Постанова № 19163043, 31.10.2011, Севастопольський апеляційний господарський суд

<Список >

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

31 жовтня 2011 року Справа № 20-12/396 Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіЛатиніна О.А.,

суддівМаслової З.Д.,

Градової О.Г.,

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився;

відповідача: ОСОБА_1, довіреність №656/9/10-0 від 01.04.11;

прокурора: не з'явився;

розглянувши апеляційні скарги Інституту економіки та права (філія) Академії праці та соціальних відносин в місті Севастополі та Державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Харченко І.А.) від 11 травня 2006 року у справі №20-12/396

за позовом Інституту економіки та права (філія) Академії праці та соціальних відносин в місті Севастополі

до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя

за участю прокурора міста Севастополя

про визнання податкового повідомлення-рішення № 0003132310/0 від 07.11.2005 року недійсним

ВСТАНОВИВ:

Інститут економіки та права (філія) Академії праці та соціальних відносин в місті Севастополі звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя №0003132310/0 від 07.11.2005 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість та штрафних санкцій в сумі 1721879,00 грн., у тому числі 860684,00 грн. основний платіж, 861195,00 грн. штрафні санкції.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 11.05.2006 у справі №20-12/396 позов задоволено частково. Податкове повідомлення-рішення №0003132310/0 від 07.11.2005 визнано недійсним в частині донарахування податку в сумі 626851,00 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 743769,00 грн. В решті позову відмовлено. Здійснено розподіл судових витрат між сторонами.

Не погодившись з рішенням суду, позивач та відповідач звернулись до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами, в яких просили частково скасувати рішення місцевого господарського суду, а також позивач просив позов повністю задовольнити, а відповідач повністю відмовити в позові.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 10.11.2008 рішення господарського суду міста Севастополя від 11.05.2006 у справі № 20-12/396 залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29.09.2011 ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 10.11.2008 скасовано, справу направлено до суду апеляційної інстанції на новий розгляд за правилами Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 31.10.2011 представник податкової інспекції підтримав вимоги апеляційної скарги, проти вимог скарги позивача заперечував. Представник позивача та прокурор у засідання не зявились, про час та місце слухання справи повідомлені належним чином.

Оскільки явка в судове засідання згідно статті 22 Господарського процесуального кодексу України це право, а не обовязок сторін, справа може розглядатися без їх участі, якщо незявлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, колегія вважає за можливе переглянути рішення суду першої інстанції за відсутності представника позивача та прокурора.

Враховуючи те, що місцевим господарським судом справа розглядалась за правилами, встановленими Господарським процесуальним кодексом України, тому судова колегія вважає за доцільне під час апеляційного перегляду справи застосовувати норми саме цього Кодексу.

Розглянувши справу повторно в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, вивчивши матеріали справи, вислухавши представника відповідача, обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає апеляційні скарги такими, що підлягають частковому задоволенню, у звязку з наступним.

Як було встановлено судовою колегією, предметом позову Інституту економіки та права (філія) Академії праці та соціальних відносин в місті Севастополі було визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя №0003132310/0 від 07.11.2005 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість та штрафних санкцій. При цьому позовну заяву було подано позивачем та розглянуто місцевим господарським судом за правилами Господарського процесуального кодексу України.

Однак з таким визначенням підвідомчості вказаного спору колегія суддів погодитись не може у звязку з наступним.

За приписами частини 1 статті 1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" до системи органів державної податкової служби належать: Державна податкова адміністрація України, спеціалізовані державні податкові інспекції, державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах (далі - органи державної податкової служби).

Завданням органів державної податкової служби в силу вимог статті 2 цього Закону є, зокрема, здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (далі - податки, інші платежі).

Згідно пункту 6.1 статті 6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у разі коли сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом відповідно до статті 4 цього Закону, такий контролюючий орган надсилає платнику податків податкове повідомлення, в якому зазначаються підстава для такого нарахування, посилання на норму податкового закону, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок податкових зобов'язань, сума податку чи збору (обов'язкового платежу), належного до сплати, та штрафних санкцій за їх наявності, граничні строки їх погашення, а також попередження про наслідки їх несплати в установлений строк та граничні строки, передбачені законом для оскарження нарахованого податкового зобов'язання (штрафних санкцій за їх наявності).

Поняття "справа адміністративної юрисдикції" визначено у статті 3 КАС України, і під такою справою розуміється переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією з сторін є суб'єкт, що здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Отже, справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, який виник між двома (кількома) конкретними суб'єктами стосовно їхніх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єктів, а ці суб'єкти відповідно зобов'язані виконувати вимоги та приписи такого владного суб'єкта.

