто, статут та реєстраційні документи ТОВ «Даксдмір»містять неправдиві данні про формування статутного фонду підприємства, власника майна, директора та місцезнаходження товариства, при реєстрації ТОВ «Даксдмір»була відсутня дійсна воля і волевиявлення осіб, імя яких зазначено в реєстраційних та установчих документах на отримання прав та обовязків власника цього підприємства. Таким чином, виходячи з цього та з посиланням на ст.20 Податкового кодексу України та ст.ст. 8, 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців», позивач вважає, що існують правові підстави для ухвалення рішення суду про визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації відповідача через порушення закону, допущені його створенні, які не можна усунути, визнати діяльність такою, що суперечить установчим документам, визнати недійсним статут та припинити юридичну особу.

Відповідач в судові засідання представника не направив, хоча належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи за адресою, яка значиться в довідці з ЄДРПОУ, проте поштова кореспонденція була повернута без вручення з підстав відсутності за зазначеною адресою.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України в звязку з неявкою відповідача та враховуючи згоду позивача, вирішується в письмовому провадженні на підставі наявних в ній доказів.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва,

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Даксдмір»(ідентифікаційний код 36425301) було зареєстровано Печерською районною у м. Києві державною адміністрацією 06.04.2009 року.

Згідно Довідки про взяття на облік платника податків від 18.06.2009 року №2024 (форма № 4-ОПП). ТОВ «Даксдмір»перебуває на обліку як платник податку в Державній податковій інспекції у Печерському районі м. Києва з 07.04.2009р. №51855.

Підпунктом 20.1.12 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01 січня 2011 року, органи державної податкової служби наділені повноваженням у випадках, встановлених законом, звертатися до суду щодо припинення юридичної особи та підприємницької діяльності фізичної особи підприємця про визнання недійсними установчих (засновницьких) документів субєктів господарювання.

Викладені положення Податкового кодексу України наділили орган державної служби повноваженнями на звернення до суду з вимогами щодо припинення юридичної особи та підприємницької діяльності фізичної особи підприємця про визнання недійсними установчих (засновницьких) документів субєктів господарювання. Водночас, підстави для визнання недійсними установчих (засновницьких) документів субєктів господарювання і припинення юридичної особи та підприємницької діяльності фізичної особи підприємця встановлені законодавством.

Підстави для визнання недійсними установчих (засновницьких) документів передбачені ст. 551 Господарського кодексу України, яка набрала чинності з дня набрання чинності Податковим кодексом України.

Згідно зі ст. 551 Господарського кодексу України ознаки фіктивності, що дають підстави для звернення до суду про припинення юридичної особи або припинення діяльності фізичною особою - підприємцем, в тому числі визнання реєстраційних документів недійсними:

- зареєстровано (перереєстровано) на недійсні (втрачені, загублені) та підроблені документи;

- незареєстровано у державних органах, якщо обовязок реєстрації передбачено законодавством;

- зареєстровано (перереєстровано) у органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління підставним (неіснуючим), померлим, безвісти зниклим особам або таким особам, що не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження;

- зареєстровано (перереєстровано) та проваджено фінансово-господарську діяльність без відома та згоди його засновників та призначених у законному порядку керівників.

Отже, наявність вищеперерахованих ознак фіктивності є підставою для звернення органу державної податкової служби до суду з вимогою про визнання недійсними реєстраційних документів юридичної особи.

При цьому, судом враховується те, що згідно з ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони помякшують або скасовують відповідальність особи, а тому положення ст. 551 Господарського кодексу України та положення підпункту 20.1.12 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України можуть бути застосовані щодо обставин, які виникли вже після набрання чинності зазначеними нормативними правовими актами.

Частиною першою ст. 104 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обовязків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації. В силу ч. 1 ст. 110 Цивільного кодексу України юридична особа ліквідується, зокрема за рішенням суду про визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, встановлених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 59 Господарського кодексу України припинення діяльності субєкта господарювання здійснюється шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації - за рішенням власника (власників) чи уповноважених ним органів, за рішенням інших осіб - засновників субєкта господарювання чи їх правонаступників, а у випадках, передбачених законами, - за рішенням суду.

