Рішення № 19174775, 10.11.2011, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

10 листопада 2011 р. Справа 7/150/2011/5003

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агромаш +", м.Липовець, Вінницька область <адреса позивача >

до:Відкритого акціонерного товариства "Липовецьке районне підприємство "Агромаш", м.Липовець, Вінницька область <адреса відповідача >

про стягнення 1 025 953,00 грн.

Головуючий суддя Банасько О.О.

Cекретар судового засідання Ольхова Т.О.

Представники:

позивача: ОСОБА_1 - довіреність б/н від 05.08.2011 року, паспорт серія НОМЕР_1 виданий 19.08.2003 року.

відповідача: ОСОБА_2 - довіреність б/н від 07.11.2011 року, паспорт серія НОМЕР_2 виданий 26.05.1997 року.

ВСТАНОВИВ :

Надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Агромаш +", м.Липовець, Вінницька область до Відкритого акціонерного товариства "Липовецьке районне підприємство "Агромаш", м.Липовець, Вінницька область про стягнення 1 025 953,00 грн. заборгованості, з яких 517302,00 грн. боргу та 508651,00 грн. штрафу.

Ухвалою від 12.10.2011 року за вказаним позовом порушено провадження у справі № 7/150/2011/5003 та призначено до розгляду на 26.10.2011 року.

26.10.2011 року до господарського суду Вінницької області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому останній зазначає, що заборгованість в сумі 517 302,00 грн. та штрафні санкції в сумі 508 651,00 грн. він визнає в повному обсязі (а.с.48, т.1).

Ухвалою суду від26.10.2011 року в зв'язку з неподанням сторонами витребуваних документів розгляд справи відкладено до 07.11.2011 року.

07.11.2011 року в судовому засіданні в зв'язку з ненаданням сторонами витребуваних документів та з метою повного, всебічного та об'єктивного дослідження обставин справи судом оголошено перерву до 10.11.2011 року.

Під час судового розгляду справи не застосовуються технічні засоби звукозапису в зв'язку з тим, що сторонами не заявлено клопотання про фіксування судового процесу технічними засобами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

20.10.2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЮБіПартнер Девелопмент" (Підрядник) та Відкритим акціонерним товариство "Липовецьке районне підприємство "Агромаш" (Замовник) було укладено Договір підряду № 2010/10, відповідно до п.1.1 якого Підрядник зобов'язується на власний ризик виконати за плату відповідно до умов цього Договору передбачену п.2.1 цього Договору роботу, а Замовник зобов'язується прийняти цю роботу та оплатити її (а.с.24-27, т.1).

Згідно п.2.1 Договору виконання робіт з будівництва та капітального ремонту комплексу нежитлових будівель, розташованих за адресою: Україна, Вінницька область, м.Липовець, вул.1-го Травня, 7.

Згідно п.5.2 Договору ціна роботи за цим договором визначається відповідно до Зведеного кошторисного розрахунку вартості будівництва, який погоджується сторонами.

Замовник зобов'язаний оплатити роботи, виконані підрядником не пізніше 10 днів з моменту підписання сторонами актів виконаних робіт шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Підрядника зазначений в Договорі (п.6.1 Договору).

Як вбачається із матеріалів справи ціна робіт була погоджена сторонами в зведеному кошторисному розрахунку вартості будівництва в розмірі 1017302,00 грн. (а.с.31-32, т.1).

Факт виконання підрядником робіт на вказану суму підтверджено відповідними доказами наявними в матеріалах справи.

Зокрема, актами приймання виконаних будівельних робіт форми № КБ-2в та довідками про вартість виконаних будівельних робіт форми № КБ-3 за березень та квітень 2011 року (а.с.33-42, т.1).

Судом встановлено, що у ТОВ "ЮБіПартнер Девелопмент" наявна ліцензія на здійснення, крім іншого, проектних та будівельних робіт серія АВ № 515598.

Борг в розмірі 1017302,00 грн. зафіксовано в обопільнопідписаному та скріпленому печатками сторін акті звірки взаєморозрахунків, який укладено станом на 29.04.2011 року (а.с.44, т.1).

Також судом встановлено, що 29.06.2011 року рішенням господарського суду Вінницької області у справі № 7/104/2011/5003 було прийнято рішення згідно якого задоволено позовні вимоги ТОВ "ЮБіПартнер Девелопмент" та стягнуто з ВАТ "Липовецьке районне підприємство "Агромаш" борг в сумі 500 000,00 грн. за виконані підрядні роботи (а.с.45-46, т.1).

Також судом встановлено, що 18.05.2011 року між ТОВ "ЮБіПартнер Девелопмент" (Первісний кредитор) та ТОВ "Агромаш +" (Новий кредитор) було укладено Договір про відступлення права вимоги, відповідно до п.1.1 якого Первісний кредитор передає Новому кредиторові, а Новий кредитор приймає право вимоги, що належить Первісному кредитору і стає кредитором за Договором підряду № 2010/10 від 20.10.2010 року укладеним між Первісним кредитором та ВАТ "Липовецьке районне підприємство "Агромаш" (а.с.28-29, т.1).

Згідно п.1.2 Договору від 18.05.2011 року Новий кредитор одержує право вимагати від Боржника належного виконання зобов'язань по оплаті виконаних Первісним кредитором будівельних робіт за основним договором в сумі 517302,00 грн. та штрафних санкцій за основним договором в повному обсязі.

