Рішення № 19159638, 17.10.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.10.11 Справа № 3/5009/5468/11

Суддя Соловйов В.М.

За позовом: Приватного підприємця ОСОБА_1, м. Запоріжжя

до відповідача: Українсько-німецького спільного підприємства “Алкор”, Запорізька область, м. Вільнянськ

про стягнення заборгованості в розмірі 500000,00 грн.

Суддя Соловйов В.М.

при секретарі Прокопенко М.О.

Представники:

від позивача: Чоп`як В.М., довіреність №б/н від 17.05.2011р.

від відповідача: не зявився

ПП ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Українсько-німецького спільного підприємства “Алкор” про стягнення боргу в сумі 500 000, 00 грн. за договором поставки № 2401/09 від 24.01.2009р.

Відповідно до протоколу розподілу справ між суддями від 14.09.2011р. автоматизованою системою документообігу суду позовну заяву передано на розгляд судді Соловйову В.М.

Позовні вимоги мотивовані обставинами, викладеними у позовній заяві, та обґрунтовані ст.525, 526, 610, 611, 629, 655, 662, 663, 664, 693 ЦК України, ст. 1, 2 , 49, 54, 58, 61, 64 ГПК України.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 16.09.2011р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 3/5009/5468/11, справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 28.09.10.2011р. об 11 годині 00 хвилин.

Ухвалою господарського суду від 28.09.2011р. розгляд справи відкладений на 05.10.2011р. о 10 годині 30 хвилин.

Ухвалою суду від 05.10.2011р. розгляд справи відкладений на 17.10.2011р. об 11 годині 00 хвилин.

Ухвалою від 06.10.2011р. зобовязано позивача вчинити певні дії, зокрема направити на належну адресу відповідача копію позовної заяви і доданих до неї документів.

В судовому засіданні 17.10.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повідомлено, що повне рішення буде складено 20.10.2011р.

Під час розгляду справи представник позивача вимогу про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявляв.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, зазначені в позовній заяві від 22.08.2011р., та просить суд стягнути з відповідача на користь ПП ОСОБА_1 заборгованість за договором поставки № 2401/09 від 01.12.2010р. в розмірі 500, 000, 00 грн., а саме: 200, 000, 00 грн. основного боргу та 300, 000, 00 грн. штрафу. Також позивач просить суд стягнути з відповідача судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач, зокрема, зазначив наступне.

24.01.2009р. між УНСП “Алкор”, в якості постачальника, та ПП ОСОБА_1, в якості покупця, був укладений договір поставки № 2401/09, згідно з п. 1 якого постачальник зобовязується передати у власність покупця товар олію соняшникову рафіновану дезодоровану виморожену марки “П”, фасовану, кількістю 31250 ПЕТ-пляшок, загальною вартістю 200 000, 00 грн., а покупець прийняти й оплатити його у строки, встановлені даним договором.

Згідно з пунктом 2.1.1 договору, постачальник зобовязався передати покупцеві товар за актом прийому передачі не пізніше 5 календарних днів із дня підписання даного договору.

За умовами пунктів 3.1, 3.2 договору, оплата товару в сумі 200 000, 00 грн. здійснена до моменту підписання даного договору. Своїми підписами даного договору сторони підтверджують факт здійснення оплати.

Позивачем у повному обсязі була оплачена вартість товару, що підтверджується квитанцією до прибутково касового ордеру № 3 на суму 200 000, 00 грн.

Проте, у встановлений у договорі строк (п. 2.1.1 договору) відповідач не передав позивачеві обумовлений договором товар, чим порушив умови договору.

Отже основний борг УНСП “Алкор” складає 200 000, 00 грн.

Також відповідно до п. 4.1 договору, відповідачу нараховано штраф за невиконання пункту 2.1.1 договору у розмірі 1% від загальної вартості товару, зазначеній в п.1.6, за кожен прострочений день, на суму 300 000, 00 грн.

Загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем становить 500 000, 00 грн.

Відповідач відзив на позовну заяву, витребувані судом документи і документи, що підтверджують заперечення проти позову, не надав, в судові засідання жодного разу не зявився.

Копія ухвали від 16.09.2011р. про порушення провадження у справі № 3/5009/5468/11, відправлена на адресу відповідача, що зазначена у позовній заяві, а саме: 70002, Запорізька область, м. Вільнянськ, пров. Алкорівський, 3, вручена 21.09.2011р. уповноваженому представнику відповідача ОСОБА_2, про що свідчить повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення.

