Рішення № 19160995, 28.09.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.09.11 Справа № 32/5009/5011/11

Суддя Колодій Н.А.

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Скамер” (69002, м. Запоріжжя, вул. Леп піка, буд. 2, кв. 24)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтерлінії - плюс” (69002, м. Запоріжжя, вул. Червоногвардійська, буд. 38, кв. 7)

про стягнення грн.

Суддя Колодій Н.А.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1, довіреність б/н від 11.08.2011 р.

Кічаєв С.В.- директор статут від 01.10.2003 р.

Від відповідача: не зявився

СУТЬ СПОРУ :

Заявлено позов про стягнення з відповідача на користь позивача 111254,54 грн. основного боргу за договором про надання послуг № 1/09/2007.

Ухвалою суду від 22.08.2011 р. позовна заява прийнята до провадження, судове засідання призначено на 21.09.2011 р. Ухвала направлялась на адресу сторін в установленому законом порядку. Ухвалою суду від 21.09.2011 р., у звязку з неявкою відповідача, розгляд справи було відкладено на 28.09.2011 р.

Від відповідача на адресу суду була повернута направлена судом ухвала про порушення провадження у справі з зазначенням на поштовому конверті “За закінченням терміну зберігання”.

В довідці Головного управління статистики у Запорізькій області станом на 19 вересня 2011 р., зазначено що ТОВ “Інтерлінії - плюс” знаходиться за адресою: 69002, м. Запоріжжя, вул. Червоногвардійська, буд. 38, кв. 7, тобто за тою ж адресою, що вказана позивачем в позовній заяві і на яку судом відправлялись ухвали.

Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що сторони належним чином сповіщені про час і місце судового засідання.

На адресу господарського суду 19.09.2011 р. від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, якою просить стягнути з відповідача на користь позивача суму основного боргу в розмірі 111254,54 грн., пеню у сумі 13143,27 грн., інфляційні втрати в сумі 32554,83 грн., 3% річних в сумі 9089,34 грн., а також збитки у сумі 9940,00 грн.

Судом заява про збільшення позовних вимог задовольняється частково, виходячи з наступного:

Відповідно до ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитися від позову. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Клопотання про збільшення позовних вимог в частині стягнення збитків в сумі 9940,00 грн. суперечить положенням ст. 22 ГПК України. При зверненні з такою вимогою після порушення провадження по справі позивач вийшов за межі прав наданих йому ст.22 ГПК України і фактично предявив вимогу, яка містить новий предмет та підставу позову і тому може подаватися як окремий позов.

Таким чином, вимоги про стягнення збитків в сумі 9940,00 грн. судом не приймаються до розгляду.

Судом розглядаються вимоги про стягнення основного боргу в розмірі 111254,54 грн., пені - 13143,27 грн., інфляційних витрат - 32554,83 грн., 3% річних - 9089,34 грн.

Заявлені вимоги позивач обґрунтовує ст. ст. 15, 16, 526, 530, 612, 625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 193, 216 Господарського кодексу України.

Відповідач в судове засідання 28.09.2011 р. повторно не зявився, вимоги суду, викладені в ухвалі суду не виконав, відзив та інші витребувані документи суду не надав, свого повноважного представника в судове засідання без поважних причин не направив.

Справа розглянута, в порядку ст. 75 ГПК України, за наявними в ній матеріалами та без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

У засіданні суду 28.09.2011 р., на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

25.09.2007 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір № 1/09/2007 про надання послуг (надалі договір).

Згідно умов договору, позивач зобовязався за завданням відповідача виконати послуги по різанню листового металу, а відповідач зобовязався сплатити данні послуги.

У випадку неможливості виконання договору по вині відповідача, останній зобовязаний виплатити позивачу плату за вже всі виконанні послуги в повному обємі (пункт п. 5.4. договору).

