Рішення № 19158946, 25.10.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

25.10.11 р. Справа № 40/252пд

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Попкова Д.О., суддів Лейби М.О. та Сич Ю.В., при секретарі Лазаренко Н.С., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельна компанія „Кристал”, м. Костянтинівка, ідентифікаційний код 30207119

до Відповідача 1: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк, ідентифікаційний код 13511245

та Відповідача 2: Державного агентства України з управління корпоративними правами та майном, м. Київ, вул. Сурікова, 3, ідентифікаційний код 37552967

за участю Прокуратури Донецької області в інтересах держи в особі Регіонального відділення фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк

про: зміну договору оренди №665 від 10.10.2000р., укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області і Товариством з обмеженою відповідальністю „Торгівельна компанія „Кристал”, шляхом викладення п. 10.1. у наступній редакції: „Чинний договір діє з 10.10.2000р. по 10.10.2012р.”

за участю уповноважених представників:

від Прокурора Кравцов В.І. (за посвідченням №3248 до 14.07.2013р.);

від Позивача ОСОБА_1 (за довіреністю б/н від 14.08.2011р.);

від Відповідача 1 ОСОБА_2 (за довіреністю №88 від 20.09.2010р.);

від Відповідача 2 не зявився

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколах судових засідань.

У судовому засіданні 25.10.2011р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Торгівельна компанія „Кристал”, м. Костянтинівка (далі Позивач) звернулось з позовною заявою до Господарського суду Донецької області з вимогами до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк (далі Відповідач 1) про спонукання укласти додаткову угоду до договору оренди цілісного майнового комплексу „Костянтинівський завод скловиробів імені 13-ти розстріляних робітників” №665 від 10.10.2000р. на умовах проекту, наданого Позивачем.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на укладання із Відповідачем договором оренди № 665/2000 від 10.10.2000р. зі строком дії (з урахуванням внесених договором №1/94 від 02.08.2004р. змін) до 10.10.2010р.та умовами про переважне право Орендаря на його продовження, надсилання Орендодавцю в межах строку дії договору пропозиції про укладання додаткової угоди із продовженням строку дії договору на 2 роки та ухилення останнього від її укладання.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав договір оренди № 665/2000 від 10.10.2000р. з угодами про внесення змін до нього, графік погашення заборгованості з орендної плати, мирову угоду у справі про банкрутство №27/81Б від 03.09.2010р., договір добровільного страхування майна №2011/250/023467 від 31.12.2009р., правоустановчі документи, ухвалу у справі про банкрутство №27/81Б від 10.09.2009р., нормативно обґрунтувавши свої вимоги посиланням на ст. 17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, ст. 188 Господарського кодексу України

Разом із позовною заявою Позивач надав клопотання №74/8 від 08.10.2010р. про вжиття заходів до забезпечення позову з подальшим уточненням №77/8 від 27.10.2010р., за результатами розгляду яких судом винесено ухвалу від 28.10.2010р.

В перебігу розгляду справи Позивачем надавалися додаткові документи на обґрунтування своєї позиції та виконання вимог суду (а.с.а.с.35-51, а.с.а.с.96, 97, 105-132 т.1, а.с.ас.9, 10, 15-35, 79-88 т.2, а.с.а.с.13, 14, 20-48, 54-59 т.3) у тому числі:

- доповнення позовних вимог №76/8 від 27.10.2010р. вимогами про визнання відсутнім права Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області вимагати у Позивача повернення орендованого майна у звязку із закінчення дії договору оренди цілісного майнового комплексу „Костянтинівський завод скловиробів імені 13-ти розстріляних робітників” №665 від 10.10.2010р. та відсутнім права здійснювати будь-які дії, повязані з поверненням орендованого майна за таким договором;

- пояснення від 30.11.2010р. на обґрунтування необхідності залучення Третьої особи;

- додаткові пояснення від 08.12.2010р. із запереченням проти аргументів Позивача відносно необхідності припинення провадження у справі та відсутності право на позов; обґрунтуванням дати набрання чинності мирової угоди в межах справи про банкрутство №27/81Б та відсутності порушень зобовязань за договором оренди з вини Орендаря;

- клопотання від 01.03.2011р. про відкликання заяви від 30.11.2011р. про визнання договору оренди №665 від 10.10.2000р. продовженим на той самий термін і на тих самих умовах до 10.10.2020р., яка (заява) в матеріалах справи відсутня;

- клопотання про зупинення провадження у справі від 01.03.2011р. з додатками, результати розгляду якого відображені в ухвалі суду від 01.03.2011р.;

- клопотання від 03.10.2011р. про залучення співвідповідача, яке було задоволене ухвалою суду від 04.10.2011р.;

- заява про зміну предмету позовних вимог від 07.10.2011р., якою Позивач остаточно вимагав змінити договір оренди №665 від 10.10.2000р. шляхом викладення п. 10.1. у наступній редакції: „Чинний договір діє з 10.10.2000р. по 10.10.2012р.”

