Постанова № 19200446, 13.10.2011, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №8

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 жовтня 2011 року Справа № 2а-7981/11/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Островської О.П.,

при секретарі Кулигіні А.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства “Стахановський завод технічного вуглецю” до Стахановської обєднаної державної податкової інспекції у Луганській області про визнання протиправними дій стосовно викладених в акті перевірки від 22.08.2011 року №248/23-05389959 висновків щодо встановлення порушень пп.4.1.3, пп.7.6.1, 7.6.3 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” та встановлення заниження ПАТ “Стахановський завод технічного вуглецю”податку на прибуток у сумі 6 904 759 грн.,-

Встановив:

12 вересня 2011 року позивач ПАТ "Стахановський завод технічного вуглецю" звернувся до суду з позовом до відповідача Стахановської ОДПІ, в якому послався, що відповідачем Стахановською ОДПІ проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача ПАТ "Стахановський завод технічного вуглецю" з питань повноти обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на прибуток підприємств по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Газотурбінні технології» за період з 01.07.10 року по 31.12.10 року згідно договору купівлі продажу векселів №Б-10-569/1 від 30.09.10, за результатами якої був складений акт від 22.08.2011 р. №248/23-05389959

У зазначеному акті перевірки стверджується, що перевіркою встановлено порушення ПАТ «СЗТВ» п.п. 4.1.3, п.п. 7.6.1, 7.6.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток всього у сумі 6 904 759 грн.

У акті відповідач стверджує, що у вересні 2010 року ВАТ «СЗТВ» придбав два векселя номінальною вартістю 58400000 грн. власної емісії за договором купівлі-продажу векселів № Б-10-569/1 від 30.09.10, укладеному між ТОВ «Газотурбінні технології» («Продавець»), ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» («Повірений») та ВАТ «Стахановський завод технічного вуглецю» («Покупець»); таким чином, 30.09.10 ВАТ «СЗТВ», отримавши векселя власної емісії від ТОВ «Газотурбінні технології», враховуючи приписи статті 606 Цивільного кодексу України, заборгованість по оплаті вищезазначених векселів було погашено, оскільки зобов'язання припиняються у разі поєднання боржника і кредитора в одній особі; доказом вищезазначеного є вчинення індосаменту на векселях АА 1079846 та АА 1079843 посадовими особами ТОВ «Газотурбінні технології» - «Платити наказу ВАТ «СЗТВ»; враховуючи вищевикладене, договір купівлі-продажу векселів між ВАТ «СЗТВ» та ТОВ «Газотурбінні технології» від 30.09.10 № Б-10-569/1 за своїм змістом та сутністю є зворотнім викупом (погашенням) емітентом векселів власної емісії; оскільки векселі викуплено та не продано та (або) не відчужено іншим чином, вони є фактично погашеними, з урахуванням приписів Цивільного Кодексу України та ст. 70 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, строк позовної давності по вищезазначених векселях закінчився (31.07.11 року), враховуючи все вищевикладене, ПАТ «СЗТВ» безпідставно до складу витрат звітного періоду від операцій з векселями у рядку 3.2 Додатку К3 за період з 01.07.10 по 31.12.10 включено витрати в сумі 58400000 грн., повязані з викупом вказаних векселів, які не повинні бути відображені у окремому податковому обліку фінансових результатів операцій з цінними паперами ПАТ «СЗТВ», що призвело до заниження прибутку від операцій з векселями (рядок 03 додатку К3) за 3 квартали 2010 року на суму 37403700 грн., за 2010 рік на суму - 27619035 грн.; зазначене у свою чергу призвело до заниження валового доходу ПАТ «Стахановський завод технічного вуглецю» по рядку 01.4 Декларацій «прибуток від операцій з цінними паперам, фондовими та товарними деривативами» по періодах: ІІІ квартали 2010 року на суму - 37403700 грн., 2010 рік на суму - 27619035 грн.