Позивач надав Довідку Серії АЖ № 140546, згідно якої місцезнаходження відповідача інше, ніж те, що зазначене у позовній заяві, а саме 69091, м. Запоріжжя, Орджонікідзевський район, вул. Немировича-Данченка, 60, кв. 42.

На цю адресу господарський суд 06.10.2011р. повторно надіслав відповідачеві копію ухвали від 16.09.2011р. про порушення провадження у справі № 3/5009/5468/11, копію ухвали від 05.10.2011р. про відкладення розгляду справи на 17.10.2011р. об 11 годині 00 хвилин та копію ухвали від 06.10.2011р. про зобовязання вчините певні дії. Зазначені ухвали до господарського суду не повертались.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України, ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам, прокурору, якщо він є заявником, за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Господарський суд враховує, що відповідач не повідомив суд про неможливість прибуття в судове засідання.

Питання про визнання явки представника відповідача у засідання господарського суду обовязковою, відповідно до п.7 ч.1 ст.65 ГПК України, судом не вирішувалось.

До того ж, надані позивачем матеріали свідчать про те, що неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, отже справу розглянуто відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши представника позивача , суд

ВСТАНОВИВ:

Між Українсько-німецьким спільним підприємством “Алкор” (Постачальник) та Приватним підприємцем ОСОБА_1 (Покупець) укладений договір поставки № 2401/09 від 24.01.2009р., за умовами якого:

Постачальник зобовязується передати у власність Покупця Товар, а Покупець прийняти й оплатити його у строки встановлені даним договором.

Найменування Товару - олія соняшникова рафінована-дезодорована виморожена марки “П”, фасована, відповідна вимога ДСТУ 4492-2005.

Споживче пакування ПЕТ-пляшки місткістю 0, 93 л масою нетто 850 г.

Кількість 31 250 шт.

Ціна одиниці Товару 6,4 грн.

Загальна вартість товару 200 000 грн. (п.1.1-1.6 Договору).

Згідно п.2.1.1 Договору, Постачальник зобовязується передати Покупцеві Товар за актом прийому-передачі не пізніше 5 календарних днів із дня підписання даного Договору.

Відповідно до п. 2.2.1 Договору, Покупець зобовязується прийняти товар за актом прийому-передачі уповноваженою особою.

Оплата Товару згідно п.1.6 в сумі 200 000 грн. здійснена до моменту підписання даного Договору (п.3.1 Договору).

Виконання ПП ОСОБА_1 своїх зобов'язань за договором підтверджується квитанцією до прибутково касового ордеру № 3 на суму 200 000, 00 грн. (а.с.7).

Крім того, як визначено п. 3.2 Договору, своїми підписами даного Договору сторони підтверджують факт здійснення оплати.

Згідно п.5.1 Договору, він набирає чинності з моменту його підписання і діє до моменту його остаточного виконання.

Українсько-німецьке спільне підприємство “Алкор” не виконало свої зобовязання за договором поставки № 2401/09 від 24.01.2009р., та не передало у встановлений в договорі строк (п.2.1.1 Договору) ПП ОСОБА_1 обумовлений Договором товар, чим порушило умови договору.

Тому, основний борг Українсько-німецького спільного підприємства “Алкор” перед позивачем складає 200 000, 00 грн.

Згідно п.4.1 Договору, у разі невиконання пункту 2.1.1 Постачальник сплачує штраф у розмірі 1 % від загальної вартості Товару, зазначеній в п. 1.6, за кожен прострочений день.

Оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Правовідносини сторін є господарськими.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Підстави виникнення господарських зобов'язань визначені в ст. 174 ГК України. Так, господарські зобов'язання можуть виникати:

безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність;

з акту управління господарською діяльністю;

з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать;

внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав;

у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобовязання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобовязана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, що визначено ч. 2 ст. 175 ГК України.

Частинами 1-3 ст. 193 ГК України встановлено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Застосування господарських санкцій до субєкта, який порушив зобовязання, не звільняє цього субєкта від обовязку виконати зобовязання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобовязання.

Згідно ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

Цивільні права та обовязки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обовязки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обовязки можуть виникати з рішення суду.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обовязків може бути настання або ненастання певної події.

