Постанова № 19173581, 08.11.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" листопада 2011 р. Справа № 5024/966/2011

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Овечкіна В.Е.,

суддів :Чернова Є.В., Цвігун В.Л.,

за участю представників:

позивача -не з'явились,

відповідача

прокуратури-Меркотан А.М.,

-Ходаківський М.П.,

розглянувши у відкритому судовому

засіданні

касаційну скаргу Державної екологічної інспекції в Херсонській області на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 04.08.2011 у справі№5024/966/2011 за позовомХерсонського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Херсонській області доселянського (фермерського) господарства "Баварія"

провідшкодування 317156 грн. шкоди, завданої внаслідок самовільного водокористування

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Херсонської області від 16.06.2011 (суддя Гридасов Ю.В.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 04.08.2011 (судді: Бойко Л.І., Величко Т.А., Таран С.В.), в позові відмовлено у звязку з необґрунтованістю та недоведеністю позовних вимог.

Державна екологічна інспекція в Херсонській області у поданій касаційній скарзі просить рішення та постанову скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення і неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, а саме ст.ст.44,49,49,65,110,111 Водного кодексу України, ст.ст.68,69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", ст.25 Закону України "Про меліорацію земель", п.п.1.3,1.4,9.1 Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів (далі Методика №389), затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 №389 та зареєстрованої в Мінюсті України 14.08.2009р. за №767/16783 (чинна з 25.08.2009р.), та ст.ст.43,84 ГПК України. Зокрема, скаржник вказує на доведеність факту вчинення відповідачем правопорушення у вигляді самовільного водокористування шляхом використання без спеціального дозволу поверхневих вод для поливу зрошувальних земель за допомогою насосної установки, яка використовується відповідачем для забору води на умовах укладеного з Цюрупинським міжрайонним управлінням водного господарства договору підряду від 28.04.2010 та згідно технічних умов від 28.04.2010, виданих водокористувачу (СФГ "Баварія") Цюрупинським міжрайонним управлінням водного господарства, хоча відповідно до умов дозволу Цюрупинського міжрайонного управління водного господарства на спецводокористування від 30.04.2009 №Укр.5736-ХРС та п.2.1.1 вказаного договору СФГ "Баварія" зобов'язане мати окремий дозвіл на спецводокористування.

Колегія суддів, перевіривши фактичні обставин справи на предмет правильності їх юридичної оцінки судами попередніх інстанцій, заслухавши пояснення присутніх у засіданні представників відповідача та прокуратури, дійшла висновку, що касаційну скарга підлягає відхиленню, а оскаржувана постанова - залишенню без змін з наступних підстав.

Залишаючи без змін первісне рішення про задоволення позову, апеляційний господарський суд виходив з того, що:

Між Цюрупинським міжрайонним управлінням водного господарства та сільськогосподарським фермерським господарством "Баварія" 28 квітня 2010 року укладено договір №26 підряду щодо надання послуг, пов'язаних з подачею води на полив сільськогосподарських культур.

Відповідно до п.2.1.1 вказаного договору за 10 днів до початку поливного періоду фермерське господарство "Баварія" зобов'язано надати до Цюрупинського управління водного господарства дозвіл на спеціальне водокористування.

В період з 28 квітня по 1 серпня 2010 року СФГ "Баварія" здійснювало водокористування (полив сільськогосподарських культур) без дозволу на спеціальне водокористування, внаслідок чого використано 24100 куб.м. поверхневих вод.

Згідно розрахунку, зробленого позивачем, сільськогосподарським фермерським господарством "Баварія" внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів в період з квітня по серпень 2010 року заподіяно державі збитки на суму 317156 грн.

На підтвердження обставин, викладених у позовній заяві прокурором додано до позову наступні письмові докази: акт перевірки Державної екологічної інспекції в Херсонській області щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства СФГ "Баварія" від 31.03.2011 №04-11/139; акт виконання умов договору про надання послуг, пов'язаних з подачею води на полив сільськогосподарських культур від 28.04.2010; пояснення заступника голови СФГ "Баварія" від 31.03.2011; інформація про обсяги поданої води Цюрупинським міжрайонним управлінням водного господарства згідно договорів про надання послуг, пов'язаних з подачею води СФГ "Баварія" на полив сільськогосподарських культур у 2010 році; розрахунок збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів сільськогосподарським фермерським господарством "Баварія" від 25.03.2011, акт перевірки Цюрупинського управління водного господарства від 29.06.2010, протокол про адміністративне правопорушення №0109 від 29.06.2010, постанова про накладення адміністративного стягнення від 30.06.2010 №09.

Відповідно до положень ч.4 ст.42 Водного кодексу України вторинні водокористувачі (абоненти) - це ті, що не мають власних водозабірних споруд і отримують воду з водозабірних споруд первинних водокористувачів та скидають стічні води в їх системи на умовах, що встановлюються між ними.

