Рішення № 19159062, 03.11.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

03.11.11 р. Справа № 30/88

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Е.В. Сгара

При секретарі судового засідання О.В. Чеботрьовій

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

За позовом: Приватного підприємства „Сігма С”, м. Вінниця

До відповідача: Приватної науково-виробничої компанії „Інтербізнес”, м. Донецьк

Предмет спору: стягнення заборгованості за послуги охорони у сумі 34387, 09 грн., пені у сумі 5497,23 грн. та 3 % річних у сумі 804,47 грн.

За участю представників:

Від позивача: ОСОБА_1 довір.

Від відповідача: ОСОБА_2 довір.

СУТЬ СПОРУ:

В судовому засіданні 03.11.2011р. з 09:30 год. оголошено перерву в порядку ст.77 ГПК України до 03.11.2011р. о 15:00 год.

Приватне підприємство „Сігма С”, м. Вінниця звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Приватної науково-виробничої компанії „Інтербізнес”, м. Донецьк про стягнення заборгованості за послуги охорони у сумі 34387, 09 грн., пені у сумі 5497,23 грн. та 3 % річних у сумі 804,47 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем зобовязань за Договором про надання охоронних послуг №012 від 15.06.2009р. та несплату таких послуг на користь позивача в період з 15.06.2009р. по 07.03.2010р. Стосовно пояснень відповідача про наявність договору про відступлення права вимоги, пояснив, що така угода 08.10.2010р. є розірваною та кредитором за спірними зобовязаннями є саме ПП „Сигма С”.

У судових засіданнях позовні вимоги підтримав.

Відповідач у відзиві повідомив про той факт, що позивач відступив право вимоги спірної суми на підставі договору №008 від 01.10.2010р. на користь ОК „Фортеця”. В судовому засіданні 01.11.2011р. відповідач вимоги про стягнення суми основного боргу визнав, що зафіксовано відповідним протоколом судового засідання; просить застосувати до спірних правовідносин в частині нарахування суми пені строк позовної давності в 1 рік, оскільки вважає такий строк пропущеним позивачем.

Склад суду неодноразово змінювався. Розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області від 19.09.2011р. справа №30/88 передана на розгляд судді Сгара Е.В.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін суд ВСТАНОВИВ:

15.06.2009р. між сторонами укладено договір про надання охоронних послуг №012 (далі по тексту Договір).

Як вбачається з матеріалі справи, з огляду на умови розділу 9 Договору та пояснення обох представників сторін, у спірний період Договір був чинним.

Згідно п.1.1 Договору, замовник (відповідач) передає, а виконавець (позивач) приймає під охорону обєкт вказаний в дислокації (Додаток №1) в подальшому обєкт. Вид охорони визначається за згодою сторін, як інспекторська сторожова.

Сума Договору та порядок взаєморозрахунків визначені в розділі 2 Договору.

Пунктом 2.1 Договору передбачено, що сума даного Договору складає 26000,00 грн. Вона включає 21666,67 грн. за надання охоронних послуг та 20% ПДВ в сумі 4333,33 грн.

Фактичне надання виконавцем послуг згідно Договору фіксується сторонами в двосторонньому акті виконаних робіт, який складається не пізніше 3-го числа наступного за звітним місяцем (п.2.2 Договору).

Відповідно до п.2.3 Договору, оплата щомісячної суми угоди здійснюється шляхом перерахування замовником 50% суми вказаної в п.2.1 Договору на розрахунковий рахунок виконавця до 15 числа звітного місяця, та другі 50% до 5-го числа місяця, наступного за звітним.

Пунктом 2.4 передбачено, що в день прийняття обєкту під охорону замовник сплачує 50% від суми вказаної в Договорі шляхом перерахування на поточний рахунок виконавця. У разі зняття обєкту з під охорони, замовник сплачує суму надання охоронних послуг згідно акта виконаних робіт у день зняття охорони.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобовязаний виконати свій обовязок та зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Згідно умов Договору, у відповідності до дислокації (додаток №1 до Договору), відповідач передав позивачу 15.06.2009р. обєкт під охорону.

Позивач свої зобовязання за Договором з 15.06.2009р. по 07.03.2010р. виконав належним чином, надав відповідачу послуги з охорони обєкта, що підтверджено матеріалами справи, в тому числі двосторонніми актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) за вказаний період та двостороннім актом про знаття постів від 11.03.2010р. Даний факт також підтверджено відповідачем.

Відповідач свої зобовязання за Договором належним чином не виконав, отримані послуги сплачував не в понову обсязі та несвоєчасно, внаслідок чого у нього виник борг перед позивачем в сумі 34387, 09 грн.

01.10.2010р. Приватне підприємство „Сігма-С” уклало договір уступки вимоги №008 з ТОВ Охоронна фірма „Фортеця” на підставі якого уступило останньому право вимоги боргу з відповідача по справі за договором про надання охоронних послуг №012 від 15.06.2009р. про що було повідомлено відповідача.

Разом з цим, 08.10.2010р. між ПП „Сігма-С” та ТОВ Охоронна фірма „Фортеця” 08.10.2010р. підписано угоду про розірвання вищевказаного договору уступки вимоги №008 від 01.10.2010р.

Таким чином, суд дійшов висновку, що належним кредитором щодо стягнення з відповідача боргу в сумі 34387, 09 грн. по договору про надання охоронних послуг №012 від 15.06.2009р. є позивач по справі.