Позивач вважає висновки відповідача помилковими, оскільки вексель, як цінний папір, не втрачає своїх юридичних властивостей внаслідок збігу векселедавця та векселедержателя. Жодних дій щодо припинення обігу цих векселів, їх анулювання, тим більш відповідно до умов випуску, позивачем не здійснювалось.

Позивачем було укладено договір купівлі-продажу спірних векселів № Б-10-569/1 від 30.09.10 з ТОВ «Газотурбінні технології». Предметом цього договору є придбання векселя серії АА № 1079846, векселедавець ВАТ «СЗТВ», номінальною вартістю 28400000 грн. та векселя серії АА № 1079843, векселедавець ВАТ «СЗТВ», номінальна вартість 30000000 грн. Договірна вартість продажу векселів: 58400000 грн, без ПДВ.

30.09.2010 між позивачем та ТОВ «Газотурбінні технології» підписаний акт прийому-передачі векселів, згідно якого ТОВ «Газотурбінні технології» передав, а позивач отримав векселі за договором купівлі-продажу векселів № Б-10-569/1 від 30.09.10 р.

Таким чином, ніякого погашення векселів, на що посилається відповідач, не було, а мала місце купівля цінних паперів, якими є векселі.

Тому позивач просить визнати протиправними дії відповідача стосовно викладених у акті перевірки позивача від 22 серпня 2011 року № 248/23-05389959 висновків щодо встановлення порушень п.п. 4.1.3, п.п. 7.6.1,7.6.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та висновків щодо встановлення заниження позивачем податку на прибуток у сумі 6904759 грн.

У подальшому позивач доповнив свої вимоги, посилаючись на те, що після проведеної перевірки, відповідач на підставі акту повинен скласти податкове повідомлення-рішення та надіслати його на адресу позивача, однак відповідачем до теперішнього часу ніякого рішення за наслідками перевірки та складеного акту, не прийнято.

Тому позивач також просить визнати протиправними дії відповідача з визначення грошових зобовязань з податку на прибуток підприємств всього у сумі 6904759 грн., у тому числі по періодах: 9 місяців 2010 року у сумі 9350825 грн., за 2010 рік у сумі 6904759 грн. без винесення податкового повідомлення-рішення.

У судовому засіданні представники позивача підтримали уточнені позовні вимоги, дали суду пояснення, аналогічні викладеному у позовній заяві.

Представники відповідача позовні вимоги не визнали, у запереченнях послалися, що позивачем неправильно застосовано п.п. 4.1.3, п.п. 7.6.1, 7.6.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до операції з придбання позивачем векселів за договором купівлі-продажу векселів № Б-10-569/1 від 30.09.10 р., оскільки у даному випадку має місце їх погашення шляхом викупу.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази, суд приходить до наступного.

Згідно статті 2 КАС України суд перевіряє чи дотримувався субєкт владних повноважень, приймаючі (вчиняючи) рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Державна податкова інспекція є органом державної влади і, відповідно, її діяльність має підпорядковуватись вимогам наведеної норми Конституції України та аналогічним вимогам статті 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”. Право податкової інспекції на проведення перевірки підлягає законодавчим обмеженням та реалізується з дотриманням порядку, встановленого законом.

У відповідності зі ст. 8, 9, 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» визначені функції органів державної податкової служби, до яких належить, зокрема, проведення перевірок щодо фактів приховування заниження сум податків та зборів (обов'язкових платежів) у порядку, встановленому цим Законом та іншими законами України.

Згідно зі ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані спеціалізовані державні податкові інспекції виконують такі функції, серед яких:

1) здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів;

2) забезпечують облік платників податків, інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження цих податків, платежів, а також здійснюють реєстрацію фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів;

3) контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів.