Відповідач 1 надав відзив №10-14-13308 від 29.11.2010р. (а.с.а.с.55-61 т.1), яким проти первісних та доповнених заявою №76/8 від 27.10.2010р. вимог заперечив, посилаючись на: відсутність факту порушення прав Позивача через надсилання впродовж 20-ти денного строку після надходження пропозиції щодо укладання додаткової угоди відповіді на таку пропозицію; відсутність згадуваного Орендарем переважного права на укладання договору з огляду на відмову Орендодавця впродовж 1 місяця після закінчення його строку від подальшого автоматичного продовження договору і припинення такого договору згідно ч.2 ст. 17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”; невизначеність умовами договору та положеннями діючого законодавства порядку використання переважного права Орендаря на продовження договору, тоді як законодавство передбачає лише право на укладання договору на новий термін за умов належного виконання орендарем обовязків за ним; наявність порушень з боку Відповідача впродовж дії договору оренди №665 від 10.10.200р.; необґрунтованість доповнених вимог нормами матеріального права; ймовірність не набрання чинності ухвали про затвердження мирової угоди у справі про банкрутство №27/81Б на момент звернення Орендаря з пропозицією про укладання додаткової угоди через можливе оскарження такої ухвали незадоволеними кредиторами.

На обґрунтування викладеної у відзиві позиції Відповідачем 1 наданні додаткові документи (а.с.а.с.66-95 т.1), а також в перебігу розгляду справи:

- пояснення від 08.12.2010р. (а.с.а.с.102-104 т.1) відсутність підстави для зміни договору оренди через відсутність обопільної згоди сторін про це та підстав для примусової зміни у розумінні ст.ст. 651, 652 Цивільного кодексу України;

- заперечення №10-14-14365 від 27.12.2010р. на заяву Позивача від 30.11.2010р. (а.с.а.с.138-141 т.1), в якій наголошено про одночасну зміну підстав і предмету позову цієї заявою, надсилання Орендодавцем заяви №11-06-02-11906 від 18.10.2010р. про припинення дії договору, що унеможливлює автоматичне продовження орендних правовідносин;

- пояснення №10-14-14368 від 27.12.2010р. (а.с.а.с.144-146 т.1) відносно сутності наявного переважного права Орендаря, яке не може бути реалізоване через надсилання заяви Орендодавця про припинення договору;

- пояснення №10-14-00515 від 18.01.2011р. (а.с.а.с.2-4 т.2), якими зауважив, що у доповненнях позовних вимог №76/8 від 27.10.2010р. Позивач підтвердив отримання заяви Орендодавця №11-06-02011906 від 18.10.2010р. про припинення договору оренди;

- клопотання №10-14-02201 від 28.02.2011р. з подальшими поясненнями від 15.03.2011р. (а.с.а.с.66-71 т.2) про скасування заходів до забезпечення позову (а.с.а.с.36, 37 т.2);

- пояснення №10-14-02202 від 28.02.2011р. з додатками (а.с.а.с.38-60 т.2) з доводами відносно перебування Позивача в ліквідаційні процедурі, позиції касаційної інстанції відносно застосування положень ст.764 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” про автоматичне продовження орендних правовідносин;

- пояснення №10-14-08306 від 10.08.2011р. з додатками (а.с.а.с.120-146 т.2) відносно результатів розгляду інших судових справ, повязаних із орендними правовідносинами за договором №665 від 10.10.2000р.;

- клопотання №10-14-09403 від 20.09.2011р. з додатком (а.с.а.с.2-4 т.3) про зупинення провадження у справі, у задоволені якого було відмолено ухвалою від 04.10.2011р.

