Рішення № 19178506, 08.11.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.11.11 справа№ 5015/5827/11

за позовом ВАТ «Львівський завод комунального устаткування», м.Львів

до відповідача : ТОВ «Квантор Нова Лінія», м.Львів

про стягнення заборгованості на суму 39646,96грн

суддя Фартушок Т.Б.

секретар Сорочик В.Ю.

Представники:

від позивача - ОСОБА_1 - представник (довіреність в матеріалах справи);

від відповідача не зявився

Суть спору:

ВАТ «Львівський завод комунального устаткування»звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до ТОВ «Квантор Нова Лінія» про стягнення заборгованості на суму 39646,96грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області №5015/5827/11 від 07.10.2011р. порушено провадження у справі та розгляд справи призначено у судовому засіданні на 16год. 45хв. 18.10.2011р. Розгляд справи відкладався з причин та підстав, зазначених в ухвалі господарського суду Львівської області по даній справі від 18.10.2011р.

Представнику Позивача оголошено права і обовязки, визначені ст.ст. 20, 22, 28, 38 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, в ухвалах господарського суду Львівської області по даній справі, які скеровані в тому числі і Відповідачу (підтвердженням чого є дані реєстрів вихідної кореспонденції Господарського суду Львівської області, наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень та письмові повідомлення представників про оголошення ухвал) зазначено, що права та обовязки сторін визначені ст.ст.20, 22, 28, 38 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв про відвід судді не надходило.

Представник Позивача в судове засідання зявився, позовні вимоги підтримав повністю.

Протягом розгляду справи представником Позивача подано наступні документи: копію витягу з ЄДРПОУ; копію листа Сихівського ВДВС Львівського міського управління; довідку з головного управління статистики; Витяг з ЄДРПОУ на Відповідача.

Представник Відповідача в жодне з судових засідань не зявився, про причини неявки суду не повідомив, був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання, вимог ухвал господарського суду Львівської області по даній справі, в тому числі щодо надання відзиву на позовну заяву, не виконав.

Крім того, суд зазначає, що згідно довідки Головного управління статистики у Львівській області від 04.10.2011р. №20-09/1995, та витягу з ЄДРПОУ серії АЄ №№478689-478690 адресою місцезнаходження Відповідача є 79035, м.Львів, вул.Довга, 3. За цією адресою Відповідачу скеровано ухвали господарського суду Львівської області по даній справі, які, відповідно до ч.1 ст.64 Господарського процесуального кодексу України, вважаються належним чином скеровані Відповідачу.

Також, суд зазначає, що конверти з ухвалами господарського суду Львівської області надсилались відповідачу за адресою орендованих ним приміщень.

Також, суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

На виконання зазначених вимог Кодексу, в ухвалі господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі (на необхідність виконання вимог якої зазначалось в ухвалах про відкладення розгляду справи), окрім подання відзиву на позовну заяву, Відповідача зобовязувалось надати всі докази в обгрунтування правової позиції по суті спору.

Крім того, відповідно до ч.ч.1, 2 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.38 (витребування доказів) Господарського процесуального кодексу України (якою, в тому числі, передбачені права сторін, про що зазначалось в кожній з ухвал господарського суду по даній справі), сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів; у разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази. Зі змісту наведеної статті вбачається, що протягом розгляду справи суд позбавлений можливості самостійно збирати докази, і вправі витребовувати такі виключно за клопотання сторони або прокурора. Жодних клопотань про витребування доказів не заявлялося.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам процесу щодо обгрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

В судовому засіданні суд оглянув оригінали документів, долучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Щодо стягнення 31800,00грн. основного боргу.

Між ВАТ «Львівський завод комунального устаткування»(Орендодавець) та ТзОВ «Квантор Нова Лінія»(Орендар) укладено Договори оренди приміщень №03ор08 від 25.07.2007р. (далі Договір 1), №05ор08 від 01.09.2007р. (далі Договір 2), №28ор08 від 25.06.2008р. (далі Договір 3).

Відповідно до п.п.1 Договорів №№1, 2, 3 Орендодавець здає, а Орендар приймає в оренду приміщення з визначеною площею за адресою м.Львів, вул.Довга, 3.

В матеріалах справи наявні підписані та скріплені відбитками печаток Сторін акти риймання-передачі приміщень: за Договором 1 від 01.08.2007р.; за договором 2 01.09.2007р.; Договором 2 від 25.06.2008р.

Відповідно до Договору №03ор08 п.п.2, 3, 4 мета оренди Офісні та складські приміщення, Орендар зобов»язується оплачувати Орендодавцю за оренду приміщення щомісячно 3000грн., в тому числі ПДВ 500грн. на день заключення Договору. Орендна плата проводиться в грошовій формі: до 25 числа поточного місяця з врахуванням індексу інфляції на момент проведення розрахунків, допускається і інша форма розрахунків.

