Рішення № 19161931, 09.11.2011, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"09" листопада 2011 р.Справа № 5013/1602/11 Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Шевчук О.Б., розглянув у відкритому судовому засіданні справу №5013/1602/11

за позовом: публічного акціонерного товариства "Кіровоградобленерго", від імені якого діє Маловисківський район електричних мереж, Кіровоградська область, Маловисківський район, вул. Новомиргородське шосе, 1

до відповідача: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1

за участю третіх осіб, яка не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

- селянського (фермерського) господарства "ОСОБА_4", Кіровоградська область, Новомиргородський район, с. Петроострів

- фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_2

про спонукання до укладення договору,

Представники сторін:

від позивача - ОСОБА_3, довіреність №2973/07 від 06.04.2011р.;

від відповідача - фізична особа-підприємець ОСОБА_1;

від третіх осіб - участі не брали.

Публічне акціонерне товариство "Кіровоградобленерго", від імені якого діє Маловисківський район електричних мереж, звернулось до господарського суду з позовною заявою, відповідно до якої позивач просить зобов'язати фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 протягом 20-ти днів з моменту набрання рішенням законної сили укласти з ПАТ "Кіровоградобленерго" договір про спільне використання технологічних електричних мереж, з покладенням на відповідача судових витрат.

Відповідач позов не визнає, договір про спільне використання технологічних електричних мереж відмовляється укладати з тих підстав, що він немає наміру через належну йому трансформаторну підстанцію КТП 22 (100кВт) здійснювати передачу електроенергії іншим субспоживачам, оскільки потужність даної підстанції необхідна для споживання електроенергії для власного виробництва. Відповідач вважає безпідставним посилання позивача на договори про спільне використання технологічних мереж основного споживача №1 та №2 від 10.02.2009 р., які укладені фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 та селянським (фермерським) господарством "ОСОБА_4", оскільки за висновком відповідача, дані договори є неукладеними з огляду на те, що вони не містяь всіх істотних умов, необхідних для даного виду договору.

Треті особи письмові пояснення не надали господарському суду. Поряд з цим представники цих осіб, які брали участь у судовому засіданні 02.11.2011 р., пояснили, що вони споживають електричну енергію через мережі (трансформаторну підстанцію КТП 22 (100кВт) відповідача.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Взаємовідносини, які виникають в процесі продажу, передачі електричної енергії між виробниками, постачальниками електричної енергії та споживачами регулюються Правилами користування електричною енергією (надалі - Правила), затвердженими постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України (надалі - НКРЕ) від 31.07.1996 р. №28, затвердженою в Міністерстві юстиції України 02.08.1996 р. за № 417/1442, (у редакції постанови НКРЕ від 17.10.2005 р. №910, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 18.11.2005 р. за № 1399/11679) з подальшими змінами.

Дія цих Правил поширюється на всіх юридичних осіб та фізичних осіб (крім населення).

Пунктом 2 постанови НКРЕ "Про внесення змін до Правил користування електричною енергією" від 17.10.2005 р. №910 зобов'язано електропередавальні організації врегулювати відносини згідно з вимогами абзацу другого підпункту 1.10. Правил із власниками технологічних електричних мереж, які передають електричну енергію іншим суб'єктам господарювання.

Згідно з абзацами 2 та 3 п.1.10. Правил електропередавальна організація, що здійснює діяльність з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами в межах закріпленої території здійснення ліцензованої діяльності забезпечує передачу електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами та технологічними електричними мережами інших власників, які не мають ліцензій на передачу електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами. Для забезпечення передачі електричної енергії електричними мережами, що не належать електропередавальній організації, між електропередавальною організацією та відповідним власником мереж, який не має ліцензії на здійснення діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами, укладається договір щодо спільного використання електричних мереж.