Відносно заяви про зміну предмету позовних вимог від 07.10.2011р. Відповідач заперечив відзивом №10-14-10125 від 12.10.2011р. (а.с.а.с.61-64 т.3), яким висловлені раніше аргументи, наголошуючи на відсутності факту порушення переважного права, наявність порушень Орендарем зобовязань за договором оренди, безпідставність застосування ч. 3 ст. 17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, припинення договору оренди через заперечення Орендодавця проти його подальшої пролонгації.

Залучене ухвалою від 04.10.2010р. в порядку ст. 24 Господарського процесуального кодексу України у якості Відповідача 2 Державне агентство України з управління державними корпоративними правами та майном, м. Київ процесуальними правами, передбаченими ст.ст. 22, 59 Господарського процесуального кодексу України, не скористалась, хоча належним чином повідомлялось про судовий розгляд шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою місцезнаходження, визначеною за матеріалами справи.

Склад суду в перебігу розгляду справи неодноразово змінювався, востаннє розпорядженням від 20.09.2011р., згідно якого було сформовано колегію у складі: головуючий суддя Попков Д.О., судді Лейба М.О. та Сич Ю.В.

У судовому засідання 25.10.2011р. присутні представники учасників справи підтримали свою позицію, викладену письмово, вказуючи на відсутність будь-яких додаткових доказів на її обґрунтування та необхідність вирішення спору за наявними у справі матеріалами.

Суд, враховуючи загальну тривалість провадження у справі (порушена ще 08.10.2010р.), та надання достатньо часу всім учасникам справи сформулювати і довести до відома суду свою позицію по суті розглядуваного спору, дійшов висновку про можливість прийняття рішення за наявними у справі доказами в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, адже подальше зволікання із вирішенням спору є несумісним із встановленою ст.6 ратифікованою Україною Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950р. гарантією розгляду справи впродовж розумного строку, а встановлення правової визначеності довкола заявлених вимог не може перебувати у залежності від бажання учасників справи здійснювати свої процесуальні права.

Вислухавши у судовому засіданні представників учасників справи, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду сторонами докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального України, судова колегія

ВСТАНОВИЛА:

10.10.2000р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Торгівельна компанія „Кристал” (Орендар) укладений договір оренди (далі договір оренди) № 665/2000 (а.с.а.с.8-11), згідно п.п. 1.1., 10.1 якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне володіння і використання державне майно цілісний майновий комплекс, що знаходиться на балансі ОП „Костянтинівський завод скловиробів” (надалі Балансоутримувач) і розташоване за адресою: 85114, м. Костянтинівна, Донецької області, вул. Шмідта, 3, на період з 10.10.2000р. по 10.10.2005р.

Відповідно до умов розділу 3 зазначеного договору на Відповідача покладені грошові зобовязання із перерахування до Державного бюджету щомісяця не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним періодом, орендної плати, визначеної на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України, у розмірі 79151грн., з урахуванням щомісячного корегування на індекс інфляції, починаючи з вересня 2000р.

Положеннями розділу 5 договору оренди встановлені обовязки орендаря, серед яких, окрім сплати орендних платежів, проведення капітального і поточного ремонтів за згодою Орендодавця, страхування орендованого майна за рахунок власних коштів тощо.

Згідно умов розділу 10 договору, сторони дійшли згоди, що:

- умови договору зберігають силу на протязі всього строку його дії і в випадках, якщо після його укладання законодавством встановлюються правила, що погіршують стан Орендаря (п.10.2);

- зміни або розірвання договору можуть мати місце за згодою сторін. Вносювані зміни і доповнення в договір розглядаються сторонами на протязі 20 днів. Одностороння відмова від виконання договору і внесення змін не дозволяється (п.10.3);

- по закінченню строку дії договору Орендар має переважне право на його продовження. При відсутності однієї з сторін про зупинення чи зміну договору по закінченні його строку протягом місяця, договір вважається пролонгованим на той же строк і за тих же самих угод, які були передбачені договором. При продовжені строку дії договору його умови можуть бути змінені за згодою сторін (п.10.6).

Додатковою угодою №1 від 25.05.2001р. (а.с. 15 т.1) змінені умови п. 3.1. щодо розміру орендної плати, п. 5.8. відносно обовязку Орендаря застрахувати орендоване майно та його права на викуп обєкту оренди.