У відповідності зі ст. 20 Податкового Кодексу України органи державної податкової служби зокрема у числі іншого, мають право:

20.1.1. запрошувати платників податків або їх представників для перевірки правильності нарахування та своєчасності сплати податків та зборів, дотримання вимог іншого законодавства, здійснення контролю за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Письмові повідомлення про такі запрошення надсилаються в порядку, встановленому статтею 42 цього Кодексу, не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня запрошення рекомендованими листами, в яких зазначаються підстави запрошення, дата і час, на які запрошується платник податків (представник платника податків);

20.1.2. під час проведення виїзних перевірок отримувати у платників податків (представників платників податків) копії документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності)), що свідчать про порушення вимог податкового законодавства або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби; перевіряти під час проведення перевірок у платників податків - фізичних осіб, а також у посадових осіб та інших працівників платників податків - юридичних осіб документи, що посвідчують особу;

20.1.4. проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом;

20.1.6. для здійснення функцій, визначених податковим законодавством, отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, у порядку, визначеному цим Кодексом, інформацію, довідки, копії документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності)) про фінансово-господарську діяльність, отримувані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов'язану з обчисленням та сплатою податків, дотриманням вимог іншого законодавства, здійснення контролю за яким покладено на органи державної податкової служби, а також фінансову та статистичну звітність, в порядку та на підставах, визначених цим Кодексом.

Згідно зі ст.. 41.1 Податкового Кодексу України контролюючими органами є:

41.1.1. органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Судом встановлено, що позивач є юридичною особою - субєктом господарювання, знаходиться у відповідача на обліку, як платник податків та інших обовязкових платежів, у тому числі податку на прибуток.

Стахановською ОДПІ проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПАТ "Стахановський завод технічного вуглецю" з питань повноти обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на прибуток підприємств по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Газотурбінні технології» за період з 01.07.10 року по 31.12.10 року згідно договору купівлі продажу векселів №Б-10-569/1 від 30.09.10, за результатами якої був складений акт від 22.08.2011 р. №248/23-05389959

У зазначеному акті перевірки стверджується, що перевіркою встановлено порушення ПАТ «СЗТВ» п.п. 4.1.3, п.п. 7.6.1, 7.6.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток всього у сумі 6 904 759 грн.

У акті відповідач стверджує, що:

- у вересні 2010 року ВАТ «СЗТВ» придбав два векселя номінальною вартістю 58400000 грн. власної емісії векселі за договором купівлі-продажу векселів № Б-10-569/1 від 30.09.10, укладеному між ТОВ «Газотурбінні технології» («Продавець»), ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» («Повірений») та ВАТ «Стахановський завод технічного вуглецю» («Покупець»);

- таким чином, 30.09.10 ВАТ «СЗТВ», отримавши векселя власної емісії від ТОВ «Газотурбінні технології», враховуючи приписи статті 606 Цивільного кодексу України, заборгованість по оплаті вищезазначених векселів було погашено, оскільки зобов'язання припиняються у разі поєднання боржника і кредитора в одній особі;

- доказом вищезазначеного є вчинення індосаменту на векселях АА 1079846 та АА 1079843 посадовими особами ТОВ «Газотурбінні технології» - «Платити наказу ВАТ «СЗТВ»;

- враховуючи вищевикладене, договір купівлі-продажу векселів між ВАТ «СЗТВ» та ТОВ «Газотурбінні технології» від 30.09.10 № Б-10-569/1 за своїм змістом та сутністю є зворотнім викупом (погашенням) емітентом векселів власної емісії;

- оскільки векселі викуплено та не продано та (або) не відчужено іншим чином вони є фактично погашеними, з урахуванням приписів Цивільного Кодексу України та ст. 70 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, строк позовної давності по вищезазначених векселях закінчився (31.07.11 року);

- враховуючи все вищевикладене, ПАТ «СЗТВ» безпідставно до складу витрат звітного періоду від операцій з векселями у рядку 3.2 Додатку К3 за період з 01.07.10 по 31.12.10 включено витрати в сумі 58400000 грн., які не повинні бути відображені у окремому податковому обліку фінансових результатів операцій з цінними паперами ПАТ «СЗТВ», що призвело до заниження прибутку від операцій з векселями (рядок 03 додатку К3) за 3 квартали 2010 року на суму 37403700 грн., за 2010 рік на суму - 27619035 грн.;

- зазначене у свою чергу призвело до заниження валового доходу ПАТ «Стахановський завод технічного вуглецю» по рядку 01.4 Декларацій «прибуток від операцій з цінними паперам, фондовими та товарними деривативами» по періодах: ІІІ квартали 2010 року на суму - 37403700 грн., 2010 рік на суму - 27619035 грн.

