Рішення № 19161395, 18.10.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 47/32118.10.11 За позовом Приватного підприємства “Зевс” До Малого підприємства “Лакерта”

Про стягнення 2978,74 грн.

Суддя Станік С.Р.

Представники сторін:

від позивача ОСОБА_1 представник (довіреність від 08.07.2011р.)

від відповідача не зявився

На підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 18.10.2011 р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення з відповідача 2978,74грн. основного боргу, який виник у звязку з невиконання відповідачем свого обовязку щодо повної оплати поставленого позивачем товару, а також 102,00грн. державного мита, 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.09.2011р. було порушено провадження у справі №47/321, розгляд справи було призначено на 04.10.2011р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.10.2011р. розгляд справи було відкладено до 18.10.2011р.

Представник позивача у судовому засіданні 18.10.2011р. заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити. Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем згідно видаткових накладних було поставлено відповідачу товар загалом на суму 3484,98грн., проте відповідач не здійснив повну оплату отриманого товару у сумі 2978,74грн., у звязку з чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 2978,74грн. основного боргу.

Відповідач своїх представників в судове засідання18.10.2011р. не направив, вимоги ухвали суду від 14.09.2011р. щодо надання витребуваних документів та письмових пояснень по суті спору не надав. Про проведення судового засідання був повідомлений належним чином за адресою свого місцезнаходження, зазначеній позивачем у позовній заяві. Суд зазначає про те, що відповідач був обізнаний про наявність судового спору та не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив та витребувані документи через канцелярію суду або шляхом їх направлення на адресу суду поштовим відправленням, про що зазначено в ухвалі суду про відкладення розгляду справи.

Справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши наявні матеріали справи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до видаткових накладних №13КК010508 від 20.11.2008р. на суму 939,54грн., №13КК001617 від 04.02.2009р. на суму 741,42грн., №13КК002618 від 20.02.2009р. на суму 628,98грн., №13КК002662 від 21.02.2009р. на суму 511,14грн. та №13КК005627 від 04.04.2009р. на суму 677,52грн., які підписані уповноваженими особами позивача та відповідача, належним чином завірені копії яких містяться в матеріалах справи, а оригінали оглянуті судом у судовому засіданні, позивачем було поставлено відповідачу товар загалом на суму 3484,98грн.

Також, поставка товару позивачем відповідачу на суму 3484,98грн. підтверджується відповідними товарно-транспортними накладними на переміщення алкогольних напоїв, належним чином завірені копії яких містяться в матеріалах справи.

Як зазначає позивач, відповідач не виконав свого обовязку щодо повної оплати поставленого позивачем товару на суму 3484,98грн., натомість, здійснив лише часткову оплату товару у сумі 506,24грн.

Відповідно до п.2 статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обовязку не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обовязок у семиденний строк від дня предявлення вимоги, якщо обовязок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності до приписів ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України позивач звернувся до відповідача з вимогою від 16.08.2011р. про оплату поставленого товару у повному обсязі у сумі 2978,74грн.

Оскільки відповідач відповіді на наведену вимогу не надав, свого обовязку щодо повної оплати поставленого позивачем товару не виконав, грошові кошти у сумі 2978,74грн. не сплатив, то позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача 2978,74грн. основного боргу за поставлений товар.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Статтею 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (ч. 1 вказаної статті ЦК України).

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони (ч. 1 ст. 207 ЦК України).

Частиною 2 ст. 638 ЦК України визначено, що договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною;

Відповідно до ч. 1 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом

Згідно ст. 181 Господарського кодексу України (надалі ГК України) допускається укладання господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладання даного виду договорів.

Відповідно до ч.2 статті 206 Цивільного кодексу України встановлено, що юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів.

Подані позивачем видаткові накладні №13КК010508 від 20.11.2008р. на суму 939,54грн., №13КК001617 від 04.02.2009р. на суму 741,42грн., №13КК002618 від 20.02.2009р. на суму 628,98грн., №13КК002662 від 21.02.2009р. на суму 511,14грн. та №13КК005627 від 04.04.2009р. на суму 677,52грн., загалом на суму 3484,98грн. вважаються судом пропозицією позивача відповідачу укласти договір (оферта), а здійснене відповідачем перерахування грошових коштів у сумі 506,24грн. - прийняттям такої пропозиції (акцепт) відповідачем.

Отже, вищенаведене свідчить про виникнення між сторонами правовідносин поставки, що в свою чергу, свідчить про наявність між сторонами цивільних прав і обовязків відповідно до ст. 11 ЦК України.

Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобовязується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобовязується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 2 ст. 712 Цивільного кодексу України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно п. 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п.1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що позивачем, як постачальником, згідно вищезазначених видаткових накладних було поставлено відповідачу товар на загальну суму 3484,98грн., проте відповідач, як покупець, свого обовязку щодо повної оплати поставленого позивачем товару на суму 2978,74грн. - не виконав, здійснив лише часткову оплату отриманого товару у сумі 506,24грн.

За таких обставин, вимога позивача щодо стягнення з відповідача 2978,74грн. основного боргу є законною, обґрунтованою і підлягає задоволенню у повному обсязі.

Державне мито і судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Малого підприємства “Лакерта” (код ЄДРПОУ 16480605, місцезнаходження: 03049, м. Київ, пров. Стадіонний, 10/2) на користь Приватного підприємства “Зевс” (код ЄДРПОУ 31578034, місцезнаходження: 83102, м. Донецьк, Куйбишевський р-он, вул. Куйбишева, 73) 2978 (дві тисячі девятсот сімдесят вісім) грн. 74 коп. основного боргу, 102 (сто дві) грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Видати наказ відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя С.Р. Станік

Дата складання повного тексту рішення 24.10.2011р.