Абзацами 3 та 4 пункту 1.7. Правил передбачено у разі використання технологічних електричних мереж електропередавальною організацією відносини між власником цих мереж та електропередавальною організацією, у тому числі їх взаємна відповідальність, регулюються договором про спільне використання технологічних електричних мереж, що укладається між ними на основі типового договору (додаток 2). Основний споживач не має права відмовити електропередавальній організації, яка здійснює ліцензовану діяльність на закріпленій території, в укладенні (переукладенні) договору про спільне використання технологічних електричних мереж, а субспоживачу у разі дотримання ним вимог цих Правил в укладенні (переукладенні) договору про технічне забезпечення електропостачання споживача в передбачених цими Правилами випадках.

Договір про спільне використання технологічних електричних мереж - це домовленість двох сторін, що є документом певної форми, який встановлює зміст та регулює правовідносини між електропередавальною організацією (ліцензіатом з передачі електричної енергії місцевими (локальними) мережами) та основним споживачем під час передачі (транзиту) електричної енергії технологічними електричними мережами (п. 1.2. Правил).

Згідно з п. 1.13. Правил укладення, внесення змін, подовження чи розірвання дії будь-якого із договорів здійснюються відповідно до вимог законодавства та цих Правил.

Як вбачається із матеріалів справи між ВАТ "Кіровоградобленерго" в особі Маловисківського району електричних мереж (постачальник) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (споживач) укладено договір про постачання електричної енергії №609 від 12.02.2009 р. (т.1, а.с. 68-88). За умовами цього договору постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії.

Зі змісту вищезгаданого договору, зокрема із додатку 11 до цього договору "Дані про відпуск електроенергії субспоживачам" (т.1, а.с.87) вбачається, що до електромереж споживача ( КТП 22) приєднані установки інших споживачів (субспоживачів).

В силу вимог п. 1.2. Правил - субспоживачем є споживач, електроустановки якого приєднані до технологічних електричних мереж основного споживача.

Відповідач не оспорює факту належності йому на праві власності трансформаторної підстанції КТП 22 (100кВт).

Листом №4479/43 від 23.05.2011 року публічне акціонерне товариство "Кіровоградобленерго" направило на адресу відповідача два примірники Договору про спільне використання технологічних електричних мереж без зазначення кількості аркушів.

Відповідач листом від 14.07.2011 року повернув примірники договору, відмовившись від його підписання з огляду на збільшення в майбутньому обсягів споживання електроенергії фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1

Позивачем повторно 9 серпня 2011 року було направлено лист №1175/01 з двома примірниками Договору про спільне використання технологічних електричних мереж.

19.08.2011 р. позивачем отримано повернуті відповідачем примірники договору з листом відповідача про відмову в укладенні такого договору.

Господарський суд враховує положення частин 1, 3 ст. 179 Господарського кодексу України, якими визначено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. Укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Укладення договору про спільне використання технологічних електричних мереж є обов"язковим в силу вимог п. 1.7. Правил.

Відповідно до частини третьої статті 184 Господарського кодексу України укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів повинно здійснюватися з дотриманням умов, передбачених статтею 179 цього Кодексу, не інакше, як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами статті 181 цього Кодексу, та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору.

Відповідно до ч. 4 ст. 179 Господарського кодексу при укладенні господарських договорів сторони можуть визначити зміст договору на основі типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.

Істотні умови договору про спільне використання технологічних електричних мереж споживача (основного споживача) та обов"язкові додатки до цього договору передбачені в пунктах 5.17, 5.18 Правил. Крім того, зміст договору про спільне використання технологічних електричних мереж має відповідати Типовому договору про спільне використання технологічних електричних мереж, який є додатком №2 до Правил.

Зокрема, пунктом 10.5 Типового договору про спільне використання технологічних електричних мереж передбачено, що невід'ємними частинами договору є додатки до цього договору, зокрема, "Кошторис обґрунтованих витрат".

Таким чином, проект договору , що направлявся на адресу відповідача мав відповідати положенням п. п. 5.17, 5.18 Правил та Типовому договору про спільне використання технологічних електричних мереж.

