Рішення № 19174767, 09.11.2011, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

09 листопада 2011 р. Справа 7/153/2011/5003

за позовом: Сільськогосподарського підприємства ТОВ "РАЙФФАЙЗЕН-АГРО" с.Кальник, Іллінецький район, Вінницька область

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Леко-Трейд", м.Вінниця

про стягнення 225 320,00 грн..

Головуючий суддя Банасько О.О.

Cекретар судового засідання Кислиця Л.С.

Представники:

позивача: ОСОБА_1 - довіреність б/н від 25.10.2011 року, паспорт серія НОМЕР_1 виданий 09.12.2000 року.

відповідача: ОСОБА_2 - довіреність б/н від 31.08.2011 року, паспорт серія НОМЕР_2 виданий 12.06.1997 року.

ВСТАНОВИВ :

Сільськогосподарським підприємством ТОВ "РАЙФФАЙЗЕН-АГРО" с. Кальник, Іллінецький район, Вінницька областьподано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Леко-Трейд", м. Вінниця про стягнення 225 320,00 грн..

Ухвалою від 17.10.2011 року за вказаним позовом порушено провадження у справі № 7/153/2011/5003 та призначено до розгляду на 26.10.2011 року.

25.10.2011 року до господарського суду Вінницької області від представника відповідача надійшла заява про відкладення розгляду справи на іншу дату зв'язку з хворобою.

Ухвалою суду від 26.10.2011 року в зв'язку з неявкою відповідача (подана заява) та неподання сторонами витребуваних документів розгляд справи відкладено до 09.11.2011 року.

08.11.2011 року до господарського суду Вінницької області від відповідача надійшов супровідний лист з документами які витребовувались ухвалою суду від 26.10.2011 року. Додатком до супровідного листа останнім додано заяву в якій він зазначає, що позовні вимоги щодо стягнення боргу в сумі 225 320,00 грн. визнає в повному обсязі.

Під час судового розгляду справи не застосовуються технічні засоби звукозапису в зв'язку з тим, що сторонами не заявлено клопотання про фіксування судового процесу технічними засобами.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав вказану заяву та вказує про визнання боргу в повному обсязі.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

28.02.2008 року між Сільськогосподарським підприємством ТОВ "РАЙФФАЙЗЕН-АГРО" (Компанія) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Леко-Трейд" (Підприємство) укладено договір № 2-а.

Відповідно до п.1.1 Договору Компанія бере на себе зобов'язання на умовах Договору поставити Підприємству ячмінь "Вакула", ячмінь "Кзанаду" та ячмінь "Джерзей".

Згідно п. 2.1 Договору ціна ячменю за 1 тону складає, а саме:

- ячменю "Вакула" 1 583,33 грн. з ПДВ 316,67 грн., що становить всього 1 900,00 грн.;

- ячменю "Кзанаду" 1666,67 грн. з ПДВ 333,33 грн., що становить всього 2 000,00 грн.;

- ячменю "Джерзей" за 1 тону складає 1416,67 грн., з ПДВ 283,33 грн., що становить всього 1 700,00 грн..

Загальна кількість товару становить: ячменю "Вакула" - 21,8 тон.; ячменю "Джерзей" - 15 тон.; ячменю "Кзанаду" - 79,2 тон. (п. 2.2 Договору).

Загальна вартість товару складає 187 766,67 грн., ПДВ 37 553,33 грн. з ПДВ 225 320,00 грн., а саме:

- ячменю "Вакула" 34 516,67 грн. з ПДВ 6 903,33 грн. всього на суму 41420 грн. ;

- ячменю "Джерзей" 21 250,00 грн. з ПДВ 4 250,00 грн. всього на суму 25500 грн.;

- ячменю "Кзанаду" 132 000, 00 грн. з ПДВ 26 400,00 грн. всього на суму 225320,00 грн..

Поставка здійснюється з 01.03.2008 року (п. 3.1 Договору).

Оплата за товар здійснюється до 01.12.2008 року (п. 3.2 Договору).

Відповідно п. 4.1 Договору при невиконанні або неналежному виконанні Підприємством своїх зобов'язань згідно п.3,2, за даним договором сплачує Компанії штраф у розмірі 0,2 % від вартості товару за кожен день затримки платежу до дати оплати включно.

При дослідженні обставин спору судом встановлено, що 04.03.2008 року згідно видаткової № РА-0000015 від 04.03.2008 року та на підставі довіреності ЯОЦ № 111827 від 04.03.2008 року Відповідачу передано товар, а саме: ячмінь "Вакула" - 21,8 тон, ячмінь "Кзанаду" - 79,2 тон та ячмінь "Джерзей" - 15 тон на загальну суму 225 320 грн. 00 коп..

