Постанова № 19180357, 18.10.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.10.2011 № 35/200

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Агрикової О.В.

суддів:

при секретарі судового засідання Шапконюк Ю.О.,

прокурор Шекшеєва В.С., посвідчення №823 від 03.02.2011року,

від позивача 1 ОСОБА_1, довіреність №220/51/д від 10.01.2011року,

від позивача 2 - ОСОБА_1, довіреність №350/153/90/пс від 21.01.2011року,

від відповідача ОСОБА_2., довіреність №27/09-2011 від 28.09.2011року,

Зубрицький В.М. директор, посвідчення №094 дійсне до 31.12.2011року,

розглянувши апеляційну скаргу

державного підприємства «Конструкторське бюро лазерної техніки»

на рішення господарського суду міста Києва від 18.07.2011року

у справі №35/200 (суддя Літвінова М.Є.)

за позовом заступника військового прокурора центрального регіону України

в інтересах держави в особі

1) Міністерства оборони України, м. Київ,

2) військової частини А 0215, м. Київ,

до державного підприємства «Конструкторське бюро лазерної техніки», м. Київ,

про спонукання до виконання умов договору та стягнення штрафних санкцій в розмірі 78066,00 грн., -

встановив:

У травні 2011року заступник військового прокурора центрального регіону України звернувся до господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (далі позивач1) та військової частини А 0215 (далі позивач2) з позовом до ДП «Конструкторське бюро лазерної техніки»(далі відповідач) про спонукання до виконання умов договору та стягнення штрафних санкцій в розмірі 78066,00 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 18.07.2011року у справі №35/200 позов задоволено повністю. Зобовязано ДП «Конструкторське бюро лазерної техніки»здійснити послуги по монтажу та налагодженню лазерних вимірювачів висоти хмар «ЛВВХ-1»на аеродромах Старокостянтинів та Миколаїв для потреб Повітряних Сил Збройних Сил України згідно умов договору закупівлі виробів та надання послуг від 08.12.2008року №95/08. Присуджено до стягнення з ДП «Конструкторське бюро лазерної техніки»на користь військової частини А 0215 39426,00грн. пені, 38640,00грн. - штрафу. Присуджено до стягнення з ДП «Конструкторське бюро лазерної техніки»в дохід Державного бюджету України 780,66 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погодившись із вказаним рішенням, ДП «Конструкторське бюро лазерної техніки»звернулось до апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 18.07.2011року у справі №35/200 повністю та постановити нове рішення.

У своїх відзивах прокуратура та позивач2 заперечують проти задоволення вимог апеляційної скарги, просять суд залишити спірне судове рішення без змін.

Позивач1 не скористався своїм правом згідно ч.1 ст.96 Господарського процесуального кодексу України та не надав суду відзив на апеляційну скаргу, що, згідно ч.2 ст.96 Господарського процесуального кодексу України, не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.09.2011року у справі №35/200 апеляційну скаргу ДП «Конструкторське бюро лазерної техніки»на рішення господарського суду міста Києва від 18.07.2011року у справі №35/200 прийнято до провадження та призначено її розгляд на 20.09.2011року.

20.09.2011року справу №35/200 було знято з розгляду та призначено на 18.10.2011року, про що повідомлено прокурора та сторін шляхом надсилання відповідних довідок.

В судовому засіданні 18.10.2011року представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити. Представники позивача та прокурор заперечили проти задоволення вимог апеляційної скарги, просили спірне судове рішення залишити в силі.

Відповідно до ст.99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 08.12.2008року між військовою частиною А0215 (далі замовник) та ДП«Конструкторське бюро лазерної техніки»(далі виконавець) було укладено договір закупівлі виробів та надання послуг №95/08 (далі - договір), відповідно до п.1.1 якого виконавець зобовязується поставити в інтересах замовника три комплекти приладів та інструментів навігаційних, метеорологічних, геофізичних (лазерні вимірювачі висоти хмар «ЛВВХ-1») (далі - вироби) та послуги по їх монтажу та налагодженню (далі - послуги) на аеродроми Старокостянтинів, Миколаїв, Мелітополь для потреб Повітряних Сил Збройних Сил України за номенклатурою, у кількості та в терміни, які зазначені у специфікації виробів та послуг. Вироби, що поставляються, повинні відповідати вимогам ТУ УЗ.88-23516456-021-99. Приймання виробів на підприємстві-виробника повинно засвідчуватися записами в експлуатаційній документації представником повноважної структури Держспоживстандарту України та відділом технічного контролю підприємства-виробника. Послуги по монтажу та налагодженню надаються під контролем представників військових частин, які будуть здійснювати експлуатацію лазерних вимірювачів висоти хмар.

Замовник, в свою чергу, зобовязується забезпечити приймання виробів і наданих послуг та оплатити їх (п. 1.2 договору).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України та п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобовязання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону та договору. Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України та п. 7 ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від зобовязання не допускається.

Зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певних дій, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку (ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, ч.1 ст.173 Господарського кодексу України).

Згідно п.2.1 договору виконавець зобовязаний поставити вироби на умовах DDP та експлуатаційно-технічну документацію на кожний з виробів (Керівництво з експлуатації, паспорт-формуляр та відомість комплектації виробу) у військові частини А4465 (м.Миколаїв), А2502 (м.Старокостянтинів), А3840 (м.Мелітополь), які будуть експлуатувати вироби. За три доби до відвантаження виробів виконавець письмово повідомляє замовника та вантажоодержувача про час та дату відвантаження. Вироби поставляються у тарі та упаковці, яка забезпечує її зберігання під час транспортування та вантажно-розвантажувальних робіт.