Субєкт господарювання ліквідується, зокрема у разі скасування його державної реєстрації у випадках, передбачених законом (ч. 6 ст. 59 Господарського кодексу України).

Скасування державної реєстрації позбавляє субєкта господарювання статусу юридичної особи і є підставою для вилучення його з державного реєстру (ч. 7 ст. 59 Господарського кодексу України).

Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» від 15 травня 2003 року № 755-ІV регулює відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а також фізичних осіб підприємців і є спеціальним нормативним актом з цих питань.

Відповідно до ч. 2 ст. 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців»від 15 травня 2003 року № 755-ІV (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) підставами для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не повязано з банкрутством юридичної особи, зокрема є:

- визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, встановлених законом;

- провадження нею діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом;

- невідповідність мінімального розміру статутного капіталу юридичної особи вимогам закону;

- неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону;

- наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням.

В обґрунтування позовних вимог позивача посилається на письмові пояснення громадянина ОСОБА_1, який значиться директором ТОВ «Даксдмір», відібраних 01.09.2010 року капітаном податкової міліції Головного відділу податкової міліції ДПІ у Святошинському районі м. Києва.

Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі (ч. 1 ст. 138 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до ч. 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Частиною першою ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

В силу ч. 3 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

Водночас, з пояснень не вбачається на якій правовій підставі вони були відібрані, на підставі якої правової норми та в рамках якої процедури.

Таким чином, зазначені пояснення не є належним доказом, який встановлює відповідні юридичні факти.

В силу ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України фіктивне підприємництво, тобто створення або придбання субєктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що позивачем не підтверджено наявність ознак фіктивності у ТОВ «Даксдмір», що є законодавчою підставою для визнання установчих документів товариства недійсними, тобто не надано, як того вимагають положення чинного законодавства України, належних доказів, зокрема обвинувального вироку щодо керівника підприємства за ст. 205 Кримінального кодексу України.

В частині вимог про припинення юридичної особи - ТОВ «Даксдмір»суд також вважає за необхідне відмовити з огляду на наступне.

Частиною другою ст. 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців»від 15 травня 2003 року № 755-ІV (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) передбачений вичерпний перелік підстав для припинення юридичної особи.

Відповідно до п. 11.10 Розділу ХІ (Порядок зняття з обліку платників податків в органах держаної податкової служби) Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 22 грудня 2010 року № 979, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 грудня 2010 року за № 1439/18734, якщо платник податків не має заборгованості перед бюджетом та у разі неподання протягом одного року в органи державної податкової служби податкових декларацій, документів податкової звітності; якщо установчі документи суперечать чинному законодавству; провадження діяльності, яка суперечить установчим документам та законодавству; наявності в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням; наявності в органу державної податкової служби передбачених законами України інших підстав для постановлення судового рішення щодо припинення (ліквідації) чи скасування державної реєстрації субєкта господарювання, то керівник органу державної податкової служби приймає рішення у вигляді розпорядження відносно платника податків - про звернення до суду або господарського суду із заявою (позовною заявою) про винесення судового рішення щодо припинення юридичної особи чи підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, відміни державної реєстрації припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, скасування державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи.

Проте, як свідчать матеріали справи остання податкова звітність подана підприємством за вересень 2010 року, при цьому з позовом позивач звернувся 18.03.2011р., тобто до спливу річного строку неподання звітності.

З огляду на те, що позивачем не було доведено наявності жодної підстави для припинення відповідача, передбаченою ч. 2 ст. 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців», підстав для припинення юридичної особи - ТОВ «Даксдмір»відсутні.

Суд також враховує, що відповідно до п.п.20.1.12, п.п.67.2 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011 року, також встановлено, що з питань припинення субєктів господарювання податкові органи можуть звертатися до суду лише у випадках, встановлених законом, зміст яких викладений вище.

Крім того, суд бере до уваги, що положення Податкового кодексу України та інших законодавчих актів з цих питань, що набрали чинності з 01.01.2011 року поширюються на правовідносини, що виникли після набрання чинності цими актами та не поширюються на минуле.

Частиною 1 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що в даному випадку задоволенню не підлягають.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 69, 71, 94, 97, ч. 6 ст. 128,158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволені адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя П.О. Григорович