Постанова № 19200550, 18.10.2011, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №10.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 жовтня 2011 року Справа № 2а-7171/11/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді:Борзаниці С.В.

при секретарі:Мінаковій А.С.

за участю сторін:

від позивача: ОСОБА_1.(дов. від 05.01.2011 № 07-11-17)

від відповідача: не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов Виконавчої дирекції Луганського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності до Державного підприємства «Первомайськвантажтранс» про стягнення заборгованості у сумі 6613,87 грн., -

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов позов Виконавчої дирекції Луганського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності до Державного підприємства «Первомайськвантажтранс» про стягнення заборгованості у сумі 6613,87 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач зареєстрований як платник збору на загальнообовязкове соціальне страхування, що має найману робочу силу в Первомайській міській виконавчій дирекції Луганського обласного відділення фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності під № 440220000145. У звязку з несвоєчасним виконанням обовязку щодо сплати страхових внесків у відповідача виникла прострочена заборгованість у сумі 6613,87 грн.

Оскільки відповідач не сплатив у добровільному порядку заборгованості зі сплати страхових внесків позивач звернувся до суду з даним позовом.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним у позові, просив позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не зявився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Згідно ст.. 128 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття в судове засідання без поважних причин представника сторони або третьої особи, які прибули в судове засідання, або неповідомлення ним про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи.

У разі неприбуття відповідача субєкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Ці ж наслідки застосовуються у разі повторного неприбуття за таких самих умов відповідача, який не є субєктом владних повноважень.

За таких обставин на підставі ст.. 128 КАС України, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 КАС України, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених вимог з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що Державне підприємство «Первомайськвантажтранс» зареєстроване 28.12.2006 виконавчим комітетом Первомайської міської ради, ідент. код26402902, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію серії А00 №484546 (а.с.13), довідкою з ЄДРПОУ №068194 (а.с. 12).

Державне підприємство «Первомайськвантажтранс» перебуває на обліку як платник страхових внесків в Первомайській міській виконавчій дирекції Луганського обласного відділення фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності під № 440220000145, що підтверджується заявою про реєстрацію (а.с. 10) та карткою страхувальника (а.с.11).

Відповідно ст. 1 Закону України “Про загальнообовязкове державне соціальне страхування у звязку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням” загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, передбачає матеріальне забезпечення громадян у зв'язку з втратою заробітної плати (доходу) внаслідок тимчасової втрати працездатності (включаючи догляд за хворою дитиною, дитиною-інвалідом, хворим членом сім'ї), вагітності та пологів, часткову компенсацію витрат, пов'язаних із смертю застрахованої особи або членів її сім'ї, а також надання соціальних послуг за рахунок бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, що формується шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також за рахунок інших джерел, передбачених цим Законом.

Відповідно ст. 2 Закону України “Про загальнообовязкове державне соціальне страхування у звязку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням” роботодавець є страхувальником для осіб, зазначених у ч. 1 ст. 6 цього Закону, а це особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності та господарювання або у фізичних осіб.

Відповідно до ст. 23 Закону України від 18.01.01 № 2240-ІІІ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» (далі - Закон) страхувальники роботодавці сплачують до Фонду різницю між нарахованими для роботодавців і найманих працівників страховими внесками та витратами, повязаними з наданням матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам відповідно до цього Закону.

Перерахування зазначених сум шляхом безготівкових розрахунків здійснюється страхувальниками-роботодавцями один раз на місяць - у день, встановлений для одержання в установах банку коштів на оплату праці за відповідний період.

У разі нестачі у страхувальників-роботодавців коштів для виплати заробітної плати та сплати страхових внесків у повному обсязі нарахування їх на заробітну плату і перерахування страхових внесків до Фонду провадиться пропорційно до сум заробітної плати.