Вказані обставини підтверджуються копією акту від 22.08.2011 р. №248/23-05389959 (а.с27-42), копією договору купівлі продажу векселів №Б-10-569/1 від 30.09.10 (а.с16-17), копією акту прийому - передачі векселів від 30 вересня 2010 року (а.с18), копіями векселів АА 1079846 та АА 1079843 (а.с.59-60).

Судом встановлено, що у даному випадку спір між сторонами виник стосовно дій відповідача по внесенню до акту зазначених відомостей та висновків.

Суд вважає, що ці дії відповідача по внесенню відомостей до акту перевірки не у повній мірі відповідають вимогам закону.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 №509-ХІІ із змінами та доповненнями (далі - Закон №509), органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право: здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків).

Результати перевірок податковий орган оформляє шляхом складання відповідного документа акта перевірки, порядок оформлення результатів якого зазначений в нормативно-правових та нормативних актах.

Наказом ДПА України №984 від 22 грудня 2010 року затверджено Порядок оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, згідно якому результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка.

Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Суд вважає, що відповідачем безпідставно було зроблено висновки та визначено в акті порушенням п.п. 4.1.3, п.п. 7.6.1, 7.6.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», операції позивача за зазначеним договором купівлі-продажу векселів.

Згідно вимог п. 1.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» цінний папір - документ, що засвідчує право володіння або відносини позики та відповідає вимогам, установленим законодавством про цінні папери.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» №3480-ІV від 23.02.06 р. вексель - цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю). За приписами ст. 1 Закону України «Про обіг векселів в Україні» №2374-III від 05.04.2001 р., законодавство України про обіг векселів складається із Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі (далі - Уніфікований закон), з урахуванням застережень, обумовлених додатком II до цієї Конвенції, та із Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі, Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів, Закону України "Про цінні папери і фондову біржу", Закону України "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі", Закону України "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі", Закону України "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів", цього Закону та інших прийнятих згідно з ними актів законодавства України.

Постановою Правління Національного банку України №508 від 16.12.02 р. затверджено Положення про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України, яке, згідно преамбули, розроблене відповідно до Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, Законів України "Про цінні папери та фондовий ринок", "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні", "Про банки і банківську діяльність", "Про Національний банк України", "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", "Про обіг векселів в Україні", інших законів і нормативно-правових актів, що регулюють вексельний обіг.

Пунктом 1.2 цього Положення встановлено значення наступних термінів:

- погашення векселя - здійснення платежу за векселем векселедавцем (платником);

- пред'явлення векселя для платежу - дія, під час якої векселедержатель (особа з вексельними повноваженнями) пред'являє векселедавцю (акцептанту) вексель до платежу (оплати);

- придбання векселя - одержання векселя у власність через купівлю, врахування, заставу (заклад), видачу або дарування, спадщину або іншу угоду, результат якої - майнове право на вексель.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» обіг цінних паперів це вчинення правочинів, пов'язаних з переходом прав власності на цінні папери і прав за цінними паперами, за винятком договорів, що укладаються під час розміщення цінних паперів.

За вимогами ст. 4 цього Закону до особи, яка набула право власності на цінний папір, переходять усі посвідчені ним права. Обмеження обігу та/або реалізації прав за цінними паперами може бути встановлено тільки у випадках і в порядку, передбачених законом.