Але із змісту листа позивача №4479/43 від 23.05.2011 року вбачається, що останнім "Кошторис обгрунтованих витрат", як додаток до спірного договору, на адресу відповідача не направлявся, оскільки в самому листі вказувалось про необхідність надання відповідачем кошторису витрат відповідача на утримання технологічних мереж спільного використання.

Які саме примірники договору (його умови) і з якими додатками (їх кількість) направлялися позивачем на адресу відповідача повторно 9 серпня 2011 року з листом №1175/01 неможливо встановити, оскільки в самому листі позивачем не зазначено кількість аркушів, додатків, тощо.

До господарського суду позивачем подано проект договору про спільне використання технологічних електричних мереж з додатками (т.1, а.с. 9-20), серед яких відсутній такий додаток , як "Кошторис обгрунтованих витрат".

Відповідно до абзаців 1, 2, 6, 7 пункту 6.32. Правил фактичні обґрунтовані витрати на утримання технологічних електричних мереж відшкодовуються власнику електричних мереж відповідно до його кошторису витрат на здійснення цієї діяльності. Кошторис витрат на утримання технологічних електричних мереж складається на підставі бухгалтерських документів про фактичні витрати на здійснення цієї діяльності впродовж базового періоду. У разі використання електропередавальною організацією, яка здійснює ліцензовану діяльність на закріпленій території, мереж споживача (основного споживача) останній погоджує кошторис обґрунтованих витрат у відповідному територіальному представництві НКРЕ. Узгоджений з територіальним представництвом НКРЕ кошторис витрат є невід'ємним додатком до договору про спільне використання технологічних електричних мереж.

За поясненням відповідача ним не погоджувався з територіальним представництвом НКРЕ кошторис витрат, передбачений п. 6.32. Правил.

Тому, господарський суд прийшов до висновку, що умови проекту договору про спільне використання технологічних електричних мереж, направленого позивачем для підписання відповідачу не відповідають Типовому договору про спільне використання технологічних електричних мереж, який є додатком №2 до Правил.

За викладених обставин у господарського суду відсутні підстави для спонукання відповідача укладати договір, який не відповідає вимогам чинного законодавства.

Крім того, господарський суд прийшов до висновку, що позивачем невірно обрано спосіб захисту порушеного права.

Так, відповідно до норм ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

За змістом вказаної статті, звертаючись до суду з позовом, особа має обґрунтувати порушення свого права або інтересу стосовно предмету спору.

Вирішуючи спір, господарський суд встановлює відповідність обраного позивачем способу захисту його порушеного права чи охоронюваного законом інтересу нормам чинного законодавства.

В разі, якщо суд дійде висновку, що позивачем невірно обрано спосіб захисту він повинен відмовити в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути зміна правовідношення.

В силу вимог ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України, права та законні інтереси суб'єктів господарювання захищаються шляхом, зокрема, установлення, зміни і припинення господарських правовідносин.

Відповідно до положень ст. 187 Господарського кодексу України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору. День набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.

Згідно ч. 3 ст. 84 Господарського процесуального кодексу України у спорі, що виник при укладанні або зміні договору, в резолютивній частині вказується рішення з кожної спірної умови договору, а у спорі про спонукання укласти договір - умови, на яких сторони зобов'язані укласти договір, з посиланням на поданий позивачем проект договору.

Але позивач при зверненні до господарського суду не зазначив в позовній заяві умови, на яких має бути укладено спірний договір.

Крім того, вимога позивача про зобов'язання відповідача, протягом 20-ти днів з моменту набрання рішенням законної сили, укласти з ПАТ "Кіровоградобленерго" договір про спільне використання технологічних електричних мереж, позбавлено правового смислу та не буде сприяти реальному захисту прав та охоронюваних законом інтересів позивача, оскільки у випадку задоволення позову примусове виконання рішення є неможливим. Тобто, ухвалене за такою вимогою рішення не змінить існуючі господарські правовідносини сторін.

За викладених обставин в задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі.

Судові витрати у справі на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.

Суддя О.Б. Шевчук

Повне рішення складено: 14.11.2011р.