Статтею 17 КАС України встановлено категорії спорів, на які поширюється компетенція адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ. З господарськими спорами можуть пересікатися категорії спорів, визначені в пунктах 1, 3, 4 частини першої зазначеної статті, а саме:

а) спори суб'єкта господарювання із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності останнього;

б) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, а також спори з приводу укладання та виконання адміністративних договорів;

в) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Поняття "суб'єкт владних повноважень" визначено статтею 3 КАС України, згідно з якою це - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відтак необхідною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення цим суб'єктом владних управлінських функцій, причому ці функції повинні здійснюватися відповідним суб'єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.

Таким чином, судова колегія дійшла висновку, що спірні правовідносини між сторонами у справі виникли внаслідок здійснення з боку субєкта владних правовідносин, Державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя, владних управлінських функцій, а саме, донарахування податкового зобовязання, належного до сплати, шляхом винесення обовязкового до виконання податкового повідомлення-рішення. У звязку з чим, на думку суду апеляційної інстанції, вказаний спір є справою адміністративної юрисдикції.

Згідно пункту 17 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" від 24 жовтня 2011 року N10 до компетенції господарських судів не відноситься розгляд справ у спорах, зокрема, про оскарження рішень (нормативно-правових актів чи актів індивідуальної дії), ухвалених суб'єктом владних повноважень, яким останній зобов'язує суб'єкта господарювання вчинити певні дії, утриматись від вчинення певних дій або нести відповідальність; про оскарження суб'єктом господарювання дій (бездіяльності) органу державної влади, органу місцевого самоврядування, іншого суб'єкта владних повноважень, їхньої посадової чи службової особи, що випливають з наданих їм владних управлінських функцій, якщо ці дії (бездіяльність) не пов'язані з відносинами, врегульованими господарським договором; між суб'єктами владних повноважень з приводу їхньої компетенції у сфері управління; з приводу укладання та виконання адміністративних договорів; за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

При цьому слід зазначити, що Кодекс адміністративного судочинства набрав чинності з 1 вересня 2005 року.

А відповідно до пункту 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, справа за позовом Інституту економіки та права (філія) Академії праці та соціальних відносин в місті Севастополі підлягала розгляду за правилами Кодексу адміністративного судочинства України, а не Господарського процесуального кодексу України.

Пунктом 1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

З урахуванням викладеного судова колегія дійшла висновку про необхідність скасування рішення господарського суду міста Севастополя та припинення провадження у справі.

В силу вимог пункту 3 статті 8 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" сплачене державне мито підлягає поверненню частково або повністю у випадках припинення провадження у справі або залишення позову без розгляду, якщо справа не підлягає розглядові в суді чи в господарському суді, а також коли позов подано недієздатною особою.

На вказане також звертається увага господарських судів у пункті 9 розяснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування статей 80 та 81 Господарського процесуального кодексу України" від 23.08.94 р. N 02-5/612, згідно якого при вирішенні питань розподілу судових витрат необхідно мати на увазі, що відповідно до пункту 3 статті 8 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.93 N7-93 "Про державне мито" останнє підлягає поверненню позивачеві тільки у випадках припинення провадження у справі з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 80 ГПК.

Таким чином, суми державного мита в розмірі 127,50 грн., сплаченого позивачем під час подання позову та апеляційної скарги (том 1 аркуш справи 6; том 2 аркуш справи 54) підлягають поверненню з Державного бюджету України.

Керуючись пунктом 1 частини 1 статті 80, статтею 101, пунктом 3 статті 103, статтями 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Інституту економіки та права (філія) Академії праці та соціальних відносин в місті Севастополі та Державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 11 травня 2006 року у справі №20-12/396 скасувати.

3. Провадження у справі припинити.

4. Повернути Інституту економіки та права (філія) Академії праці та соціальних відносин в місті Севастополі (вул. Гер. Севастополя, 13, Севастополь, 99011, і/к 24689394) з Державного бюджету України (Держбюджет Ленінського району, одержувач ГУДК в місті Севастополі, МФО 824509, ЗКПО 24035598, р/р 31119095500007) державне мито в сумі 127,50 грн.

5. Доручити господарському суду міста Севастополя видати наказ.

Головуючий суддя< Підпис >О.А.Латинін

Судді< Підпис >З.Д. Маслова

< Підпис >О.Г. Градова

Розсилка:

1. Освітна установа профспілок "Академія праці та соціальних відносин" (вул. Лобачевського, 90, Москва, 119454)

2. Інститут економіки та права (філія) Академії праці та соціальних відносин в місті Севастополі (вул. Гер. Севастополя, 13,Севастополь,99011)

3. Державна податкова інспекція у Нахімовському районі міста Севастополя (вул. Гер. Севастополя, 74,Севастополь,99000)