Відповідно до Договору №05ор08 п.п.2, 3, 4 мета оренди офісні приміщення, Орендар зобов»язується оплачувати Орендодавцю за оренду приміщення щомісячно 4200грн., в тому числі ПДВ 700грн на день заключення Договору. Орендна плата проводиться в грошовій формі: до 25 числа поточного місяця з врахуванням індексу інфляції на момент проведення розрахунків, допускається і інша форма розрахунків.

Відповідно до Договору №28ор08 п.п.2, 3, 4 мета оренди офісні приміщення, Орендар зобов»язується оплачувати Орендодавцю за оренду приміщення щомісячно 6000грн., в тому числі ПДВ 1000грн.на день укладення Договору. Орендна плата проводиться в грошовій формі: до 25 числа поточного місяця з врахуванням індексу інфляції на момент проведення розрахунків, допускається і інша форма розрахунків.

Договори підписано та скріплено відбитками печаток Сторін.

Відповідно до наявного в матеріалах справи рахунку-фактури №СФ-0000242 від 08.05.2008р., Позивачем виставлено до оплати Відповідачу 7200грн., що підтверджується податковою накладною №278 від 30.05.2008р., згідно рахунку-фпктури №СФ-0000307 від 03.06.2008р. 7200грн. (податкова накладна №334 від 27.06.2008р.), рахунку-фактури №СФ-0000365 від 04.07.2008р. 6000грн. (податкова накладна №392 від 31.07.2008р.), рахунку-фактури №СФ-0000403 від 12.08.2008р. 6000грн. (податкова накладна №445 від 29.08.2008р.), рахунку-фактури №СФ-0000460 від 11.09.2008р. 6000грн. (податкова накладна №502 від 30.09.2008р.). Всього, відповідно до вищенаведених документів, Позивачем виставлено до оплати Відповідачу за період з травня 2008р. по вересень 2008р. за Договорами 32400грн.

ТзОВ «Квантор Лінія»(Орендар), листом «Про реструктуризації боргу»вих.№143/08-310 від 01.10.2008року зобовязувалось здійснити погашення боргу починаючи з жовтня 2008 року до липня 2009 року. Частина боргу ТзОВ «Квантор Нова Лінія»перед Позивачем (згідно доводів Позивача) погашена.

Згідно наявного в матеріалах справи акту звірки залишок заборгованості по орендній платі ТзОВ «Квантор нова лінія»перед ВАТ «Львівський завод комунального устаткування»за Договорами 1, 2, 3 станом на 03.08.2011р. (за період з 01.05.2008р. по 30.09.2011р.) становить 31800грн.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобовязання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобовязанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст.530 Цивільного кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі те, що в матеріалах справи відсутні та Відповідачем не подані докази, які б спростовували позовні вимоги, чи докази, які б свідчили про повне чи часткове погашення боргу в сумі 31800,00грн., враховуючи представлені докази та доводи мотивувальної частини рішення, суд приходить до висновку, що вимога Позивача щодо стягнення з Відповідача 31800,00 грн. підлягає до задоволення.

Щодо стягнення 3784,63грн. пені, 3589,33грн. інфляційних нарахувань, 473,00грн. 3% річних.

В позовній заяві Позивач наводить розрахунки пені, 3% річних та інфляційних нарахувань, виходячи з суми боргу, періодів прострочення.

Згідно з ст.ст.549, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст. 230 Господарського кодексу України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши правильність проведення розрахунків суд зазначає, що такі проведені невірно, внаслідок проведеної перевірки розрахунків розміри пені та інфляційних нарахувань є більшими, аніж заявлено Позивачем до стягнення. Проте, за відсутності заяви, передбаченої п.2 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, суд не вправі вийти за межі позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі доводи мотивувальної частини рішення щодо стягнення основного боргу, перевіривши правильність проведених розрахунків, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з Відповідача на користь Позивача 3784,63грн. пені, 3589,33грн. інфляційних нарахувань, 473,00грн. 3% річних підлягають до задоволення.

Відповідно до вимог ст. 4.-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

08.11.2011року у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний 09.11.2011року.

На підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на Відповідача.

Враховуючи вищенаведене, керуючись п. 4 ч. 3 ст.129 Конституції України, ст.ст. 4, 4-5, 4-7, 33, 34, 38, 43, 49, 69,75, 82-87, 115-116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Квантор Нова Лінія»(79035, м.Львів, вул.Довга, 3, ідентифікаційний код 32801460) на користь відкритого акціонерного товариства «Львівський завод комунального устаткування»(79035, м.Львів, вул.Довга, 3, ідентифікаційний код 05394110) 31800,00грн. боргу, 3784,63грн. пені, 3589,33грн. інфляційних нарахувань, 473,00грн. 3% річних, 396,46грн. державного мита, 236грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя Фартушок Т.Б.