Додатковою угодою від 18.12.2002р. (а.с.13 т.1) сторони доповнили договір оренди умовами наступного змісту:

·Орендар є власником невідємної частки майна цілісного майнового комплексу, розташованого за адресою: Донецька область, м. Костнянтинівка, вул. Шмідта, 3, яке складається з скловарних печей №1, 2, 3, а також обладнання для скловарних печей №1, 2, 3, придбаного Орендарем на загальну суму 9810509,65грн. (п. 2.1. договору);

·Орендар має право на компенсацію вартості здійсненого поліпшення цілісного майнового комплексу Орендарем за рахунок власних коштів, вказаного в п. 2.1. договору, в сумі 9810509,65грн. при умові розірвання договору оренди з ініціативи Орендодавця, або приватизації в порядку, передбаченому діючим законодавством України.

Додатковою угодою №3 від 17.02.2003р. (а.с.14 т.1) сторонами внесені зміни до договору відносно своїх адрес.

Договором №2/04 від 20.10.2004р. (а.с.16 т.1) сторони доповнили договір оренди положеннями щодо здійснення Орендарем своїми силами та за свій рахунок реконструкції орендованого майна згідно проектно-кошторисної документації, після якої (реконструкції) стає власником невідємної частки майна та обладнання цілісного майнового комплексу на суму, зазначену в актах виконаних робіт та погодженій проектно-кошторисній документації.

Договором №1/04 від 02.08.2004р. (а.с.12 т.1) сторони виклали п. 10.1. договору оренди в новій редакції, продовживши строк його дії до 10.10.2010р.

31.12.2009р. Позивачем (страхувальник) був укладений з Публічним акціонерним товариством „Страхова компанія „Універсальна” договір добровільного страхування майна №2011/250/0233467 (а.с.а.с.23-25 т.1) - відносно обєкту оренди на користь вигодонабувача Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, строком до 31.12.2010р.

03.03.2010р. в межах справи про банкрутство №27/81б Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгова компанія „Кристал” (порушена 15.06.2006р.) між комітетом кредиторів та боржником була укладена мирова угода (а.с.а.с.21, 22 т.1), положення якого передбачали відстрочення, розстрочення та часткове прощення конкурсних вимог кредиторів Товариства, визначених ухвалою за результатами попереднього засідання від 16.11.2006р.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 10.09.2010р. (а.с.а.с.28-32 т.1) була затверджена означена мирова угода і припинено провадження у справі про банкрутство №27/81б.

Посилаючись на затвердження мирової угоди, страхування обєкту оренди, наданням графіку погашення поточних вимог відносно здійснення орендних платежів (а.с.20 т.1), вжиті заходи з відновлення виробництва на обєкті оренди тощо, Орендар звернувся до Орендодавця з пропозицією, викладеною в листі від 16.09.2010р. (а.с.а.с.18, 19 т.1) укласти додаткову угоду до договору оренди №665 від 10.10.2001р. (а.с.17 т.1), проект якої передбачав викладення п. 10.1 договору оренди в наступній редакції: „Чинний договір дії з 10.10.2000р. по 10.10.2012р.”

Листом №11-06-02-11485 від 06.10.2010р. (а.с.а.с.66, 67 т.1), отриманим Орендарем 09.10.2010р. (а.с.68 т.1), Відповідач відмовився від пропозиції Позивача продовжити договір оренди, вказуючи на невиконання рішення Господарського суду Донецької області від 30.06.2010р. у справі №37/203 (залишене без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 15.09.2010р. а.с.а.с.126-28 т.2) відносно погашення заборгованості з орендної плати в розмірі 4045574,1грн. (а.с.а.с.90-93 т.1)

Заявою про припинення дії договору оренди №11-06-02-11906 від 18.10.2010р. (а.с.37 т.1), яка була отримана Позивачем 22.10.2010р. (згідно вхідної відмітки), Відповідач, посилаючись на ч. 2 ст. 17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, повідомив про закінчення 10.10.2010р. строку дії договору оренди №665 від 10.10.2000р. і його припинення та необхідність вжиття визначених заходів на виконання приписів ст. 785 Цивільного кодексу України відносно повернення орендованого цілісного майнового комплексу, у разі невиконання якого буде нараховуватися неустойка в розмірі подвійної орендної плати.

