Рішення № 19175969, 11.11.2011, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 листопада 2011 р. Справа № 5010/1816/2011-П-20/79

Господарський суд Івано-Франківської області у складі:

Судді Кобецької С.М.

При секретарі Доцяк О.М.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом: Заступника прокурора м.Івано-Франківська,

вул. Гаркуші, 9, м.Івано-Франківськ, 76000, в інтересах держави, в особі:

Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради,

вул. Грушевського, 21, м.Івано-Франківськ, 76000,

Комунального підприємства Івано-Франківської міської ради

"Івано-Франківський міський рекламно-інформаційний центр",

вул. Незалежності, 9, Івано-Франківськ,76000;

до відповідача: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2,

АДРЕСА_1;

про: стягнення 11 535,98грн.- заборгованості, 1 577,06грн.- пені, 2 275,68грн.- штрафу, 893,89грн.- інфляційних втрат, 302,78грн.- 3% річних.

За участю представників сторін:

Від позивача: Хомин М.В.- помічник прокурора, (посвідчення НОМЕР_1 від 10.11.08р.);

ОСОБА_4, (довіреність №183/01-17/64-в від 01.11.10р.);

ОСОБА_5, (довіреність №01/11 від 12.09.11р.);

Від відповідача: ОСОБА_6, (довіреність №3148 від 11.10.11р.).

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора м.Івано-Франківська, в інтересах держави, в особі: Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, Комунального підприємства Івано-Франківської міської ради "Івано-Франківський міський рекламно-інформаційний центр", звернувся до господарського суду Івано-Франківської області з позовом, в якому просить суд, стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, заборгованості в сумі 20 220,64грн., з яких: 15 171,23грн.- основний борг, 1 577,06грн.- пеня, 2 275,68грн.- додаткова пеня, 893,89грн.- інфляційні втрати, 302,78грн.- 3% річних.

В судових засіданнях 13.10.11, 10.11.11р. оголошувались перерви до 10.11.11р., до 11.11.11р.

Представник позивача в судовому засіданні 11.11.11р., використовуючи своє право надане йому ст.22 Господарського процесуального кодексу України, подав суду заяву №9481/2011-с вх , в якій просить суд, стягнути з відповідача 11 535,98грн.- основного боргу, 1 577,06грн.- пені, 2 275,68грн.- додаткової пені, 893,89грн.- інфляційних втрат, 302,78грн.- 3% річних.

Судом розцінюється така позиція позивача як зменшення позовних вимог, в частині стягнення основного боргу.

Враховуючи правила ст.22 Господарського процесуального кодексу України, згідно яких позивач, до прийняття рішення по справі, має право збільшити або зменшити розмір позовних вимог, суд розглянув спір відповідно до зменшених позовних вимог, враховуючи, що ця дія не суперечить нормам чинного законодавства та не порушує чиї- небудь права та охоронювані законом інтереси.

При цьому, суд звертає увагу на те, що у п.14 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2009р. щодо застосування норм господарського процесуального кодексу України" від 29.06.10р. №01-08/369, зазначено, що в разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір. При цьому, будь-які підстави припинення провадження у справі, в частині зменшення позовних вимог, у господарського суду відсутні.

Представники позивача в судовому засіданні підтримали позовні вимоги (зменшені), вказуючи при цьому на:

- укладення між сторонами Договору №34/01-10 від 01.01.10р., згідно умов якого, уповноважений орган/позивач надав розповсюджувачу зовнішньої реклами/відповідачу, на підставі дозволів №136-1-1, №158-1, місця для розміщення рекламних засобів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади м.Івано - Франківська, що підтверджують акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000409, №ОУ-0000490, №ОУ-0000603;

- неналежне виконання відповідачем, взятих на себе договірних зобов"язань, в частині проведення розрахунків за користування місцями для розміщення спеціальних рекламних конструкцій, що призвело до виникнення заборгованості за період з травня 2010р. по липень 2011р. в сумі 11 535,98грн.;

- звернення до відповідача з вимогою №06/10 від 02.08.10р., про погашення заборгованості;

- п.п. 7.4., 7.5. Договору, на підставі яких відповідачу нараховано 1 577,06грн.- пені, 2 275,68грн.- додаткової пені;

- положення п.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, на підставі якого, відповідачу нараховано 893,89грн.- інфляційних втрат, 302,78грн.- 3% річних.

