Рішення № 1916742, 04.08.2008, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

04.08.08 р. Справа № 28/9пд

Господарський суд Донецької області у складі судді Курило Г.Є.

при секретарі судового засідання Краснухіній І.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Агротрейд”,

ЄДРПОУ 32707958, м. Черкаси

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю ”Константа-Агро”,

ЄДРПОУ 30947526, с. Бересток

про визнання договору недійсним

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Хохлова Є.В. директор, що діє на підставі протоколу №13

від 10.07.2003р.

Іванова О.Е. представник за довіреністю від 12.10.2007р.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Агротрейд”, м. Черкаси, позивач, звернувся до господарського суду з позовною заявою до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю ”Константа-Агро”, с. Бересток, про визнання недійсним договору № КК 05/39 К-А від 29.08.2005 р. на виробництво та відвантаження комбікорму (комбікорм, БВД).

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на невідповідність п. 4.1.1. договору № КК 05/39 К-А від 29.08.2005 р. на виробництво та відвантаження комбікорму (комбікорм, БВД) частинам 1 та 2 ст. 207 Господарського кодексу України, оскільки цей пункт спірного договору передбачає право відповідача на односторонню відмову від зобов’язання.

Господарський суд Донецької області ухвалою від 08.07.2008р. порушив провадження у справі № 28/9пд та призначив її розгляд на 23.07.2008р.

Відповідач у відзиві на позовну заяву № 61 від 21.07.2008р. проти позовних вимог заперечує та вважає їх необґрунтованими, посилаючись на п. 1 ч. 1 ст. 236 Господарського кодексу України, відповідно до якого у господарських договорах сторони можуть передбачити використання таких видів оперативно-господарських санкцій, як одностороння відмова від виконання свого зобов’язання управненою стороною, із звільненням її від відповідальності за це - у разі порушення зобов’язання другою стороною. Також, відповідач посилається на те, що він виконав свої обов’язки по спірному договору, а позивач до теперішнього часу не сплатив суму боргу, що підтверджується копією позовної заяви відповідача про стягнення заборгованості та пені з позивача, що була направлена до Господарського суду Черкаської області, копією відзиву позивача на вищеназвану позовну заяву, в якому фактично позивач визнав суму боргу за договором № КК 05/39 К-А від 29.08.2005 р. Позовна заява розглянута господарським судом Черкаської області. (Рішення от 03.07.2007 г. у справі № 04/2934).

Перед початком розгляду справи по суті представників відповідача було ознайомлено з правами та обов’язками відповідно до ст.ст. 20, 22 ГПК України.

Позивач 23.07.2008р. у судове засідання не з’явився, вимоги ухвали суду від 08.07.2008 р. не виконав. Одночасно, 23.07.2008 р. на адресу суду від позивача надійшло клопотання № 467 від 18.06.2008 р. щодо відкладання розгляду справи в зв’язку з терміновим відрядженням представника позивача та неможливістю направити іншу особу для участі в засіданні 23.07.2008 р. До клопотання надано наказ №234 від 16.07.2008 р. про відрядження юрисконсульта Кушніра С.В. Ухвалою від 23.07.2008 р. суду виходячи з того, що позивач не з’явився, а також враховуючи, що в судове засідання не надані витребувані судом документи, розгляд справи на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України був відкладений на 04.08.2008 р. на 9 год.00 хв. (ухвала направлена сторонам рекомендованими листами з повідомленнями, про що свідчить штамп канцелярії господарського суду від 25.07.2008 р. на зворотному боці ухвали). Таким чином, позивач, належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалами господарського суду від 08.07.2008 р. та від 23.07.2008р, але у судове засідання не з`явився, витребувані судом документи не надав.

Враховуючи вищевикладене справа розглядається відповідно до ст.75 ГПК України без явки представника позивача за наявними в ній матеріалами.

Відповідач у судове засідання 23.07.2008 р., 04.08.08 р. з’явився, вимоги ухвали суду від 08.07.2008 р. виконав та надав заперечення проти позовних вимог, посилаючись на повну відповідність спірного договору вимогам закону.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення відповідача, господарський суд встановив:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю „Агротрейд”, м. Черкаси та Товариством з обмеженою відповідальністю ”Константа-Агро”, с. Бересток 29.08.2005 р. було підписано договір № КК 05/39 К-А на виробництво та відвантаження комбікорму (комбікорм, БВД), який за своїм змістом та правовою природою є договором поставки. В судовому засіданні 23.07.2008 р. відповідачем була надана належним чином завірена копія вказаного договору.