Частиною 4 ст.65 Водного кодексу України передбачено, що зрошення сільськогосподарських угідь та скидання дренажних вод у водні об'єкти здійснюються на підставі дозволу на спеціальне водокористування, який видається власнику зрошуваних угідь у встановленому цим Кодексом порядку.

Таким чином, дозвіл видається лише на спеціальне водокористування. Спеціальне водокористування неможливе без здійснення забору води з водних об'єктів та скидання стічних (дренажних) вод у водні об'єкти.

В матеріалах справи відсутні докази здійснення відповідачем забору або скидання води, що свідчить про нездійснення відповідачем спеціального водокористування на умовах договору від 28.04.2010 про надання послуг, пов'язаних з подачею води на полив сільськогосподарських культур.

Судом не прийнято до уваги посилання прокурора та позивача на умови пункту 2.1.1 вищевказаного договору (обов'язок відповідача за 10 днів до початку поливного періоду надати дозвіл на спеціальне водокористування) з тих мотивів, що порядок видачі зазначеного дозволу регулюється на законодавчому рівні.

Натомість, з матеріалів справи вбачається, що СФГ "Баварія" не здійснювало забір поверхневих вод із застосуванням споруд або технічних пристроїв, а отримувало воду для поливу сільськогосподарських культур у вигляді послуги.

Крім того, Методикою розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затверджених наказом Мінприроди України від 20.07.2009 №389, яка була застосована позивачем та за якою сума збитків склала 317156 грн., встановлює розмір відшкодування збитків, які призвели до:

- забруднення водних об'єктів, у тому числі пов'язаного із самовільними та аварійними скидами у водний об'єкт забруднюючих речовин із зворотними водами або речовин у складі сировини, продукції чи відходів, крім випадків забруднення територіальних і внутрішніх морських вод та виключної морської економічної зони України із суден, кораблів та інших плавучих засобів;

- забруднення поверхневих та підземних вод під впливом полігонів (сміттєзвалищ) твердих побутових та промислових відходів

та обумовлені:

- самовільним використанням водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування;

- забором, використанням води та скидом забруднюючих речовин із зворотними водами з порушенням умов водокористування, встановлених у дозволі на спеціальне водокористування, встановлених у дозволі на спеціальне водокористування.

Порушень, вказаних в Методиці, СФГ "Баварія" не допустило, в зв'язку з чим збитки державі не завдані.

Як вбачається зі змісту ст.25 Закону України "Про меліорацію земель", СФГ "Баварія" не зобов'язано отримувати дозвіл на спеціальне водокористування.

Таким чином, доказів того, що СФГ "Баварія" здійснювало забір поверхневих вод з застосуванням споруд та технічних пристроїв, самовільно здійснювало водокористування, тим самим порушувало законодавство про охорону та раціональне використання водних ресурсів, матеріали справи не містять.

Колегія погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позовних вимог щодо відшкодування 43420,63 грн. збитків, завданих внаслідок самовільного водокористування відповідача за період з 28.04.2010р. по 01.08.2010р., та розрахованих позивачем на підставі п.п.1.2,9.1 Методики №389, з огляду на таке.

Відповідно до ч.4 ст.68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" підприємства, установи, організації та громадяни України, а також іноземні юридичні та фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати шкоду, завдану внаслідок порушення вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Згідно з ч.1 ст.111 Водного кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.

Судами при вирішенні даного спору враховано положення п.1.2 Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, згідно яких ця Методика встановлює порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, які призвели до:

забруднення водних об'єктів, у тому числі пов'язаного із самовільними та аварійними скидами у водний об'єкт забруднюючих речовин із зворотними водами або речовин у складі сировини, продукції чи відходів, крім випадків забруднення територіальних і внутрішніх морських вод та виключної морської економічної зони України із суден, кораблів та інших плавучих засобів; забруднення поверхневих та підземних вод під впливом полігонів (сміттєзвалищ) твердих побутових та промислових відходів;

та обумовлені: самовільним використанням водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування.

Таким чином, обов'язковими передумовами для застосування позивачем Методики №389 при визначенні розміру збитків від самовільного водокористування визначено факти забруднення поверхневих вод водокористувачем та самовільне використання ним водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування в їх сукупності, що враховано судами попередніх інстанцій.

Водночас, згідно з п.4.1 Методики №389 факт забруднення підземних вод встановлюється державними інспекторами за результатами перевірки суб'єктів господарювання інструментально-лабораторними методами контролю, на основі візуальних спостережень чи встановлених розслідуваннями або оцінених у результаті еколого-гідрологічних вишукувань.