Представник відповідача в судовому засіданні позов визнав частково, свої заперечення виклав у відзиві на позов 38531/2011-с вх від 13.10.11р., вказує при цьому на те що, відповідно до Додатку №1 до Договору, відповідач зобов"язався сплачувати щомісячно 1 211,76грн. - за користуванням місцями для розміщення рекламних засобів, проте, як вбачається з позовної заяви, 13.04.2010р. позивач став платником ПДВ, а відтак, оплата за Договором №34/01-10 від 01.01.10р., позивачем збільшена і становить - 1 454,11грн. В порушення п.п. 3.2.6, 4.9, 10.1 Договору, жодних змін та доповнень до Договору щодо зміни тарифів, розміру плати за користуванням місцями для розміщення рекламних засобів між сторонами не укладалось. А отже, у позивача відсутні правові підстави для стягнення з відповідача боргу в сумі 630,11грн. Крім того, відповідач не погоджується з вимогою позивача про стягнення пені за період з 26.05.10р. по 15.08.11р., оскільки, п.1 ст. 250 Господарського кодексу України передбачає строк шість місяців для застосування до суб"єкта господарювання адміністративно - господарських санкцій. Вважає безпідставним стягнення 2 275,68грн.- додаткової пені, на підставі п. 7.5. Договору, в той час, як ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань" встановлює, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня. Тобто, п. 7.5. Договору, суперечить ч.1 ст.231 Господарського кодексу України та ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань", а отже, до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Закону а не Договору.

Розглянувши матеріали справи, із врахуванням вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стосовно розгляду спору упродовж розумного строку, заслухавши представників позивача та відповідача, всебічно та повно зясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, обєктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд встановив, наступне.

На підставі рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради "Про порядок розміщення об"єктів зовнішньої реклами в м. Івано-Франківську" №657 від 29.12.09р., між Комунальним підприємством Івано-Франківської міської ради "Івано-Франківський міський рекламно-інформаційний центр"/ уповноважений орган та Фізичною особою- підприємцем ОСОБА_2/ розповсюджувач зовнішньої реклами укладено Договір на право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення рекламного (-их) засобу (-ів) , що перебуває (-ють) у комунальній власності територіальної громади м.Івано - Франківська №34/01-10 від 01.01.10р.

Згідно п.2.1. Договору, уповноважений орган надає розповсюджувачу зовнішньої реклами в тимчасове користування місце(-я) для розміщення рекламного (-их) засобу (-ів) на підставі оформленого (-их) належним чином дозволу (-ів) на розміщення зовнішньої реклами, а розповсюджувач зовнішньої реклами використовує надане (-і) місце (-я) відповідно до Порядку розміщення зовнішньої реклами в м.Івано-Франківську та здійснює оплату за його (їх) користування.

Додатком №1 до Договору, встановлений перелік рекламних конструкцій розповсюджувача зовнішньої реклами - ФО-П ОСОБА_2

Відповідно до Додатку №1 до Договору, розповсюджувач зовнішньої реклами сплачує за тимчасове користування місцем (-ями) для розміщення рекламних засобів - 1 211,76грн., щомісяця.

Пунктом 4.3. Договору з внесенням змін Додатковою угодою №1 від 01.08.10р. до Договору, встановлено, що плата за цим Договором перераховується розповсюджувачем зовнішньої реклами за кожен місяць окремо не пізніше 25 числа поточного місяця до бюджету м. Івано-Франківська з призначенням платежу - плата за розміщення спеціальних рекламних конструкцій.