Визначений Уніфікованим законом про переказні та прості векселі (Закон запроваджений Женевською конвенцією 1930 року, який є частиною законодавства України про обіг векселів з урахуванням застережень, обумовлених додатком ІІ до цієї Конвенції) порядок передачі векселів не передбачає їх відчуження шляхом здійснення цивільно-правових угод, зокрема купівлі-продажу, однак чинне законодавство України не забороняє торгівлю векселями, тобто векселя можуть виступати у якості товару, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення (п. 1.6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Жодних обмежень, щодо придбання векселів безпосередньо векселедавцем таких векселів, чинне законодавство не містить, тому подібні операції є придбанням векселів у відповідності з вищезазначеними приписами законодавства. При цьому, чинним законодавством не обмежений подальший обіг таких векселів як цінних паперів.

Оподаткування операцій з цінними паперами та деривативами на момент здійснення спірних операцій було врегульовано п. 7.6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР від 28.12.94 р.

Відповідно до пп. 7.6.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» платник податку веде окремий податковий облік фінансових результатів операцій з цінними паперами (у тому числі іпотечними сертифікатами участі, іпотечними сертифікатами з фіксованою дохідністю та сертифікатами фондів операцій з нерухомістю) і деривативами у розрізі окремих видів цінних паперів, а також фондових та товарних деривативів. При цьому облік операцій з акціями ведеться разом з іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами.

Якщо протягом звітного періоду витрати на придбання кожного з окремих видів цінних паперів, а також деривативів, понесені (нараховані) платником податку, перевищують доходи, отримані (нараховані) від продажу (відчуження) цінних паперів або деривативів такого ж виду протягом такого звітного періоду, від'ємний фінансовий результат переноситься на зменшення фінансових результатів від операцій з цінними паперами або деривативами такого ж виду майбутніх звітних періодів у порядку, визначеному статтею 6 цього Закону.

Якщо протягом звітного періоду доходи від продажу кожного з окремих видів цінних паперів, а також деривативів, отримані (нараховані) платником податку, перевищують витрати, понесені (нараховані) платником податку внаслідок придбання цінних паперів або деривативів такого ж виду протягом такого звітного періоду (з урахуванням від'ємного фінансового результату від операцій з цінними паперами чи деривативами такого ж виду минулих періодів), прибуток включається до складу валових доходів такого платника податку за результатами такого звітного періоду.

Усі інші витрати та доходи такого платника податку, крім витрат та доходів за операціями з цінними паперами (корпоративними правами) та деривативами, визначеними цим підпунктом, беруть участь у визначенні об'єкта оподаткування такого платника податку на загальних умовах, встановлених цим Законом.

Норми цього пункту (п. 7.6 Закону) не поширюються на операції з емісії корпоративних прав або інших цінних паперів, що здійснюються платником податку, а також з їх зворотного викупу або погашення таким платником податку.

Згідно п. 4 Рішення №999 від 17.10.06 р. Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, погашення це сукупність дій емітента щодо припинення обігу цінних паперів та їх анулювання відповідно до умов випуску.

Однак для цілей оподаткування необхідно враховувати ще приписи п. 1.6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», згідно якого товари це матеріальні та нематеріальні активи, а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення.

Таким чином, з врахуванням приписів п. 1.6 та абз. 5 п.п. 7.6.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», цінні папери, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення, є товарами, податковий облік операцій з якими врегульований п. 7.6 цього Закону.

Також підпунктом 7.6.2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що норми цього пункту (п. 7.6 Закону) поширюються на платників податку - торгівців цінними паперами та деривативами, а також на будь-яких інших платників податку, які здійснюють операції з торгівлі цінними паперами чи деривативами.

Жодних виключень, щодо розповсюдження правил, встановлених п. 7.6 Закону, на операції з придбання векселів їх векселедавцем, Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» не містить.

Судом встановлено, що позивач у вересні 2010 року ВАТ «СЗТВ» за договором купівлі-продажу векселів № Б-10-569/1 від 30.09.10, укладеному між ТОВ «Газотурбінні технології» («Продавець»), ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» («Повірений») та позивачем - ВАТ «Стахановський завод технічного вуглецю» («Покупець») придбав два векселя номінальною вартістю 58400000 грн. власної емісії, при цьому жодних дій щодо припинення обігу цінних паперів (векселів), їх анулювання, тим більш відповідно до умов випуску, позивачем не здійснювалось.