Шляхом дослідження всіх матеріалів справи, заслухавши пояснення представників обох сторін, господарський суд дійшов висновку, що заборгованість в сумі 34387, 09 грн. є доведеною, визнаною відповідачем та підлягає стягненню з ПНВК „Інтербізнес” в повному обсязі.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищезазначеної норми права позивач просить стягнути з відповідача за період з 16.06.2009р. п о 11.09.2010р. 3% річних в сумі 804, 47 грн.

Згідно розрахунку відповідача, сума 3% річних повинна складати 792, 83 грн.

На підставі наведеного, 3% річних перераховані судом у відповідності до діючого законодавства, з урахуванням умов Договору та часткових проплат відповідача та відповідно складають 804, 47 грн.

Таким чином, вимоги про стягнення 3% річних підлягають задоволенню у повному обсязі в сумі 804, 47 грн.

Відповідно до ст.ст.216218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно п.п.1, 3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст.1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

В пункті 5.7.1 Договору зазначено, що у випадку несвоєчасної сплати замовником вартості послуг виконавця згідно Договору, замовник зобовязаний сплатити виконавцю штрафну компенсацію у вигляді пені розміром 0,1% від простроченої суми оплати за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Згідно ст.3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Посилаючись на наведені вище приписи позивач просить стягнути нараховану пеню за період з 16.06.2009р. по 11.09.2010р. у сумі 5 4997, 23 грн.

Відповідач заявив клопотання щодо застосування стоку позовної давності в частині стягнення з нього пені.

Позивач вважає, що строк позовної давності для нарахування пені, не сплив, посилаючись на той факт, що пеня нараховується за кожен день прострочення платежу протягом 6 місяців від дня прострочення основного грошового зобовязання, отже і строк позовної давності спливає через один рік після здійснення такого нарахування (строк позовної давності починає свій перебіг за кожен день прострочення платежу окремо на кожну суму пені).

Оскільки відповідач наполягає на тому, що позивачем пропущено строк позовної давності для звернення до суду з вимогою про захист свого права, суд відповідно до ст.267 Цивільного кодексу України при розгляді справи застосовує позовну давність.

Відповідно до ст.256 Цивільного кодексу України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Пунктом 2 ст.258 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно п.6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахуванні штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобовязання мало бути виконано.

Отже, враховуючи той факт, що пеня виникає не одномоментно, а нараховується протягом певного часу (протягом шести місяців за кожен день прострочення окремо) перебіг позовної давності для нарахування суми пені також спливає за кожним нарахуванням окремо.

Отже, факт наявності прострочення основного грошового зобовязання у відповідача перед позивачем підтверджено відповідачем та доведено матеріалами справи. Дослідивши матеріали справи, судом зясовано, що в період, за який здійснено розрахунок пені (з 16.06.2009р. по 11.09.2010р.) сума боргу відповідачем погашена не була. Період нарахування позивачем визначено правомірно, з урахуванням приписів п.6 статті 232 Господарського кодексу України та п.2 ст. 258 Цивільного кодексу України.

Разом з цим, позовну заяву подано до господарського суду 29.07.2011р.

Таким чином, позивач має право нарахувати відповідачу суму пені лише за період, починаючи з 29.07.2010р.

Оскільки остаточною (кінцевою) датою для нарахування пені позивач вказав 11.09.2010р., а суд не має правових підстав виходити за межі позовних вимог, з огляду на матеріали справи, господарський суд дійшов висновку, що позивачем частково пропущено строк позовної давності для нарахування пені.

Проте, нарахування пені в період з 29.07.2010р. по 11.09.2010р. на заборгованість в сумі 34387, 09 грн. є правомірним, строк позовної давності для нарахування пені в цей період не пропущено.

Сума пені, яка повинна бути стягнута з відповідача перерахована господарським судом у відповідності до приписів діючого законодавства, з урахуванням вищевикладених обставин, з огляду на умови Договору та складає 658,07 грн.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню частково в сумі 658, 07 грн.

Вимоги про стягнення пені в залишковій сумі задоволенню не підлягають у звязку із пропущенням позивачем строку позовної давності для предявлення такої вимоги.

Враховуючи наведене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 49 Господарського процесуального Кодексу України.

На підставі ст.ст. 256, 258, 267, 526, 527, 549 Цивільного кодексу України, ст.67, 193, 216 218 , 232 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст. 2-1, 4-2, 4-3, 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Приватного підприємства „Сігма С”, м. Вінниця до Приватної науково-виробничої компанії „Інтербізнес”, м. Донецьк про стягнення заборгованості за послуги охорони у сумі 34387, 09 грн., пені у сумі 5497,23 грн. та 3 % річних у сумі 804,47 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Приватної науково-виробничої компанії „Інтербізнес” (83059, м.Донецьк, вул.Сеченова, 2, ЄДРПОУ 01200244, р/р 260060053980 в АБ „УкрБізнесБанк”, МФО 334969) на користь Приватного підприємства „Сігма С” (21000, м.Вінниця, вул.Келецька, 81/32, ЄДРПОУ 34610049, р/р 2600168677 в АППБ „Райфайзен Банк Аваль” МФО 380805) заборгованість у сумі 34387, 09 грн., пеню у сумі 658,07 грн., 3% річних в сумі 804, 47 грн., державне мито у сумі 358, 50 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 207, 93 грн.

В залишковій частині вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписаний 07.11.2011р.

Суддя Сгара Е.В.

< Список ><Довідник >

< Список ><Довідник >

< Текст >