Рішення № 19178407, 03.11.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.11.11 Справа№ 5015/4904/11

Господарським судом Львівської області розглянуто у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом: ВАТ “Червоноградське шахто прохідницьке підприємство”, м.Червоноград, Львівської обл.;

До відповідача: ТзОВ “Втордеревпром”, м.Львів;

Про: стягнення 630000,00грн.

Суддя: Левицька Н.Г.

Секретар судового засідання: Байко А.Я.

В судовому засіданні взяли участь представники Сторін:

Позивача: ОСОБА_1- предст. (дов. №1/д від 20.09.2011р.);

Відповідача: не зявився

Представнику позивача, який взяв участь у справі, розяснено зміст ст.ст. 20, 22, 81-1 ГПК України, а саме, його процесуальні права та обовязки, зокрема, право заявляти відводи, та можливість здійснення технічного запису судового процесу.

Від здійснення технічного запису судового процесу представник позивача відмовився, подавши відповідне Клопотання.

Суть справи:

Позовні вимоги заявлено ВАТ “Червоноградське шахтопрохідницьке підприємство”, м.Червоноград, Львівської обл. до відповідача: ТзОВ“Втордеревпром”, м.Львів про розірвання договору поставки обладнання №1/01 від 28.01.2010р. та стягнення 630000,00грн.

Обставини справи:

Ухвалою суду від 26.08.2011р. судом порушено провадження у справі, прийнято позовну заяву до розгляду та призначено до судового розгляду на 04.10.2011р.

В судове засідання 04.10.2011р. представник позивача зявився, позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, вимог ухвал суду не виконав, відзиву та документів, витребовуваних ухвалами суду не подав, правом на захист своїх інтересів не скористався, хоча був належним чином повідомлений про час і місце проведення судового засідання (ухвала надсилалась на адресу відповідача рекомендованим листом із повідомленням про вручення).

Ухвалою суду від 04.10.2011р. розгляд справи відкладено на 18.10.2011р. з причин неявки відповідача у судове засідання та неподання ним витребовуваних ухвалою суду документів.

В судове засідання 18.10.2011р. представник позивача зявився, подав Клопотання (вх. №канц. 23753/11 від 18.10.2011р.) про продовження терміну розгляду справи, керуючись вимогами ст.69 ГПК України, представник відповідача не з'явився, хоча був повідомлений належним чином.

Ухвалою суду від 18.10.2011р. розгляд справи відкладено на 03.11.2011р. з причин неявки відповідача у судове засідання та неподання ним витребовуваних ухвалами суду документів.

В судове засідання 30.08.2011р. представник позивача зявився, представник відповідача не з'явився, хоча був повідомлений належним чином.

В судове засідання 03.11.2011р. представник позивача зявився, представник відповідача не з'явився, хоча був повідомлений належним чином.

Суд, оглянувши подані позивачем докази, оцінивши їх у сукупності, прийшов до висновку про те, що у справі достатньо доказів для розгляду справи без участі представника відповідача.

Справа розглядається, згідно із вимогами ст. 75 ГПК України, за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, всебічно та повно зясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, враховуючи факт огляду у попередніх судових засіданнях оригіналів документів, копії яких знаходяться у матеріалах справи, судом встановлено наступне:

На підставі Договору поставки обладнання №1/01 від 28.01.2010р. ВАТ„Червоноградське шахтопрохідницьке підприємство” (позивачем) перерахувало в рахунок оплати поставки обладнання на банківський рахунок ТзОВ“Втордеревпром” (відповідачу) авансовий платіж в розмірі 630000,00грн., що підтверджується платіжним дорученням від 01.02.2010р. №20. Відповідно до умов п. 4.1 Договору, відповідач був зобовязаний поставити продукцію Покупцю протягом трьох місяців після одержання від покупця дозволу на відвантаження.

Постановою Господарського суду Львівської області від 08.02.2011р. у справі №29/85 ВАТ „Червоноградське шахтопрохідницьке підприємство” визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

03.09.2010р. позивач надіслав відповідачу претензію із вимогою повернення сплаченого ним авансового платежу в розмірі 630000,0 грн.

24.01.2011р. відповідач у відповіді на претензію повідомив про її визнання повністю, але у звязку із скрутним матеріальним станом просив відтермінувати поставку обладнання строком до 6 місяців.

Згідно з долученою до позовної заяви копєю листа від 13.05.2011р. №15, позивач повідомив відповідача про визнання його банкрутом та звернувся з пропозицією розірвання Договору поставки обладнання №1/01 від 28.01.2010р., який залишався невиконаним зі сторони відповідача.

Вказана пропозиція залишена відповідачем без відповіді та виконання.

Із пояснень представника позивача вбачається, що станом на дату розгляду справи Договір поставки обладнання №1/01 від 28.01.2010р. не розірваний та не виконаний відповідачем.

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення позивача, суд вважає позовні вимоги підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню, з огляду на наступне:

Господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським Кодексом України, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі, боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматись від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку (ч. 1 ст.173 Господарського кодексу України).