Відповідно до умов спірного договору виконавець (відповідач) зобов’язався виготовити комбікорм та передати його у власність замовнику (позивачу), а замовник (позивач) зобов’язався прийняти його та оплатити. Загальна сума договору складає 1000000,00 (один мільйон) грн. з урахуванням ПДВ, строк дії договору до 31.12.2005 р.

Однак, позивач вважає, що п. 4.1.1. вищевказаного договору суперечить вимогам чинного законодавства, а саме частинам 1 та 2 ст. 207 Господарського кодексу України.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об’єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги позивача про визнання недійсним договору такими, що підлягають залишенню без задоволення, враховуючи наступне:

Особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання визначаються Господарським кодексом України. Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є не- додержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України.

За приписом ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до п. 4.1.1. договору № КК 05/39 К-А від 29.08.2005 р. виконавець (відповідач) має право відмовити замовнику (позивачу) у відвантаженні комбікормів та БВД у випадку невиконання замовником (позивачем) умов п. 3.1. цього договору. За приписом п. 3.1. спірного договору передбачено, що сплата за товар здійснюється замовником (позивачем) шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця (відповідача) згідно з рахунком, який виставляє виконавець (відповідач) на умовах визначених в специфікації. Тобто, п. 4.1.1. договору № КК 05/39 К-А від 29.08.2005 р. передбачає право відповідача відмовитись від виконання умов договору тільки у випадку невиконання позивачем свого обов’язку оплати товару за договором.

В ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України зазначено, що господарське зобов'язання, яке не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно ч. 2 ст. 207 Господарського кодексу України, на яку посилається позивач в обґрунтування своїх вимог, передбачено, що недійсною може бути визнано нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. Нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що допускають односторонню відмову від зобов'язання з боку виконавця або односторонню зміну виконавцем його умов.

Таким чином, ч. 2 ст. 207 Господарського кодексу України, зокрема, регламентує визнання недійсними нікчемних умов, що допускають односторонню відмову від зобов’язання виконавця, типових договорів та договорів приєднання, тобто тих, де сторона по договору не може відступати від змісту договору або наполягати на зміні його змісту.

Як встановлено судом, договір № КК 05/39 К-А від 29.08.2005 р. за своєю правовою природою не є типовим договором або договором приєднання.

Також, ч. 2 ст. 207 Господарського кодексу України визначає підстави визнання недійсними окремих нікчемних умов договорів, а не договори в повному обсязі, що також підтверджується умовами ст. 217 Цивільного кодексу України, а саме недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини, тобто визнання недійсним договору в повному обсязі .

В зв’язку з вищевказаним, посилання позивача на частини 1 та 2 ст. 207 Господарського кодексу України, як на підставу визнання спірного договору недійсним, спростовується фактичними обставинами.

Згідно до вимог п. 3 ст. 538 Цивільного кодексу України у разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Відповідно до п. 1 ст. 615 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. При цьому, п. 3 ст. 615 Цивільного кодексу України передбачено, що внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється.

Одночасно, за змістом ст. 236 Господарського кодексу України у господарських договорах сторони можуть передбачити односторонню відмову від виконання свого зобов'язання управненою стороною, із звільненням її від відповідальності за це - у разі порушення зобов'язання другою стороною, що фактично є одним з видів оперативно-господарських санкцій.

Отже, враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що п. 4.1.1. договору № КК 05/39 К-А від 29.08.2005 р. відповідає вимогам як Цивільного так і Господарського кодексів України.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення по справі. Докази відповідача щодо наявності заборгованості позивача перед відповідачем по спірному договору господарським судом не оцінювались, в зв’язку з тим, що вони не стосуються відповідності умов договору № КК 05/39 К-А від 29.08.2005 р. вимогам чинного законодавства.

За таких обставин, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Агротрейд”, м. Черкаси до Товариства з обмеженою відповідальністю ”Константа-Агро”, с. Бересток про визнання недійсним договору № КК 05/39 К-А від 29.08.2005 р. на виробництво та відвантаження комбікорму (комбікорм, БВД) є необґрунтованими, недоведеними, а тому таким, що підлягають залишенню без задоволення.

Судові витрати підлягають віднесенню на позивача в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України в повній сумі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Відмовити повністю у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Агротрейд”, м. Черкаси до Товариства з обмеженою відповідальністю ”Константа-Агро”, с. Бересток про визнання недійсним договору № КК 05/39 К-А від 29.08.2005 р. на виробництво та відвантаження комбікорму (комбікорм, БВД).

В судовому засіданні 04.08.2008 р. оголошено повний текст рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя