Рішення № 19158856, 02.11.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

02.11.11 р. Справа № 24/133

Господарський суд Донецької області у складі колегії суддів:

Головуючий суддя Величко Н.В.

Судді Сгара Е.В., Соболєва С.М.

при секретарі Смірновій Ю.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали

за позовом: Державного підприємства «Вугілля України», м.Київ, в особі Філії «Донецьквуглезбут», м.Донецьк

до відповідача: 1) Державного підприємства «Макіїввугілля», м.Макіївка; 2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоімпекс», м.Донецьк

про: стягнення 305610,88 грн. збитків

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1. за довір. від 09.12.2010р.

від відповідача-1: ОСОБА_2. за довір. №08-81/45д від 04.01.2011р.

від відповідача-2: ОСОБА_3. за довір. від 04.01.2011р.

СУТЬ СПОРУ:

Державне підприємство «Вугілля України» в особі Філії «Донецьквуглезбут» звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Державного підприємства «Макіїввугілля» про стягнення 305610,88 грн. збитків.

Мотивуючи позовні вимоги позивач посилається на укладений між ним та відповідачем-1 договір поставки №03-09/2-ЕН від 05.02.2009р., за яким постачальник зобовязався поставити вугільну продукцію належної якості. На виконання умов цього договору та 25.03.2009р. та 26.03.2009р. відповідач відвантажив вагони з вугіллям загальною масою 1445500 кг. Бурштинській ТЕС ВАТ «Західенерго» (вантажоотримувач за договором №02-09/1-ЕН від 17.02.2009р. між ДП «Вугілля України» та ВАТ «Західенерго») за залізничними накладними № 51430515, №51430516, №36461228, №36461229, №36461230, №36461231. Під час приймання вугілля на Бурштинській ТЕС було виявлено, що поставлене вугілля за своїми якісними характеристиками не відповідає вимогам договору №03-09/2-ЕН від 05.02.2009р. У звязку з неможливістю його використання у технологічному процесі, Бурштинська ТЕС відмовилась приймати вугілля та просила постачальника та вантажовідправника розпорядитись товаром або надати згоду на його повернення. Спірне вугілля було повернуто без вивантаження. Отже, цією поставкою ВАТ «Західенерго» було завдано збитки на суму 163003,68грн. з ПДВ. Рішенням господарського суду м.Києва від 05.10.2009р. по справі №41/533 було стягнуто на користь ВАТ «Західенерго» з ДП «Вугілля України» ці збитки та судові витрати на загальну суму 266762,38грн. Позивач також зазначив, що на виконання рішення суду між ВАТ «Західенерго» та ДП «Вугілля України» 28.12.2009р. було проведено зарахування однорідних зустрічних вимог саме на суму 266762,38грн. При цьому позивач стверджує, що не отримавши у власність від відповідача-1 вугілля, позивач зазнав збитків у розмірі 147480 грн. з ПДВ у вигляді додаткових витрат, оскільки оплатив на підставі умов договору вартість перевезення цього вугілля від вантажовідправника до вантажоотримувача. Позивач вважає, що оскільки переадресація вугілля відбулась саме з вини відповідача-1, то на підставі ст.224, 228 Господарського кодексу України та п.8.3, п.8.4 договору №03-09/2-ЕН від 05.02.2009р. відповідач-1 зобовязаний компенсувати всі витрати позивача у сумі 305610,88грн., з яких 147480грн. з ПДВ вартість залізничного тарифу, 147480 грн. з ПДВ вартість провізної плати з перевезень повернутого вугілля, 9780 грн. вартість користування вагонами, 837,54 грн. з ПДВ вартість зборів за оформлення документів на повернення вагонів, 30,61грн. частина суми державного мита, сплаченого позивачем на користь ВАТ «Західенерго» та 2,73грн. частина суми інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, сплаченого позивачем на користь ВАТ «Західенерго».