У разі незабезпечення банківськими установами перерахування страхових внесків до Фонду одночасно з видачею коштів на виплату заробітної плати банківські установи сплачують за рахунок власних коштів до Фонду суму несплачених страхових внесків.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 27 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування у звязку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» страхувальник зобовязаний нараховувати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески. Пунктом 4.1 Інструкції про порядок надходження, обліку та витрачання коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, затвердженої Постановою Правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 26.06.2001 № 16, страхувальники повинні щомісячно нараховувати страхові внески в розмірах, встановлених чинним законодавством. При цьому, не мають значення джерела фінансування витрат на оплату праці. Згідно п. 4.4 вказаної Інструкції перерахування коштів на рахунки Фонду страхувальниками здійснюється одночасно з одержанням коштів на оплату праці в установах банку.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про розмір внесків на деякі види загальнообовязкового державного соціального страхування», розміри внесків на загальнообовязкове державне соціальне страхування у звязку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням складають для роботодавців - 1,4 відсотка суми фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, інші заохочувальні і компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно - правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України «Про оплату праці», та підлягають обкладанню податком з доходів фізичних осіб; для найманих працівників - від суми оплати праці, що включає основну та додаткову заробітну плату, а також інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, які підлягають обкладанню податком з доходів фізичних осіб:

- 0,25 відсотка - для найманих працівників - інвалідів, які працюють на підприємствах і в організаціях УТОГ і УТОС;

- 0,5 відсотка - для найманих працівників, заробітна плата яких нижча прожиткового мінімуму, встановленого для працездатної особи;

- 1,0 відсотка - для найманих працівників, заробітна плата яких вища прожиткового мінімуму, встановленого для працездатної особи.

Аналогічні положення містить п.п. 3.1.1,3.1.2 п. 3.1 Інструкції про порядок надходження, обліку та витрачання коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, затвердженої постановою Правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 26.06.2001 № 16.

У відповідності зі ст. 27 Закону страхувальники зобовязані нараховувати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Якщо страхувальники несвоєчасно чи не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені статтею 30 Закону.

Частиною 1 статті 30 Закону передбачено, що у разі несвоєчасної сплати страхових внесків страхувальником, у тому числі через ухилення від реєстрації як платника страхових внесків, або неповної їх сплати страхувальник сплачує суму донарахованих контролюючим органом страхових внесків (недоїмки), штраф та пеню.

З матеріалів справи вбачається, що станом на 01.07.2011 року відповідач має заборгованість зі сплати страхових внесків у розмірі 74347,96 грн., що підтверджується звітом за 1 півріччя 2011 року (а.с. 7).

Заборгованість зі сплати страхових внесків у розмірі 66096,23 грн. стягнуто з відповідача за рішеннями Луганського окружного адміністративного суду по справах 2а-27797/09/1270, 2а-2053/11/1270 2а- 6820/10/1270, 2а-9363/10/1270 (а.с. 15-22).

Таким чином нарахована, проте не сплачена заборгованість відповідача станом на 01.07.2011 року складає 6613,87 грн., що підтверджується довідкою про заборгованість (а.с. 8)

З огляду на викладене та з урахуванням матеріалів справи, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог позивача.

Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 17, 18, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Виконавчої дирекції Луганського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності до Державного підприємства «Первомайськвантажтранс» про стягнення заборгованості у сумі 6613,87 грн. задовольнити повністю.

Стягнути з Державного підприємства «Первомайськвантахтранс» (ідент. код 26402902, місцезнаходження: 93200, Луганська область, м. Первомайськ, вул.. Тельмана, 9) прострочену заборгованість зі сплати страхових внесків в сумі 6613,87 (шість тисяч шістсот тринадцять гривень 87 коп.) грн.. на користь виконавчої дирекції Луганського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та перерахувати на р/р 37172500100001 в УДК Луганської області, МФО 804013, код ЄДРПРУ 21785643.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не буде подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено та підписано 21 жовтня 2011 року.

СуддяС.В. Борзаниця