Рішення № 19196321, 15.11.2011, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

№2025/2-1006/11

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

15 листопада 2011 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області в складі головуючого судді Ткаченко О.А., за участю секретаря Авраменко О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини у твердій грошовій сумі, -

встановив:

Позивач звернулася до суду з позовною заявою до відповідача про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини у твердій грошовій сумі, в якій просить суд стягнути з відповідача аліменти на її користь на утримання сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у твердій грошовій сумі у розмірі 500 грн. щомісяця, до досягнення сином віку повноліття.

До судового засіданні позивач не зявилася, але надала до суду письмову заяву про розгляд справи за її відсутності, в якій зазначила, що позовні вимоги, викладені в позовній заяві підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити, надала до суду газету «Слобідський край» з оголошенням про явку відповідача до суду, крім цього просила в разі неявки в судове засідання відповідача, винести заочне рішення на підставі доказів, що містяться в матеріалах справи.

Відповідач у судове засідання не зявився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, про що свідчить оголошення в газеті «Слобідський край» №135 від 10.11.2011 року, причину неявки суду не повідомив, заяв про розгляд справи за його відсутності не надавав.

Згідно ч.9 ст.74 ЦПК України відповідач, зареєстроване місце проживання, місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме викликається в суд через оголошення у пресі, при цьому з опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про час і місце розгляду справи.

Згідно до положення ч.2 ст.77 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобовязані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не зявилися в судове засідання без поважних причин.

Відповідно до ч.4 ст.169 ЦПК України, якщо суд не має відомостей про причину неявки відповідача, повідомленого належним чином, або причину буде визнано неповажною, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів.

Виходячи з викладеного, зі згоди позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.224 ЦПК України.

Перевіривши матеріали справи, суд знаходить позов таким, який підлягає задоволенню.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

З огляду на ксерокопію свідоцтва про народження, вбачається, що у шлюбі у позивача та відповідача, народилася дитина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, який мешкає з позивачем, про що свідчить довідка з місця реєстрації (а.с.11,12).

Згідно ст.180 Сімейного кодексу України, батьки повинні утримувати своїх неповнолітніх дітей до досягнення ними повноліття.

Судом встановлено, що відповідач матеріальну допомогу позивачеві на утримання їх спільної дитини не надає.

Своїми діями, відповідач порушує свої зобовязання закріплені статтею 51 Конституції України від 28 червня 1996 року, згідно якої батьки зобовязані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття. Аналогічне твердження закріплене і в ст.180 Сімейного Кодексу України. Принципом 6 Декларації прав дитини, проголошеної Генеральною Асамблеєю 20 листопада 1959 року, зазначено, що дитина, якщо це можливо, повинна зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків, і звичайно, в атмосфері любові та матеріального забезпечення. В ч.2 ст.3 Конвенції про права дитини, ратифікованої Україною 27.09.1991 року вказано, що держави-учасники зобовязуються забезпечити дитині такий захист та опіку, які необхідні їй для її злагоди, приймаючи до уваги права та обовязки її батьків, опікунів та інших осіб, котрі відповідають за неї по закону і з цією метою приймають всі відповідні законодавчі та адміністративні заходи. Відповідно до ст.8 Закону України «Про охорону дитинства»від 26 квітня 2001 року №2402 зазначено, що кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку, батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних доля всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. В ст.11 цього ж Закону вказано, що сімя є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього, кожна дитина має право на проживання в сімї разом з батьками або в сімї одного з них та на піклування батьків, предметом основної турботи та основним обовязком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. Згідно статті 12 цього закону - виховання в сімї є першоосновою розвитку дитини, на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини, батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобовязані виховувати дитину, піклуватися про її здоровя, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Керуючись вимогами ст.182 Сімейного Кодексу України та п.17 Постанови Верховного суду України від 15 травня 2006 року №3 Постанови Верховного суду України «Про застосування судом окремих норм Сімейного Кодексу України при розгляді справ, щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів»при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоровя та матеріальне положення дитини, стан здоровя та матеріальне положення позивача, відповідача.

Згідно статті 24 Закону України «Про Державний бюджет на 2011 рік», прожитковий мінімум на одну особу (дітям віком від 6 до 18 років) в розрахунку на місяць з 1 квітня встановлено - 997 гривень, з 1 жовтня - 1022 гривні.

Відповідно до ст.184 Сімейного Кодексу України, суд вважає можливим стягнути з відповідача аліменти на користь позивача на утримання неповнолітньої дитини у твердій грошовій сумі щомісячно, починаючи з дня звернення до суду і до досягнення дитини віку повноліття.

Суд розяснює позивачу, що відповідно до частини 3 статті 184 СК України, якщо розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, менше мінімального розміру, який не може бути меншим, ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, то дитині призначається відповідно до закону державна допомога в розмірі різниці між визначеним розміром аліментів і 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.367 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць з проведенням індексації відповідно до закону.

Судові витрати суд вирішує на підставі ст.ст.79-88 ЦПК України.

Керуючись ст.ст.10, 11, 31, 57, 60, 77, 79-88, 130, 169, 174, 208-209, 212-213, 214, 215, 218, 223, 224,225,226, ч.1 ст.367 ЦПК України; Частиною 5 Розділу 11 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного Процесуального Кодексу України; ст.ст.180,181,182,183, 191 Сімейного кодексу України, Принципом 6 Декларації прав дитини, проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1959 року, ч.2 ст.3 Конвенції про права дитини, ратифікованої Україною 27.09.1991 року, ст.8 Закону України «Про охорону дитинства»від 26.04.2001 року №2402, ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 року №7 «Про державне мито»; п.17 Постанови Верховного суду України від 15.05.2006 року №3 «Про застосування судом окремих норм Сімейного Кодексу України при розгляді справ, щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», суд, -

вирішив:

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, у твердій грошовій сумі 500 гривень, починаючи з дня подачі позовної заяви до суду 12.07.2011 року і до досягнення дитиною віку повноліття, з індексацією відповідно до закону.

Рішення, в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць, підлягає негайному виконанню.

Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір в дохід держави в розмірі 188 (сто вісімдесят вісім) гривень 20 копійок (розрахунковий рахунок 31219206700015 в Лозівському УДК м.Лозова, код ЄДРПОУ 24134414, банк ГУДКУ в Харківської області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22030001, судовий збір, код 02893953, пункт 1.1).

Заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до судової палати по цивільним справам Апеляційного суду Харківської області через Лозівський міськрайонний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом 10 днів з дня отримання цього рішення.

Заочне рішення набирає законної сили відповідно до загального порядку, встановленому ЦПК України.

Суддя О.А. Ткаченко