Постанова № 19200487, 19.10.2011, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №8.1.5

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 жовтня 2011 року Справа № 2а-8438/11/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Свергун І.О.,

за участі секретаря Липової К.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Державної податкової інспекції в м. Красний Луч Луганської області до Малого приватного підприємства «Прогресс» про стягнення податкової заборгованості в сумі 1084,91 грн. за рахунок коштів боржника з рахунків у банках, що обслуговують платника податків,

ВСТАНОВИВ:

22 вересня 2011 року позивач ДПІ в м. Красний Луч Луганської області звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до МПП «Прогресс» про стягнення податкової заборгованості в сумі 1084,91 грн. за рахунок коштів боржника з рахунків у банках, що обслуговують платника податків, в обґрунтування якого послався на наступне.

МПП «Прогресс» зареєстровано Антрацитівською міською радою в якості субєкта підприємницької діяльності 18.07.2007 за № 1362120 0000 000677 та взято на податковий облік в державній податковій інспекції в м. Красний Луч, як платник окремих видів податків.

У звязку з несвоєчасною сплатою податкового зобовязання станом на 16.09.2011 за відповідачем утворився податковий борг перед бюджетом у загальній сумі 1084,91 грн., у тому числі з податку на землю (основного платежу).

Позивачем на адресу відповідача направлялися перша та друга податкові вимоги від 04.03.2008 № 1/23 та 03.04.2008 № 2/24 відповідно. Вжиті позивачем заходи щодо погашення податкового боргу результатів не дали.

На підставі викладеного позивач просить суд стягнути з МПП «Прогресс» суму податкового боргу у розмірі 1084,91 грн. за рахунок коштів платника з рахунку у банку, що його обслуговують.

Представник позивача у судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, надав суду заяву, в якій позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив розглянути справу без його участі.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неприбуття не повідомив, заперечень проти позову суду не надав.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов наступного.

Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобовязаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, установлених законом.

Законом України «Про систему оподаткування», який діяв до 01.01.2011, визначено, що під податком і збором (обовязковим платежем) до бюджетів та до державних цільових фондів слід розуміти обовязковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування. Платниками податків і зборів (обовязкових платежів) є юридичні і фізичні особи, на яких згідно з законами України покладено обовязок сплачувати податки і збори (обовязкові платежі). Платники податків і зборів (обовязкових платежів) зобовязані у числі іншого, сплачувати належні суми податків і зборів (обовязкових платежів) у встановлені законами терміни.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування» платники податків і зборів (обовязкових платежів) зобовязані сплачувати належні суми податків і зборів у встановлені законом терміни.

01 січня 2011 року набув чинності Податковий Кодекс України, який встановлює перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обовязки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обовязки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Податкового кодексу України з 01.01.2011 року Закон України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та Закон України «Про систему оподаткування» втратили чинність.

У звязку з тим, що правовідносини щодо наслідків несплати податків виникли до набрання чинності Податковим Кодексом України, в даному випадку слід застосовувати норми Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», Закону України «Про систему оподаткування».

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про плату за землю» № 2535 від 03.07.92 (далі ЗУ № 2535) використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом.

Закон України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 06.12.2000 № 2181-ІІІ (надалі Закон № 2181), який діяв до 01.01.2011, є спеціальним законом з питань оподаткування та встановлює порядок погашення зобовязань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обовязкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами.

Також цим Законом запроваджене поняття податкового боргу, як податкового зобовязання, узгодженого платником податків або встановленого судом, але не сплаченого у встановлений строк, а також пені, нарахованої на суму такого податкового зобовязання.

П.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону № 2181 визначає, що платник податків самостійно обчислює суму податкового зобовязання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом «г» підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону № 2181 податкове зобовязання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

П.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону № 2181 встановлено, що податкове зобовязання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.

Відповідно до п.п. 6.2.1. п. 6.2 ст. 6 Закону № 2181, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобовязання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Згідно з п.п. 6.2.3. п. 6.2 ст. 6 Закону № 2181 податкові вимоги надсилаються:

а) перша податкова вимога - не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобовязання та виникнення права податкової застави на активи платника податків, обовязок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк;

б) друга податкова вимога - не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки. Друга податкова вимога додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити повідомлення про дату та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

П.п. 6.2.4 вказаної статті визначено, що податкова вимога вважається надісланою (врученою) юридичній особі, якщо її передано посадовій особі такої юридичної особи під розписки або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Податкова вимога вважається надісланою (врученою) фізичній особі, якщо її вручено особисто такій фізичній особі або її законному представникові чи надіслано листом на її адресу за місцем проживання або останнього відомого місця її знаходження із повідомленням про вручення.

Відповідно до п.п. 20.1.18 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Судом встановлено, що відповідач МПП «Прогресс» зареєстрований Антрацитівською районною державною адміністрацією Луганської області в якості субєкта підприємницької діяльності 18.07.2007 за № 1362120 0000 000677 (арк. справи 9-10), та взятий на податковий облік в державній податковій інспекції в м. Красний Луч, як платник окремих видів податків (арк. справи 13).

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про плату за землю», який діяв на момент виникнення спірних правовідносин, податкове зобовязання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Відповідач є платником окремих видів податків. За відповідачем виник податковий борг зі сплати податку на землю у сумі 1084,91 грн. Сума податкових зобовязань самостійно визначена платником у податкових розрахунках від 29.01.2010 та від 28.01.2009 (арк. справи 17-18).

У звязку з несплатою податкового боргу позивачем на адресу відповідача було направлено першу податкову вимогу від 04.03.2008 № 1/23, яка отримана відповідачем 04.03.2008 (арк. справи 15). 03.04.2008 відповідачем отримано другу податкову вимогу від 03.04.2008 № 2/24 (арк. справи 14).

Відповідно до п. 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України, стягнення коштів та продаж майна податків провадяться не раніше, ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податків податкової вимоги.

Таким чином, суд вважає встановленим, що за відповідачем дійсно є податковий борг у зазначеній сумі, про яку він повідомлений, яка ним не оспорена, до теперішнього часу не сплачена.

Суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 6, 7, 17, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Державної податкової інспекції в м. Красний Луч Луганської області до Малого приватного підприємства «Прогресс» про стягнення податкової заборгованості в сумі 1084,91 грн. за рахунок коштів боржника з рахунків у банках, що обслуговують платника податків, задовольнити.

Стягнути з Малого приватного підприємства «Прогресс»(94670, Луганська область, Антрацитівський район, селище Краснолуцький, Автодорога селища Красна Таловка Донецьк, 141 км, ідент. код 21756587, р/р 26000301307 Ф Краснолуцьке відділення ВАТ Ощадбанку м. Красний Луч, МФО 364133) заборгованість у розмірі 1048,91 грн. (одна тисяча сорок вісім грн. 91 коп.) за рахунок коштів платника, які перебувають у його власності, з рахунків у банках, що його обслуговують.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Постанову складено в повному обсязі 19 жовтня 2011 року.

СуддяІ.О. Свергун