Відповідно до п.4.12 Договору, податок на додану вартість та податок на рекламу обчислюється розповсюджувачем додатково відповідно до чинного законодавства.

На виконання договірних відносин, на підставі дозволів №136-1-1, №158-1 (а.с. 16-19), позивач надав відповідачу місця для розміщення спеціальних рекламних конструкцій перелічені в Додатку №1 до Договору.

Проте, неналежне виконання відповідачем, взятих на себе договірних зобов"язань, в частині проведення розрахунків за користування місцями для розміщення спеціальних рекламних конструкцій, призвело до виникнення заборгованості за період з травня 2010р. по липень 2011р. в сумі 11 535,98грн.

02.08.10р., позивач звертався до відповідача з вимогою №06/10, про погашення заборгованості. Однак дана вимога залишилась без належного реагування з боку відповідача.

Позивачем доведено перед судом, факт наявності у відповідача 11 535,98грн. - боргу за користування місцями для розміщення спеціальних рекламних конструкцій.

Станом на 10.11.2011р. в матеріалах справи відсутні відомості, які підтвердили б сплату вище зазначеної заборгованості.

Договір №34/01-10 від 01.01.10р., укладений між сторонами в межах чинного законодавства України - є правомірним, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом та він не визнаний судом недійсним (ст.204 Цивільного кодексу України).

Із змісту ст. 11 Цивільного кодексу України вбачається, що цивільні права та обов'язки виникають зокрема, з договору.

У відповідності до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Зобов"язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України).

Як вказує частина 1статті 527 Цивільного кодексу України, боржник зобов"язаний виконати свій обов"язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов"язання чи звичаїв ділового обороту.

Більше того, як вказує ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов"язковим для виконання сторонами.

Враховуючи те, що відповідач не виконав своїх зобов"язань, які випливають з Договору та закону, суд, приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 11 535,98грн. - боргу за користування місцями для розміщення спеціальних рекламних конструкцій, підлягає до задоволення у повному обсязі.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов"язання припиняється належним чином проведеним виконанням.

Однак, якщо зобов"язання не виконано належним чином, то на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов"язки в тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України.

В силу ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, позивачем, на підставі ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, правомірно нараховано відповідачу 893,89грн.- інфляційних втрат, 302,78грн.- 3% річних (розрахунок наявний в матеріалах справи).

З огляду на ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 вище вказаного Закону, вказує на те, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 7.4. Договору, передбачено, що за несвоєчасне або неповне внесення плати розповсюджувач зовнішньої реклами сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на момент сплати пені, від суми прострочено платежу.

Сторони домовились, що відносно стягнення штрафних санкцій за цим Договором строк позовної давності складає три роки. Штрафні санкції за цим Договором нараховуються протягом всього строку позовної давності ( п.п.10.4, 10.5 Договору).

За таких обставин, враховуючи умови Договору та вище зазначені норми права, суд приходить до висновку, що правомірною є вимога позивача про стягнення з відповідача 1 577,06грн.- пені за період з 26.05.10р. по 15.08.11р. (розрахунок міститься в матеріалах справи).

Що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідача додатково пені у розмірі 2 275,68 грн. на підставі п.7.5 Договору, то враховуючи правову кваліфікацію відносин сторін , виходячи з фактів встановлених у процесі розгляду спору та виходячи з приписів статті 549 Цивільного кодексу України , яка визначає поняття неустойки (штрафу, пені), суд розцінює таку вимогу - як стягнення неустойки у вигляді штрафу.

З огляду на те, що відповідач по справі прострочив внесення платежів за тимчасове користування місцями для розміщення рекламних засобів більше одного місяця , то позивачем правомірно нараховано неустойку у розмірі 15% від простроченої суми , яка становить 2 275,68грн., оскільки вказана сума за своєю правовою природою є штрафом , а не пенею. При цьому суд враховує, що сторони при укладенні договору не обмежені у встановленні відповідальності за невиконання умов договору.