Виконавець надає послуги протягом тридцяти календарних днів від дати письмового повідомлення представником замовника (командира військової частини А0201, м.Вінниця) виконавцю про готовність до виконання умов договору з визначенням місця надання послуг. Надання послуг виконавцем на аеродромах проводиться після проведення замовником робіт на аеродромах по підготовці місць для встановлення і підключення виробів або після виконання цих підготовчих робіт виконавцем чи іншою організацією за окремими договорами. За результатами виконання послуг складається акт приймання послуг (п.2.5 договору).

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобовязання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно п.2.6 договору датою виконання виконавцем зобовязань за даним договором є дата затвердження всіх актів приймання виробів (форма 4, визначена наказом Міністерства оборони №260, 1979року) та актів приймання послуг, підписаних представниками замовника (командирами військових частин А4465, А2502, А3840) та затверджені командирами військової частини А0201.

Загальна вартість виробів та послуг, що мають бути поставлені і надані за цінами визначеними у Протоколі погодження договірної ціни (додаток №2 до договору) складає 1620000,00грн. Вартість одного комплекту виробу становить 528000,00грн. (п.п.1, 2, 3 специфікації виробів та послуг, додаток №1 до договору).

Матеріали справи свідчать, що виконавцем виготовлено та поставлено на аеродроми Старокостянтинів, Миколаїв, Мелітополь для потреб замовника три комплекти виробів на загальну суму 1 584 000,00грн. та надані послуги по монтажу та налагодженню виробу на аеродромі Мелітополь на суму 12 000.00грн.

Згідно п.4.7 договору розрахунки за поставлені вироби та надані послуги здійснюються за фактом постачання виробів (надання послуг) з відстрочкою платежу до тридцяти календарних днів.

На виконання договору позивач перерахував відповідачеві 1595959,00грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 19.12.2008року №208/2406039 на суму 1440000грн.; від 08.12.2009року №77/2371279 37059,00грн.; від 09.08.2010року №488 106900,00грн.; від 09.08.2010року №489 12000,00грн.

Підставами для звернення до суду із позовом стало те, що, на переконання прокурора, відповідачем порушено строки поставки виробів на суму 498000,00грн. (528000,00грн. 30000,00грн.) на аеродром Миколаїв на 29 діб і на суму 528000,00грн. на аеродром Старокостянтинів на 39 діб, а також невиконані умови договору щодо надання послуг на загальну суму 24000,00грн. по монтажу та налагодженню виробів на аеродромах Старокостянтинів та Миколаїв.

На підставі наведеного позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача 39426,00грн. пені та 38640,00грн. штрафу.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України). Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується висновок місцевого господарського суду про те, що станом на 18.12.2008року відповідачем було виконано роботи лише по виготовленню трьох комплектів виробів (акт виконання етапу робіт №1 від 18.12.2008року), за виключенням робіт по налагодженню блоків і виробів в цілому та їх метрологічної атестації та не встановлено вироби на визначені договором аеродроми, а також не виконані послуги по їх монтажу та налагодження. Отже, відповідачем прострочено виконання своїх зобовязань за договором, про що вірно вказав суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні.

Частина 1 ст. 15 Цивільного Кодексу України закріплює за кожною особою право на захист свого цивільного права. Підставою для захисту є порушення, невизнання або оспорювання цивільного права. Під захист цивільних прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права.

Під захистом цивільних прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права. Способи захисту цивільних прав та інтересів передбачені ст. 16 Цивільного Кодексу України. Прокурор звернувся до суду з вимогами про зобовязання відповідача здійснити послуги по монтажу та налагодженню лазерних вимірювачів висоти хмар «ЛВВХ-1» на аеродромах Старокостянтинів та Миколаїв для потреб Повітряних Сил Збройних Сил України згідно умов договору закупівлі виробів та надання послуг від 08.12.2008року №95/08, тобто ним обрано такий засіб порушеного права як примусове виконання обовязку в натурі. Такий спосіб захисту цивільного права випливає із загального принципу повного та належного виконання зобовязання.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції правомірно задоволено вказані вимоги прокуратури та зобовязано відповідача виконати свої обовязки за договором від 08.12.2008року №95/08.

Частиною 1 ст.546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобовязання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Також, відповідно до ч.1-3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до пункту 5.3 договору (з врахуванням додаткової угоди від 30.12.2009року №3) в разі перевищення строків виконання зобовязань, визначених у специфікації виробів та послуг (додаток №1 до договору), виконавець сплачує пеню у розмірі 0,1% вартості виробів (надання послуг), з яких допущено прострочення, за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

Враховуючи вищевикладені норми закону та умови договору, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь військової частини А0215 пені в розмірі 39426,00грн. та штраф в розмірі 38640,00грн. на підставі п.5.3 договору у звязку з простроченням виконання відповідачем своїх зобовязань за договором.

Посилання скаржника на те, що розрахунки пені та штрафу не відповідають обставинам справи судом апеляційної інстанції відхиляється, оскільки після перевірки вказаних розрахунків встановлено, що вони є арифметично вірними в повному обсязі, відповідають обставинам справи, п.5.3. договору та ст.ст.546, 549 Цивільного кодексу України.

Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла до висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами чинного матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається. Решта доводів скаржника зводяться до намагань надати їм перевагу над встановленими судом першої інстанції обставинами, та переоцінити ці обставини, однак, які не впливають на результат розгляду справи.

Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що обставини, на які посилається скаржник, не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення господарського суду міста Києва від 18.07.2011року у справі №35/200.

Керуючись статтями 33, 34, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

постановив:

1.Апеляційну скаргу державного підприємства «Конструкторське бюро лазерної техніки»на рішення господарського суду міста Києва від 18.07.2011року у справі №35/200 залишити без задоволення.

2.Рішення господарського суду міста Києва від 18.07.2011року у справі №35/200 залишити без змін.

3.Справу №35/200 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя

Судді