На підтвердження таких обставин позивач надав суду копії договорів №03-09/2-ЕН від 05.02.2009р., копії залізничних накладних, копії актів приймання-вугілля, копії квитанцій про приймання вантажу, копію відомостей плати за користування вагонами, копії накопичувальних карток, копії переліків ТехПД про проведення платежів, копії факсограм та телеграм, копію рішення господарського суду міста Києва, копію акту зарахування однорідних зустрічних вимог від 28.12.2009р. та статутні документи підприємства.

Відповідач-1 проти задоволення позовних вимог заперечив, просив в задоволенні позову відмовити. Мотивуючи свої заперечення ДП «Макіїввугілля» посилається на те, що листом №06/935 від 30.03.2009р. поверненню підлягали певні вагони, але вугілля у вагоні № 67885723 не є власністю відповідача-1, як не є власністю відповідача-1 вугілля у вагонах №№ 65516221, 67168021, 67885227, 66553819, 60229366, які повертались згідно листа №06/929 від 27.03.2009р. Також відповідач зазначив, що на вагони №№ 67680033, 64387640, 67851873, 65752438 відсутній акт приймання вугілля по якості, тому вартість провізної плати з перевезень повернутого вугілля повинно становити 122818 грн. з ПДВ., загальна сума сплати вартості плати за користування вагонами має бути 9780 грн. з ПДВ, загальна сума зборів за оформлення документів на повернення вагонів має становити 264,06 грн. з ПДВ. Відповідач-1 стверджує, що оскільки він не був стороною у справі № 41/533, то частина судових витрат, які позивач просить стягнути, відшкодуванню не підлягають.

Ухвалою суду від 15.09.2011р. за клопотанням відповідача-1 залучено до участі у справі у якості відповідача-2 Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергоімпекс».

Відповідач-2 проти позовних вимог заперечував, вважає, що позивач не надав доказів понесених ним збитків в розмірі 151351,76грн., тому просить в задоволенні позову відмовити (а.с.114-116). Також, ТОВ „Енергоімпекс” зазначив, що в матеріалах справи відсутні докази, що особи з прізвищами Кузнєцова І.Е. та Грекова О.Д. на момент підписання актів приймання вугілля на Бурштинській ТЕС (№2882 від 27.03.2009р., №2818 від 27.03.2009р., №2867 від 29.03.2009р., №2930 від 31.03.2009р.) були представниками вантажовідправника. Крім того відповідач-2 вважає, що сума, яка підлягає стягненню за рішенням суду, порядок стягнення якої чітко визначений чинним законодавством і сума заборгованості за договором між двома юридичними особами не може бути зарахована актом заліку однорідних зустрічних вимог, оскільки ці вимоги не є однорідними за своєю правовою природою.

Розпорядженням голови господарського суду Донецької області від 06.09.2011р. призначено колегіальний розгляд справи: головуючий суддя Величко Н.В., судді Сгара Е.В., Соболєва С.М.

Розгляд справи неодноразово відкладався, в судовому засіданні оголошувалась перерва з 01.11.2011р. до 02.11.2011р. згідно ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, господарський суд встановив наступне.

05.02.09 між Державним підприємством “Вугілля України” (позивач), як покупцем, та Державним підприємством “Макіїввугілля” (відповідач), як продавцем, укладено договір поставки № 03-09/2-ЕН, згідно умов якого постачальник на умовах, передбачених даним договором, зобовязується поставити покупцю вугільну продукцію (вугілля), а покупець - прийняти та оплатити її на умовах договору; вугілля постачається партіями, залізничним транспортом, у відкритих напіввагонах, вантажною швидкістю, на умовах призначення DDР, вартісні, якісні та кількісні показники вугілля, терміни поставки, назва місця призначення і вантажоотримувач - за реквізитами покупця, вказаних у додатках до договору. Приймання вугілля по кількості і якості здійснюється у відповідності з вимогами Інструкцій Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР № П-6 та № П-7 з подальшими змінами і доповненнями, ГОСТ 1137 - 64 “Угли бурые, каменные, антрацит, горючие сланцы и брикети. Правила прийоми по качеству”, ДСТУ4083 - 2002 “Вугілля камяне та антрацит для пиловидного спалювання на теплових електростанціях. Технічні умови”, ДСТУ 4096-2002 “Вугілля буре, кам'яне, антрацит, горючі сланці та вугільні брикети. Методи відбору та підготовки проб для лабораторних випробування”, Статутом залізниць України (розділ 5 договору).

Умовами цього договору сторони визначили, якщо показники якості вугілля, визначені в лабораторії вантажоотримувача, відрізняються від посвідчень якості на величину, більше допустимої похибки випробовування, вантажоотримувач протягом 24 годин з моменту отримання результатів зобовязаний викликати постачальника або вантажовідправника для проведення спільного опробування вугілля. У разі неприбуття представника постачальника/вантажовідправника протягом 24 годин з моменту отримання повідомлення, до розрахунку приймаються показники якості, визначені лабораторією вантажоотримувача. Вартість користування вагонами за час простою вагонів в очікуванні представника вантажовідправника покладається на постачальника у випадку коли результати спільного приймання вугілля на ТЕС будуть відрізнятись від даних постачальника на величину, що перевищує норму нестачі або допустиму похибку опробування (п.5.7.1 договору). Вартість залізничного тарифу за перевезення вугілля залізницею оплачує покупець (п.7.5 договору). Постачальник гарантує відповідність кількості і якості вугілля до умов договору; за постачання неякісного вугілля, постачальник несе відповідальність у вигляді повного відшкодування всіх збитків покупця та вантажоотримувача, повязаних із постачанням такого вугілля (витрати по транспортуванню вугілля до вантажоотримувача, переадресацію вагонів, плата за використання вагонів, витрати на подачу-прибирання вагонів, витрати на проведення хіманалізу вугілля, витрати по вивантаженню вагонів, витрати по складування, зберіганню, реалізації вугілля та ін., п.8.3, п.8.4 договору).

З матеріалів справи вбачається, що в рахунок договору №03-09/2ЕН від 05.02.2009р. ДП „Макіїввугілля” у власність ДП „Вугілля України” за договором №02-09/1ЕН від 17.02.2009р. ТОВ „ЕНЕРГОІМПЕКС” поставив Бурштинській ТЕС ВАТ „Західенерго” за залізничною накладною № 51430516 у вагонах № 67907030, № 67706713, №65299034, № 67918912, № 67668475, № 66601741, №65942815, №66863176, №65385015 вугілля загальною масою 691 000 кг. (а.с.28-29 зворотній бік); за залізничною накладною №51430514 у вагонах № 655286650, № 67363663, №67680033, № 64387640, № 67702530, № 67851873, №65752438, №62580204 вугілля загальною масою 540 000 кг. (а.с.30-31 зворотній бік); за залізничною накладною №51430515 у вагонах № 67921338, № 65353278, № 66577644, № 63315659, № 682885485, № 60647724 вугілля загальною масою 412 000 кг. (а.с.32-34 зворотній бік).

Під час контрольного випробування вугілля на Бурштинській ТЕС, виявлена невідповідність вугілля якісним характеристикам, що не відповідає умовам договору та не може бути використане в технологічному процесі.

За результатами приймання зазначеного вугілля складено акти приймання вугілля № 2818 від 27.03.2009р., № 2828 від 27.03.2009р., № 2867 від 29.03.2009р., №2930 від 31.03.2009р., підписаними уповноваженими представниками Бурштинської ТЕС, працівниками ТОВ „ССІ”, які діяли в інтересах ДП „Вугілля України” (а.с.35-40). При проведенні контрольного випробування спірного вугілля брали участь представники вантажовідправника ТОВ „ЕНЕРГОІМПЕКС” Кузнєцова І.Е., Мілих А.І. та Грекова О.Д., що діяли на підставі довіреності №320 від 20.03.2009р.