З матеріалів справи не вбачається, судами не встановлено та позивачем не доведено забруднення відповідачем поверхневих вод внаслідок самовільного водокористування. Актом перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 31.03.2011 факт забруднення не встановлено.

Отже, судами правомірно взято до уваги те, що виявлене позивачем правопорушення у вигляді самовільного водокористування відповідача (використання поверхневих вод без спеціального дозволу) не містить таких кваліфікуючих ознак, як забруднення водних об'єктів, забруднення поверхневих вод, наявності яких вимагає застосована позивачем Методика №389, оскільки проведеною перевіркою не встановлено факту забруднення СФГ "Баварія" поверхневих вод внаслідок самовільного спецводокористування, що, в свою чергу, є достатньою підставою для відмови в позові.

Наведеним спростовуються твердження заявником про обґрунтоване застосування ним положень Методики №389 при визначенні розміру збитків, завданих відповідачем внаслідок самовільного спецводокористування.

Водночас, колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

В якості інших підстав відмови в позові суд апеляційної інстанції також послався на норми ч.ч.4,5 ст.42, ч.ч.1,3 ст.48 Водного кодексу України та ст.25 Закону України "Про меліорацію земель" в обґрунтування доводів щодо відсутності у відповідача, як вторинного водокористувача, обов'язку отримувати дозвіл на спеціальне водокористування.

Однак, в розрізі даного спору вказаний висновок суду є помилковим, оскільки згідно з п.9 ст.44 та п.1 ч.1 ст.43 Водного кодексу України водокористувачі зобов'язані здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу. Водокористувачі мають право здійснювати загальне та спеціальне водокористування.

При цьому, вказані норми не містять застережень щодо звільнення вторинного водокористувача від обов'язку отримати відповідний дозвіл в разі здійснення спецводокористування, а також не розмежовують, що спеціальне водокористування мають право здійснювати виключно первинні водокористувачі.

Відтак, встановлені судом обставини нездійснення самостійного забору поверхневих вод відповідачем не звільняють останнього від виконання вимог ст.ст.44,49 Водного кодексу України щодо одержання дозволу на спецводокористування.

Тим більше, що нормою ч.4 ст.65 Водного кодексу України прямо передбачено, що зрошення сільськогосподарських угідь та скидання дренажних вод у водні об'єкти здійснюються на підставі дозволу на спеціальне водокористування, який видається власнику зрошуваних угідь у встановленому цим Кодексом порядку.

Таким чином, відповідач як власник зрошуваних сільськогосподарських угідь повинен мати дозвіл на спеціальне водокористування незалежно від того, чи самостійно він здійснює забір поверхневих вод для зрошення (первинний водокористувач) чи в якості вторинного водокористувача на умовах договору, укладеного з первинним водокористувачем. Додатковим підтвердженням викладеного є умови п.5 розділу "ж" дозволу Цюрупинського міжрайонного управління водного господарства на спецводокористування від 30.04.2009 №Укр.5736-ХРС щодо можливості передачі води іншим водокористувачам тільки при наявності у них дозволу на спецводокористування.

Крім того, відповідно ч.1 ст.14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

В свою чергу, згідно п.2.1.1 договору підряду щодо надання послуг від 28.04.2010 №26 фермерське господарство "Баварія" за 10 днів до початку поливного періоду зобов'язано надати до Цюрупинського управління водного господарства дозвіл на спеціальне водокористування.

Доказів визнання недійсним вказаного пункту договору матеріали справи не містять та сторонами не надано (ст.204 ЦК України).

Відтак, в силу приписів ч.1 ст.14 ЦК України та ч.4 ст.65 Водного кодексу України, відповідач повинен був мати дозвіл на спецводокористування в період, охоплений перевіркою (з 28 квітня по 1 серпня 2010 року).

Разом з тим, враховуючи те, що в даному випадку помилкове застосування судами положень ч.ч.4,5 ст.42, ч.ч.1,3 ст.48 Водного кодексу України та ст.25 Закону України "Про меліорацію земель" не зробило неможливим встановлення апеляційним судом інших фактичних обставин справи (неправомірне застосування позивачем Методики №389 при визначенні розміру збитків від самовільного водокористування за умов невстановлення факту забруднення водокористувачем поверхневих вод), що мають істотне значення для правильного вирішення спору, тобто не призвело до прийняття неправильної по суті постанови, тому в розумінні п.3 ст.1119 ГПК України вказана обставина не може бути достатньою підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Зважаючи на вищенаведене, колегія не вбачає достатніх підстав для задоволення скарги.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.1115,1117-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 04.08.2011 у справі №5024/966/2011 залишити без змін, а касаційну скаргу Державної екологічної інспекції в Херсонській області без задоволення.

Головуючий, суддя В.Овечкін

Судді : Є.Чернов

В.Цвігун