Постанова № 19180395, 18.10.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.10.2011                                                                                           № 35/480

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Буравльова С.І.

суддів:           

при секретарі:           

за участю представників:

позивача – Богдан Л.С.;

відповідача 1 – не з’явилися;

відповідача 2 - не з’явилися;

прокуратури – Карпенко Н.М.

розглянувши апеляційну скаргу Заступника прокурора м. Києва

на рішення господарського суду м. Києва від 24.09.2010

у справі № 35/480 (суддя – Літвінова М.Є.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «База механізації 13093»

до 1. Спільного українсько – німецького закритого акціонерного товариства «Вантаж»;

2. Святошинської районної у місті Києві державної адміністрації

про визнання права власності та зобов’язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю «База механізації 13093» (далі – позивач) звернулося до суду з позовом до Спільного українсько – німецького закритого акціонерного товариства «Вантаж» (далі – відповідач-1) та Святошинської районної у місті Києві державної адміністрації (далі – відповідач-2) про визнання за позивачем права власності на переобладнані нежитлові приміщення майнового комплексу на вул. Малинській, 18 у місті Києві та зобов’язання Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації створити комісію з прийняття в експлуатацію переплануванням і переобладнанням нежитлових приміщень під літ. «А»- 367,2 кв. м.; нежитлових приміщень під літ. «Ж»- 121,9 кв. м.; нежитлових приміщень під літ. «З»- 110,9 кв. м.; нежитлових приміщень під літ. «Є»- 123,7 кв. м.; нежитлових приміщень під літ. «Н»- 122,9 кв. м.; нежитлових приміщень під літ. «О»- 293,5 кв. м.; нежитлових приміщень під літ. «П»- 587,9 кв. м.; нежитлового приміщення під літ. «А»- 430,6 кв. м., та нежитлових приміщень піл літ. «Б»- 102,0 кв. м., під літ. «Г»- 15,6 кв. м., під літ. «В»- 158,7 кв. м.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 10.09.2010 позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 35/480.

Рішенням господарського суду м. Києва від 24.09.2010 позов задоволено повністю.

У вересні 2011 року, після ретельної перевірки, заступник прокурора м. Києва подав апеляційну скаргу, в якій просив відновити прокурору строк для подання апеляційної скарги та скасувати вказане рішення суду як незаконне і прийняти нове про відмову в задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції неповно з’ясовані обставини, що мають значення для справи, а також неправильно застосовані та порушені норми матеріального права у сфері будівництва та прийняття в експлуатацію нерухомого майна.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.09.2011 відновлено строк для подання апеляційної скарги, апеляційна скарга прийнята до розгляду та порушено апеляційне провадження у справі № 35/480.

В засідання суду, призначене на 18.10.2011, представники відповідачів не з’явилися та не повідомили суд про причини їх неявки, хоча були належним чином повідомлені про час і місце розгляду скарги.

Неявка в судове засідання зазначених представників не перешкоджає розгляду скарги. Подальше відкладення призведе до затягування розгляду справи, а тому постанова приймається за наявними в справі матеріалами.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та прокурора, суд встановив:

Спільне українсько-німецьке закрите акціонерне товариство «Вантаж» є власником частини майнового комплексу в місті Києві по вул. Малинська, 18 (на підставі договорів купівлі - продажу нежилих приміщень від 11.09.1998 та від 24.03.1999, що зареєстровані у реєстровій книзі Київського міського БТІ за № 5-4536 та 2-1274 відповідно), загальною площею 630,4 кв. м., який складається з: частини боксу по ремонту автомобілів під літ. «А»- 166,6 кв. м., адміністративного приміщення під літ. «Е»- 123,7 кв. м., дизельного боксу під літ. «Ж»–121,9 кв. м., диспетчерської під літ. «Д»- 107,3 кв. м., складу запасних частин під літ. «З»- 110,9 кв. м.

За договором оренди землі від 27.12.2007 відповідач-1 почав користуватися земельною ділянкою, яка належить на праві користування позивачу.

Оскільки будівлі частини майнового комплексу в місті Києві по вул. Малинська, 18 потребували негайного ремонту та технологічного оновлення, ТОВ «База механізації 13093» і ЗАО «Вантаж» вирішили спільними зусиллями провести ремонтні роботи та здійснити перепланування вказаної частини майнового комплексу.

В подальшому між сторонами був укладений договір будівельного підряду №25/12/05 від 25.12.2005 (далі - Договір), за яким відповідач-1 доручив позивачу провести всі необхідні ремонтні та оновлюванні роботи.

Відповідно до п. п. 1.1 - 1.2 Договору відповідач-1 зобов’язувався оплатити проведення всіх необхідних робіт, а позивач – виконати всі роботи по оновленню майнового комплексу. По завершенню робіт передбачалося, що готовий комплекс стане спільною сумісною власністю обох сторін. Згідно п. 1.4. Договору не пізніше 90 днів після завершення робіт відповідач-1 зобов’язувався компенсувати позивачу половину вартості всіх ремонтних робіт та вартості витрачених матеріалів. Також п. 4.2 Договору сторони передбачили, що у випадку порушення виконавцем п. 1.4 Договору, замовник має право претендувати на право власності на увесь майновий комплекс за адресою вул. Малинська, 18 у місті Києві.