Представники ДП „Вугілля України” та вантажовідправника - ТОВ „Енергоімпекс” повідомлялись про відмову Бурштинської ТЕС ВАТ „Західенерго” у прийнятті спірного вугілля та надання їхньої згоди на його повернення вантажовідправнику телеграмами від 25.03.2009р. №№ 188, 191, 192, від 27.03.2009р. №№ 201, 202, від 30.03.2009р. №203, від 01.04.2009р. №№ 205, 206 та факсограмами від 26.03.2009р. № 06/907, від 27.03.2009 №05/929, від 30.03.2009р. №06/935, від 01.04.2009р. №06/961. Спірне вугілля було повернено вантажовідправнику в зазначених вище залізничних вагонах без вивантаження-навантаження, що підтверджується у тому числі квитанціями про приймання вантажу №№ 36408579, 36156436, виданих залізничною станцією Бурштин Львівської залізниці (а.с.47-48).

Матеріали справи містять рішення господарського суду міста Києва від 05.10.2009р. по справі № 41/533 за позовом ВАТ „Західенерго” до ДП „Вугілля України”, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ТОВ „Енергоімпекс”, про стягнення 263887,50 грн. збитків внаслідок повернення неякісного вугілля, поставленого за договором №02-09/1ЕН від 17.02.2009р. (а.с.12-17), з яких: провізна плата з перевезень повернутого вугілля та додаткових зборів та послуг від станції Бурштин Львівської залізниці до станції Кривий Торець Донецької залізниці в сумі 250453,20 грн. з урахуванням ПДВ; плата за користування вагонами в сумі 11449,80 грн. з урахуванням ПДВ; зборів за оформлення документів на повернення вагонів в сумі 1984,50 грн. з ПДВ.

Вказаним рішенням встановлено факт поставки на Бурштинську ТЕС вугілля неналежної якості, внаслідок чого позовні вимоги ВАТ „Західенерго” до ДП „Вугілля України” задоволені повністю. Рішення набрало законної сили.

Згідно статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони. У рішенні Європейського суду з прав людини від 25.07.2002р. у справі „Совтрансавто проти України” зазначено, що одним із основних елементів права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, що набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.

Отже, факти, встановлені господарським судом м.Києва в межах справи № 41/533 мають преюдиціальне значення при розгляді справи №24/133.

З матеріалів справи вбачається, що суму збитків, а також судові витрати, стягнуті з ДП „Вугілля України” на користь ВАТ „Західенерго” рішенням господарського суду міста Києва від 05.10.2009р. по справі № 41/533 сплачено шляхом зарахування однорідних зустрічних вимог згідно відповідного акта від 28.12.2009р. (а.с.57)

Предметом спору у цій справі є стягнення з відповідача-1 на користь ДП „Вугілля України” в порядку регресу збитків у розмірі 305610,88грн., з яких 147480 грн. з ПДВ вартість залізничного тарифу, сплаченого за перевезення 20 вагонів спірного вантажу згідно накладних №№ 51430514, 51430515, 51430516; 147480грн. з ПДВ вартість провізної плати з перевезень повернутого вугілля від станції Бурштин Львівської залізниці до станції Кривий Торець Донецької залізниці згідно квитанцій про приймання вантажу №№ 36408579 від 30.03.2009р., 36156436 від 01.04.2009р. та переліками ТЕХПД-4 Львівської залізниці №№ 332 від 31.03.2009р. та 671 від 06.04.2009р. про проведення платежів; 9780 грн. з ПДВ вартість плати за користування вагонами згідно відомості плати №№ 0793 від 30.03.2009р., 0816 від 01.04.2009р. та переліками ТЕХПД-4 Львівської залізниці №№163 від 31.03.2009р. та 671 від 06.04.2009р. про проведення платежів; 837,54 грн. з ПДВ вартість зборів за оформлення документів на повернення вагонів; 30,61грн. частина суми державного мита, сплаченого на користь ВАТ „Західенерго” за виконання рішення господарського суду м.Києва; 2,73 грн. частина суми інформаційно-технічного забезпечення судового процесу за виконання рішення господарського суду м.Києва.

Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків.

Статтею 20 Господарського кодексу України встановлено, що кожний субєкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів, зокрема шляхом відшкодування збитків.

Статтями 526, 610, 611, 623 ЦК України встановлено, що зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України. Порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання. У разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків. Боржник, який порушив зобовязання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Згідно статті 22 ЦК України збитками є зокрема витрати, які особа зробила для відновлення свого порушеного права.