Постановою Вищого господарського суду України від 02.09.2010р. у справі №37/300пн (а.с.а.с.141-146 т.2) були залишені без змін судові акти попередніх інстанцій (а.с.а.с.131-140 т.2) про задоволення позовних вимог Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельна компанія „Кристал” про визнання недійсним зарахування зустрічних однорідним вимог за заявою, викладеною в листі №133/8 від 20.10.2008р.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 18.10.2010р. у справі №27/81б (а.с.а.с.18-24 т.1), залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 11.01.2011р. (а.с.а.с.25-35 т.2), скасовано ухвалу Господарського суду Донецької області від 10.09.2010р. про затвердження мирової угоди, а у затвердженні такої угоди відмовлено. Однак, 24.03.2011р. комітетом кредиторів і боржником в межах справи про банкрутство №27/81б була знову укладена мирова угода (а.с.а.с.81-85 т.2).

Рішенням Господарського суду Донецької області від 05.04.2011р. у справі №44/40 (а.с.129 т.2) задоволені позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельна компанія „Кристал” про стягнення на користь державного бюджету заборгованість з орендної плати в сумі 707856,44грн., нарахованої за період з квітня 2010р. до 10.10.2010р. Як вбачається з наказу (а.с.130 т.2) означене рішення набуло законної сили 18.04.2011р.

Ухвалами Господарського суду Донецької області від 22.09.2011р. у справах №44/40 (а.с.а.с.25-28 т.3) та №37/203 (а.с.а.с.29-32 т.3) були задоволені заяви Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельна компанія „Кристал” про визнання такими, що не підлягають виконанню наказів Господарського суду Донецької області, виданих в межах означених справ, у звязку із проведеним за заявою №21/8-11 від 13.09.2011р. зарахування зустрічних однорідних вимог. При цьому, оскаржуючи означені ухвали в апеляційному порядку Регіональне відділення Фонду державного майна України по донецькій області (а.с.а.с.33-46 т.3) в апеляційних скаргах наголошувало, що на момент розгляду заяв про визнання наказів такими, що не підлягають виконанню, договір оренди не припинено та не розірвано.

За таких обставин Позивач наполягає на задоволені остаточних вимог, викладених в заяві про зміну позовних вимог від 07.10.2011р. (а.с.а.с.21-24 т.3).

Відповідач 1 та Прокурор проти позовних вимог заперечили з підстав, приведених вище, хоча в листі 314/2-2-1698 від 06.10.2010р. (а.с.58 т.3), адресованому Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Донецькій області Міністерство промислової політики України як орган управління державним майном орендованого цілісного майнового комплексу наголошувало на доцільності залишення відповідного майна у Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельна компанія „Кристал” за умов погашення останнім всіх боргових зобовязань.

Відповідач 2 своєї позиції по суті розглядуваного спору до відома суду не довів.

Суд розглядає справу в контексті остаточних вимог, викладених у заяві від 07.10.2011р. (а.с.а.с.21-24 т.3), оскільки її було подано до початку розгляду справи по суті після залучення співвідповідача в порядку ст. 24 Господарського процесуального кодексу України. Більш того, за своєю сутністю змінені та попередні позовні вимоги опосередковують єдиний спосіб судового захисту зміну правовідносин шляхом продовження строку дії договору оренди.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, судова колегія вважає розглядувані вимоги Позивача до Відповідачів такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у зміні істотної умови договору оренди відносно строку його дії, а саме продовження на два роки відносно визначеної до таких змін тривалості орендних правовідносин.

Виходячи із змісту ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України та ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов:

-наявності у позивача певного субєктивного права (інтересу);

-порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку Відповідача;

-належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність або недоведеність будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позову.

Зважаючи на статус сторін та характер правовідносин, останні, згідно ст.ст.1-3 Господарського кодексу України регламентуються насамперед його положеннями та іншими актами господарського законодавства, зокрема Законом України „Про оренду державного та комунального майна”, Цивільним кодексом України, а також умовами договору оренди від 10.10.2000р. № 665

Правомірність застосування до договору, укладеного до набрання чинності Цивільного та Господарського кодексів України (01.01.2004р.), норм відповідних законодавчих актів зумовлена триваючим характером відповідних правовідносин і періодом виникнення спору в контексті приписів ст. 5 і п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України і п. 4 Прикінцевих положень Господарського кодексу України.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобовязання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України та діяли за нормами ст.ст. 4, 151 Цивільного кодексу УРСР на момент укладання між сторонами договору оренди №665.

Виходячи із визначення оренди, приведеного в ч.1 ст.2 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, та в контексті положень ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України та ч. 7 ст. 180 Господарського кодексу України факт укладання між сторонами договір оренди та його чинність зумовлює виникнення та існування у Орендаря субєктивного зобовязального права на володіння і користування обєктом оренди до завершення строку таких правовідносин.