У відповідності до п. 2 ч. 3 ст.129 Конституції України та ст. 4-2 Господарського процесуального кодексу України однією із засад судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Зміст даного принципу полягає, зокрема у встановленні для сторін рівних можливостей для здійснення своїх процесуальних прав і виконання обов"язків.

Згідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Позивач довів перед судом підставність позовних вимог. Заперечення відповідача не знайшли свого підтвердження при дослідженні обставин справи в судових засіданнях та спростовуються вище викладеним.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Таким чином, на основі вище вказаного, обґрунтованими є позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 11 535,98грн.- заборгованості, 1 577,06грн.- пені, 893,89грн.- інфляційних втрат, 302,78грн.- 3% річних, 2275,68 грн. штрафу та наявність підстав для задоволення позову.

Враховуючи приписи ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покласти на відповідача.

Судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом ( ст .44 Господарського процесуального кодексу України) .

Законом України " Про судовий збір" встановлено розмір ставки судового збору , яка справляється за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру і в даному випадку становить 1 411, 50 грн.

Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору ( ч.3 ст. 49 цього ж Кодексу).

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 11, 204, 509, 526, 527, 549, 599, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст. 230 Господарського кодексу України, ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань" ст.ст. 33, 34, 44, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Заступника прокурора м.Івано-Франківська, вул. Гаркуші, 9, м.Івано-Франківськ, 76000, в інтересах держави, в особі: Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, вул. Грушевського, 21, м.Івано-Франківськ, 76000, Комунального підприємства Івано-Франківської міської ради "Івано-Франківський міський рекламно-інформаційний центр", вул. Незалежності, 9, Івано-Франківськ,76000, до відповідача Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1, про стягнення 11 535,98грн.- заборгованості, 1 577,06грн.- пені, 2 275,68грн.- штрафу , 893,89грн.- інфляційних втрат, 302,78грн.- 3% річних - задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1 (реєстраційний номер НОМЕР_2) на користь Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, вул. Грушевського, 21, м.Івано-Франківськ, 76000, (рахунок МБ м.Івано-Франківськ, р/р №31415544700002, код платежу 24060300, МФО 836014 УДК в Івано-Франківській області) 7 270,59грн.(сім тисяч двісті сімдесят грн. 59коп.)- боргу за розміщення спеціальних рекламних конструкцій, 1 577,06грн. (одну тисячу п"ятсот сімдесят сім грн. 06коп.)- пені, 893,89грн. (вісімсот дев"яносто три грн. 89коп.)- інфляційних втрат, 302,78грн. (триста дві грн. 78коп.)- 3% річних, 2 275,68грн. (дві тисячі двісті сімдесят п"ять грн.68коп.) штрафу.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1 (реєстраційний номер НОМЕР_2) на користь Комунального підприємства Івано-Франківської міської ради "Івано-Франківський міський рекламно-інформаційний центр", вул. Незалежності, 9, Івано-Франківськ,76000 (код ЄДРПОУ 36732773, р/р №26009000020476 в ПАТ "Креді Агріколь Банк" м.Івано-Франківськ, МФО 300614) 4 265,39грн. (чотири тисячі двісті шістдесят п"ять грн. 39коп.) - боргу за розміщення спеціальних рекламних конструкцій.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1 (реєстраційний номер НОМЕР_2) в доход Державного бюджету ( отримувач: УДК у м. Івано-Франківськ; код ЄДРПОУ одержувача 20568100; банк отримувача: ГУДК України в Івано-Франківській області, МФО 836014, р/р 31214206700002, код класифікації доходів бюджету 220300001) - 1 411, 50 грн. (одну тисячу чотириста одинадцять грн. 50 коп.) - судового збору.

Видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя С.Кобецька

Повне рішення складено 15.11.2011р.