За твердженням позивача відповідач за отриманий згідно зазначеної вище видаткової накладної товар не провів розрахунок в установлений договором від 28.02.2008 року № 02-а строк.

Таким чином станом на 27.09.2011 року сума заборгованості становить 225 320 грн. 00 коп..

08.08.2011 року позивачем надіслано претензію відповідачеві з вимогою погашення заборгованості.

За твердженням позивача відповіді на претензію від 08.08.2011 року відповідачем надано не було, заборгованість за поставлений товар не погашено.

Непроведення відповідачем розрахунків спонукало позивача звернутися з відповідним позовом до суду.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Дії позивача по передачі товару та дії відповідача по прийняттю вказаного товару, за визначеною ціною свідчать про те, що у боржника (відповідача) виникло зобовязання по оплаті за отриманий товар.

З моменту укладення сторонами договору від 28.02.2008 року № 2-а між ними виникли зобов'язання які регулюються параграфом 3 глави 54 Цивільного кодексу України "Поставка".

Згідно ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.692 ЦК України, покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.631 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вказувалось у договорі № 2-а від 28.02.2008 року сторони погодили те, що відповідач має провести розрахунок до 01.12.2008 року.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Виходячи з встановлених обставин справи та наведених вище законодавчих приписів, суд вважає вимогу позивача про стягнення боргу в розмірі 225 320,00 грн. правомірною та обґрунтованою з огляду на що задовольняє її в повному обсязі.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обовязковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Задовольняючи позов суд врахував процесуальну позицію відповідача у даному спорі викладену останнім у заяві, яка фактично свідчить про визнання останнім боргу в повному обсязі.

При цьому судом враховано, що заява про визнання позову підписана директором ТОВ "Леко-Трейд" та скріплена гербовою печаткою даного підприємства.

Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

При розподілі судових витрат суд дійшов висновку про необхідність достягнення з позивача в доход державного бюджету недоплаченого мита в розмірі 2168,20 грн., яка була несплачена ним при подачі позовної заяви.

Як вбачається із доданих до позовної заяви документів позивач сплатив державне мито в розмірі 85,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 03.10.2011 року № 1168 (а.с.6, т.1).

Враховуючи вимоги встановлені підпунктом а) п.2 ст.3 Декрету КМУ "Про державне мито" розмір державного мита, який підлягав сплаті позивачем відповідно до вказаного підпункту мав би становити 2253,20 грн..

Приходячи до висновку про достягнення державного мита суд врахував позицію викладену в п.15 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 29.09.2009 року № 01-08/530 "Про деякі питання, порушені у доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України" в якому зокрема зазначається, що якщо факт недоплати суми державного мита з'ясовано судом у процесі розгляду прийнятої позовної заяви, суд у залежності від конкретних обставин справи може:

1) зобов'язати позивача доплатити необхідну суму державного мита, подавши суду відповідні докази у встановлений ним термін, та за необхідності - відкласти розгляд справи або оголосити перерву в засіданні (стаття 77 ГПК), і в такому разі неподання позивачем без поважних причин витребуваних доказів може бути підставою для залишення позову без розгляду (пункт 5 частини першої статті 81 ГПК);

2) стягнути відповідну суму державного мита за результатами вирішення спору з урахуванням приписів частин першої - четвертої статті 49 названого Кодексу.

Приймаючи рішення про стягнення з відповідача відповідної суми державного мита судом застосовано приписи нормативно-правових актів, які були чинними на момент подання позивачем позовної заяви.

09.11.2011 року в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82, 84, 85, 87, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити повністю

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Леко-Трейд", вул.Коцюбинського, 78, м. Вінниця, 21100 (інформація про реквізити - ідентифікаційний код - 32258055) на користь Сільськогосподарського підприємства ТОВ "РАЙФФАЙЗЕН-АГРО", вул.Леніна, 192, с. Кальник, Іллінецький район, Вінницька область, 22732 (інформація про реквізити - ідентифікаційний код - 32630985) - 225 320 грн. 00 коп. - боргу, 2 253 грн. 00 коп. - відшкодування витрат повязаних зі сплатою державного мита та 236 грн. 00 коп. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забез6печення судового процесу.

3. Стягнути з Сільськогосподарського підприємства ТОВ "РАЙФФАЙЗЕН-АГРО", вул.Леніна, 192, с. Кальник, Іллінецький район, Вінницька область, 22732 (інформація про реквізити - ідентифікаційний код - 32630985) - 2168 грн. 20 коп. - державного мита в доход державного бюджету України.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя Банасько О.О.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 14 листопада 2011 р.

віддрук. 1 прим.:

1 - до справи.