Рішення № 19174919, 15.11.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

15.11.11 р. Справа № 21/92

Позивач: Державне підприємство “Свердловантрацит”, м. Свердловськ Луганської обл.

до відповідача: Державного підприємства “Донецька залізниця”, м. Донецьк

про стягнення 3 883,34 грн.

Суддя Матюхін В.І.

Представники:

позивача: ОСОБА_1 - юр.

відповідача: ОСОБА_2 юр.

Державним підприємством “Свердловантрацит” до Державного підприємства “Донецька залізниця” предявлено позов про стягнення вартості нестачі вантажу (антрацит у вологому стані), відправленого 10.04.11р. на адресу ТОВ „Скіф-Шіппінг” за залізничною накладною на групу вагонів №50607480 у напіввагоні №67891911, у загальній сумі 3 883,34 грн.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що вагон з вантажем на станцію призначення прибув з недостачею, яка підтверджена складеним цією ж станцією комерційним актом AQ 660370/77 від 13.04.2011р. Нестача, на його думку, виникла у звязку з незбереженням вантажу під час перевезення.

Залізниця, не заперечуючи факту нестачі, позов не визнала з посиланням на те, що:

-вантаж у вагон завантажено засобами вантажовідправника без участі залізниці і він не вжив заходів щодо схоронності вантажу під час перевезення;

-відповідно до ст.31 Статуту залізниць України придатність рухомого складу для перевезення вантажу в комерційному відношенні визначається відправником, якщо завантаження здійснюється його засобами;

-в акті про технічний стан вагону № 11 від 12.04.11р. зазначено, що вагон технічно справний, є конструктивний зазор, який перед завантаженням не був усунений відправником і через який можлива втрата вантажу;

-позивачем не доведена ціна продукції, яка перевозилась (ст.115 Статуту залізниць України).

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін у відкритому судовому засіданні, господарський суд встановив:

10.04.11р. Державне підприємство “Свердловантрацит” (вантажовідправник) на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю “Скіф-Шіппінг” (вантажоодержувач) у напіввагоні №67891911 за залізничною накладною на групу вагонів №50607480 зі станції Довжанська Донецької залізниці на станцію Маріуполь-порт експорт Донецької залізниці відвантажило вугілля (антрацит у вологому стані). За накладною вага нетто у вагоні 69 000 кг (брутто не зазначено, тара з брусу 22 000кг).

Позивач є продавцем вугільної продукції за контрактом № 112/3-10, укладеним 25.03.10р. з DTEK TRADING LIMITED (Нікосія, Кіпр). За цим договором (специфікація № 40) та згідно рахунку-фактурі № 465э від 11.04.11р. ціна 1т антрациту 99,00дол.США.

Станцією Дебальцеве-Сортувальна (побіжна станція) вищезазначений вагон з вантажем був відчеплений від групи вагонів у звязку з технічною несправністю вагону, про що були складені акти загальної форми від 11.04.2011р. №№ 1969, 207, а також повідомлення на ремонт вагону форми ВУ-23М. В акті загальної форми № 207 від 11.04.2011р. зазначено, що на станцію Дебальцеве-Сортувальна вагон прибув з заглибинами на 4, 5, 6 люками розміром 3000мм х 1500мм х на ширину вагону, порушене маркування, витікання вантажу не має.

Залізниця не змогла пояснити у чому конкретно полягала несправність вагону, виявлена на станції Дебальцеве-Сортувальна.

Після усунення несправномсті 11.04.11р. станцією Дебальцеве-Сортувальна здійснено досилку вагону з вантажем за досидочною накладною № 50631571, згідно якої вага нетто у вагоні 69000 кг (брутто 91000кг, тара 22 000кг). У накладній залізниця зробила відмітки про те, що вагон був „відчеплений у звязку з технічною несправністю”.

На станцію призначення вагон прибув 12.04.2011р., де був складений акт загальної форми № П210 від 12.04.2011р. Підстава складання акту загальної форми: під час огляду було виявлено воронкоподібне заглиблення над 3, 4, 5 люками по ходу потягу посередині вагону розміром 1500мм х 1500мм х 1000мм.

На підставі абз.2 ч.1 ст.52 Статуту залізниць України (прибуття вантажу з ознаками недостачі під час перевезення у відкритому рухомому складі) вантаж видавався з перевіркою його маси представниками станції Маріуполь - порт Донецької залізниці. За результатами перевірки залізницею був складений комерційний акт AQ 660370/77 від 13.04.2011р., згідно з яким:

·вагон в технічному відношенні справний;

·над 3, 4, 5 люками по ходу потягу посередині вагону воронкоподібне заглиблення розміром: 1500 х 1500 х 1000мм;

·навантаження нижче бортів на 30-40см, вантаж розрівняний, маркований вапном;

·в районі воронкоподібного заглиблення маркування порушене;

·витікання вантажу на станції не було;

·зважування вагону проводилося на 150 т вагонних тензометричних вагах залізниці з повною зупинкою вагону на платформі терезів;

·вага нетто зважування вантажу 62 700кг (брутто 84 700кг, тари з брусу 22 000кг), нестача вантажу складає 6 300 кг проти даних залізничної накладної.