Крім того, як вбачається зі спірних векселів, векселедавцем їх дійсно є позивач, однак ці векселі видані позивачем не в порядку грошових розрахунків з продавцем векселів - ТОВ «Газотурбінні технології», в цих векселях особами, яким повинен бути здійснений платіж за цими векселями, зазначені інші особи, тобто, продавець ТОВ «Газотурбінні технології” є наступним набувачем цих векселів, у якого позивач у свою чергу придбав ці векселі за договором купівлі-продажу, як товар - цінний папір, а не у порядку викупу векселів у векселедержателя ТОВ «Газотурбінні технології” на момент укладення договору купівлі-продажу для погашення свого грошового зобовязання перед ним, тобто у даному випадку між позивачем та ТОВ « Газотурбинні технології» має місто саме операція по торгівлі цінними паперами, відповідно для податкового обліку такої операції повинні застосовуватися приписи п. 7.6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Суд вважає, що у даному випадку відповідач безпідставно застосовує ст. 606 Цивільного Кодексу України, за якою зобов'язання припиняється поєднанням боржника і кредитора в одній особі, вважаючи, що придбання позивачем векселів за договором купівлі-продажу векселів № Б-10-569/1 від 30.09.10 р. є погашенням придбаних векселів.

Цивільний кодекс України не є законодавчим актом, яким регулюється обіг та відповідно порядок погашення векселів.

Згідно Постанови Правління НБУ №508 від 16.12.02 р. векселедавець - юридична або фізична особа, яка видала простий або переказний вексель; векселедержатель - юридична або фізична особа, яка володіє векселем, що виданий або індосований цій особі чи її наказу, або індосований на пред'явника, або шляхом бланкового індосаменту, чи на підставі інших законних прав.

Жодних юридичних наслідків збігу векселедавця та векселедержателя, внаслідок придбання векседавцем на підставі договору купівлі-продажу векселів власної емісії, чинне законодавство не встановлює.

Відповідна позиція спостерігається і у листі Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку №7961/18 від 13.08.2002 р., у якому, зокрема, зазначається: «Відповідно до статті 4 Закону України "Про обіг векселів в Україні" при видачі векселя припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем, таким чином, вищезазначеним законом обумовлено момент виникнення зобов'язань, але питання припинення грошового зобов'язання за векселем заліком зустрічних вимог або збігом боржника і кредитора в одній особі законом не розглядається».

Отже вексель, як цінний папір, не втрачає своїх юридичних властивостей внаслідок збігу векселедавця та векселедержателя.

Тому поєднання боржника і кредитора в одній особі не може вважатися погашенням векселю.

Таким чином, немає підстав вважати дії позивача за договором купівлі-продажу векселів № Б-10-569/1 від 30.09.10 р. операціями по погашенню векселів. Такі дії мають кваліфікуватися, як придбання векселів, що відповідає предмету цього договору та суті господарських операцій.

У відповідності з вимогами пп. 7.6.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» під терміном "витрати" слід розуміти суму коштів або вартість майна, сплачену (нараховану) платником податку продавцю цінних паперів та деривативів як компенсація їх вартості. До складу витрат включається також сума будь-якої заборгованості покупця, яка виникає у зв'язку з таким придбанням.

Таким чином, витрати позивача за договором купівлі-продажу векселів № Б-10-569/1 від 30.09.10 р. є витратами для цілей застосування приписів п. 7.6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Оскільки, за вимогами абз. 3 пп. 7.6.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових доходів платника податку включається тільки прибуток за результатами звітного періоду, тобто різниця між доходами від продажу окремого виду цінних паперів та витратами понесеними (нарахованими) платником податку внаслідок придбання цінних паперів такого ж виду протягом такого звітного періоду (з урахуванням від'ємного фінансового результату від операцій з цінними паперами такого ж виду минулих періодів), то відповідач безпідставно збільшив валові доходи позивачу по періодах: ІІІ квартали 2010 року на суму 37403700 грн.; 2010 рік на суму - 27619035 грн.