Після укладення договору від 18.05.2011 року ТОВ "Агромаш +" в листі-вимозі вказуючи на укладення договору з ТОВ "ЮБіПартнер Девелопмент" вимагало від ВАТ "Липовецьке районне підприємство "Агромаш" сплати до 01.06.2011 року суми боргу в розмірі 517000,00 грн. та штрафних санкцій в сумі 500000,00 грн. (а.с.30, т.1).

Вказаний лист було вручено відповідачу нарочно 20.05.2011 року, що вбачається із відповідної відмітки безпосередньо на листі-вимозі.

За твердженням позивача відповідачем відповіді на лист-вимогу надано не було, погашення боргу в строк вказаний у зазначеному листі також не відбулось, що спонукало його звернутись з відповідним позовом до суду.

Беручи до уваги встановлені обставини суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст.516 ЦК України передбачено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як встановлено судом, ТОВ "ЮБіПартнер Девелопмент" передало ТОВ "Агромаш +" право вимоги, яке випливає із договору підряду від 20.10.2010 року укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЮБіПартнер Девелопмент" (Підрядник) та Відкритим акціонерним товариство "Липовецьке районне підприємство "Агромаш" за № 2010/10 правовідносини за яким регулюються § 3 (Будівельний підряд) Глави 61 ЦК України (Підряд) (ст.ст.875-886 ЦК України).

Згідно ч.1 ст.875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Частиною 4 ст.879 ЦК України встановлено, що оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно приписів ч.2 ст.530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вказувалось вище, згідно п.6.1 Договору підряду ВАТ "Липовецьке районне підприємство "Агромаш" мало сплатити підряднику ціну роботи на протязі 10 днів з моменту підписання актів виконаних робіт.

Окрім того, позивачем у даній справі заявлено лист-вимогу про погашення заборгованості до 01.06.2011 року, який залишився без відповіді відповідача.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України). Відповідно до ст. 629 цього Кодексу договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Виходячи з викладеного, суд вважає вимогу позивача про стягнення боргу в розмірі 517 302,00 грн. правомірною та обґрунтованою з огляду на що задовольняє її в повному обсязі.

Також судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 508 651,00 грн. штрафу, за результатами чого суд дійшов наступних висновків.

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Слід зазначити, що у відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Частиною першою ст. 548 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

У відповідності до ч.ч.1, 2 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В п.11.5 Договору підряду сторонами передбачено, що Замовник за несвоєчасної оплати вартості робіт Підрядника, визначену п.5.1 цього договору, сплачує Підряднику штраф в розмірі 50 % вартості підрядних робіт, визначених відповідно Зведеного кошторисного розрахунку вартості будівництва.

Таким чином суд вважає, що вимога щодо стягнення штрафу є правомірною.

Разом з тим стосовно вказаної вимоги суд дійшов висновку про зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу враховуючи наступне.

Згідно з частиною 3 статті 551 ЦК України передбачено можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов'язання, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Статтею 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Отже, якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Застосовуючи припис, який міститься в п.3 ст.83 ГПК України, суд враховує вказівку, що міститься в п. 2.4 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 29.04.19994 року № 02-5/293 "Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань", в якому зазначається, що вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, арбітражний суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Також суд взяв до уваги п.3.9.2 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 року № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" якому зазначено, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Приймаючи рішення про зменшення розміру штрафу суд взяв до уваги неспіврозмірність й неадекватність нарахованих санкцій (борг - 517302,00 грн., штраф - 508651,00 грн.= 98,33 %, що фактично дорівнює сумі боргу).

Також судом враховано важкий матеріальний стан відповідача, який підтверджується збитковою діяльністю підприємства на протязі 2010 року, 9 місяців 2011 року, що підтверджується відповідними фінансовими звітами поданими відповідачем.

Враховуючи викладені обставини в сукупності суд, користуючись правом, наданим йому ст.551 ЦК України, 233 ГК України та ст.83 ГПК України, зменшує розмір заявленого до стягнення штрафу до 250 000,00 грн..

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обовязковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Задовольняючи позов суд врахував процесуальну позицію відповідача у даному спорі викладену останнім у заяві, яка фактично свідчить про визнання останнім боргу в повному обсязі.

За таких обставин позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з урахуванням зменшення розміру пені.

Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до ст. 49 ГПК України.

При розподілі судових витрат суд враховує п.6.3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 року № 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" в якому вказується, що у разі, коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою державного мита, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем.

10.11.2011 року в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, ч.ч.1, 2, 3, 5 ст. 49, ст.ст. 82, 84, 87, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Липовецьке районне підприємство "Агромаш", вул. 1 Травня, буд. 3, м. Липовець, Липовецький район, Вінницька область (код ЄДРПОУ - 03567339, п/р 26006110148101 в АТ "Укрсиббанк" код банку 351005) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агромаш +" (код ЄДРПОУ - 37336897) - 517 302 грн. 00 коп. - боргу, 250 000 грн. 00 коп. - штрафу, 10 255 грн. 00 коп. - відшкодування витрат повязаних зі сплатою державного мита та 236 грн. 00 коп. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Банасько О.О.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 14 листопада 2011 р.

віддрук. 1 прим.:

1 - до справи.