Рішення № 19158985, 25.10.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

25.10.11 р. Справа № 6/201

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді _Подколзіної Л.Д.

При секретарі Котенко Т.І.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства „Елміз” м.Київ

до відповідача: Державного підприємства „Торезантрацит” м.Торез, Донецької області

за участю третьої особи: Міністерства вугільної промисловості України в особі правонаступника Міністерства енергетики та вугільної промисловості України м.Київ

про стягнення 56 234грн. 22коп.

за участю

представників сторін:

від позивача ОСОБА_1 - представник по довіреності від 14.07.2011р.

від відповідача не зявився

від третьої особи не зявився

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Відкрите акціонерне товариство „Елміз” м.Київ, звернувся до господарського суду з позовом до Державного підприємства „Торезантрацит” м.Торез, Донецької області за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Міністерства вугільної промисловості України в особі правонаступника Міністерства енергетики та вугільної промисловості України м.Київ про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 46 699грн., інфляційних у розмірі 7 333грн. 83коп. та 3% річних у розмірі 2 201грн. 39коп. (Усього 56 234грн. 22коп.)

В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на порушення відповідачем умов договору про закупівлю №02-01/1-31 від 15.07.2009р. в частині розрахунків за поставлену продукцію, внаслідок чого утворилась заборгованість.

Слухання справи відкладалось, у звязку з неявкою відповідача та третьої особи у засідання суду, а також для представлення сторонами витребуваних документів по справі.

Відповідно до положень статті 69 Господарського процесуального кодексу України термін розгляду справи продовжувався за клопотанням позивача.

Позивач звернувся до суду з письмовими поясненнями вих.№24/10-1 від 24.10.2011р. в яких визначився зі статусом третьої особи згідно матеріалів справи та діючого законодавства, підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

У зв”язку зі зміною найменування Відкритого акціонерного товариства „Елміз” м.Київ на Публічне акціонерне товариство „Елміз”, про що свідчать свідоцтво про державну реєстрацію та довідка з ЄДРПОУ, позивач у клопотанні вих.№24/10-2 від 24.10.2011р. просить суд врахувати дані зміни. Судом розглянуті та прийняті до уваги вищевказані пояснення та клопотання позивача.

25 жовтня 2011р. відповідач та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, у засідання суду вдруге не зявились, відзив на позовну заяву з витягами з чинного законодавства, в обґрунтування своїх доводів не надали. Ухвала про порушення справи від 26.08.2011р. була надіслана сторонам 26.08.2011р. рекомендованим листом з повідомленням, ухвала про відкладення розгляду справи від 26.09.2011р. була направлена сторонам рекомендованим листом 30.09.2011р. Суд вважає, що відповідач та третя особа були повідомлені про розгляд справи відповідно діючого законодавства, але вимог суду не виконали, про причину неявки суду не повідомили.

Враховуючи вищевикладене, справа розглядається відповідно до ст.75 ГПК України без явки відповідача та третьої особи за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника позивача, суд -

в с т а н о в и в :

15 липня 2009р. між Міністерством вугільної промисловості України (далі по тексту-Замовник), що діє на підставі Положення про Міністерство та наказу Міністра №196 від 26.05.2009р., з однієї сторони та Державним підприємством „Торезантрацит” м.Торез, Донецької області (далі по тексту-Платник) з другої сторони та Відкритим акціонерним товариством „Елміз” м.Київ (далі по тексту-Виконавець) за результатами відкритих торгів, які відбулися 12.06.2009р. був укладений договір про закупівлю №02-01/1-31, згідно умов якого виконавець зобов”язується передати у власність платнику продукцію, а саме: світильник шахтний головний акумуляторний в особливо вибухобезпечному виконанні типу „ЛУЧ-Р”, „ЛУЧ-Р3”, „СГО-1”, „СВГ-6”, „СВГ-8”, „СМГ1.03”, в кількості за ціною згідно специфікації, а Платник зобов”язався прийняти, здійснити оплату за товар.

До вказаного договору сторонами підписана специфікація, в якій визначено найменування, загальна кількість, ціна з ПДВ, загальна сума продукції, умови та порядок розрахунків, постачання.

Відповідно до вимог та положень Закону України “Про акціонерні товариства“ №514-VI від 17.09.2008р., Відкрите акціонерне товариство „Елміз” перейменоване у Публічне акціонерне товариство „Елміз”.

У звязку з цим, Публічним акціонерним товариством „Елміз” до правоустановчих документів були внесені відповідні зміни.

До позовної заяви позивач додав довідку з ЄДРПОУ та свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи з яких вбачається, що організаційно-правова форма позивача ПАТ.

Таким чином, позивач по справі є правонаступником виконавця за договором.

Згідно зі ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог.

