Постанова № 19173555, 08.11.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

"08" листопада 2011 р. Справа № 5015/3009/11 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого суддіМалетича М.М.,

суддів:Круглікової К.С.,

Мамонтової О.М.

розглянувши касаційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Форт-Агро-Буд"

на рішення

та постановуГосподарського суду Львівської області від 30.06.2011 року

Львівського апеляційного господарського суду від 08.08.2011 року

у справі№5015/3009/11 Господарського суду Львівської області

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Н.П.Б."

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Форт-Агро-Буд"

простягнення коштів В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Н.П.Б." звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Форт-Агро-Буд" 278 039,60 грн.

Рішенням господарського суду Львівської області від 30.06.2011 року: 1) позов задоволено частково, 2) стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Форт-Агро-Буд" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Н.П.Б." 181 051,60 грн. основного боргу, 6 655,29 грн. пені та 513,43 грн. судових витрат, 3) в частині стягнення 90 000,00 грн. боргу провадження у справі припинено, 4) в частині стягнення 332,71 грн. пені в позові відмовлено, 5) заяву про скасування заходів забезпечення позову відхилено.

За наслідками перегляду справи в апеляційному порядку, постановою Львівського апеляційного господарського суду від 08.08.2011 року апеляційну скаргу відповідача залишено без задоволення. Змінено резолютивну частину рішення господарського суду Львівської області від 30.06.2011 року, виключено з неї п.5. В решті рішення залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими у справі попередніми судовими інстанціями рішенням та постановою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Форт-Агро-Буд" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення процесуальних норм, просить рішення господарського суду Львівської області від 30.06.2011 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 08.08.2011 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 1117 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Як встановлено господарськими судами, що розглядали справу, та вбачається з матеріалів справи, правовідносини сторін у справі, врегульовані укладеним між ними 27.12.2010 року договором №0324-Л поставки нафтопродуктів з використанням пластикових смарт-карт на АЗС системи безготівкових розрахунків "Н.П.Б.", за умовами якого позивач зобов’язався постачати відповідачу товар, що є в наявності на кожній АЗС, які працюють у системі безготівкових розрахунків "Н.П.Б." та/або надавати послуги, а відповідач, в свою чергу, - прийняти товар та/або послугу та оплатити вартість відповідно умов договору.

На виконання договору позивач по видатковим накладним №7137 від 31.12.2010р., №390 від 31.01.2011 року, №644 від 28.02.2011 року та №960 від 31.03.2011 року, підписаними повноважними представниками сторін, поставив відповідачу товар, на загальну суму 612 101,60 грн.

У п. 4.5. Договору №0324-Л сторони погодили, що у випадку отримання товару без попередньої оплати, відповідач оплачує одержану кількість товару протягом двох банківських днів з дати виставлення рахунку-фактури та/або підписання сторонами видаткової накладної на відпуск партії товару.

За отриманий товар відповідач належним чином не розрахувався і на час звернення позивача до суду сума боргу становить 271 051,60 грн.

Як вбачається з наявних у справі матеріалів відповідач борг визнає та не оспорює.

До ухвалення рішення у справі відповідач платіжним дорученням № 447 від 07.06.2011 року сплатив 90 000,00 грн., у зв’язку з чим суд обґрунтовано постановив про припинення провадженні у справі в цій частині.

З урахуванням часткового погашення боргу, сума, яка підлягає стягненню у примусовому порядку, складає 181 051,60 грн.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України).

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається,

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).

Статтею 216 ГК України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п.п. 6.4., 6.5. Договору №0324-Л, за прострочення виконання грошового зобов’язання позивач має право нарахувати відповідачу неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Вирішуючи спір у даній справі, місцевий господарський суд, з яким погодився й господарський суд апеляційної інстанції, застосувавши до спірних правовідносин відповідні положення діючого законодавства щодо належного виконання господарських зобов’язань, дійшов правильного висновку, щодо обґрунтованості вимог позивача і постановив про стягнення боргу у сумі 181 051,60 грн. та 6 655,29 грн. пені, здійснивши її перерахунок.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків попередніх судових інстанцій та не впливають на них.

Отже, підстав для зміни або скасування постанови апеляційного господарського суду колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Форт-Агро-Буд" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Львівської області від 30.06.2011 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 08.08.2011 року по справі №5015/3009/11 Господарського суду Львівської області –без змін.

ГоловуючийМ. Малетич

Судді: К. Круглікова

О. Мамонтова