Рішення № 19161082, 03.10.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.10.11 Справа № 15/5009/4361/11

Суддя Горохов І.С.

За позовом Мелітопольського орендного підприємства теплових мереж, 72312, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Луначарського, 61

до відповідача Відкритого акціонерного товариства “Торговий дім “Вакула”, 72319, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Кірова, 175

про стягнення 56752, 38 грн. заборгованості за спожиту теплову енергію

Суддя Горохов І.С.

представники:

від позивача: ОСОБА_1, представник дов. № 1 від 18.08.2011р.

ОСОБА_2., дов. №1059 від 06.09.2011

від відповідача: не зявився

Суть спору:

Розглянуто позовну заяву Мелітопольського орендного підприємства теплових мереж до відповідача Відкритого акціонерного товариства “Торговий дім “Вакула” про стягнення 65055,05 грн. заборгованості за спожиту теплову енергію.

Ухвалою господарського суду від 01.08.2011 порушено провадження у справі, її розгляд призначено на 29.08.2011. Розгляд справи відкладався.

В судовому засіданні 03.10.2011 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позивач підтримав заявлені позовні вимоги з наступних підстав: між сторонами укладено договір №311 від 19.01.2009 про надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води. У період з листопада 2010 року по квітень 2011 року відповідачу поставлено теплову енергію на суму 62 761,83 грн., яка відповідачем оплачена не в повному обсязі, у звязку з чим утворилася заборгованість в розмірі 59 752,38 грн. Позивач просить стягнути з відповідача 59 752,38 грн. основного боргу, 3397,62 грн. пені та 1905,05 грн. збитків від інфляції.

В судовому засіданні 29.08.2011 у звязку з частковою сплатою відповідачем боргу позивач зменшив розмір позовних вимог та просить стягнути 56752,388 грн. основного боргу, 3397,62 грн. пені та 1905,05 грн. збитків від інфляції.

Відповідач в судовому засіданні 12.09.2011 проти позову заперечив, письмового відзиву не надав. В судове засідання 03.10.2011 представника не направив, про причини неявки суду не повідомив.

Згідно ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.

За клопотанням представників сторін розгляд справи ведеться без застосування технічних засобів фіксування судового процесу.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив, що 19.01.2009 між Мелітопольським орендним підприємством теплових мереж Виконавець послуг з теплопостачання (позивач у справі) та Відкритим акціонерним товариством «Торговий дім «Вакула»- Споживач (відповідач у справі) укладено договір №311 про надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води.

Відповідно до п. 1.1 договору Виконавець зобовязався надавати споживачеві вчасно та відповідної якості послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання , а також споживач зобовязується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених договором.

Відповідно до п. 3.1 договору, розрахунок виконується щомісяця. Розрахунковий період оплати один календарний місяць. Платежі вносяться не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим згідно наданого Виконавцем рахунку.

У період з листопада 2010 року по квітень 2011 року відповідачу поставлено теплову енергію на суму 62761,83 грн., що підтверджується рахунками актами виконаних робіт (наявні у матеріалах справи).

Відповідачем були отримані рахунки-акти за період часу, за який виникла заборгованість, про що свідчать маршрутні листи, копії яких знаходиться в матеріалах справи.

Надані послуги відповідачем оплачені частково на суму 6009,45 грн.

На день вирішення спору заборгованість за поставлену теплову енергію становить 56752,38 грн.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити пну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Відповідно до вимог ст. 193 Господарського кодексу України та 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, ст. 525 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Відповідачем доказів сплати заборгованості за отриману теплову енергію не надано.

Враховуючи вище викладене, суд вважає вимоги про стягнення з відповідача 56752,38 грн. основного боргу обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Провадження у справі в частині стягнення заборгованості в розмірі 3000,00 грн. припинити за відсутності предмета спору на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, оскільки платіжним дорученням №5681 від 11.08.2001р. відповідач частково сплатив заявлену до стягнення заборгованість.

Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 3397,62 грн. пені за несвоєчасне виконання зобовязань по договору за період з 21.01.2011 по 21.07.2011 та 1905,05 грн. збитків від інфляції.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.

Згідно із ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Частинами першою та четвертою ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобовязання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобовязання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Згідно з ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 3.4. договору, за несвоєчасне внесення плати із Споживача стягується пеня в розмірі, встановленому законом, 1% від суми боргу за кожен день прострочки , але не більше подвійної ставки НБУ.

Згідно ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірено правильність нарахування пені і збитків від інфляції та визнано обґрунтованими і правомірними вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3397,62 грн. пені та 1905,05 грн. збитків від інфляції за несвоєчасне виконання зобовязань по договору.

Враховуючи вище викладене, позов підлягає задоволенню.

Судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 75, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

Вирішив:

1. Позов Мелітопольського орендного підприємства теплових мереж, Запорізька область, м. Мелітополь задовольнити.

2. Провадження у справі в частині стягнення 3000,00 грн. припинити за відсутності предмета спору.

3. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Торговий дім «Вакула», 72319 Запорізька область м. Мелітополь вул.. Кірова 175 код ЄДРПОУ 30608654 на користь Мелітопольського орендного підприємства теплових мереж, 72312 Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Луначарського 61 код ЄДРПОУ 05541114 суму заборгованості за спожиту теплову енергію в розмірі 56 752,38 грн., судові витрати з державного мита в розмірі 567,53 грн., витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн. Видати наказ.

Суддя І.С. Горохов

Рішення оформлено та підписано відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України 10.10.2011р.