Внаслідок невиконання відповідачем-1 умов договору будівельного підряду від 25.12.2005 № 25/12/05 та відмовою відповідача-2 створити комісію з прийняття в експлуатацію перепланування спірних приміщень суд першої інстанції визнав за позивачем право власності на спірні переобладнані нежитлові приміщення та зобов’язав відповідача-2 створити комісію з прийняття в експлуатацію переплануванням і переобладнанням нежитлових приміщень.

Проте, з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не погоджується з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що останні не містять жодних доказів невиконання відповідачем-1 умов вказаного вище договору підряду, а відповідачем-2 відмови створити комісію з прийняття в експлуатацію перепланування спірних приміщень.

Наявний в матеріалах справи лист відповідача-2 на звернення позивача від 01.06.2010 не є фактичною відмовою створення комісії, а містить пропозицію надати відповідний пакет документів для підготовки розпорядження.

Таким чином, колегія суддів вважає, що між позивачем та відповідачем-2 у даній справі не виникло спору про право, оскільки Святошинська районна у місті Києві державна адміністрація жодним чином не оспорювала право власності вказаного об'єкту.

Також колегія вважає за необхідне зазначити, що відповідно до п. 1 Порядку надання дозволу на виконання будівельних робіт, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2009, дозвіл на виконання будівельних робіт - документ, що засвідчує право замовника та підрядника на виконання підготовчих робіт і будівельних робіт з нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту, підключення об'єкту будівництва до інженерних мереж та споруд. Виконання будівельних робіт без зазначеного дозволу забороняється.

Механізм та умови прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів визначається Постановою КМУ № 923 від 08.10.08 «Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів», відповідно до п. 2 якої прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів здійснюється на підставі сертифіката відповідності, що видається Держархібудінспекцією та її територіальними органами. Сертифікат відповідності - документ, що засвідчує відповідність закінченого будівництвом об'єкта проектній документації.

Пунктом 3 вказаної постанови Кабінету Міністрів України № 923 передбачено перелік документів, що подаються із заявою замовником або уповноваженою особою для одержання сертифіката відповідності до інспекції, яка видала дозвіл на виконання будівельних робіт, а саме: проектна документація, затверджена в установленому законодавством порядку; акт готовності об'єкта до експлуатації, підписаний генпроектувальною та генпідрядною організаціями, субпідрядними організаціями, що здійснювали будівництво, замовником, страховою компанією (у разі, коли об'єкт застрахований).

Пунктами 19, 20 Постанови КМУ № 923 зазначено, що експлуатація закінчених будівництвом об'єктів, що не відповідають проектній документації, державним будівельним нормам, стандартам і правилам та не прийнятих у встановленому порядку, забороняється.

Сертифікат відповідності є підставою для укладення договорів про постачання на прийняті в експлуатацію закінчені будівництвом об'єкти, необхідних для їх функціонування ресурсів - води, газу, тепла, електроенергії тощо, включення даних про такий об'єкт до державної статистичної звітності та оформлення права власності на зазначений об'єкт.

Зі змісту вказаних норм вбачається, що однією з обов'язкових підстав для звернення замовника або уповноваженої ним особи до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю для одержання сертифікату відповідності є наявність у замовника дозволу на виконання будівельних робіт, виданого Інспекцією в установленому законом порядку.

Вбачається, що Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю дозвіл на виконання будівельних робіт та сертифікат відповідності спірних будівель не видавались, що підтверджується відповіддю від 23.08.11 на запит прокуратури м. Києва.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону.

Статтею 331 ЦК України визначено, що якщо договором чи законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Враховуючи, що спірне майно не прийнято у встановленому законом порядку в експлуатацію, колегія суддів дійшла висновку про те, що у позивача відсутні правові підстави для визнання права власності на нього в судовому порядку.

Враховуючи ті обставини, що у позивача відсутній спір про право з відповідачами, будівельні роботи здійсненні без дотримання встановленої законом дозвільної документації та порушені державні інтереси у сфері будівництва та прийняття нерухомого майна в експлуатацію, колегія вважає апеляційну скаргу прокурора обґрунтованою.

За наведених обставин колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при прийнятті рішення про задоволення вказаних позовних вимог були неправильно застосовані норми матеріального права, тому апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції від 24.09.2010 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в позові.

Відповідно до статті 49 ГПК України та, беручи до уваги фактичні обставини виникнення судового спору, судові витрати, пов’язані зі сплатою державного мита за подання апеляційної скарги в сумі 850,00 грн. відшкодовуються за рахунок позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101 – 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу заступника прокурора м. Києва задовольнити.

2. Рішення господарського суду м. Києва від 24.09.2010 у справі № 35/480 скасувати та прийняти нове рішення.

3. У позові відмовити повністю.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «База механізації 13093» (03164, м. Київ, вул. Малинська, 18, код 25194364) в дохід Державного бюджету України 850 (вісімсот п’ятдесят) грн., 00 коп. державного мита за подачу апеляційної скарги.

5. Доручити господарському суду м. Києва видати наказ на виконання даної постанови суду.

6. Матеріали справи № 35/480 повернути до господарського суду м. Києва.

7. Копію постанови надіслати сторонам та прокуратурі.

Головуючий суддя                                                                      

Судді