Комерційний акт підписано: начальником станції, двома прийомоздавальниками, один з яких старший, представником ТОВ “Скіф-Шіппінг”.

Вантажоодержувач зробив переуступний напис на предявлення претензій і позовів на залізничних накладних №№50607480, 50631571 відправнику вантажу - Державному підприємству “Свердловантрацит”.

Позивач просить стягнути із залізниці, яка не забезпечила збереження прийнятого до перевезення вантажу, вартість 4,92т антрациту, яка складає 3 883,34 грн.

Зважаючи на те, що:

Відповідно до ст.909 Цивільного Кодексу України (ЦК) за договором перевезення перевізник зобовязаний доставити довірений йому відправником вантаж в пункт призначення і видати його управомоченій на отримання вантажу особі.

Згідно п.2 ст.924 ЦК перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Статтею 920 ЦК обумовлено: у разі порушення зобовязань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до ст. 12 Закону України “Про залізничний транспорт” залізниці повинні забезпечувати збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях.

Ст.23 Закону “Про залізничний транспорт” передбачено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.

Стаття 110 Статуту залізниць України передбачає, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу.

Згідно з ст.113 Статуту залізниць України за незбереження прийнятого до перевезення вантажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача чи пошкодження виникли з не залежних від перевізника причин.

Згідно ст.26 Закону України “Про залізничний транспорт” обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності перевізників вантажу засвідчуються актами; порядок і терміни складення актів визначаються Статутом залізниць України.

Відповідно до ст.130 Статуту залізниць України право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу має одержувач - за умови пред'явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.

Згідно ст.133 Статуту залізниць України передача іншим організаціям або громадянам права на пред'явлення претензій та позовів не допускається, за винятком випадків передачі такого права вантажовідправником вантажоодержувачу або вантажоодержувачем вантажовідправнику, а також вантажовідправником або вантажоодержувачем вищій організації або уповноваженій особі, яка виступає від їх імені.

Статтею129 Статуту залізниць України передбачено, що обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць; для засвідчення маси і кількості вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах, складається комерційний акт.

Факт нестачі за спірним перевезенням матеріалами справи підтверджений, зокрема комерційним актом.

Залізниця не довела, що нестача виникла з незалежних від перевізника причин.

Відповідно до ч.2 ст.114 Статуту залізниць України недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Сума недостачi з урахуванням норми недостачi (сума норми природної втрати маси вантажу i граничного розходження визначення маси нетто) складає 3 883,34 грн. із розрахунку: 4 920 кг (нестача вантажу з урахуванням норми недостачі 2%) х 789,30грн. (вартість 1т антрациту, зданого до перевезення).

Господарський суд вважає, що позов обґрунтований і підлягає задоволенню у повному обсязі.

Посилання залізниці на акт про технічний стан вагону № 11 від 12.04.11р., у якому зазначено, що вагон технічно справний, є конструктивний зазор, який перед завантаженням не був усунений відправником і через який можлива втрата вантажу, судом до уваги не прийняте, оскільки:

-залізниця не змогла пояснити у чому конкретно полягала несправність вагону, виявлена на станції Дебальцеве-Сортувальна;

-на станції Дебальцеве-Сортувальна були виявлені заглибини на 4, 5, 6 люками розміром 3000мм х 1500мм х на ширину вагону, а на станції призначення воронкоподібне заглиблення було виявлено над 3, 4, 5 люками по ходу потягу посередині вагону і іншого розміру - 1500мм х 1500мм х 1000мм.

Судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, ст.ст.909, 920, 924 п.2 Цивільного Кодексу України, ст.ст.307, 314 Господарського кодексу України, ст.ст.23, 26 Закону України “Про залізничний транспорт”, ст.113, ч.2 ст.114, ст.ст.115, 129, 130, 133 Статуту залізниць України, п.27 Правил видачі вантажів і керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства “Донецька залізниця” (83000, м. Донецьк, вул. Артема, 68, п/р № 2600101511508, 2600901517249 у Донецькій філії Укрексімбанку, МФО 334817, п/р 260390600019 у Донецькій філії АБ “Експрес-банк”, МФО 335838, код ЄДРПОУ 01074957) на користь Державного підприємства “Свердловантрацит” (94800, м. Свердловськ Луганської області, вул.. Енгельса, 1, п/р 2600130284717 у Свердловському без балансовому відділенні філії „Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Луганськ”, МФО 304308, код ЄДРПОУ 32355669) 3 883,34 грн. основного боргу (вартість нестачі), 102,00 грн. - відшкодування витрат по оплаті державного мита, 236,00 грн. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційною інстанцією, якщо його не скасовано.

Апеляційна скарга подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу, протягом 10 днів з дня прийняття рішення місцевим господарським судом.

Суддя Матюхін В.І.

< Список ><Довідник >

< Список ><Довідник >

Повний текст рішення складено 15.11.2011р.

Надруковано примірників:

1 до справи;

1 позивачу;

1 відповідачу.

Вик

Тел.381-91-18