Законні сподівання Позивача і його майновий інтерес на можливість здійснення означених прав та їх продовження відповідно до умов укладеного договору підпадають під право мирного володіння майном, гарантованим ратифікованими Україною ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950р., у світлі усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка (практика) згідно ст. 17 „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” від 23.02.2006р., ст. 46 Конвенції є джерелом права для національних судів (див., наприклад, п. 38 Рішення Європейського суду з прав людини у справі „Полтораченко проти України” від 18.01.2005р.)

Таким чином, означені законні сподівання і майновий інтерес Орендаря і становлять субєктивне право, захищуване шляхом подання розглядуваного позову. В свою чергу, невизнання Відповідачем означеного права у вигляді відмови від продовження орендних зумовлює виникнення у Орендаря права на судовий захисту у відповідний спосіб у розумінні ст. 55 Конституції України, ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України.

Відносно неправомірності відмови Орендодавця від продовження орендних правовідносин позиція суду полягав в такому:

-по-перше, як законодавство, що діяло на моменту укладання спірного договору оренди, так і сам договір (п. 10.6) передбачали право Орендаря по закінченню строку дії договору саме на його продовження, а не на укладання нового, як вказує Відповідач, посилаючись на чинну редакцію ч. 3 ст. 17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” (далі Закон) і ч. 1 ст. 777 Цивільного кодексу України. В свою чергу, п. 10.2 договору оренди і ч. 3 (на момент укладання договору) і ч.4 (на поточний момент) ст. 10 Закону встановлюють гарантію збереження сили умовами договору на протязі всього строку його дії і в випадках, якщо після його укладання законодавством встановлюються правила, що погіршують стан Орендаря.

Означена гарантія відтворює запроваджений ч.2 ст. 22 Конституції України принцип, згідно якого при прийнятті нових або внесенні змін до діючих законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод. Відповідно до абз. 6 п. 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11.10.2005р. № 8-рп/2005. звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей особи, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права. Звуження обсягу прав і свобод - це зменшення кола суб'єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики.

Таким чином, тлумачення Відповідачем 1 здобутого Позивачем при укладанні спірного договору оренди права саме на його продовження в контексті положень діючого законодавства у спосіб (тлумачення), при якому таке право повністю нівелюється і замінюється на інше нерівнозначення за майновими наслідками для Орендаря, є хибним і судом до уваги не приймається.

-по-друге, Орендодавець безпідставно намагається застосувати до спірних правовідносин положення ч. 2 ст. 17 Закону, повязуючи це із своєю заявою про припинення договору від 18.10.2010р. (а.с.37 т.1), якої навіть ще не було на момент подання позову (08.10.2010р.) та з вчиненням якої не може повязуватися порушення захищуваних прав, адже за змістом ст.15 Цивільного кодексу України і ст. 1 Господарського процесуального кодексу України порушення має передувати зверненню до суду. В даному випадку, порушення полягає у недоведені до відома Орендаря протягом 20 днів у відповідності до вимог п. 10.3 спірного договору пропозиції, викладеної у листі від 16.09.2010р. (а.с.а.с.18, 19 т.1), про внесення змін до спірного договору, строк якого на той момент ще не закінчився, адже відповідь про відмову від пропозиції №11-06-02-11485 від 06.10.2010р. була отримана Орендарем вже після закінчення 20-ти денного строку і навіть після подання позову.

Суд наголошує, що положення ч. 2 ст. 17 Закону, із якими кореспондуються приписи ст. 764 Цивільного кодексу України, визначають підстави для автоматичного продовження договору оренди після закінчення його строку на такий же строк і на тих же умова, а саме: продовження використання майна після закінчення строку дії договору та відсутність заперечень проти продовження протягом 1 місяця після закінчення строку. Між тим, в даному випадку мова йде про продовження договору на інший, ніж було визначено до цього строк 2 роки замість 5. Отже, власна пропозиція Орендаря змінити істотну умову у розумінні ч. 1 ст. 10 Закону - строк спірного договору - за будь-яких обставин згідно ч.4 ст. 284 Господарського кодексу України вже унеможливила автоматичне продовження договору на той же строк в порядку ч.2 ст. 17 Закону незалежно від подання або неподання у подальшому Орендодавцем повідомлення про припинення договору.