Статтями 193, 224, 225 Господарського кодексу України встановлено, що субєкти господарювання повинні виконувати господарські зобовязання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору. Учасник господарських відносин, який порушив господарське зобовязання, повинен відшкодувати завдані цим збитки субєкту, права або законні інтереси якого порушено. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, додаткові витрати, понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобовязання другою стороною.

Укладений між відповідачем-1та позивачем договір №03-09/2ЕН від 05.02.2009р. за своєю юридичною природою є договором поставки.

Відповідно до п.1 ст.712 ЦК України, за договором поставки постачальник, який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом 2 ст.712 ЦК України встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Договір є обовязковим для виконання (ст.629 ЦК України).

Відповідно до умов договору №03-09/2ЕН від 05.02.2009р., вугілля, якісні показники якого перевищують гранично допустимий рівень, встановлений цим договором, покупцем не приймається, не оплачується і повертається назад на адресу вантажовідправника, з дотриманням вимог пункту 6.4 цього договору. Вартість залізничного тарифу за перевезення вугілля залізницею оплачує покупець. За змістом п. 6.4 договору, постачальник гарантує відповідність кількості і якості вугілля до умов Договору; за постачання неякісного вугілля, Постачальник несе відповідальність у вигляді повного відшкодування всіх збитків покупця та вантажоотримувача, повязаних із постачанням такого вугілля (витрати по транспортуванню вугілля до вантажоотримувача, переадресація вагонів, плата за використання вагонів, витрати на подачу-прибирання вагонів, витрати на проведення хіманалізу вугілля, витрати по вивантаженню вагонів, витрати по складування, зберіганню, реалізації вугілля та ін., п.8.3, п.8.4 договору).

З наявних у матеріалах справи залізничних накладних №№ 51430514, 51430515, 51430516 вбачається, що вантажовідправником спірного вугілля є ТОВ „ЕНЕРГОІМПЕКС”, який поставив спірне вугілля Бурштинській ТЕС в рахунок договору №03-09/2ЕН від 05.02.2009р. ДП „Макіїввугілля” у власність ДП „Вугілля України” за договором №02-09/1ЕН від 17.02.2009р., про що свідчать відповідні відмітки на цих накладних (а.с.28-34 зворотній бік).

Відповідно до статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обовязків, у тому числі щодо відшкодування кредиторові або іншій особі збитків (шкоди) - є зобов'язання, які виникають з договорів та інших правочинів або внаслідок завдання шкоди.

Спір між сторонами у даній справі виник стосовно обовязку відповідача відшкодувати позивачу збитки внаслідок поставки неякісного вугілля по договору поставки №03-09/2ЕН від 05.02.2009р. Права і обовязки сторін, відповідальність за порушення договірних зобовязань, у тому числі у звязку з поставкою неякісної продукції, визначені договором. Матеріалами справи підтверджений факт поставки неякісної вугільної продукції. Договором передбачений обовязок постачальника компенсувати всі витрати ТЕС вантажоотримувача та покупця, повязані з поставкою неякісного вугілля.

Протиправність поведінки відповідача-1 полягає у порушенні ним зобов'язань за Договором. Поставлене ним вугілля за своїми якісними характеристиками не відповідало показникам, зазначеним у посвідченнях якості, що також підтверджується рішенням господарського суду м. Києва у справі №41/533; наявність негативних наслідків полягає у додаткових витратах позивача, понесених у вигляді плати ВАТ «Західенерго».