Позивач посилається на виконання своїх договірних зобовязань у повному обсязі, де він у виконання умов договору по накладним №10877 від 21.10.2009р., №101115 від 08.12.2009р. здійснив поставку продукції у адресу відповідача на суму 46 699грн., яка згідно довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей №903 від 08.12.2009р., №726 від 05.10.2009р. прийнято уповноваженою особою відповідача. У підтвердження заявлених вимог позивачем представлені суду докази поставки продукції, а саме: накладні, довіреності до них та переконав суд у факті її поставки у адресу Державного підприємства „Торезантрацит” м.Торез, Донецької області.

Розглянувши підписану сторонами специфікацію до укладеного договору судом встановлено, що найменування продукції вказаної в ній повністю співпадає з асортиментом зазначеному у накладних.

На підставі вищевикладеного суд доходить висновку, що поставка продукції згідно представлених позивачем накладних відбулася в межах договору про закупівлю №02-01/1-31 від 15.07.2009р.

Пунктом 7.1 договору про закупівлю сторони встановили, що саме Платник здійснює розрахунки з Виконавцем в національній валюті України шляхом перерахуванню бюджетних коштів на розрахунковий рахунок відповідача (п.7.1 договору).

Згідно п.7.2. Договору, п.1 Специфікації (Додаток №1) до договору оплата за товар здійснюється за фактом поставки протягом 20 банківських днів. У відповідності до п.4.5. Договору датою поставки Товару вважається дата, яка вказана відповідачем на товаросупроводжувальних документах, наданих позивачем, при його прийманні.

Станом на 16.06.2011р. відповідач підтвердив наявність вказаного боргу за договором перед позивачем, про що свідчить підписаний та скріплений печатками підприємств акт звірки розрахунків.

Згідно ст.193 Господарського Кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобовязання повинні виконуватися належним чином та у встановлений строк, одностороння відмова від виконання прийнятих на себе зобовязань згідно до вказівок закону, договору, не допускається (ст.525 ЦК України).

Однак, відповідач всупереч вимогам ст.526 ЦК України свої зобовязання по оплаті продукції не виконав.

Будь-яких належних документів у підтвердження відсутності заборгованості відповідачем надано не було, таким чином вимоги позивача про стягнення заборгованості у сумі 46 699грн. є доведеними, обґрунтованими матеріалами справи, а також такими, що підлягають задоволенню.

За приписами статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних за період з 19.11.2009р.-01.08.2011р., з 11.01.2010р.-01.08.2011р. у сумі 2 201грн. 39коп., задовольняє дані вимоги позивача в повному обсязі, так як позивачем доведений факт прострочення відповідачем строків оплати та наданий обґрунтований розрахунок суми, який не суперечить діючому законодавству.

Щодо вимог про стягнення інфляційних, то вони підлягають частковому задоволенню з огляду на те, що індексування грошових сум, які підлягають сплаті, за змістом Рекомендацій Верховного суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених в листі № 62-97р від 04.03.1997 р., здійснюється за умови, що відповідне зобовязання існувало з 1 по 15 число відповідного місяця, за який здійснюється розрахунок. Крім того, індекс інфляції встановлюється за повний місяць. Таким чином, беручи до уваги момент виникнення у позивача права вимоги по накладній №10877 від 21.10.2009р. нарахування інфляції з 19.11.2009р. суд вважає безпідставним.

Таким чином, згідно арифметичного підрахунку вимог щодо інфляційних здійсненого судом за допомогою відповідної програми інформаційно-пошукової системи „Ліга”, встановлено, що розмір інфляційних за період з 01.12.2009р. по 01.07.2011р. відносно заборгованості у сумі 4 879грн. 20коп. складає 736грн. 73коп.

За таких обставин, господарський суд позовні вимоги в частині стягнення інфляційних задовольняє частково та стягує з відповідача інфляційні у сумі 7 260грн. 65коп.

Відповідно зі ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Витрати по сплаті держмита та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу треба віднести на відповідача, пропорційно розміру задоволення позовних вимог, оскільки він необґрунтовано довів розгляд справи до суду.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 525, 526, 625 ЦК України, ст.193 ГК України, ст.ст. 33, 43, 44, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства „Елміз” м.Київ до Державного підприємства „Торезантрацит” м.Торез, Донецької області за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:Міністерства вугільної промисловості України в особі правонаступника Міністерства енергетики та вугільної промисловості України м.Київ про стягнення 56 234грн. 22коп. задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства „Торезантрацит” (86600 м.Торез, Донецької області, вул.Енгельса, 88, р/р35230022002353 в УДК у Донецькій області, МФО 834016, ЄДРПОУ 32366906) на користь Публічного акціонерного товариства „Елміз” (02099 м.Київ, вул.Бориспільська,9, р/р260090130691 в ВАТ „Сбербанк Росії”, МФО 320627, ЄДРПОУ 24102142) основний борг у розмірі 46 699грн., інфляційні у розмірі 7 260грн. 65коп., 3% річних у розмірі 2 201грн. 39коп., витрати по сплаті держмита у сумі 561грн. 61коп., витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 235грн. 69коп.

В решті частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 25.10.2011р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 31.10.2011р.

Суддя Подколзіна Л.Д.

< Список ><Довідник >

< Список ><Довідник >

< Текст >