На виконання умов Договору позивач надавав зазначені послуги, відповідно до накладних: № 521 від 14.07.2008 р., № 522 від 13.08.2008 р., № 523 від 29.08.2008 р. № 524 від 15.09.2008 р., № 525 від 16.09.2008 р., № 526 від 16.09.2008 р., № 527 від 01.10.2008 р., у звязку з чим відповідачу до сплати було виставлено відповідні рахунки-фактури: № СФ-0000066 від 18.07.2008 р. (на суму 34031,82 грн.), № СФ-0000077 від 02.09.2008 р. (на суму 11737,91 грн.), № СФ-0000078 від 02.09.2008 р. (на суму 14417 грн.), № СФ-0000082 від 24.09.2008 р. (на суму 30345,95 грн.), № СФ-0000087 від 10.10.2008 р. (на суму 11898,52 грн.), № СФ-0000089 від 22.10.2008 р. (на суму 23322,50 грн.), на загальну суму 125754,54 грн. копія яких містяться в матеріалах справи.

Крім того, металеві заготовки які були виконанні позивачем на замовлення відповідача в жовтні 2008 р. на суму 23322 грн. 50 коп. відповідачем не отримані, відповідно чого позивач утримує їх на своєму складі, що підтверджується Актом № 1 про залишок заготівок деталей з листового металу методом термічного газового різання від 19.09.2011 р., що виготовлені відповідно договору № 1/09/2007 про надання послуг.

Пунктом 5.3. договору, відповідач сплачує надані послуги по факту виконання протягом 5 (пяти) банківських днів перерахуванням грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача.

Відповідач свої обовязки по оплаті згідно умов договору виконав частково, перерахувавши на рахунок позивача 10.09.2008 р. лише 14500 грн., внаслідок чого у нього виникла заборгованість в сумі 111254,54 грн., яка до теперішнього часу не погашена.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору…

Не допускається одностороння відмова від виконання зобовязань крім випадків, передбачених законом.

Аналогічну норму містить ст. 526 Цивільного кодексу України.

Приймаючи до уваги те, що на момент розгляду справи в суді відповідач має заборгованість в сумі 111254,54 грн., доказів її погашення не надав, вимога позивача про стягнення 111254,54 грн. основного боргу є обґрунтованою і підлягає задоволенню.

Позивач звернувся з вимогою до відповідача про стягнення інфляційних втрат в сумі 32554,83 грн. та 9089,34 грн. - 3% річних за період з 01.01.2009 р. по 21.09.2011 р.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок, наданий позивачем, суд встановив що вимоги підлягають задоволенню частково в сумі 30708,13 грн. інфляційних витрат та 9080,20 грн.-3% річних. В решті щодо стягнення інфляційних витрат та 3% річних слід відмовити.

Також позивач просить стягнути з відповідача 13143,27 грн. пені за період з 01 січня 2009 р. по 01 липня 2009 р.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Як вбачається з п. 6.2.1.1 за прострочку виконання зобовязань по договору виновна сторона сплачує іншій стороні пеню. Пеня за порушення грошового зобовязання по договору обмежовується розміром та порядком, передбаченим законом.

Згідно ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”, розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Судом перевірено правильність нарахування пені та встановлено, що розрахунок позивачем виконано не вірно.

Згідно проведеного перерахунку суми пені в судовому засіданні судом встановлено, що сума пені, яка підлягає стягненню складає 13137,18 грн. В решті вимог щодо стягнення пені слід відмовити, як необґрунтовано заявлених.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України, судові витрати, в частині задоволених вимог, слід покласти на відповідача, поскільки спір доведений до суду з його вини.

Керуючись ст. ст. 193, 230 ГК України, ст.ст. 526, 625 ЦК України, ст. ст. 44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтерлінії - плюс” (69002, м. Запоріжжя, вул. Червоногвардійська, буд. 38, кв. 7, код ЄДРПОУ 34155501) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Скамер” (69002, м. Запоріжжя, вул. Леп піка, буд. 2, кв. 24, код ЄДРПОУ 20505676) 111254, 54 грн. основного боргу, 9080,20 грн. 3% річних, 30708,13 грн. втрат від інфляції, 13137,18 грн. пені, 1641,77 грн. державного мита та 220, 17 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

В решті позову відмовити.

Суддя Н.А. Колодій

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання. Рішення підписано у повному обсязі __10.2011 р.