Відповідно до вимог ч.1 ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобовязання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Ст. 627 Цивільного кодексу України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Ст. 638 Цивільного кодексу України та ч.2 ст.180 Господарського кодексу України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Ст. 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із вимогами ч.1 ст.193 Господарського Кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до вимог ч.2 ст.193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усі заходи, необхідні для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Договір поставки обладнання № 1/01, укладений між сторонами з метою отримання ними прибутку здійснення підприємницької діяльності, адже, відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Ст. 51 Господарського кодексу України передбачено, що підприємницька діяльність припиняється на підставі рішення суду у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

У ст. 42 цього Кодексу дано визначення підприємництву як виду господарської діяльності, як самостійної, ініціативної, систематичної на власний ризик господарської діяльності, що здійснюється субєктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність субєктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Постановою Господарського суду Львівської області від 08.02.2011р. у справі №29/85 ВАТ „Червоноградське шахтопрохідницьке підприємство” визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

Згідно із ч. 1 ст. 23 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури:

- підприємницька діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу;

- строк виконання всіх грошових зобовязань банкрута та зобовязання щодо сплати страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообовязкового державного соціального страхування, податків і зборів (обовязкових платежів) вважається таким, що настав;

- припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості банкрута;

- відомості про фінансове становище банкрута перестають бути конфіденційними чи становити комерційну таємницю;

- укладення угод, повязаних з відчуженням майна банкрута чи передачею його майна третім особам, допускається в порядку, передбаченому цим розділом;

- скасовується арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається;

- вимоги за зобовязаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть предявлятися тільки в межах ліквідаційної процедури;

- виконання зобовязань боржника, визнаного банкрутом, здійснюється у випадках і порядку, передбаченому цим розділом.

Отже, з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури у боржника не можуть виникати нові зобовязання, які не повязані із здійсненням ліквідаційної процедури.

Вказана норма фактично забороняє банкруту після початку ліквідаційної процедури, здійснювати підприємницьку діяльність (за виключенням випадків закінчення технологічного циклу), а тим більш вчиняти дії, наслідком яких є зростання заборгованості боржника перед іншими особами, більш того - зростання заборгованості з податків і зборів (інших обовязкових платежів) у випадку здійснення банкрутом оподатковуваних операцій.

Наслідками оголошення боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури є не лише припинення господарської діяльності підприємства субєкта підприємницької діяльності, але й виявлення майна боржника, вжиття заходів щодо поверненням майна боржника та включення його до ліквідаційної маси, формування ліквідатором ліквідаційної процедури, її оцінка та вжиття заходів із реалізації цього майна.

У звязку з визнанням боржника банкрутом у такої особи виникає особливий правовий статус, який є значно відмінний від статусу боржника. Зокрема, у банкрута припиняється підприємницька діяльність та припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, а також повноваження власника (власників) майна банкрута (абз.2 ч.1 ст. 23 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (Закон).

Відповідно до положень Закону, ліквідатор з дня свого призначення здійснює повноваження, перелічені у ч. 1 ст. 25 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, а також здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом. Тобто, правосубєктність ліквідатора визначена у Законі України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, внаслідок чого він позбавлений права здійснювати повноваження, які не передбачені положеннями цього Закону та виходять за межі його компетенції.

Отже, виходячи з вимог Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” та постанови Господарського суду Львівської області від 08.02.2011р. у справі №29/85 про банкрутство ВАТ “Червоноградське шахтопрохідницьке підприємство”, випливає обовязок позивача у встановленому законом порядку достроково розірвати договір та стягнути дебіторську заборгованість відповідача перед позивачем за договором.

Стаття 525 Цивільного кодексу України не допускає односторонньої відмови від виконання договору чи зміни умов його виконання.

Згідно із ч. 1 ст. 206 Господарського кодексу України, господарське зобовязання може бути розірвано сторонами відповідно до правил, встановлених статтею 188 цього Кодексу.

Частинами 1-3 ст. 188 Господарського кодексу України встановлено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

Відповідно до ст. 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Частиною 1 ст. 652 Цивільного кодексу України визначено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Частиною 2 статті 652 ЦК України закріплено, що якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3 виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

У випадках, коли сторони не досягли домовленості щодо зміни або розірвання договору, а одностороннє розірвання договору не допускається, заінтересована сторона має право звернутися до суду із відповідним позовом. Право на подання позову виникає у сторони у разі, коли у відповідь на пропозицію розірвати договір надійшла відповідь із відмовою або не надійшло відповіді у 20-денний строк. Такий досудовий порядок додатково закріплений у ст. 11 Господарського кодексу України.

Згідно із вимогами ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст.32 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідач, відповідно до наданих йому прав та можливостей, позовні вимоги не заперечив, докази погашення заборгованості не представив.

За таких обставин суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

На підставі ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита в сумі 6300,75 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись вимогами ст.ст.1, 2, 4, 32, 33, 35, 43, 49, 69, 75, 82, 84, 85, 116 ГПК України, ст.ст. 42, 51, 173, 174, 188, 193, 206 ГК України, ст.ст. 525, 526, 627, 652, 712 ЦК України,

суд,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задоволити.

2. Розірвати Договір поставки обладнання №1/01 від 28.01.2010р., укладений між Відкритим акціонерним товариством “Червоноградське шахтопрохідницьке підприємство” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Втордеревпром”.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Втордеревпром” (79035, м.Львів, вул.Зелена, 153, ЄДРПОУ 25560778) на користь Відкритого акціонерного товариства “Червоноградське шахтопрохідницьке підприємство” (80100, Львівська обл., м.Червоноград, вул.Промислова, 29, п/р № 26002301419685 в Філія “Відділення ПАТ “Промінвестбанк в м.Львів”, МФО 325633, ЄДРПОУ 00178942) 630000,00грн. сплаченого згідно договору авансового платежу, 6300,00грн. витрат на оплату державного мита, 236,00грн. - витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу

Наказ видати відповідно до вимог ст.116 ГПК України.

Рішення вступає в законну силу за вимогами ч.3 ст. 85 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено до Львівського апеляційного господарського суду, в порядку встановленому розділом ХII ГПК України.

Суддя Левицька Н.Г.