У податковому періоді 9 місяців 2010 р. доходи позивача від продажу векселів склали 186110100,00 грн, витрати на придбання векселів 207106400,00 грн, від'ємний фінансовий результат становить 20996300,00 грн. та переноситься на зменшення фінансових результатів від операцій з цінними паперами або деривативами такого ж виду майбутніх звітних періодів (абз. 2 пп. 7.6.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

У податковому періоді 9 місяців 2010 р. доходи позивача від продажу векселів склали 230679435,00 грн, витрати на придбання векселів 261460400,00 грн, від'ємний фінансовий результат становить 30780965,00 грн та переноситься на зменшення фінансових результатів від операцій з цінними паперами або деривативами такого ж виду майбутніх звітних періодів (абз. 2 пп. 7.6.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

За таких обставин, суд вважає, що позивачем правильно відображено витрати, повязані з придбанням спірних векселів.

Пунктом 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984; далі - Порядок №984) передбачено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Згідно з п.5.2 Порядку №984 у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово - господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів; у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки; у разі надання посадовими особами платника податків або його законними представниками посадовим (службовим) особам органу державної податкової служби письмових пояснень щодо встановлених порушень податкового законодавства та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, або їх копій факти про надання таких пояснень необхідно відобразити в акті.

Виходячи з системного аналізу зазначених правових норм, в акті перевірки мають бути відображені дійсні обставини, а не припущення та субєктивні думки перевіряючих, що має місце у даному випадку.

Таким чином, викладені в акті перевірки від 22.08.2011 р. №248/23-05389959 висновки щодо встановлення порушень п.п. 4.1.3, п.п. 7.6.1, 7.6.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та встановлення заниження ПАТ «СЗТВ» податку на прибуток у сумі 6 904 759 грн. є такими, що не відповідають дійсності.

Тому суд вважає неправомірними дії Стахановської ОДПІ стосовно викладення в акті перевірки від 22.08.2011 р. №248/23-05389959 висновків щодо встановлення порушень пп. 4.1.3, пп. 7.6.1, 7.6.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», та встановлення заниження ПАТ «СЗТВ» податку на прибуток у сумі 6 904 759 грн., оскільки ці дії відповідача порушують права, свободи та інтереси позивача у сфері публічно-правових відносин та не відповідають вимогам чинного законодавства.

Судом встановлено, що після складання зазначеного акту перевірки, відповідачем до теперішнього часу ніякого рішення за результатами цієї перевірки не прийнято, що також не відповідає вимогам закону.

Спосіб дій органу державної податкової служби в разі виявлення факту неправильного обрахування платником податків податкового зобов'язання визначений п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України, де вказано, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо, зокрема, дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках (п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54).

За правилами п. 58.1 ст.58 Податкового кодексу України у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення (абз.1 п.58.1 ст.58).

В силу абз.2 п. 58.1 ст.58 Податкового кодексу України податкове повідомлення - рішення містить підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов'язання та/або зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань платника податків; суму грошового зобов'язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного (збільшеного) бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення результатів господарської діяльності або від'ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов'язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про наслідки несплати грошового зобов'язання або внесення виправлень до показників податкової звітності у встановлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення.

З аналізу наведених норм законодавства слідує, що у випадку виявлення факту заниження платником податків податкового зобов'язання, рівно як і у випадку виявлення факту завищення платником податків податкового зобов'язання, в тому числі і внаслідок декларування неіснуючого об'єкта оподаткування, податковий орган обтяжений законодавцем обов'язком прийняти відповідне податкове повідомлення-рішення.

Іншого порядку дій податкового органу як суб'єкта владних повноважень у спірних правовідносинах закон не передбачає.