В даному випадку підставою виникнення цивільних прав і обовязків (зобовязань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, є договір поставки № 2401/09 від 24.01.2009р.

Відповідно до 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як зазначено у ст. 662 ЦК України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 663 ЦК України, передбачено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 664 ЦК України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.

В даному випадку Постачальник (відповідач по справі) зобовязався передати у власність Покупця (позивача) Товар, а Покупець прийняти й оплатити його у строки встановлені даним договором (п.1.1 Договору).

Оплата Товару згідно п.1.6 в сумі 200 000 грн. здійснена до моменту підписання даного Договору. (п.3.1 Договору).

Позивачем у повному обсязі оплачена вартість товару, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру № 3 на суму 200 000, 00 грн.

Як визначено п. 3.2 Договору, своїми підписами даного Договору сторони підтверджують факт здійснення оплати.

Відповідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 1 статті 32 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

На день звернення позивача до суду (14.09.2011р.), та на час прийняття цього рішення відповідач не надав жодного доказу про те, що ним зроблена поставка позивачу олії соняшникової рафіновано-дезодорованої вимороженої марки “П”, фасованої, ДСТУ 4492-2005, споживче пакування ПЕТ-пляшки місткістю 0, 93 л масою нетто 850 г., у кількості 31 250 шт., за ціною за одиницю товару 6,4 грн., загальною вартістю 200 000 грн. на підставі договору поставки № 2401/09 від 24.01.2009р.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічний припис містить п. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України.

Згідно ст. 663 ЦК України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Строк виконання зобовязань відповідача щодо поставки на адресу позивача товару сторонами в Договорі визначений не пізніше 5 календарних днів із дня підписання даного Договору, тобто не пізніше 29.01.2009р. (п.2.1.1 Договору).

Частинами 1, 2 статті 693 ЦК України встановлено, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до ст. 665 ЦК України, у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Враховуючи встановлений факт не виконання Українсько-німецьким спільним підприємством “Алкор” умов договору поставки № 2401/09 від 24.01.2009р., вимоги про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 200 000,00 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача штрафні санкції, а саме 300 000, 00 грн. штрафу.

В силу ст. 216, ч. 1 ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК України).

Частиною 1 ст. 230 ГК України до штрафних санкцій віднесено господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до ст. 611 ЦК України одним з правових наслідків порушення зобовязання є сплата неустойки (штрафу, пені).

Згідно ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відповідних відсотках від суми невиконаного або неналежного виконаного зобовязання.

Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, задатком.

Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобовязання вчиняється у письмовій формі.

Правочин щодо забезпечення виконання зобовязання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч. 1 ст. 231 ГК України, законом щодо окремих видів зобовязань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Приписами ч. 6 вказаної статті унормовано, що штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законодавством або договором.

Згідно п. 4.1 договору № 2401/09 від 24.01.2009р., у разі невиконання пункту 2.1.1 постачальник сплачує штраф у розмірі 1 % від загальної вартості Товару, зазначеній в п. 1,6, за кожен прострочений день.

Господарським судом встановлено, що відповідачу правомірно нараховано штраф в розмірі 300 000, 00 грн. (розрахунок в позовній заяві, а.с.8), оскільки це не суперечить п 4.1 Договору та діючому законодавству.

Враховуючи встановлений факт невиконання зобовязань Українсько-німецьким спільним підприємством “Алкор”, вимоги про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 300 000, 00 грн. за період з 14.03.2011р. по 09.08.2011р. (150 днів) підлягають задоволенню повністю (200 000 х 1 % х 150).

Згідно ст. 44, 49 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача в повному обсязі, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.

Керуючись ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Українсько-німецького спільного підприємства “Алкор” (69091, м. Запоріжжя, вул. Немировича-Данченка, буд. 60, кв. 42, ідентифікаційний код 24913656) на користь Приватного підприємця ОСОБА_1 (69035, АДРЕСА_3, ідентифікаційний код НОМЕР_1) 200 000 (двісті тисяч) грн. 00 коп. основного боргу, 300 000 (триста тисяч) грн. 00 коп. штрафу, 5 000 (пять тисяч) грн. 00 коп. витрат на державне мито та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суддя В.М. Соловйов

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення оформлене і підписане відповідно до вимог ст. 84 ГПК України 20.10.2011р.