Відтак, оскільки розглядуваний спір стосується продовження договору із внесенням змін до його істотної умови, який (спір) виник в перебігу чинності його строку, подальше закінчення строку дії договору і висування Орендодавцем після порушення провадження у справі заперечень проти продовження дії договору на нові 5 років, жодною мірою не впливає на факт існування спору та необхідність судового захисту прав Орендаря, можливість надання якого (захисту) не може перебувати у залежності від тривалості розгляду справи (в межах чи поза межами визначеної поточною редакцією строку договору оренди).

-по-третє, п. 10.3 спірного договору оренди забороняє односторонню відмову від внесення змін до договору, хоча і не визначає критеріїв правомірності або неправомірності відмови від запропонованих змін до договору, зважаючи на що суд має звертатися до положень діючого законодавства, оскільки і ч. 3 ст. 17 Закону в редакції, що діяла на момент укладання договору, не встановлювала випадків правомірної відмови Орендодавця в реалізації переважного права Орендаря на продовження договору. Відтак, звертаючись до діючої на момент подання Позивачем пропозиції про продовження договору, яка, власне, і опосередковує реалізацію визначеного договором переважного права на його продовження, редакції ч.3 ст. 17 Закону, суд, за відсутністю в інших законодавчих актах будь-яких додаткових підстав для відмови у реалізації переважного права, встановив, що єдиним випадком з яким законодавець повязує можливість правомірної відмови у реалізації захищуваного переважного права є факт письмового доведення до Орендаря за 3 місяці до дати закінчення договору існування потреби власника у використанні орендованого майна для власних потреб.

Наразі, як вбачається із матеріалів справи, і будь-яких відомостей про існування доказів протилежного суду не представлено, Позивача не повідомлялось за 3 місяці до 10.10.2010р. про існування потреби в використанні орендованого цілісного майнового комплексу його власником державою, і такий мотив відмови у продовжені договору навіть не відображений в листі №11-06-02-11485 від 06.10.2010р.

Аргументи Відповідача про те, що положення означеної норми не можуть бути застосованими до нього, оскільки він є лише Орендодавцем, а не власником майна, судом відхиляються, оскільки це не впливає на відсутність інших законних підстав для відмови в реалізації переважного права на продовження договору. Крім того, власником цілісного майнового комплексу є держава, яка здійснює свої права через відповідні органи, і в розглядуваних орендних правовідносинах саме на Відповідача ст.ст.1, 4 7 Закону України „Про управління об'єктами державної власності” покладає обовязки з реалізації функцій власника державного майна. У будь-якому разі, висловлена в листі Міністерства промислової політики України №14/2-2-1698 від 06.10.2010р. позиція органу управління орендованим цілісним майновим комплексом не дає жодних підстав для припущення існування згаданої вище єдиної законної можливості для відмови у реалізації переважного права Орендаря.

Враховуючи викладене, суд вважає доведеним і юридично спроможним твердження про неправомірність ухилення Орендодавця від задоволення пропозиції Орендаря відносно продовження спірного договору на два роки до 10.10.2012р., відхиляючи решту неохоплених викладеними вище висновками суду заперечень Відповідача 1 і Прокурора з цього приводу як безпідставних, а саме:

·Відносно відсутності повноважень у особи, якою підписана пропозиція про продовження строку дії договору та позовна заява, на вчинення таких дій в контексті оскарження і подальшого скасування ухвали Господарського суду Донецької області від 10.09.2010р. про затвердження мирової угоди в межах справи про банкрутство №27/81б за відсутності спеціальних застережень про протилежне в ст.ст. 37, 38, 40 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” вказана ухвала та зумовлені її прийняттям наслідки (набрання чинності мировою угодою і припинення провадження у справі про банкрутство) в контексті висловленої в п.25 Інформаційного листа від 13.08.2008 р. N 01-8/482 позиції Вищого господарського суду України набрала законної сили в день її внесення.

·Відносно наявності порушень з боку Орендаря спірного договору визначене в п.10.6 договору та ч.3 ст. 17 Закону в редакції, що діяла на момент укладання договору оренди, а отже - і на момент здобуття переважного права на продовження договору не покладали можливість здійснення такого права у залежність від наявності або відсутності належного виконання Орендарем зобовязань за договором оренди. А отже, звуження цього права порівняно із умовами договору, яким законодавець гарантував незмінюваність, є неприйнятною, тим більше, що із наданих до справи доказів вбачається припинення всіх встановлених у судовому порядку грошових зобовязань зарахуванням зустрічних однорідних вимог та страхування орендованого майна доказів спростування презумпцій правомірності відповідних правочинів у розумінні ст.ст. 204, 215 Цивільного кодексу України суду не представлено.