Разом з тим, у спірних правовідносинах відповідач податкового повідомлення рішення не виносив.

Та обставина, що підставою проведення вказаної перевірки були пп. 78.1.11 п.78.1 ст. 78 Податкового кодексу України та постанова слідчих органів, а тому податкове повідомлення-рішення приймається за результатами розслідування кримінальної справи, не звільняє у даному випадку відповідача від прийняття відповідного податкового повідомлення-рішення, оскільки ця норма відноситься до випадків порушення кримінальної справи щодо цього платника і саме за ознаками злочину, повязаному з податками.

У даному ж випадку, вбачається, що на момент проведення перевірки, ця перевірка дійсно проводилася на підставі постанови слідчих органів за кримінальною справою проти посадових осіб позивача, однак кримінальна справа була порушена не за ознаками злочину, повязаному з податками. Постанова про порушення кримінальної справи за ознаками злочину, повязаного з податками, скасована судом.

Таким чином, суд вважає, що дії відповідача щодо неприйняття за результатами перевірки податкового повідомлення-рішення також порушують права, свободи та інтереси позивача у сфері публічно-правових відносин та не відповідають вимогам чинного законодавства.

Відповідачем не надано доказів на підтвердження правомірності своїх вказаних дій.

Посилання відповідача у акті перевірки на сплив строку позовної давності встановлений ст. 268 ЦК України взагалі є безпідставним, оскільки на податкові та інші правовідносини, що випливають з податкових, норми Цивільного Кодексу України не поширюються.

Суд вважає, що позивач має право звернутися до суду за захистом свого порушеного права з зазначеним вище вимогами.

Посилання відповідача на те, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права не відповідає компетенції адміністративного суду, не можуть бути взяті до уваги, оскільки заявлені вимоги є нічим іншим, як вимогами про протиправність дій органа державної податкової служби, як субєкта владних повноважень, що відповідає пункту 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України.

При цьому право платника податку підлягає захисту у разі проведення перевірки за відсутності для цього належних юридичних підстав та з порушенням правил, процедури, встановлених законом.

Наявність негативних наслідків такої перевірки для можливості судового захисту законом не вимагається. Право на судовий захист повязане з самою протиправністю дій.

Таким чином, відповідач не дотримав вимоги закону про захист охороняємих прав та інтересів юридичної особи у сфері публічно-правових відносин, не діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому його вищезазначені дії, як суб'єкта владних повноважень є неправомірними, що дає суду правові підстави для задоволення адміністративного позову.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає, що, оскільки судове рішення ухвалене на користь особи, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або з відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 13 жовтня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено на 18 жовтня 2011 року, про що згідно вимог ч.2 ст.167 Кодексу адміністративного судочинства України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись ст. ст. 11, 71, 94, 159-163,167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Уточнені позовні вимоги Публічного акціонерного товариства “Стахановський завод технічного вуглецю” до Стахановської обєднаної державної податкової інспекції у Луганській області про визнання протиправними дій задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправними дії Стахановської обєднаної державної податкової інспекції у Луганській області стосовно викладених в акті перевірки від 22.08.2011 року №248/23-05389959 висновків щодо встановлення порушень пп.4.1.3, пп.7.6.1, 7.6.3 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” та висновків щодо встановлення заниження ПАТ “Стахановський завод технічного вуглецю” податку на прибуток підприємств у сумі 6 904 759 грн.

Визнати протиправними дії Стахановської обєднаної державної податкової інспекції у Луганській області з визначення грошових зобовязань з податку на прибуток підприємств всього у сумі 6 904 759 грн., у тому числі по періодах: 9 місяців 2010 року у сумі 9350925 грн., за 2010 рік у сумі 6 904 759 грн. без винесення податкового повідомлення рішення.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства “Стахановський завод технічного вуглецю” судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 3,40 (три гривні 40 коп.) грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Постанову складено у повному обсязі 18 жовтня 2011 року.

СуддяО.П. Островська