Причинний зв'язок між протиправною поведінкою відповідача і її наслідками полягає у тому, що внаслідок невиконання відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань щодо якості поставленого вугілля, позивач був змушений сплатити ВАТ «Західенерго» 147480 грн. з ПДВ вартість залізничного тарифу, сплаченого за перевезення 20 вагонів спірного вантажу згідно накладних №№ 51430514, 51430515, 51430516; 147480грн. з ПДВ вартість провізної плати з перевезень повернутого вугілля від станції Бурштин Львівської залізниці до станції Кривий Торець Донецької залізниці згідно квитанцій про приймання вантажу №№ 36408579 від 30.03.2009р., 36156436 від 01.04.2009р. та переліками ТЕХПД-4 Львівської залізниці №№ 332 від 31.03.2009р. та 671 від 06.04.2009р. про проведення платежів; 9780 грн. з ПДВ вартість плати за користування вагонами згідно відомості плати №№ 0793 від 30.03.2009р., 0816 від 01.04.2009р. та переліками ТЕХПД-4 Львівської залізниці №№163 від 31.03.2009р. та 671 від 06.04.2009р. про проведення платежів; 837,54 грн. з ПДВ вартість зборів за оформлення документів на повернення вагонів, внаслідок чого поніс додаткові витрати (зазнав збитків).

Вина відповідача полягає у тому, що він не забезпечив поставку вугілля належної якості та даних занесених у посвідчення. Отже, у зв'язку із поставкою вугілля, якість якого не відповідала показникам значеним в посвідченнях про якість, ДП «Вугілля України» зазнало збитків на загальну суму 305577,54 гри. з ІІДВ, тому вимоги позивача в цій частині є обгрунтованими.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача в порядку регресу частини судових витрат, які були сплачені ДП „Вугілля України” на користь ВАТ „Західенерго” за виконання рішення господарського суду м.Києва по справі № 41/533 суд зазначає наступне. Як вбачається, рішенням господарського суду м.Києва по справі № 41/533 стягнуто з ДП „Вугілля України” 2638,88 грн. держмита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. При зверненні до суду з цим позовом позивач просить стягнути з відповідача-1 в порядку регресу частину суми державного мита - 30,61грн. та частину суми інформаційно-технічного забезпечення судового процесу - 2,73 грн., проте, обгрунтованого розрахунку таких сум позивач суду не надав. Крім того, господарський суд вважає, що судові витрати не є збитками в розумінні ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, тому позовні вимоги ДП „Вугілля України” в цій частині задоволенню не підлягають.

З огляду на матеріали справи та норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позивач довів належними та допустимими доказами спричинення йому відповідачем-1 збитків у вигляді додаткових витрат і у відповідності до ст.228 Господарського кодексу України позивач набув право стягнути додаткові витрати (збитки) з відповідача в порядку регресу частково, а саме, в сумі 305577,54 гри.

Відповідач-1 доводів позивача належними доказами не спростував, тому позовні вимоги Державного підприємства «Вугілля України» підлягають задоволенню частково.

Стосовно другого відповідача судова колегія зазначає, що він не є стороною договору від 05.02.09р. між Державним підприємством “Вугілля України” (позивач), як покупцем, та Державним підприємством “Макіїввугілля” (відповідач), як продавцем,тому на нього не може бути покладена відповідальність за зазначеним договором.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 38, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Державного підприємства «Вугілля України», м.Київ, в особі філії «Донецьквуглезбут», м.Донецьк, до Державного підприємства «Макіїввугілля», м.Макіївка, та Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоімпекс», м.Донецьк, про стягнення 305610,88 грн. збитків - задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Макіїввугілля» (86157, м.Макіївка, пл.Радянська, 2, код ЄДРПОУ 32442295, п/р 26009007394004 в АТ КБ „ТК Кредит”, МФО 322830) на користь Державного підприємства «Вугілля України» в особі філії «Донецькевуглезбут» (83050, м. Донецьк, пр-т Б. Хмельницького,69, код ЄДРПОУ 35210979, п/р 260053011420 в філії ДОУ ВАТ «Ощадбанк», МФО 335106 ) 305577,54 гри. збитків, державне мито в сумі 3025,54 грн. та 233,64 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ у встановленому порядку.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду Донецької області набирає законної сили через десять днів з дня його прийняття (підписання) та може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому розділом XII Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний 07.11.2011р.

Головуючий суддя Величко Н.В.

Суддя Сгара Е.В.

Суддя Соболєва С.М.

Надруковано 4 прим.

1 у справу

1 позивачу

2 відповідачам

(062) 381-91-20