Постанова № 19200337, 12.09.2011, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №10.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 вересня 2011 року Справа № 2а-7288/11/1270

Луганський окружний адміністративний суд у складі: Судді:Борзаниці С.В.; при секретарі: Захаровій Ю.О.

за участю сторін:

представника позивача: не зявився;

відповідач: не зявився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в місті Сєвєродонецьку Луганської області до фізичної особи підприємця ОСОБА_1 про стягнення недоїмки по внесках на загальнообовязкове державне пенсійне страхування у розмірі 1722,80 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

23 серпня 2011 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в місті Сєвєродонецьку Луганської області до фізичної особи підприємця ОСОБА_1 про стягнення недоїмки по внесках на загальнообовязкове державне пенсійне страхування у розмірі 1722,80 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач ОСОБА_1 був зареєстрований в управлінні Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області 04.12.2006 року.

Страхувальником здано звіт до УПФУ в місті Сєвєродонецьку Луганської області за 2010 рік 24.03.2011 року. Розмір несплачених страхових внесків в 2010 році складає 1722,80 грн. то нараховані внески до 01.01.2011 року, але станом на 01.01.2011 року строк сплати даних платежів не настав, так як звіт подається страхувальником до органів ПФУ один раз на рік до 1 квітня року, наступного за звітним.

Згідно ч. 3 ст. 106 Закону №1058 управлінням Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області на адресу відповідача була направлена вимога №Ф-516 від 06.05.2011 року, з повідомленням про вручення поштового відправлення. Відповідач вимогу не отримав, конверт повернувся з відміткою «за закінченням терміну зберігання». До цього часу в добровільному порядку борг не погашено. За таких підстав позивач просив суд стягнути з відповідача суму недоїмки зі сплати страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування у розмірі 1722,80 грн.

В судове засідання представник позивача не зявився, надав на адресу суду клопотання про розгляд справи за відсутністю його представника.

Відповідач в судове засідання не зявився, повідомлявся належним чином, про дату, час та місце розгляду справу, причини неявки суду не відомі.

Суд вважає за можливе розглянути справу за наявністю та на підставі доказів наявних в матеріалах справи.

Перевіривши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 69-72 КАС України, суд прийшов до такого.

В судовому засіданні встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідач ОСОБА_1 зареєстрований виконавчим комітетом Сєвєродонецької міської ради Луганської області 04.12.2006 року у якості фізичної особи підприємця на підтвердження чого було видане свідоцтво Серії НОМЕР_2 (а.с.11). Відповідача було зареєстровано платником страхових внесків в Управлінні пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку.

У порушення норм діючого законодавства відповідач не сплатив самостійно нараховану суму внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування станом на квітень 2011 року за період 2010 рік, у звязку з чим утворилася заборгованість у розмірі 1722,80 грн., що підтверджується розрахунком суми позову (а.с.6) та звітом (а.с.10).

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобовязаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Спеціальним законом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообовязкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам є Закон України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» (що діяв на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно частини 6 статті 20 зазначеного Закону страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Для вищезазначених страхувальників - календарний місяць.

Відповідно до частини 12 статті 20 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058 (далі Закон №1058) страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Згідно п. 2 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Пунктом 3 частини 12 цієї статті Закону №1058 визначено, що у разі наявності в платника страхових внесків одночасно із зобов'язаннями із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами, зобов'язання із сплати страхових внесків виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань щодо виплати заробітної плати (доходу).

Відповідно до ч. 3 ст. 106 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобовязаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій.

Страхувальник у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки, зазначеної у вимозі про сплату недоїмки, узгоджує її з органами Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, а в разі неузгодження вимоги із органами Пенсійного фонду має право на оскарження вимоги в судовому порядку.

Оскільки в судовому засіданні встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивачем в межах наданої йому компетенції та у відповідності з діючим законодавством винесено та направлено відповідачеві вимогу про сплату боргу №Ф-516 від 06.05.2011 року (а.с. 9). Зазначену вимогу відповідач не оскаржив у встановленому Законом порядку, таким чином вимога є чинною та підлягає виконанню.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.

Керуючись ст. ст. 2, 17, 18, 87, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Управління Пенсійного фонду України в місті Сєвєродонецьку Луганської області до фізичної особи підприємця ОСОБА_1 про стягнення недоїмки по внесках на загальнообовязкове державне пенсійне страхування у розмірі 1722,80 грн., задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (і.к. НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1) на користь Управління Пенсійного фонду України в місті Сєвєродонецьку Луганської області (р/р 25605301738 в ЛОУ ВАТ «Державний Ощадний банк України», МФО 304665, код 21792459) суму недоїмки по сплаті страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування в розмірі 1722,80 грн. (одна тисяча сімсот двадцять дві гривні 80 копійок).

Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Постанову складено та підписано 16 вересня 2011 року.

СуддяС.В. Борзаниця