Постанова № 19173460, 08.11.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

"08" листопада 2011 р. Справа № 5005/3643/2011 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:

суддів:Куровського С.В.,

Катеринчук Л.Й.,

Коробенка Г.П.,

розглянувши

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Актив-Центр"

на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.08.2011

у справі№ 5005/3643/2011 господарського суду Дніпропетровської області

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Актив-Центр"

до Публічного акціонерного товариства "УніКредит Банк"

треті особи:1.Товариство з обмеженою відповідальністю "Автоленд-Дніпро",

2.Дніпропетровська міська рада,

провизнання недійсним договору іпотеки,

за участю:

позивача –

відповідача –

третьої особи 1 –

третьої особи 2 - не з’явилися;

Лазебний А.М.;

не з’явилися;

не з’явилися;

В с т а н о в и в :

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 23.05.2011 у справі №5005/3643/2011 (суддя Назаренко Н.Г.) в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.08.2011 (судді: Науменко І.М., Мороз В.Ф., Орєшкіна Е.В.) рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Актив-Центр" не погоджуючись з рішенням та постановою судів попередніх інстанцій звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким визнати недійсним договір іпотеки №838 від 23.07.2008, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зокрема ст. ст. 1, 3, 5-6, 14 Закону України "Про іпотеку", ст. 210 Земельного кодексу України, ст.ст. 203, 215, 216 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4-7 Господарського процесуального кодексу України.

Скаржник зауважує на тому, що судами попередніх інстанцій не було надано належної оцінки його доводам, що предметом іпотеки поряд з нежитловою будівлею є земельна ділянка, яка є комунальною власністю та була передана в іпотеку без згоди її власника.

Заслухавши суддю –доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.05.2008 між Товариством з обмеженою відповідальністю "УніКредит Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Автоленд-Дніпро" було укладено кредитний договір № 121-СВ, за умовами якого банк надає позичальнику кредитну лінію з загальною сумою кредиту 6 000 000, 00 доларів США з можливістю отримувати в доларах США, Євро та гривні і з терміном кредиту до 30.05.2009 (п.1.1. кредитного договору).

На виконання умов кредитного договору банк перерахував на користь ТОВ "Автоленд-Дніпро" суму у 53 000 000, 00 грн., еквівалентну 9 875 050, 55 доларів США, що підтверджується роздруківкою з картки рахунку 601 ТОВ "Автоленд-Дніпро" та 2 218 848, 00 доларів США, що підтверджується роздруківкою з картки рахунку 602 (а.с. 43-46).

В якості забезпечення виконання взятих обов'язків ТОВ "Автоленд-Дніпро" по кредитному договору № 121-СВ від 30.05.2008 між ТОВ "Актив-Центр" та ТОВ "УніКредит Банк" 23.07.2008 було укладено іпотечний договорів № 838.

На виконання взятих на себе зобов’язань ТОВ "Автоленд-Дніпро", перерахувала на користь банку 40 500 000, 00 грн., еквівалентних 7 294 212, 81 доларів США по курсу Національного Банку України на дату погашення отриманих сум.

Згідно умов договору іпотеки, предметом іпотеки є будівлі та споруди, що знаходяться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Запорізький тупік, б.5, яке належить іпотекодавцю на праві власності на підставі договору купівлі-продажу будівель та споруд, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу 13.03.06 за реєстровим номером 1417 та зареєстрованого в КП "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" за реєстровим номером 13431181 від 21.04.06 (п. 1.3. Іпотечного договору).

Відповідно до статті 3 Закону України "Про іпотеку" іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов’язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності.

Відповідно до п.1.5 договору іпотеки, сторони досягли згоди, що іпотекодавець повинен у термін до 23.01.2009 переоформити у встановленому порядку, згідно з чинним законодавством України, право власності або право оренди на землю з подальшою іпотекою на користь банку (в той же термін), якщо це можливо відповідно до діючого на той момент законодавства України.

Згідно статті 6 Закону України “Про іпотеку”, якщо будівля (споруда), що передається в іпотеку, розташована на земельній ділянці, яка належить іпотекодавцю на праві власності, така будівля (споруда) підлягає передачі в іпотеку разом із земельною ділянкою, на якій вона розташована. Якщо ця земельна ділянка належить іншій особі та була передана іпотекодавцю в оренду (користування), після звернення стягнення на будівлі (споруди) їх новий власник набуває права і обов'язки, які мав іпотекодавець за правочином, яким встановлено умови оренди цієї земельної ділянки (користування нею).

Відповідно до ч.1 ст.6 Закону "Про іпотеку", у разі обмеження правомочності розпорядження нерухомим майном за згодою його власника або уповноваженого органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, така ж згода необхідна для передачі цього майна в іпотеку.

За змістом п. 1.3 договору іпотеки №838, предметом іпотеки є виключно будівлі та споруди, що знаходяться за адресою: Україна, Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, вул. Запорізький тупик, будинок 5. Право ТОВ “Актив-Центр", як власника, розпоряджатися вказаною нерухомістю не обмежено.

За умовами спірного іпотечного договору земельна ділянка в іпотеку не передавалась, отже, необґрунтованим є посилання ТОВ “Актив-Центр" на передачу в іпотеку земельної ділянки, оскільки згідно п.1.5. договору йдеться лише про домовленість сторін щодо переоформлення іпотекодавцем у термін до 23.01.2009, за наявності відповідної можливості права власності або права оренди на землю, з подальшою передачею в іпотеку у той же термін на користь банку.

Отже, чинним законодавством встановлено, що іпотекою забезпечуються виключно реально існуючі зобов'язання та вимоги, які можуть виникнути в майбутньому на підставі договорів, чинних на момент укладення іпотечного договору.

Законом України "Про іпотеку" визначено істотні умови договору іпотеки, якими є, зокрема, зміст та розмір основного зобов'язання, строк і порядок його виконання та/або посилання на правочин, у якому встановлено основне зобов'язання.

Тобто, істотною умовою договору іпотеки, що укладається в забезпечення виконання грошових зобов'язань, є зміст грошового зобов'язання і його сума або посилання на договір, що має визначити зміст і розмір такого грошового зобов'язання чи надати критерії, які дозволяють їх встановити на конкретний час протягом строку дії такого зобов'язання.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою –третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин згідно з ч. 3 ст. 215 ЦК України може бути визнаний судом недійсним.

Стаття 203 ЦК України встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Відповідно положень вказаної статті зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 627 ЦК України закріплений принцип свободи договору, згідно якого відповідно до ст. 6 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За таких обставин, господарські суди попередніх інстанцій дійшли до правильного висновку про відмову в задоволенні позову, з огляду відсутності підстав для визнання договору іпотеки недійсним.

Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає порушень норм матеріального та процесуального права, відхиляє доводи, викладені в касаційній скарзі, та вважає, що відсутні правові підставі для скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Актив-Центр" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.08.2011 та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.05.2011 у справі №5005/3643/2011 залишити без змін.

Головуючого                                                                       Куровський С.В.

судді                     Катеринчук Л.Й.

Коробенко Г.П.