Оцінюючи визначений Позивачем строк продовження договору оренд на два роки суд вважає його цілком прийнятним і обґрунтованим як з точки зори тривалості провадження у справі, так і у світлі положень ч.4 ст. 72 Закону України „Про Державний бюджет України на 2010 рік”. При цьому, суд знову повторює приведений вище висновок про неможливість обмеження реалізації переважного права Орендаря на продовження договору визначеним ч.5 ст. 72 вказаного Закону необхідністю повідомлення про намір скористатися таким правом не пізніше за 1 місяць до кінця строку дії договору через гарантовану незмінюваність умов реалізації цього права за договором №65 від 10.10.2000р., які не встановлюють таких меж.

Наразі, оскільки обраний Позивачем спосіб судового захисту, який цілком відповідає приписам ст.16 Цивільного кодексу України, ст.ст. 20, 188 Господарського кодексу України, повязаний виключно із правовідносинами за договором оренди, стороною якого не є Відповідач 2, і процедура реалізації Орендарем переважного права на продовження означеного договору не передбачає будь-якого залучення Державного агентства України з управління корпоративними правами та майном, суд відмовляє у задоволені розглядуваних позовних вимог відносно цього неналежного у розумінні ст. 21 Господарського кодексу України відповідача.

З причин недоведеності передбаченого ст. 27 Господарського процесуального кодексу України звязку між ймовірним результатом вирішення спору та правами і обовязками по відношенню до сторін з боку визначеної Позивачем третьої особи, суд відмовляє у задоволені цього клопотання Заявника позову.

Разом із тим, суд вважає за можливе в порядку ст. 68 Господарського процесуального кодексу України скасувати запроваджені ухвалою від 28.10.2010р. забезпечувальні заходи у вигляді встановленої Регіональному відділенню Фонду державного майна України заборони здійснювати будь-які заходи з повернення орендованого майна цілісного майнового комплексу „Костянтинівський завод скловиробів імені 13 розстріляних робітників”, переданого Товариству з обмеженою відповідальністю „Торгівельна компанія „Кристал” за договором оренди №665 від 10.10.2000р., оскільки з огляду на висновок суду про необхідність зміни означеного договору і продовження строку його дії до 10.10.2012р. подальше існування такого забезпечення втратило доцільність.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи відмову у задоволені позовних вимог до Відповідача 2, понесені Позивачем судом витрати розподіляються порівну між ним та Відповідачем 1.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4, 4-2 - 4-6, 21, 22, 33 - 35, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія -

ВИРІШИЛА:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельна компанія „Кристал”, м. Костянтинівна (ідентифікаційний код 30207119) до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк (ідентифікаційний код 13511245) та Державного агентства України з управління корпоративними правами та майном, м. Київ, вул. Сурікова, 3 (ідентифікаційний код 37552967) про зміну договору оренди №665 від 10.10.2000р., укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області і Товариством з обмеженою відповідальністю „Торгівельна компанія „Кристал”, шляхом викладення п. 10.1. у наступній редакції: „Чинний договір діє з 10.10.2000р. по 10.10.2012р.” задовольнити частково.

2. Змінити договір оренди №665 від 10.10.2000р., укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області і Товариством з обмеженою відповідальністю „Торгівельна компанія „Кристал”, шляхом викладення п. 10.1. у наступній редакції: „Чинний договір діє з 10.10.2000р. по 10.10.2012р.”

3. Відмовити у задоволені позовних вимог відносно Державного агентства України з управління корпоративними правами та майном, м. Київ, вул. Сурікова, 3 (ідентифікаційний код 37552967)

4. Скасувати забезпечувальні заходи, запроваджені ухвалою суду від 28.10.2010р.

5. Стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк (ідентифікаційний код 13511245) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельна компанія „Кристал”, м. Костянтинівна (ідентифікаційний код 30207119) компенсацію державного мита в сумі 42,5грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

6. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 25.10.2011р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 31.10.2011р.

Суддя Попков Д.О.

< Список ><Довідник >

< Список ><Довідник >

< Текст >